Поцілунок

Поцілунок. Легкий та невимушений. В ньому захована вічність і час, здається, завмирає…

Я заховав у ньому все найкраще, найзагадковіше. Заховав усе, про що знав сам. Про що не знаєш ти – не знаю. Ти такий розумний, не такий, як усі. Дорослий хлопчисько з таємним серцем, про яке не знають інші. І всі ці описи твоєї зовнішності – пил, в порівнянні з тим, що можна знаходитися біля тебе. Не тому що ти геніальний розумник дозволив споглядати за твоїми працями. Ні. Твоя довіра цінніша від усього – крихкий пісок місячних порід: крок вліво, крок вправо і втече, вислизне в невагомість чорної матерії.

…Руки міцні, тонкі, недогодовані (сміюсь собі під носа), відпочивають у мене на спині та сльози… сльози? Господи, який же я нелюд. Обійми стають все міцнішими й міцнішими, й міцнішими. Спекотно, наче в Індії, спекотно та парко. Від твого дихання пітніє шия, мокріють кінчики волосся на потилиці, але я б намокав так вічно. Щось шепочеш про малий відсоток кашеміру в моєму светрі, що так далі не піде, потрібен новий, і скоро свята і ми це виправимо… Ми.

Ні галантність, ні розум, ні краса не мають для мене такої важливості, як твоя довіра. Цього не зрозуміти, якщо не намагатися зрозуміти тебе зовсім з іншого боку. І це велика помилка – не намагатися цього зробити. Можливо, я тебе занадто ідеалізую, але ж і ти робиш те саме зі мною. Я помічаю – не такий вже і дурень.

…Тепле дихання розсіюється вже по оголених плечах і я видихаю перегріте повітря. Теплими хвилями воно (як же дешево та драматично це сказано) обпалює шкіру. Так спокійно і я тобі вдячний. Ми… це звучить якось звично, з якимось признанням і я, наче вічність, слухаю ці слова…

«Вічність», – помітив, що дуже часто почав використовувати це слово. Можливо, хотів би, щоб воно було властиве нам. Тільки нам.

…Рухи стають все динамічнішими, не набуваючи сексуального характеру. Ти просто тягнешся та чіпляєшся за краї, рукави, холоші мого одягу. Наче я ковток, останній ковток твого життя.

– Не йди, Джоне, – шепочеш наостанок, – прошу залишся.

Не можу, вибач, повинен прокинутися.

19 жовтня 2015