Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Мітки: Алкоголь
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ж

    Наші ноги омиває тепле море, ми сидимо на камені, впритул один до одної, місця достатньо щоб тримати дистанцію, але нам це ні до чого. Я не можу відвести погляду від її чарівних очей.

    -В тебе дуже гарні очі
    Вона знімає свій каптур, а слідом і мій, нахиляючись ближче до мого обличчя, очі її дивилися в мої, а потім трохи нижче, на мої губи.

    -В тебе теж, неймовірно гарні оченята…

    Повернемося на кілька тижнів назад.

    -Так, мене звати Каору, так це я залишила цю анкету на сайті, все правильно. Мені 25 років, а моєму братові 10, його звуть Хару. Він зараз навчається у школі, в третьому класі, так. Чи могли б ви під’їхати до нас сьогодні, щоб познайомитись, і ми все детальніше обговорили? Чудово, будемо на Вас чекати, Пані Рен.

    Каору і Хару, сестра та брат, які лишилися батьків доволі рано, Батько їх покинув ще в далекому дитинстві хлопчика, той навіть не пам’ятає, як виглядав батько, а декілька років тому в них померла мати. Тому вони живуть удвох. Дівчина оформила опіку над хлопцем, влаштувалася на роботу, закінчила університет екстерном, і наразі працює на двох роботах, задля своєї маленької родили. Але з часом, вона зрозуміла, що тої уваги, що  вона може приділяти братові в перервах між роботою, цілком недостатньо, для дитини його віку. Тому Каору прийняла рішення завести нянечку, яка буде жити з ними, щоб братові було не так самотньо вдома, після уроків, чи на вихідних.

    Дзвін у двері.

    -Хару, біжи сюди, тут прийшли до тебе.

    Сестра відкрила двері, перед нею стояла дівчина з полум’яно рудими косами, що кучерями спадали тій на плечі.

    -Добрий день, Пані Каору, Хару – дівчина щиро посміхнулася – Я Рен, прийшла по вашій анкеті до Вас працювати нянею.

    -А так, звісно, проходьте – власниця дому стояла наче вкопана, її засліпила краса дівчини, що стояла перед нею, але вона вчасно опанувала себе і запросила її увійти.

     Дівчата сіли у вітальні, обговорюючи усі деталі угоди, а хлопчик бігав навколо них, бавлячись зі своєю іграшкою.

    -Тож, Пані Рен, ви вивчились на дитячого педагога, працювали з дітьми в садочку, але зрозуміли що вам більше подобається працювати з невеликою кількістю дітей. Все чудово, єдине ще хотіла запитати, скільки Вам років, і чи подобаються наші умови?

    -Мені 30 років, так, мені все подобається, цілком. Особливо те, що я взагалі неподалік живу, Тому проблем з дорогою я не матиму. Цілком мене дуже приваблює дана робота. Чи могла б я поспілкуватися з Хару, для того, щоб зрозуміти, чи сподобалась я йому, чи ні?

    -Звісно – Каору лагідно всміхнулася і подивилася на брата, що сидів в іншому кінці кімнати.

    Поки Рен і Хару спілкувалися і бавилися, дівчина не зводила очей з нової нянечки. Вона була дуже приваблива, спокійна, лагідна, наче вона пізнала цей світ, як би це безглуздо не звучало. Щось у ній так сильно зачепило Каору, чи то її блакитні очі, чи руді кучерики, чи то поведінка, поки не зрозуміло…

     

    0 Коментарів