Розділ 5

Шакс сиділа навпроти демона, допиваючи весь алкоголь, який залишився. Кроулі від несподіванки, аж протверезів.

– Чого тобі треба?

– Вже забув? Сам вимагав в мене ключі він квартири. Де тебе носило цілий місяць?

– Не твоя справа.

– Ну вже ні. Я не зобов’язана тебе вишукувати. Ще пару днів, і я б віддала твою квартиру першому безхатьку, що попався.

– Це було б занадто милосердно для демона.

– І це мені говорить Кроулі, який у 1827 році вирішив напитися людської отрути і..

– Ну все! Все. Я зрозумів. – нахилився ближче. – дуже дякую, що зам’яла той конфлікт, але ти ж не тільки ключі принесла? Я ж знаю, що тобі щось потрібно.

– Так, ти, як завжди, дуже проникливий. – підсунула ключі демону. – Бачиш, коли лорд Вельзевул пішла, в пеклі стало неспокійно. Багато хто був невдоволений. – вона нахилилася ближче і майже прошепотіла. – І навіть сам Сатана.

Кроулі багатозначно подивився на демонесу.

– Та ти що. А мені то що?

– Ну, ти не зрозумів?

– Нєа. – позіхнув. – Я взагалі не розумію, аке маю до цього відношення.

– Вельзевул найсильніший демон в пеклі, і ти це добре знаєш.

– І?

– Скоро почнеться війна між раєм та пеклом, а без її сили ми ніхто.

– І?

– Ти маєш знайти її і повернути, хоч вона і зрадниця.

Кроулі скривився.

– Чому я?

– Ну це ти ж їм радив з тим бридким Архангелом кудись там відправитися. – Шакс закрила очі. – Тому ти і розгрібай все це.

– Ти ж хотіла бути там головною.

– А я і буду, але не використовуючи свої сили.

– А якщо я відмовлюся? – підняв брову.

– Тоді я влаштую тобі суд за співпрацю з ангелом на ім’я..

– Я зрозумів. – перебив її Кроулі, скорчившись в роздратованій міні.

– Даю тобі 24 години на пошуки. Битва розпочнеться зовсім скоро. Доречі, ти теж приймаєш в ній участь.

Метатрон міряв кроками біле приміщення. Де він промахнувся? Хіба Азірафаель не робив дива? Чи, може ліміт його сил тоді вичерпався? А може йому хтось допомагав.. Той його друг-демон. Кроулі? Ніби так його звуть?

– За моїми данними… Він – вигнанець пекла, а значить, може перейти на наш бік, тільки треба підібрати правильний важіль керування.. – говорив сам до себе помічник Богині. Потім підізвав якогось рядового ангела, пошептався з ним та наказав знайти і привести Кроулі прямісінько до нього.

– Хто зробить таку велику послугу, може отримати підвищення.

На неьесах метушня не вщюхала, але де дівся Азірафаель?

Кроулі вирішив відправитися на Альфацентавру. Була велика вірогідність того, що закохана парочка там і зупинилася. За кілька годин він вже був на потрібній зірці. Краєвид був просто дивовижний.. Колись демон уявляв життя на зоряній системі прямо ось тут, поруч з найдорожчим створінням. Яке в нього є: його бентлі…. І звісно Азірафаель. Серце защипало. Йому треба було перевірити цілих три зірки. А імовірність того, що Вельзевул взагалі тут, а не на землі, дорівнювала дуже малий відсоток. Та іншого виходу не було. Кроулі почав обхід зірки “Альфацетавра А”. Пройшло цілих 3 години, і демон впевнився, що самісінький на цій зорі. Настала черга “Альфацетаври В”. Теж нічого. Він тільки втрачав час. Долетівши до “Альфацетаври С”, одразу відчулася інша атмосфера: тепро заполонило тіло, і свинцем налило ноги. Легені залоскотав солодкий запах ванілі.

– Якісь ванільні в них стосунки – (Оооо… Кроулі заздрить! Невимовно! Заздрить чорною заздрістю, та все ж..) він почовгав по неймовірно блискучому піску. На зірці були кратери, з яких виходив білий вогонь. Один неправильний крок, і тебе підсмажить, як курку гриль. З правого боку доносилася тиха мелодія, далеченько веднівся столик з пляшкою вина. “Ну нарешті я їх знайшов” – подумав було демон, аж тут збагнув, що навряд Вельзевул проміняє це спокійне життя на посаду в пеклі.. вона ж відмовилася від нього саме через кохання, на відміну від Азірафаеля…

Думки геть! Треба хоча б спробувати.

Він підійшов до столику, але нікого живого в полі зору не наближалося.

– Пограємо в хованки? – подумав Кроулі. – Добре.

Але, пройшовши ще за сто кроків, він почув знайомий сміх.

– Знайшов.

За великим кратером стояла невеличка забудова. Саме з неї доносилися жваві голоси та сміх.

Кроулі наблизився до будинку і, не стукаючи, зайшов. Краще б він все ж таки постукав. Ангел і демон перелякано зойкнули і накрилися ковдрою.

– Кроулі! Якого чорта ти тут робиш?

– Кхм, я звісно вибачаюся, що завадив вам.. задовольняти свої потреби одне одним, але тебе, Вельзевуле, дуже просять повернутися.

– Мене це не цікавить.

– Боюся, ситуація складна.

– А яке тобі діло, Кроулі? – озвався Гавриїл.

– Це.. довга історія, а часу в нас обмаль.

– Розкажи коротко.

– Азірафаель зайняв твоє місце. – архангел потупив свій погляд.

– Ну, вітаю з підвищенням.

Це ой як взбісило демона:

– Та чорт, ні з чим його вітати! Він пішов від мене заради влади, чорт побирай.

– Це ж його вибір, Кроулі.. – Вельзевул співчутливо дивилася на демона.

Серце похололо.

– Навіть, якщо це його вибір, він не впорається сам. А ви б могли повернутися на свої законні місця і об’єднати небеса та пекло в союзі. Як вам таке? – ідея здавалася божевільною, але це перше, що спало на думку.

Вельзевул зудумливо встала. Вони обоє вже були в одязі.

– А знаєш, твоя правда. Тим пачче, якщо другий армагедон станеться, зруцнується і весь всесвіт, а значить, наш медовий місяць накриється.

Гавриїл нерозуміюче глянув на кохану:

– Тобто, ти погоджуєшся?

– А ти не хочеш? Було б просто прекрасно, якби наше “довго і щасливо” справді було довгим, а не до зруйнування всесвіту.

Гавриїл мовчав, а тому демонеса сказала:

– Добре, як надумаємо – одразу за діло. Не чекай нас, а краще йди розвідай обстановку.

Кроулі знову наповну гнав своє авто вже на землі. Цікаво, якГавриїлу взагалі вдастся зайняти своє належне місце? Він зупинився біля книгарні, звідки в той же момент вискочила Мюрієль.

– Містр К-Кроулі!

– Що вже сталося? Пожежа?

– Гірше! – демон запитливо подивився на янголятка.

– Містр Метатрон наказав відшукати вас.

– Він? Мене? Чому?

– Я не знаю, але щось мені підказує, що це щось зв’язане з містом Феллом, і вам треба тікати!

– Ні… Ні .. я вже один раз втік від проблеми, нормально не поговоривши з ним, і заліг у п’янку на місяць. Веди мене до нього.

– Ви.. ви впевнені?

– Абсолютно. – “іди розвідай обстановку” тепер звучало буквально.