Нудний урок історії

Друге жовтня, понеділок, пара всесвітньої історії, що може бути нудніше?
10-А так само думав, тому ніхто не слухав монотонний та завчений голос історика, якому самому здавалось, цей предмет не подобався. Блондин сидів на третій парті біля вікна, сусідня парта пустовала, бо однокласниця яка з ним сидить захворіла і пішла на лікарняний. Костя дивився на машини які їздили за забором і мріяв поскоріше звалити з цієї останньої пари, але йому потрібна оцінка, хоча б дев’ятка. Олександр Олексійович різко зупинив свій набір слів і підняв погляд на невгамовний клас який займався хто чим, дівчата на перших партах бездушно дивилися на сторінки подряпаного підручника. Люди на середніх рядах сиділи в телефонах, але зрозумівши що вчитель замовк судомно почали шукати потрібний параграф. Хлопці на останніх партах навіть не помітили тишу у класі і далі продовжували спілкуватися та гратися. Історик тяжко зітхнув і прийнявся кашляти, щоб останні парти почули його та затихли. Коли хлопці неохоче підняли очі на вчителя.
– Міхієнко, Зирянов та Лузан, підніміть свої дупи зі стільців, – коротко проговорив Олександр Олексійович. Вчитель встав зі свого місця та підійшов до останніх парт.
Однокласники піднялися, на них дивився увесь клас, вони намагалися стримати посмішку, бо історик дивився суворо, чекаючи поки вони заспокоються.
– Раз ви такі розумні хлопці, скажіть мені будь ласка.. Ні Андрій, непомітно відкривати підручник не треба, я все бачу, – зауважив вчитель, побачивши як Лузан відкрив підручник зі всесвітньої історії, продовжив:
– Скажіть мені будь ласка, як велася підготовка мирного договору з Німеччиною?
Запала тиша, було чутно тільки як учні гортали сторінки підручники шукаючи відповідь на це питання. Костя підняв руку вгору, знаючи що сказати, бо потрібний параграф лежав перед ним. Дві подружки які сиділи попереду Кості струнко теж підняли руки. Але вчитель навіть не звернув увагу на них і продовжував чекати відповідь від хлопців. Валік та Коля переглянулись та синхронно знизали плечима. Лузан дивився на вчителя і намагався не заржати на увесь клас. Вчитель зітхнув, махнув рукою та пішов до вчительского столу. Він оглянув увесь клас і зупинив погляд на Кості.
– Знаєш відповідь?, – Костя кивнув головою.
– Американський сенат не утвердив Версальський мирний договір із Німеччиною і включений до нього статут Ліги Націй, – сказав Костя. Він просто переказав речення зі сторінки. Чи то Олександр Олексійович не побачив, чи то закрив на це очі, але він поставив за це йому 10 і далі продовжував розповідати класу про “Лігу Націй”.
Хлопець знову почав дивитися у вікно, пропускаючи повз вуха монолог вчителя історії. Костя подивився на годинник який висів над дошкою. Ще пять хвилин і він буде вільний. Раптом в потилицю прилитів зім’ятий папір. Хлопець різко повернув голову, шукаючи людину яка кинула в нього папір. На нього дивився Валік, він махнув головою в сторону папіру, який лежав на полу біля стулу. Він підняв цей клаптик і розгорнув його. Не рівним, хлопчачим почерком було написане повідомлення. Костя подивився на вчителя, той знов переказавував параграф підручника, зрозумівши що його ніхто не потривожить. Хлопець знов подивився на посилання.
“Ми хочемо з хлопцями прогуляти наступну історії, ти з нами?”
Костя підняв голову на останні парти. Валік запитливо дивився на однокласника. Трембовецький закивав головою. Ну а що ще робити? Оцінку вже поставили, тому на другому уроці можно не бути присутнім. Валік теж кивнув головою і з усмішкою щось почав розповідати Колі.
Кінець уроку пройшов спокійно. Вчитель завершив розповідати новий параграф зі всесвітньої історії, він закрив підручник і почав чекати дзвінка, який продзвонив майже відразу після того, як вчитель встав із за столу. Діти швиденько вибігали з класу, бажаючи подихати свіжим повітрям. Костя залишився сидіти у класі, але відкрив вікно біля себе. В кабінеті залишилися тільки хлопці на задніх парта і одинока однокласниця підперши голову рукою листала рекомендації інстаграму.
– Кость, Костя, йди сюди, – Лузан позвав хлопця, і він охоче підійшов до них. – Ти реально хочеш прогуляти? Чи Валік нас обманув?
– Ні, не збрехав, – підтвердив Костя і сперся на парту за якою сиділи Коля та Валік. Андрій пройшов до своєї парти яка знаходилася попереду останньої парти де сиділи хлопці. Ще одне місце біля його зараз стоїть Костя було пусте, хоча тут зазвичай сидить Роман Щербан, але як говорили однокласники – він поїхав з батьками в Карпати.
– Значить так, ми збираємося піти в ось ту багатоповерхівку, на дах, – Андрій пальцем показав на 14-поверховий будинок який знаходиться в п’яти хвилинах від школи. Костя здивовано подивився на Андрія.
– А там дах відкритий?, – спитав Костя, але Лузан не встиг відповісти бо його перебив Коля.
– Добре-е-е, – протягнув Зирянов, – в нас ще є 9 хвилин щоб зібрати речі і піти звідси.
Відразу після цих слів Андрій підняв з брудного полу свій рюкзак і поставив на парту. Валік поступив так само і дістав з парти один єдиний телефон, Костя з Андрієм засміялися так, що однокласниця підняла голову і зацікавлено подивилася на хлопців.
– Маша, голову назад до телефон поверни, ти там про свою переписку забула, – крикнув дівчині Коля і та повернулася дивитися в свій телефон. – Костя, ти зібрався?
Костя підійшов до своєї парти та поклав в невеликий рюкзак бежевий підручник з історії та ручку. Кинув його на плечі і знов підійшов до останньої парти.
– Ну, – Валік ляснув в долоні і встав, порівнявшись з Костею. – Пішли?
– Пішли, – кивнув хлопець і направився до дверей.

* * *
– Ти точно знаєш як це зробити?, – недовірливо сказав Костя, споглядаючи як Коля присів на сходинках шукаючи в карманах джинс скріпку.
– Звісно, я вже декілька разів так робив.
Виявляється Зирянов може взламати не тільки серця дівчат, так ще і замки. Через три хвилини праці над зачинену металеву сітку, вона піддалася і пропустила хлопців на дах.
– Вау, как класно, – захоплено промовив Костя, розглядаючи простору площу.
– Ага, – погодився Валік.
Андрій сів десь посередині даху і кинув біля себе рюкзак. Костя присів до нього, покрівля була несильно м’яка та на дотик гумова, але сидіти можно. Коля разом з Валіком ходив по даху і шукав місце де не буде сонце, але воно зникло через десять хвилин заховавшись за хмарами. Андрій з Костею почали обговорювати урок історії який в них був.
Коли тема школи вичерпалася, Костя встав і повільним кроком почав підходити до кінця даху Він став в кроці від обриву. Вид був приголомшливий, люди та машини здавалися маленькими, трішки більшими за мурах. Школа ховалася десь за невеличкими деревами, які ще коли хлопець ішов до школи здавалися великими. Костя заворожено розглядав шумне місто. Як раптом за плечі його хтось схопив за плечі.
– Трясця твоєї матері!, – викрикнув Костя і швидко повернувся назад, – Валік!
Тим часом Валік зігнувшись від сміху, закрився руками щоб Костя його не побив від нахлину емоцій, – Не бий мене! Вибач, вибач, я не хотів тебе лякати!
Костя припинив бити хлопця і направився до Колі і Андрія котрі діставали з рюкзака Колі літрову пляшку з якоюсь рідиною. Запримітив Костю, Андрій посміхнувся:
– Пиво.
– Ми будемо пити?
– Так, цікаво буде!
– Сідай Костю, я ще карти приніс, – Коля кинув біля ніг Кості колоду подряпаних карт. Хлопець сів і почав діставати карти.
– О, карти! Я з вами, – позаду підійшов Валік і сів між Колею і Андрієм.
– Давайте на бажання пограємо? – запропонував Костя, зручніше вмостившись і поклавши рюкзак під спину.
– Я не проти, так буде веселіше, – погодився Валік.
– Я теж хотів це запропонувати!, – засміявся Андрій і відібрав з рук Кості карти і почав їх тасувати.

* * *
Йшла вже п’ятнадцята гра в “Дурака”, пиво вже було випете. За минулі раунді Андрій вже кричав матюки біля краю, Коля вже пробігав три кола по даху, Валік вже спускався і піднімався пішки по сходах, а Костя вже пародіював Януковича.
– ХАХАХА, – голосно засміявся Андрій, – нарешті, ти вже сьомий раунд не програвав, Коля не заважай, тепер я хочу йому загадати, – по-зрадницьки сказав Лузан, дивлячись на усміхненого Валіка, який чекав своє завдання.
– Валік, – почав тримати паузу Андрій, ще ширше посміхнувся, – поцілуй Костю.
Коля засміявся як останній раз і ліг на покрівлю задихаючись.
– А-а-афігене з-завдання!, – кричав Коля. Костя недовірливо подивився на Андрія, думаючи, що йому почулося. Але не почулося. Валік насторожено дивився на нього, поки Лузан з Колею помирали зі сміху.
– А для кого це завдання, мені щось взагалі не весело, – сказав Костя і почав відсуватися назад. Валік усміхнувся, усміхається трясця, а Косте щось взагалі не смішно.
– Давай Валік, чи струсив?, – питає Андрій.
– Краще б струсив, – подумав Костя, але Валік відповідає твердим “ні” та лізе до хлопця.
– Ну давай Костя! – говорить Коля та плескає долонями. В нього безвихідна ситуація.
Костя все ж таки знову посувається вперед до Валіка. З Богом. Він відчуває теплиці дотик до своїх губ. Дивно цілуватися з хлопцем, виходить що дівчата відчувають те саме? Жесть. В ушах дивний шум, який глушить дикий регіт хлопців. Він відсторонився і відвернувся щоб скрити червоні вуха.
Але коли сміх чомусь затих, Костя повернувся в побачив як Андрій сміявся без звуку лежачи в позі ембріона схопився за живіт, а Коля тримав телефон і знімав, тепер до почервонілих вух додалися ще і почервоніли щоки.
– Тепер в мене є компромат на вас двох, – хитро сказав Коля, вимкнувши телефон і поклавши телефон в карман.
Раптом задзвонила знайома мелодія. Андрій швидко піднявся, ніби не помирав секунд тридцять тому. Він поліз в свій рюкзак, діставати телефон.
– Альо? Мам? Так, я скоро буду дома, я вже до нього підходжу, так, давай, давай, угу,– і закінчив телефону розмову, – мама дзвонила, вже потрібно йти, а то мене вб’ють.
Хлопці почали швидко збиратися, і Костя теж. Вони всі вийшли з даху і почали спускатися по сходах униз.
– А ти решітку закривати не будеш?
– Та ні, потім ще туди підемо.
На вулиці було так само як і на даху, тільки вітер не такий сильний. Коля з Андрієм пішли разом в протилежному сторону від дома Кості.
– я можу тебе довести додому, – запропонував Валік, Костя був не проти і вони разом пішли по дворам.

____________
Присвята:: хлопцю який мене вчив ламати замки, дивовижним видам з 14-поверху та нудними урокам історії
тгк – Квартира соседа