Візитери: Ep.1

Примітка: ця історія має під собою от7 стосунки, але в роботі фігурує лише це тріо.

**********************

Дорогою до навчального центру Хосок з Чіміном ледь могли стримувати емоції — вони нарешті побачать Сокджина і навіть матимуть трохи вільного часу разом. Шкода, що лише вони двоє отримали цю можливість, але з іншого боку, усіх шістьох до найстаршого пустили б навряд. Забагато шуму, ще більше ризиків, що про це дізнаються фанати чи медіа. Тоді плакав крокодилячими сльозами їх час наодинці.

— Чім, ти точно все взяв, про що ми домовлялися?

— Ти мене за кого маєш? Звісно взяв, хьон буде задоволений. — посміхається Чімін, точно впевнений в своїх словах.

— Добре… Господи, наче не так давно бачилися, а я скучив страшенно. Чого це я такий сентиментальний став, аж страх бере… — вслух роздумував Хосок.

— Я теж сумую за ним, ми всі сумуємо, ти ж знаєш. Це не ти сентиментальний, це ситуація в нас така склалася. Не в рожевому світі з зефірками живемо, доводиться миритися із розлукою…

— Ну все, годі, Чім, не вганяй у смуток ще більше! Не хочу щоб Джин-хьон бачив мене зарюмсаним.

— Він любить тебе будь-яким, і ти це знаєш.

— Авжеж, знаю…

Коли тонована машина гальмує біля потрібних воріт і пропускається охороною без зайвих формальностей, Хобі з Чіміном вже готові вистрибувати прямо з неї і бігти назустріч коханому, якого вже, вірогідно, сповістили про їхнє прибуття. Вони виходять, примружуючи очі від яскравого сонця, і щойно картинка чіткішає, бачать його. З моменту останньої їхньої зустрічі не пройшло так багато часу, як могло б здатися, але Джин наче став ширший в своїх і до того безмежних плечах, посуворішав поглядом, витягнувся маківкою до самого сонця, перевершуючи тепер статуру найгарнішого грецького бога. Схоже, очі сліпило таки не сонце.

— Хьоне! — біжить до старшого Чімін, одразу стрибаючи в обійми, а слідом за ним і Хобі.

— Так радий вас бачити, ви б тільки знали, — промовляє тихо, щоб тільки вони чули, — любі, я сумував.

— Знаємо…— відповідають в один голос.

— Ходімо, тут є де посидіти і перекусити подалі від сторонніх очей і вух.

Вони заходять у внутрішнє подвір’я адмінбудівлі, де в розпал забитого тренуваннями і лекціями розкладу немає ні душі, і всідаючись на великій дерев’яній лаві поряд так близько, як навіть немає необхідності, кілька хвилин просто мовчать, насолоджуючись тим, що нарешті залишились одні.

— Хьоне, тут є камери? — озирається навкруги Хосок.

— Я б не привів вас сюди, якби були.

— Звісно. — всміхається наймолодший, наближаючись до Джина впритул. Він, ледь торкаючись джинової шиї носом, вдихає аромат свого (і його теж) улюбленого гелю для душу, якого він поклав у сумку старшого аж три пляшечки перед його від’їздом сюди. — Ми дещо привезли для тебе, пане вояко.

— Сподіваємося, ти оціниш. Як пощастило, що наші речі не обшукували на пункті пропуску, а то виникли б в них певні питаннячка, на які я не впевнений, що вони хотіли б знати відповіді… — сміється Хосок, зручно вкладаючи голову на джинове плече. — То що, хьоне, спочатку обід а потім десерт, м?

Сокжин і не здогадується, звідкіля на його голову взялися ці порушники громадського (і його теж) спокою, але невимовно вдячний всесвіту за них. Хай навіть не всі вони тут, але дяка і на тому. Він ловить себе на думці, що усіх шістьох його візитерів, певно, це місце б не пережило.

Після імпровізованого обіду снеками і локшиною швидкого приготування, привезеними з самого Сеулу, всі троє перемістилися в особисту кімнату Джина, яка дісталася йому разом із підвищенням звання за його відмінну військову дисципліну і успіхи в роботі. Пізніше він ще сотню разів похвалить себе за ті титанічні зусилля.

— Чімін~а, нумо, покажи нашому любому хьону, що ще ми привезли для нього, поки я зачиню двері і прикрию ці чудові жалюзі. — грайливо посміхнувся Хосок, скидаючи верхній одяг.

В цей час Чімін, опинившись знову впритул до Джина, лишив розкриту спортивну сумку із усіляким не дуже спортивним приладдям на ліжку старшого, а сам потихеньку почав скидати весь свій і його одяг. Він потягнувся за таким бажаним і довгоочікуваним поцілунком, пустивши табуни мурах гуляти тілом свого хьона, і занурився пальцями в його ще коротке волосся. Наступної миті стриманий до цього Джин вже блукав руками по спині, талії і стегнам Чіміна, пропускаючи язик поміж його розкритими в поцілунку пухкими губами. Хосок, не гаючи ні хвилини дорогоцінного часу, виціловував міцну джинову шию, окреслюючи пальцями кожен м’яз торсу, вибиваючи рештки повітря з його легенів і останні краплини самоконтролю з мозку.

Наступні декілька годин, відведених Джинові на зустріч із близькими, вони провели в ніжних обіймах одне одного, повною мірою насолоджуючись кожною можливістю доторкнутися, поцілувати, попестити і принести задоволення коханій людині.

******************

Можливо колись робота буде доповнена 🙂

Дякую (⁠~⁠‾⁠▿⁠‾⁠)⁠~