Поміж хмарами

Сонце пробивалося крізь жалюзі й смугами падало на підлогу. Хьонджін бігав по квартирі з пилососом й відром, перед двох тижневим від’їздом Хван вирішив зробити генеральне прибирання, навіть поліз мити вікно на десятому поверху, але одразу ж передумав, коли почув крики сусідів з вулиці. На столику стояв графин з домашнім лимонадом, який тільки що приніс Фелікс, той розвалився на дивані спостерігаючи за Джинні, йому не потрібно було прибирати всю квартиру, бо вдома залишалася мама з дідусем, але це не означало, що він не допомагає їм.
– Навіщо ти прибираєш зараз? Коли ми приїдемо то квартира буде така ж пильна.- Фелікс видав логічний висновок, але навіть це не змусило Хвана зупинитися прибирати.
– Потім вона буде не такою пильною, якщо приберу зараз..- Пил заполонив квартиру, а від різкого запаху мийного засобу для меблів — почали сльозитися очі, чи можливо то просто алергія на пил?
Ввечері втомлений Хьонджін і заплаканий від алергії Фелікс вирішили посидіти на лавочці навпроти магазину.
Вони обидва схвильовані, адже на годиннику вже за дванадцяту ночі, а це означає, що до поїздки залишився один день. Валізи вже стояли складені й готові до виїзду, один квиток на літак був загорнутий в конверт, а другий припадав пилом на тумбі.
Хьонджін прокинувся о шостій ранку від звуку будильника, той перервав найпрекрасніший сон у Хьонджіновому житті. Але також він нагадав Хвану, що вже час прийняти ранковий душ, поснідати й приготуватися до виїзду в аеропорт. Джинні на всяк випадок зателефонував Феліксу аби впевнитися, що той прокинувся по дзвінку будильника.
Виліт був о дванадцятій годині дня, вже на пів одинадцяту Хьонджін, Фелікс його мама та дідусь були в аеропорту. Хьонджін віддав ключі від машини тітці Лі, Фелікс попрощався з сім’єю обіцяючи привезти різні подарунки з Хорватії. Вони з Хьонджіном почекали поки мама і дід сядуть у Хванову машину, а потім увійшли всередину й попрямували до стійки реєстрації.
Вже в літаку хлопці зручно облаштували свої місця, аби комфортно провести довгих десять годин в літаку. Десь ззаду заплакало немовля,- “політ буде веселим.”- подумали всі пасажири.
До вильоту залишалося п’ятнадцять хвилин, Фелікс відійшов в туалет, а Хьонджін тимчасово пересів на його місце, аби порозглядати працівників аеропорту за вікном. Десь з права почувся шум, а через п’ять секунд вибачення, якийсь хлопець впустив свій рюкзак одному з пасажирів. У вікні слабко виднілося його відображення і зле лице пасажира.
Як тільки літак злетів Хван і Лі заснули, Хьонджіну снився прекрасний сон, це було продовження ранкового сну. Феліксу наснився сон про авіакатастрофу, після чого він не зміг знову заснути та весь політ провтикав в телефон нервово трясучи ногою.
Вже вночі того ж дня літак приземлився в аеропорту Рієка на півострові Крк й хлопці пересіли на автобус який прямував до міста Башка.

Як тільки хлопці заселилися в готель та піднялися до свого номера, Фелікс одразу ж побіг до ванної кімнати, залишаючи валізу біля дверей й скидаючи кросівки з верхнім одягом на ходу. Хьонджін дотяг свою і Ліксову валізи до їхніх постелей та впав на одну з них, пружини матраца тихо скрипнули підлаштовуючись під тіло Хвана. Очі закривалися самі, не в силах більше пручатися сну – Хван засинає під тихий спів Фелікса, що доносить з ванної кімнати разом зі звуком води, та під теплий липневий вітер, що гойдає листя високих пальм за вікном.
Уві сні Хвану сниться Фелікс, вони проводять час разом збираючи квіти в полі. На галявині постелений плед, той самий з вишитими ведмедями. Джісон сидить на пледу з поляроїдом в руках, навколо нього купа фотографії що раз за разом випльовує рожевий поляроїд. На його лиці усмішка, а в лівій руці букет польових квітів, які назбирали Фелікс з Хваном. Сонце стоїть високо та хоч його і не видно, але воно все одно сліпить очі. Хьонджін віддалено чує сміх Фелікса і голос Джісона, який кричить що вже час йти.
Хьонджін прокинувся, не піднімаючи голови роздивлявся кімнату. «Я в готелі» – після солодкого сну Джинні дезорієнтувався в просторі. Незадоволено застогнав, коли прислухався що душ у ванній все ще працює, а Лікс все ще співає. Хван потягнувся до кишені спортивних штанів, витяг телефон й подивився на годинник. Пів на п’яту ранку. Вони заселилися півтори години тому, й з того часу Фелікс сидить у ванній.
– Ну, наглий же жук!- обурився Хван й піднявся з ліжка. У голові закрутило, Хьонджін відчув голод, а через мить шлунок заскиглив. Він їв ще в літаку, решту часу після заливався лише кавою. Посидівши трохи на краю ліжка, й згадуючи чи є у них щось їсти, Хван встав, в голові вже не крутило, тому він підійшов до дверей ванни й постукав.
– Фелікс, ти ще довго?- В інший день він би накричав на нього, але зараз Джинні був надто втомлений.
– Вже виходжу!- Почулося з того боку, а через мить шум води закінчився. Хьонджін вперся головою у двері, тому чув все, що там відбувалося, бо якби повернувся до ліжка то заснув би. До втоми додалася сонливість. Хван стояв під дверима поки Фелікс не вийшов.
– Якщо ти так хочеш спати, то чому б тобі не піти лягти? Помитися можна й завтра.- Фелікс впіймав Хвана коли той ледь не впав як тільки відкрилися двері.
Хвиля обурення накрила Хьонджіна з головою від почутого, але він вирішив проковтнути його – Ти ж знаєш, що я поки не помиюся — спати не ляжу. – Хван кинув роздратований погляд на Фелікса й закрився у ванній. Він висловить Ліксу все завтра, а зараз він пішов митися.
Увійшовши в ванну Хьонджін здивувався: вся ванна була в стилі ретро: ванна, душ і туалет були відділені від дзеркала з раковиною – тумбою невеликою перегородкою. Душа Джинні раділа від видовища, він обожнює стиль ретро. Сам так же одягається.
Хван ліниво скидав з себе одяг, кошик для білизни тут була лише одна, коричневого кольору, стояла вона біля дверей. Вже залізши під холодні струмені води Хьонджіна осяяло — він не взяв одяг з собою, а це означає, що доведеться або ритися в валізі, на що сил вже б не вистачило; або лягти спати в одному рушнику. І тут Хьонджіна осяяла вдруге: Фелікс обіймав його притискаючи до свого оголеного торса. Для когось це дрібниця, особливо для двох друзів, але не тоді, коли один з друзів закоханий в другого. Серце забилося швидше, а дихання стало частішим.
Ох же ці думки.
Хьонджіну було достатньо п’ятнадцяти хвилин, щоб помитися, в інші дні він мився б довше, але не сьогодні. Хван витер тіло рушником й закріпив його вище стегон, цей рушник був йому наче міні – спідниця. «Цікаво, Фелікс був в такому ж, коли виходив? Ц! Хьонджін, про що ти думаєш?!», Хван сперся на раковину розглядаючи себе у смузі на запізнілому дзеркалі, яку щойно зробив. На білій раковині – тумбі стояв чорний стаканчик з зубною пастою та двома зубними щітками, одна з яких була вже відкрита. Хвану дісталася жовта щітка. Надавивши пасту на щітку Джинні швидко почистив зуби. В інші дні він приділяє цьому куди більше часу, роздумує про теорію виникнення Всесвіту та людства, про “бути чи не бути”, про існування динозаврів, про Фелікса. Але зараз єдине про що він думає — ліжко що чекає на нього за дверима ванної.
Виплюнувши неприємну на смак пасту й помивши рот і раковину після неї — Хван вийшов з ванної.
Фелікс ще не спав, сидів у телефоні гортав стрічку новин. Він перевів погляд на Хьонджіна, сковзнув ним на рельєфні м’язи та прес, а потім пішов нижче, затримуючись на місці, вкритим рушником. Але то було лише п’ять секунд.
– Я думав, ти довше будеш?
– Ну я ж не ти, щоб митися півтори години.- Хван гепнувся на ліжко.
– Одягатися не будеш?- Спитав Фелікс відкладаючи телефон на тумбу посередині двох постелей.
– Сил нема.
– Мені тобі допомогти?- Дражнився Фелікс
Обличчя Хьонджіна почервоніло, добре що в кімнаті темно і Фелікс цього не бачить.- Я краще відмовлюся..
– Ну, як хочеш!- Фелікс засміявся.- Доброї ночі.
– Доброї.- Хван почув як Фелікс розвертається в інший бік. Хьонджін встав, все-таки вирішив натягнути на себе хоча б шорти. Схопив свій телефон з тумби й увімкнув ліхтар в пошуках валізи. Світло ліхтаря впало на шорти, що лежали на Хвановому ліжку. Його шорти.
– Подумав, що ти будеш надто втомленим, щоб ритися в валізі, тому витяг тобі шорти.- Фелікс бурмотів не повертаючись до Джинні.- Витяг тобі тіки шорти, бо, хоч ми й найкращі друзі, але копошитися у твоїй білизні я не дуже хочу.- Хмикнув він і затих.
– Дякую.- Тихо подякував Хван, але Фелікс вже заснув.
Швидко натягнувши на себе шорти Хьонджін нарешті ліг на, трохи тверде, ліжко й одразу ж заснув.
Ранок у хлопців почався о пів на першу дня. Фелікс, на диво, прокинувся перший та ще й розбудив Хьонджіна. Коли ті вмилися й нарешті одягнулися, включаючи спідньою білизну, то пішли снідати. Обідати.
Кафетерій був великий і затишний, в такому ж стилі ретро як і ванна кімната в номері хлопців. Як і весь готель.
В кафетерії була система самообслуговування. Холодні, гарячі, гострі та солоні страви й закуски, а також різні напої: починаючи з не газованої води й закінчуючи алкоголем. В кінці роздавальні стояв солодкий стіл. Очі Фелікса перестрибували з однієї страви на інші, з одних закусок на інші, і врешті-решт погляд зупинився на солодкому столі. Схопивши виделку і тарілку — помчав до десертів. Джинні ж взяв ложку і глибшу тарілку, його очі бігали по всій роздавальні, але все-таки погляд зупинився на супі з фрикадельками. Взявся за черпак й почав егоїстично вичерпувати всі фрикадельки собі в тарілку.
– Хван Хьонджін?- Почулося над лівим вухом.
Від несподіванки вчути своє ім’я в Хорватії Хьонджін впустити черпак в суп.
– Ой, вибач. Я не хотів тебе налякати!- Виправдовував голос.
Хьонджін повернувся до власника голосу й побачив перед собою Джісона. Того самого з фотографії, яку вручила йому Доля. І того самого, з яким вчився в одній середній школі, і з яким вони були найкращими друзями. Були. До тих пір, поки Джісон не переїхав за кордон.
– Хан Джісон?!- Здивовано і тихо викрикнув Хван. Хьонджін миттю згадав про той дивний “сон”, що снився йому майже три місяці тому.
– Так!! Давно не бачилися!- Джісон радісно обійняв Хьонджіна.- Неочікувані побачити тебе тут! Ти тут сам?- Очі хлопця зяяли від зустрічі з давнім другом.
Але Хван був не дуже щасливим, адже досі був впевнений, що Джісон навмисне перестав з ним спілкуватися.
– Ні, не сам.- Хьонджін не налаштований на розмову, хоча має багато питань до Джісона. Та голод, який переслідує його з вчорашнього дня — був сильнішим.
І Джісон це вчув.
– О.. Не буду тобі заважити їсти.- Ніяково промовив той, коли почув як скиглить шлунок давнього друга.
– Дякую.- Хьонджін знову повернувся до супу, дістав черпак, насипав собі картоплі й налив собі рідкого. Його пальці були від жиру, адже довелося застосувати руку в суп, щоб дістати черпак.
– Ось.- Джісон, який нібито мав відійти геть, протягнув серветку Хвану.- Можна питання?- Хан уважно дивився на Хьонджіна і, коли той махнув головою, продовжив.- Ти ображений на мене? Ну, за те що одного дня я перестав відповідати тобі?- Хьонджін мовчки поглянув на Хана й пішов до вільного столика.- Джинні, – продовжив той – я перестав відповідати, бо у мене вкрали телефон..
– Серйозно? Це і була причина? Не сміши!- Роздратовано кинув Хван всівшись за стіл
– Ну ти ж знаєш мою пам’ять! Я ж ледь номер свого телефону запам’ятав..
– Ні, не знаю.
– Хьонджін..- Не встиг Хан договорити як його перебили
– Джинні!- Здалека почувся голос Фелікса, що зі всією швидкістю нісся до столика.- Диви, я тобі такий смачненький десерт приніс, найсмачніший з усіх там присутніх! Як доїж суп — обов’язково скуштуй і десерт!- Як тільки Лікс договорив, то помітив Джісона.- Ой, добрий день?- Фелікс поглянув у вікна навпроти, сонце було ще високо, а значить день.
– Добрий! Я Хан Джісон, а Ви?- Джісон підвівся аби потиснути руку незнайомцю, з яким у них, здається, є спільний знайомий.
– Лі Фелікс! Приємно познайомитися Хан Джісон.- Фелікс з обережністю потиснув Хану руку.
– О, та можна просто Хан!- Усміхнувся хлопець.- А ви з Хьонджіном знайомі, як я розумію?
– А, так! Ми друзі! А ви..?- Лікс з зацікавленістю поглянув на Хьонджіна, але той волів промовчати.
– Ми раніше теж друзями були. В одній школі вчилися, але потім я переїхав в іншу країну і наш зв’язок зник.
– Не бреши, ти перестав відповідати на мої повідомлення. Ігнорував мене.- Сердити буркнув Джинні з фрикадельками в роті.
– Це не так! Від мене вкрали телефон, а я не пам’ятав твого мобільного номера чи нікнейму в соцмережах! Та я навіть свого не пам’ятав!- Обурювався Хан. Хьонджін навідріз відмовлявся вірити йому.
Хван хмикнув собі під ніс і підсунув тарілку з тістечком.
– О.. Зрозуміло..- В голові Фелікса зародився план по – примиренню давніх друзів.- Джісон, а ти вже давно тут?
– Ні, тільки вчора заселився.
– О, ми теж! То може разом сходимо на пляж? А потім і погуляти по містечку можна!- Фелікс крадькома зиркнув на Хвана, той ледь виделку в горлянку не засунув.
– Було б непогано, але..- Хан подивився на Хьонджіна,- ти будеш не проти?
Хван не встиг й слова вимовити як Фелікс відповів за нього.
– Та звісно ні!- Радісно вигукнув він.

   На кам’янистому пляжі було багато людей і нуль вільних шезлонгів. Фелікс з Хьонджіном розстелили пляжний плед. Джісон розклав парасолю. Фелікс радісно побіг у воду, але він не очікував що мала глибина лише біля берега, а далі йде темне морське дно. Хьонджін акуратно склав одяг Лікса, що той аби як кинув. А поряд -, так же акуратно, склав свій. Він вловив на собі здивований погляд Джісона, коли знімав майку «Здалося напевно». Ковтнувши холодної води з переносного холодильника й натягнувши окуляри, які йому дуже пасували, повернувся в бік моря, і вже хотів піти як згадав:
– Ти.. Все ще не знаєш плавати?- Хьонджін наполовину повернувся до сидячого в тіні Джісона, той похитав головою. – Зрозуміло.
Запала ніяково тиша.
– Навіть круг не взяв?- Допитувався Хван.
– Забув.- Сором’язливо відповів Хан.
Хван видихнув.
– Ходім зі мною.- Одна пара очей втупилася у Хвана.- Чи ти приїхав на море посидіти на берегу в тіні?- Ззаду почувся плескіт води та Фелікс, який кричав, щоб хлопці скоріше приєднувалися до нього.
– Іду!- Радісно вигукнув Хан знімаючи з себе верхній одяг, залишаючись в одних плавках.