Смертельна любов

Чонін і Мінхо проснулись у одному ліжку і без питань вирішили піти гуляти та поїсти суші
По дорозі вони заговорились та потім Мінхо запитав:
“Чуєш, це ми що переспали виходить?”
“Ага, ти казав, що хочеш забути якогось Джисона і поліз до мене в підвал по вино”
“В тебе підвал є?”
“Ого ти цього навіть не пам’ятаєш”
***
Хлопці поїли суші
“Чуєш, Мінхо я напевно піду додому, мені щось погано”
“А, добре, бувай”
Мінхо навіть не помітив, як з музикою у навушниках зайшов в дуже небезпечний район, він вирішив швидко повертатись, але тут побачив…ЩО? Чанбіна хтось вдаряє ножом прямо у живіт
“ЧАНБІН”-Хлопець побіг у напрямку до друга, але він уже не дихав і Мінхо вирішив його заховати у якусь яму поблизу бо лишніх проблем з поліцією йому не треба було.
“Хто б думав, що я зараз буду ховати свого мертвого найкращого друга, якого вбили в мене на очах”
Хо вирішив про це нікому не казати, адже єдиний кому він міг довірити свої секрети був Джисон, а вдома Мінхо просто плакав у подушку і не розумів за що йому всі страждання.
23:30 Мінхо чує дуже голосний стукіт у двері
“Хто міг прийти так пізно?”
За дверима стояв дуже сумний Бан Чан-“ЧАНБІНА НЕМАЄ ДРУГИЙ ДЕНЬ ТИ НЕ БАЧИВ ЙОГО? Я НЕ ЗНАЮ ЩО МЕНІ ВЖЕ РОБИТИ”
“Та ти що? Ні не бачив”
“Я думаю вже в поліцію звертатись”
“Та яка поліція, він ще може прийде, ти ж пам’ятаєш як його не було 4 дні, а він просто не міг знайти дороги додому бо п’яний пішов гуляти і загубився”
“А, добре тоді, вибач що потревожив, ти якийсь блідий, з тобою все добре?”
“Так, просто не виспався, можеш іти”- Ледве стримуючи сльози сказав Хо і як тільки Бан Чан вийшов з квартири хлопець закриваючи рота рукою розплакався.
Цілий тиждень Лі було дуже погано, єдине, що його рятувало це сигарети і музика, коли Мінхо стало краще він пішов до Чоніна.
“Привіт, чого прийшов?”
“Нам треба поговорити”
“Ну добре, пройди на кухню”
“Ти мені подобаєшся”
“Але…”
“Забудь про те все, просто дозволи мені проводити з тобою більше часу”
“Оу, добре”
“Доречі, Чонін, а ти де працюєш?”
Нін перебив Хо і сказав що йому треба швидко їхати.
“Ти лишайся тут, можеш взяти мій планшет”
***
Все було добре, Мінхо навіть не згадував про смерть друга і колишнього хлопця, лише потім він згадав про підвал і що в ньому по розказах Чоніна були річні запаси вина, але ніякого підвалу Лі не знайшов.
“Виходить він спеціально мене напоїв?..”
Мінхо вирішив, що треба йти тому, що щось не так, але перед виходом на тумбочці лежав блокнот підписаний як “СПРАВИ” Хо не стримався і відрив його, але, що він там прочитав..
“Справа Чанбін? ЩО?? ТОБТО ЧОНІН МАФІЯ І ВІН УБИВ ЧАНБІНА?”
Він швидко вибіг з цим блокнотом із квартири та побіг до поліції…
***
“Я…Я…ВІН..ОСЬ” – Мінхо кинув на стіл той самий блокнот.
“Та тут на пожиттєве тягне, власника блокноту знаєте?”
“Ян Чонін, можу дати усі данні, якщо не видасте мене”
“Добре, добре”
***
00:22 Хо приходить повідомлення від Чоніна
-Я обіцяю, ти живим не залишишся
-Ніні, ти про що?
-Не роби з себе дурня, через тебе мене розшукує поліція
-Але я не міг мовчати, коли ти вбив мого найкращого друга
-Я ТОБІ ДОВІРИВСЯ
-Мені не треба твоя довіра, тай що ти мені зробиш якщо тебе скоро знайдуть
-Повір мені я не один раз тікав від таких і кожен хто мене видавав більше ніколи не бачив цей світ
*Заблоковано*
На наступний ж день Мінхо пішов до того самого мосту з якого хотів зістрибнути, коли він туди прийшов було дуже тихо, ніби настав судний день і всі поховались по домах та тут нізвідки з’являється той самий Чонін
“Ну ось і прийшла твоя смерть” – Чонін бере за руку Мінхо, але він його перевертає і вже голова мафії Чонін летить з мосту, а задоволений Хо дивився на це все із задоволенням