Перший розділ (пролог)

Що буде якщо добавити до двох геніальних розумів, третього генія? Замінивши іншу людину, вижити в зовсім чужому світі. Де панує Лорд Преступності. Зустріч з не менш геніальним детективом, та робота на корону Британії. Що буде якщо вони здогадаються хто ти? Чи буде місце в твоєму серці для людей що тягнуться в сторону твого місячного сяйва.

Пролог

Британська імперія що займала значну частину світу, а саме 24% всього світу. Залишилася при своїх класовій системі. Навіть пройшовши крізь стільки років в імперії залишився поділ на вищі та нижчі класи. Де домінантна частина населення притискала слабших. Прогрес рухався безупинно, розмиваючи цю ділянку між нижчим та робочим класом, проте він ніколи не міг зачепити клас аристократї що приймала рішення в розвитку держави. Саме в такий час розвиватиметься початок нашої історії про гончу псину її Величності Корлеви.
Гарячі вогні люстри освячували велику банкетну залу. Тут зібралися всі вершки вищого суспільства. Нарядні аристократки, джентльмени у смокінгах та вишукані офіціанти що рухалися між натовпу. Всі вони зібралися в маєтку Великого Герцога* Вербена.
________________15 years before ________________________
 Серед лісу, осторонь від міста стояла велична садиба великого герцога Карно. Залізні ворота що впускали за огорожу аристократичного маєтку були вкриті зеленою бронзою. А огорожа виконана з кремового каменю, та прикрашена бронзовими скульптурами. До входу тягнувся сад з великим виритим озером посеред нього. Щоб потрапити до головного входу в особняк потрібно було обійти водойму. Зараз, взимку сад виглядав неначе змальований з казки. Такою ж скляною гладдю від свічувало озеро. Головний особняк що знаходився на території герцога був виконаний в старому Вікторіанському стилі. Даючи розуміння наскільки старий насправді рід герцога. Високі шпилі, великі вікна, бронзою покрита черепиця. Фундамент будівлі був виконаний в кольорі айворі. Ніжному кремовому кольорі, що контрастував з бронзою. Симетричний розподіл будівлі по території та прекрасне планування придавало ще більшої величі. Оранжерея стояла осторонь, скляною фортецею тримаючи оборону проти лютої зими.
В особняку Герцога Карно, всі радісно готувалися до Різдва. Наслідниці дому Офелії Ель Карно виповнилося сім. Батьки дівчинки поверталися з відрядження даного Королевою. В цю снігопаду ніч все зміниться, веселі дні в домі Карно заміняться на безпорадні роки тиранії. Адже в цю ніч станеться те чого найменше очікували мешканці дому.
Дві служниці мчалися коридором.
-Міледі, спиніться будь ласка. Ми ще не закінчили зачіску. Дозвольте міледі Офелія…
Дівчинка бігла коридором при піднявши кінчик сукні. Сьогодні поверталися Батько з Матінкою, вони пропустили день народження доньки через терміновий лист від правительства.Вона з нетерпінням чекала Різдва, адже вони обіцяли повернутися до святкування. В домі Вербена,це святкували в колі сімʼї, не відвідуючи буйних білів аристократів. Зупинившись перед дзеркалом Офелія поправляла стрічку на білосніжному волоссі. Акуратне лялькове обличчя, виразні голубі очі. Срібне волосся що до кінців чорніло та сапфірові очі були особливими ознаками спадкоємця дому. Вона вже звикла до цього обличчя, до цих людей, до цієї епохи…Вона снайпер що загинула,виконуючи секретну місію. Та коли дівчина розплющила очі зрозуміла що вона в тілі маленької доньки Великого Герцога. Це життя вона вирішила прожити звичайним життям аристократки, в люблячій сімʼї. У всіх своїх двох життях, вона служила Британії. Країні,що любила всім серцем. Вивів з роздумів дівчинку голос прислужниці:
-Леді, дозвольте допомогти з стрічкою. Леді чекайте, акуратніше леді. -крик прислуги літав особняком. Активна та дуже жвава молода панні, була їхнім променем світла.
Закінчивши поправляти голубу стрічку, вона ринулася сходами на перший поверх. Вона зупинилась біля дверей, на її обличчі була невимовна радість. Така щира й невинна:
-Моя леді, вітаю вас. Чекаєте Пана та Панні.Не бажаєте випити чашку чаю в гостьовій залі?-дворецький присів щоб бути на одному рівні з Офелією. Дівчинка кинулась до нього протягнувши руки, таким чином просячи взяти її на руки.Згодившись на таку примху панянки дворецький взяв леді на руки.
Про себе дівчинка підкреслила, що насправді Себастьян був доволі привабливим. Хоча служив ще її батьку, не залежно від його віку він виглядав на 25. Чорне волосся й аметистові. Такого кольору Офелія не бачила ще ні в кого. Він був стриманим, серйозним та дуже компетентним в своїй справі.
-Себастьян. Коли прибуде батько? В листі казали,що він повернеться за день до Різдва. Завари травʼяного чаю Себастьян.-милою посмішкою вона обдарувала дворецького. Він явно їй подобався, як і вся прислуга в домі. Вони були щирими до неї. Адже батько добре піклувався про підданих своїх земель.
-Як забажаєте леді Офелія. Ваш батько сказав що запізниться адже в такий снігопад доволі тяжко подорожувать . Зачекайте ще трохи.-Себастьян завершив косу панянки. Й рушив в сторону гостьової.
-Сер Себастьян…доброго вечора. Просимо…вибачення, що не змогли завершити образ Міледі.-служниці поклонилося дворецькому. По збитому диханню можна було сказати що погоня була складною.Та стук у двері, що розійшовся залом неначе гуркіт грому. Змусив змінити плани про чай та відпочинок.
-Себастьян ходімо,це мабуть батько з матінкою. -потягнувши за краватку,Офелія попросила дворецького спустити її.Себастьян плеснув у долоні. Вся прислуга дому Вербена зібралась в головному холі вітати хазяїнів маєтку. Через великі дубові двері, що були у всю висоту першого поверху,ввійшов чоловік. З його плащу падав сніг,що тут же перетворювався на калюжі води. Чоловік зняв капелюха, направду, на ньому не було лиця. Чи можливо це просто так каплі від снігу танули на обличчі? Каштанове волосся, очі кольору трави втупилися в килим. Не знаючи з чого почати свою промову, молодик зминав капелюха перебираючи всі йому відомі слова для промови.
-Вітаю. Я Еден Нортон. Працював разом з вашим батьком леді Офелія. І…кх…з жалем мушу вас повідомити що вашого батька та мати немає в живих…Мені дуже шкода… міс ваш батько дуже сильно вас любив і я думаю що він хотів би щоб ви отримали цього листа…- передавши конверт семирічній донці,Еден стиснув руки в кулаки аж до побіління кісточок.
Офелія взяла конверт  з рук чоловіка. Її очі розширились від страху, губи тремтіли. Дівчинка старалась не плакати та сили стримувати сльози вже закінчувались. Вона не вірила почутому. Мрія про можливу щасливу сімʼю, розбилась об гострі краї снайперської душі.Протягнувши руку Себастьяну вона очікувала на ніж для листів. Відкривши завітний конверт очі дівчинки забігали по рядках. До очей підступили сльози, вони стікали ріками по щоках. І падали на оксамитовий килим. Дворецький лише обійняв дівчинку за плечі. Всі слуги переживали тяжку втрату, були чутні всхлипи та сльози. Слуги прикривали обличчя рукавичками, а служниці плакали втрата подружжя стала сильним ударом для дому Карно. Еден попрощався й залишив молоду Велику Герцогиню Вербену на самоті з своєю втратою.
З цього дня все змінилося, молода леді взяла управління територією та маєтком в свої руки. Не залишилось більше молодої леді Офелії тепер була лише Велика Герцогиня. Дівчина вчилася управлінню паралельно закінчуючи освіту. Якщо так можна сказати то вона була генієм якого ще не бачили.Хоча якщо брати до уваги знання з минулого життя то вона явно була набагато свідомішою за всіх інших дітей її віку. Вона була сильна у всьому,починаючи від музичних інструментів та танців,закінчуючи фехтуванням та вогнепальною зброєю.Прекрасний характер, та вміння постояти на полі бою проти аристократів  дивував всіх. Здавалось ніби для роду це кінець, але вийшов час розквіту могутності сім’ї. Її називали ідеальною герцогинею, ідеальний пес корони. Що рухався лише задля помсти. Офелія знала що вона стане собакою Королеви, всі в роді
Карно захищали корону. І вона не виняток. Її сила якою володіли всі в її роді проявлялась все сильніше,роблячи Офелію все сильнішою. Магічні властивості сімʼї могли бути лише в спадкоємця і ні в кого більше. Офелія Теодор Вербена була найсильнішою зі всіх так званих магів її роду. Аристократи називали її демоном, що випалював ворогів своїми рубіновими очима в піку своєї злості.
our days
І сьогодні в цю чудову ніч вона покінчить зі всіма хто був винним у смерті батьків. Зараз вона досягла абсолютної влади, де її авторитет порівнювали з авторитетом королеви. Та лише цієї ночі вона стане суддею для останнього гравця на цій шахматами дошці. Дівчина влаштує їм кроваву вечерю із власних тіл. Елі сиділа на перилах балкону й викурювала сигару. Сьогодні річниця смерті батьків, пройшло 15 років з моменту їх смерті. Вона знайшла всіх і кожного хто був причетний до її трагедії. Усі загинули від рук дівчини. Вона споглядала зорі, що миготіли серед нічного неба, . До неї доносилися звуки з банкетного залу. Аристократки танцювали й вели світські бесіди, джентльмени пили вино й обговорювали щось у своїх компаніях. Після інциденту маєток змінився, він став холодним,тихим та наче не своїм. Всі слуги були замінені окрім дворецького й головної служниці. Ці двоє стали опорою для дівчини. Вдихаючи цигарковий дим, Офелія чекала. Очікуючи на когось вона викурювала вже третю сигару. Двері балкону відкрилися, дворецький поклонився дівчині.
-Моя Леді, дозвольте зайти. Все готово пора виходити на сцену. Час фінального акту.-посмішка Себастьяна, вказувала на готовність завершення плану.
-Ти прекрасно справився Себастьян…-від такою похвали дворецький був готовий мурчати неначе великий чорний кіт.-…та схоже ти забагато собі зараз дозволяєш…
-Так…це моя помилка пані. Проте дозвольте підкреслити що ваш батько був би розчарований…якби дізнався про вашу нікотинову залежність, не говорячи вже про вашу любов до міцного алкоголю. -він переможно посміхнувся та окинув її поглядом.
Звичка курити сигари залишилась, ще з минулого життя. А це тіло якому не шкодило нічого спокійно могло поглинати такий солодкий дим. Відчуття терпкого алкоголю розслабляло, та все ж я завжди залишалась тверезою.
-Зараз ти переходиш дозволену межу Себастьян…-останній слова я прошипіла зробивши акцент на імені робочого. Очі запалали червоним вогнем, з іскрами ненависті. -На мене не діє ні нікотин, ні алкоголь, ні жодна отрута. Така вже природа всіх Великих Герцогів Карно.
На мить від збився з свого запалу, та не зрозуміло глянув на даму.
-Та ти привий пора рухати…нашу виставу ще не закінчено.Не хай душа його відправиться на прогулянку з сивим демоном. Вийшовши з балкону, леді рушила коридором. Запах людей, в перемішку з парфумами та сотнями інших запахів вдарив у ніс. Поморщивши обличчя, дівчина звикала до цього, її чуття були більш розвиненими ніж у інших. Спускаючись сходами до банкетного залу вона приковувала погляди до себе. Аристократи вже звикли до виходок леді,та все ж кожен її наряд був унікальним.
Біла сорочка, шорти до середини бедра з сапфірового оксамиту. Корсет що підкреслював талію та скривав перехід між сорочкою й шортами. Смокінг трійка з чорного кольору, з темно синіми лацканами. З під смокінгу з спини корсету йшов шлейф з зовнішньої сторони чорний, з середини яскраво блакитний. На шиї завʼязана фуляр, а на ньому красива сапфірові брошка. Високі чоботи на каблуку, з шнурівкою спереду йшли аж до колін. Дорогий одяг та велика кількість аксесуарів у вигляді: запонок, брошок, циліндра, тростини, кишенькового годинника та інших дрібничок. Весь зал переглядався то між собою то кидаючи погляди в сторону дівчини. Взявши бокал вина в найближчого офіціанта, дівчина розпочала свою промову:
-Рада бачити всі високопоставлені лиця на цьому банкеті. Дякую всім хто завітали в скромний маєток Великої Герцогської родини. Як би тут був мій батько, він би з радістю проводив час в колі таких прекрасних людей. Особливо хотілося висловити своє захоплення Лордом Ардесом. Тому прошу вас вийти вперед для декількох слів. Сер Ардес…- джентельмен нервово ковтнув. Та вийшов уперед, підійшовши до герцогині він нервово мʼяв в долонях край костюму. Мій погляд звузився пробираючи аж до кісток. Відпиши трохи свого вина, Офелія віддала келих Льюісу*.Дівчина пройшла до маркіза ближче скорочуючи дистанцію до половини метра між нами. Різко подавшись вперед вона провернула рукоятку тростини, я витягла рапіру. Взмахнувши мечем вона зняла краватку з шиї маркіза.Втративши рівновагу чоловік впав рапіра була направлена на сера Ардеса.
-сер Ардес. За підозрою в зраді великій Британській імперії. За наказом її величності Королеви. Що наділила мене достатньою владою, видала наказ усунути зрадника імперії…-на обличчі чоловіка застиг жах. Він зблід, а очі нервово забігали. Дівчина ж стояла у вигідній позиції, на обличчі виднілась посмішка. А очі стали кольору самої чистої крові. Хижацький погляд направлений на маркіза, оцінював все довкола. Взмах клинком і голова чоловіка покотилася підлогою. Налякані аристократи спостерігали за картиною роботи гончої псини Королеви.
-Продовжуйте розважатись, але схоже на цьому банкеті,більше немає місця для мене. Тому повинна покинути вас.- дівчина залишила цих огидних людей в залі, рушивши в свою спальню. В скорому часі вони всі покинули маєток. Вдихнувши повітря свобідною груддю, вона розслабилась. Помста завершена, всі хто причетний був до інциденту вже не має. Торкнувшись всім тілом мʼякого ліжка. Офелія поринула в царство сновидінь. Слуги прибирали залишки празництва не очікуючи того що відбудеться вже після цієї місячної ночі.

——————————————————————————————————————————————————————————————————————
Персонажі до першої частини:
Льюіс Портон- брат Себастьяна, другий дворецький дому Вербена.
Себастьян Портон- старший брат Льюіса дворецький дому Вербена.
Кароліна Ель Карно( дівоче прізвище Марузенскі)- мати Офелії.
Джеймс Ель Карно- батько Офелії.
Еден Нортон- секретар батька Офелії в правительстві. Працював разом з Великим Герцогом Вербена.
Офелія Ель Карно- наслідниця дому Вербена. Велика Герцогиня, при звертанні до неї аристократами буде використовуватися чоловічий титул Герцога та звернення Сер.
Мадам Луїза- головна покоївка дому Вербена.
Маркіз Ардес(Луі Ардес)- причетний до смерті батька Офелї.

Якщо когось цікавить більш зрозуміле пояснення гардеробу героїні в майбутньому. Подивіться будь ласка офіційні арти по Black Butler. З Сіелем Фантомхайвом і його смокінгах з шлейфом. Дуже дякую за прочитання.