Гірше вже не буде

Опис: Те, що люди називають любов’ю, демон Чонгук вважає пекельним катуванням. Воно й не дивно, коли твій чоловік — син Антихриста.

Примітка: Робота написана виключно з розважальною ціллю, тому не має на меті образити чиїсь інтереси чи віросповідання. Прошу поставитися до всього з позитивом, цьом)

Плейлист до роботи: https://music.youtube.com/playlist?list=PLrmd0U71ZppaS1-C-5PMeocc2PZQUZxdn&feature=share Також на певних моментах вказані рекомендовані композиції для прослуховування.

 

 

—Техьоне! Трясця твоїй матері!

 

Уже близько години у вухах стоїть одне й те ж ім’я. Його відлуння чутне так довго, що від цього починає шуміти у вухах і хочеться самотужки вирити собі яму, застрибнути в неї та, закопавши себе потім землею, спокійно, а головне, у тиші, просто сконати. Такі думки зараз у голові кожного біса, бо мало того, що вони гарують з ранку до ночі, то тепер ще й для повного щастя на них звалився суцільний жах, розруха, хаос, кінець усьому. Ім’я йому — Техьон.

 

Уже майже рік як син Диявола, противника праведності, володаря всіх гнилих та загублених душ, управителя Пекла, демон Чонгук одружився. Обранцем його став миловидний (на перший погляд) русявий хлопець Техьон — син одного з вершників апокаліпсиса, а саме Антихриста. Чонгук просто привів його за руку до батька й заявив, що відтепер Техьон — його чоловік. Сатана, звичайно, спершу був здивований, потім довго роздумував, але зрештою не виразив ніяких протестів і вирішив просто не заважати своєму нащадку будувати власне життя. Він уже потрохи відходив від справ і всі обов’язки з управління “Корпорацією зла” залишив сину, а сам грів кістки десь на заході своїх земель, де не так тхне гнилою плоттю грішників. Тому рішення сина про одруження йому навіть здалося розумним, бо, коли підуть онуки, зла в цьому світі, за його словами, стане ще більше.

 

Досі залишається загадкою, як Чонгуку “пощастило” взагалі зустріти це ходяче лихо, бо з його появою все Пекло почало ходити ходуном. І, здавалося б, на цих землях саме таким і місце, зважаючи на те, чиє він дитя, але є одне “але”. Ніхто не може бути гіршим за самого Диявола.

 

Вирував ураган, віяв такий лютий вітер, що червоні піски Пекла піднялися в повітря та застелили й без того криваве небо. Багряне листя з дерев уже давно літало десь далеко за кілометрами від свого прихистку — так, у Пеклі є дерева. Із землі почали вириватися стовпи вогню, що було не частим явищем для територій Сатани. Цей захопливий атракціон він тримав для бридкого людського роду, що десь там волочить своє нікчемне існування. Але сьогодні особливий привід для того, щоб запалити Пекло. Демон Чонгук уже годину лютує й шукає свого ненаглядного чоловіка. І, як на зло, того ну ніде не видно, а це дратує Чона все більше, і з кожною хвилиною температура повітря з пекельної перетворюється на нестерпно пекельну.

Біси бігають в хаотичному порядку, шукають собі місце, де перечекати бурю. Більшість сидить тихо і не трапляється на шляху у свого володаря, аби не стати раптовими жертвами.

 

Чонгук обшукав кожен куточок, де міг би бути його миленький, але пошуки зазнавали невдач до певного моменту. Чоловік відчув Його запах, що вказував на те, що цей малий засранець десь дуже близько. І ось боковим зором був зафіксований рух.

 

— Де тебе чорти носили? — загарчав Чонгук, нарешті знайшовши, і намагався витягнути свого горе-чоловіка за кибалки з його схованки, якою стала скульптура Сатани на великій терасі.

 

— Та ніде мене не носили, я весь час тут був, — спокійно відповів Техьон, але легкий страшок сиріт пробіг по тілу, коли він побачив вогні гніву в очах коханого.

 

— Ось, квіточки поливав.

 

— Які, до біса, квіточки! Техьоне, мій терпець урвався. Сьогодні вже була просто остання крапля, — слово за словом виривалися ніби полум’ям, даючи знати хлопцю навпроти, що він все ж догрався.

 

— Якщо що, то сталося випадково, — швидко відказав Техьон, намагаючись якось пом’якшити своє становище.

 

— Випадково? — Чонгук засміявся, але від цього сміху задвигтіла земля. — Іди за мною і спробуй лишень зробити крок вліво чи вправо.

 

Від злого шипіння Чона, Техьону стало ніяково, тому він увігнув голову й мовчки йшов за своїм чоловіком, який прямував до основної зали, де стояв його трон і звідки він тепер керував Пеклом замість батька.

 

Коли обоє ввійшли, громіздкі двері з характерним звуком зачинилися, а Чонгук різко розвернувся обличчям до винного та склав руки на своїх грудях, схилившись не стиснути в них його тонку шию.

 

— Минулого місяця ти навчав моїх бісів як правильно кип’ятити воду в казані, чим зіпсував партію катувань, — почав демон.

 

— А що тут такого? Я просто вирішив додати до окропу трохи трав для аромату, — швидко відповів Техьон, знизавши плечима.

 

— Що тут такого? До мене прийшов скаржитись увесь відділ, бо процедура мук для грішників перетворилася на похід до лазні на пару з ароматерапією, — Чонгук лютував, і його гнів ставав ще більшим, коли він не бачив на обличчі навпроти ні краплі занепокоєння ситуацією, не кажучи вже про розкаяння.

 

— А чом би й ні. Тут надзвичайно тхне, я не розумію, як ви скільки років витримуєте все це, — скривився Техьон і, вдавши змореного, сів на стілець, який матеріалізував для себе, та закинув ногу на ногу.

 

Чонгук втомлено потер перенісся та кинув сердитий погляд.

 

— Два тижні тому ти покалічив шістьох моїх чортів. Яким чином це відбулося навіть і не хочу знати.

 

— І правильно, — видав Техьон, а потім замовк від грізного погляду свого чоловіка.

 

— Ще ти знищив вісім згортків з іменами каторжників, бо, бачите, вони вже не модні й не вписуються у ведення диявольських справ, — награно зімітував Техьона Чон.

 

— Ні слова. Це ще не все, — Демон відсік намагання Те будь-що сказати у своє виправдання, — Я ще стерпів, коли ти невідомо звідки притягував Євангеліє…Чорт забирай, язик пече від цього слова… Коли ти притягнув ту штуку й почав тлумити нею всіх москалів на десятому колі Пекла, я тобі й слова не сказав, хоч і маю безліч запитань. А сьогодні був просто пік твоєї майстерності. Мої чорти вже трясуться, коли бачать тебе, але те, що ти нахимерив, навіть і мене вибило з колії.

 

— Я…

 

— Мовчати!!! — прозвучало гучно, грізно та з натяком, що жодні заперечення не приймаються. — У мене просто в голові не вкладається, що ти покалічив мого перевізника душ його ж веслом. Бідолага Харон не може розігнути спину!

 

— Бо немає чого розповідати мені про твоїх колишніх, — випалив Техьон, але після погрозливого погляду замовк.

 

Чонгук просто лютував, пар майже йшов з його вух, а вени на шиї здулися. Техьон опустив голову й почав повільно перебирати свої тонкі красиві пальці. Останнє, що йому б зараз хотілося — гнівити Чонгука ще більше, тому він вирішив мовчати й цим не погіршувати ситуацію. Коли вже хлопець почув, як Чон з дуже тяжким видихом опустився на трон, лише тоді підвівся й повільним обережним кроком підійшов до чоловіка.

 

— Коханий, — у відповідь тиша, абсолютна відсутність уваги й нервове сопіння.

Техьон зробив ще один останній крок по східцях на підвищення до трону й уже стояв, упираючись у коліна Чона.

 

— Котику! — реакції знову не послідувало, але чоловік трохи розслабився та сперся на спинку, відкидаючи голову назад і замружуючи очі.

 

Ще рух і Техьон безпардонно виліз чоловіку на коліна й обвив його шию руками, укладаючись тому головою на плече.

 

— Зайчику, ти ж знаєш, як сильно я тебе люблю? — промуркотів на вухо Чонгуку Те, пускаючи тому по тілу табун маленьких мурах.

 

— Знаю, — втомлено відповів Демон. — А чи знаєш ти, що таким чином ти не зможеш уникнути покарання?

 

— Якого покарання? — оживився Техьон і підняв голову з плеча чоловіка, зазираючи тому в очі з-під своїх пухнастих вій.

 

— Ну, знаєш, покарання для таких, як ти, котрі доводять чортів до білої гарячки й лупцюють мого перевізника душ.

 

— Ну, будь ласка, обійдімося без покарань, — почав просити хлопець, залишаючи легкі поцілунки на обличчі коханого. — Можеш покарати мене як слід у нашій спальні.

 

— Пф, багато ти хочеш, — відповів Чонгук, але не відсторонився, а навпаки притиснув Те до себе за талію й нахилився до його вуха, — ти відправишся на землю.

 

— Що? Ні-ні-ні. Ти збожеволів? — заволав Техьон.

 

— Так, сонце. Подумаєш там над своєю поведінкою.

 

— Котику, будь ласка, не треба, — хлопець схопився за шию чоловіка, але наступної секунди відчув пустоту під долонями та зрозумів, що він у справжній дупі, адже й розплющувати очі не потрібно, щоб уловити сморід людської землі й усвідомити, де він.

 

Ну що, Техьоне, ти догрався.

*****

 

Техьон іде дорогою якогось сільського поселення та, озвучуючи всі нецензурні слова, які знає, щосили жбурляє каміння черевиками. Навіть декілька разів йому вдавалося пожбурити випадковим перехожим в ногу або спину. Він був настільки розлюченим через те, що Чонгук його так просто відправив на землю до людей і не дав можливості як слід слова сказати у своє виправдання, що від цього аж зривало дах.

 

Він би й далі продовжував іти та проклинати день, коли погодився вийти за Чона, якби десь зліва не почувся свист і декілька чоловічих смішків. Техьон спершу удав, що не звернув на це уваги, і продовжив іти дорогою, сердито штурхаючи камінці під ногами.

 

— Охохох, ви тільки погляньте, яка ляля! — чоловік, обділений увагою хлопця, вийшов попереду і став у нього на шляху, розглядаючи зблизька красиве личко. — Уже й не сподівався, що в наших краях коли-небудь з’являться такі чарівні особи.

 

Техьон, не бажаючи зараз абсолютно ні з ким вести діалог, мовчки зробив крок вправо, але чоловік знову перегородив йому шлях. Хлопець глибоко вдихнув і зробив крок вліво, куди знову рушила нахабна особа, роблячи спробу завести розмову:

 

— Красунчику, ти до когось на гостини приїхав чи як? Може тобі екскурсію провести? Розкажу, покажу, — на цих словах він огидно вишкірився, оголюючи криві зуби.

 

На це Техьон незацікавлено позіхнув, не збираючись навіть прикривати рота рукою, і взявся розминати шию ніби та затекла. А потім, як ні в чому не бувало, скривився в посмішці й різко схопив чоловіка навпроти за пах і з силою стиснув, намагаючись завдати йому максимального болю, перебираючи в руці його мізерні “чоловічі скарби”. Бажана реакція не змусила себе чекати, бо чоловік заволав від болю і впав на коліна, намагаючись якось відсторонитися, але хлопець не відпускав і присів за ним, схиляючись до його вуха й шепочучи:

 

— Ще раз станеш у мене на шляху — мій чоловік відірве тобі яйця і згодує їх тобі ж потім.

 

Після цих слів Техьон відпустив жалюгідну людину, підвівся, стріпав невидимий пил з одягу й рушив далі, промовляючи сам до себе: “А потім яйця відірву Чонгуку я”.

 

Злість і особливості людського тіла, у якому вже декілька годин перебуває Техьон, дуже зморили його, тому в животі немов у вузол скручувалися внутрішні органи. От найголовніший недолік цього смертного тіла — відчуття голоду. Тепер Техьон зрозумів, чому відбуваються війни за їжу. Та він би й сам зараз кого хочеш убив. Особливо Чонгука. Їсти хлопцю хочеться нестерпно, і стара дерев’яна вивіска таверни вже викликала повний рот слини від бажання чим-небудь перекусити. Тому, не задумуючись ні на хвилину, він рушив туди.

 

Приміщення зустріло його запахом поту й алкоголю, але, як виявилося, всередині було досить чисто й затишно, на перший погляд. До Техьона відразу ж підбіг світловолосий хлопець і, спершу захоплено роздивившись його, привітався та, поки показував місце, де можна присісти, запитав, чого він бажає попоїсти. Техьон лише незадоволено зиркав на хлопця, який весь час роздивлявся його, і відіславши того за хоч чимось їстівним, відкинувся на спинку дерев’яної лавки. Тут, звичайно, немає м’яких подушок, як удома, у Пеклі, але свого “фі” Техьон показувати зараз не збирається. Якщо Чонгук вирішив зіграти з ним у гру-перевиховання, то Те йому підіграє, але не обіцяє, що гратиме за правилами. Точніше, а кому вони взагалі потрібні?

 

Той самий білявий хлопець-працівник приніс їжу, поставив на стіл перед Техьоном і вже хотів було йти, але його зупинило:

 

— Чого ти так витріщаєшся на мене? У мене щось з обличчям не так, чи що?

 

— Та ні, усе так, — відмахнувся хлопець. — Вибачте, прошу. Просто Ви такий красивий і аура у Вас така, що, певно, чоловіки натовпами ходять. Я просто ніколи не бачив подібного. Ну, тобто…

 

На обличчі Техьона миттю з’явилась посмішка, коли він згадав, скількох бісів тримає у страху в Пеклі. Щоправда, чому вони його так бояться, досі не розуміє.

 

На реакцію від Те хлопчині стало ніяково, він опустив голову в підлогу та зробив крок назад, намагаючись якомога швидше піти від Техьона, з яким дозволив собі зайвого.

 

— Стривай, — окликнув його Те. — Як тебе звати?

 

— Чімін, — тихо відповів хлопчина.

 

— Чіміне, ти сам хоч бачив себе в дзеркалі?

 

— Т-так, — ніяково відповів той, приготувавшись до маси неприємних висловлювань, яких не раз доводилося чути від відвідувачів.

 

— Ну тоді чому кажеш мені про красу, коли з самого картини можна писати. Дурненький, чи що?

 

Чімін підвів погляд з підлоги і ще з більшим захопленням подивився на Техьона.

 

— Це ти маєш ловити захоплені погляди чоловіків, — продовжив Те. Чому він взагалі продовжує розмову з цією людиною, сам не розуміє, але чомусь дуже хоче вбити в голову Чіміна, що його витонченим рисам може позаздрити кожен бог, а їх Техьон бачив багато.

 

— Так і є, — зовсім тихе. — Але не від того, від кого хотілося б.

 

— Отже, він сліпий ідіот або імпотент, — Техьон як ні в чому не бувало, продовжив жувати шматок салату в той момент, як Чімін почервонів і не мав, що відповісти. Тому він на ногах, що не хотіли згинатися, рушив у бік кухні, залишивши в голові замітку, що цей хлопець до біса дивний.

*****

 

Call out my name — Weeknd

 

Чонгук сидів на своєму троні й попивав вино з келиха, поки підлеглі доповідали йому про стан справ в обителі зла. Він чув про те, що нова партія грішників уже на підході, що на четвертому колі не вистачає працівників, а також про те, що за останні чотири дні не відбулося жодних інцидентів. На цьому моменті Чонгук посміхнувся і зробив ще один ковток з келиха, а потім попросив усіх залишити його самоті. У голові було багато думок, але всі перетиналися на одній персоні, відсутність якої поруч з Чоном уже декілька днів не дає спокійно спати. Чонгук точно знає, що десь там, на землі, ходить його маленький озлоблений хлопчик. Він би міг за долю секунди з’ясувати, як справи в Техьона, скільком людям він уже встиг насолити, скільки територій спалив ущент, але сам собі заборонив це зробити ще тоді, коли відправив своє ведмежа у заслання в покарання за непослух і капості. Чонгук добре подумав перед тим, як вислати Те, знав, що жодного способу повернутися передчасно він не матиме, хіба що є один, але то занадто складно. І, здавалося, що зараз у нього є пречудова нагода відпочити і трохи розслабитися, але якийсь набридливий черв’як заліз у його серце, якого взагалі не мало б бути, і точить, пожирає. Він сумує за цим засранцем. Сидить, топить цей сум у вині та пригадує момент, коли ж доля звела їх настільки, що зараз немає сил терпіти навіть найкоротші терміни розлуки.

 

Це було на одному з бенкетів, влаштованих на честь Дня народження Медузи Горгони. Де б іще Чонгук міг побачити неймовірної краси хлопця, який, вхопившись за волосся молодого напівбога, сина якогось океанського чудиська й богині, намагався вирвати тому патли з корінням, але водночас стійко терпів те ж саме у свій бік.

 

— Ти — стервенне опудало, Техьоне, — кричить нещасний почервонілий від зусиль божок і намагається вирватися.

 

— Рота закрий, бо зябра простудиш, мойва ти калюжна, — не стримується Техьон і з одного ляпаса вибиває бідолашному два передні зуби.

Якщо хтось коли-небудь скаже, що кохання з першого погляду не існує, то Чонгук змусить цю особу відгризти собі язика, а потім його ж з’їсти. Бо в той момент він безповоротно й навіки закохався.

 

Щоправда, після цього за Техьоном довелося трохи побігати, бо той усе не давався в руки, брикався, хоч і йому самому сподобався красивий демон зі смоляним волоссям й очима кольору темного рому. Він млів від його погляду, голосу й тих гарячих рук. Та бігав він недовго, бо після однієї з палких ночей зрозумів, що хоче бути тільки з ним, і вже просто не міг кудись втекти від своїх почуттів, а Чонгук вже й не відпустив. Та й не відпустить. Це як пірнути в крижану воду з головою, його настільним ним криє, що аж боляче фізично.

 

Демон усе ж вирішує для себе, що дасть своїм чортам ще день передихнути, а потім поверне Техьона назад, додому, і продовжить покарання та відшмагає його соковиту попку, а далі вже буде видно по його поведінці.

 

*****

 

Вечір. Таверна. Під навісом, що здатен лише злегка захистити від сонця та вітру, стоїть столик, застелений темно-червоною скатеркою. Стіл заставлений запаленими свічками, на скатертині лежить колода карт і череп. Останній атрибут виглядав доволі реалістично, хоча хто зна, де його взяли. З дверей вийшов Чімін і ще раз переставив місцями свічки й вирівняв колоду карт, що вже силувалися розлетітися всією вулицею лиш від одного легенького подуву вітерця.

 

— Чого ця тупа мантія не хоче зав’язуватися? — з тих самих дверей, звідки хвилину тому з’явився Чімін, вийшов розлючений Техьон, тримаючи в руках чорну тканину.

 

— Чому в цьому світі все так складно? — продовжував Техьон, поки Чімін, закотивши очі, мовчки одягнув на нього мантію і з легкістю впорався із зав’язками на шиї. — Як ти взагалі живеш так, без прислужників і сили?

 

— Нормально живу, — відповів Чімін і заправив русе пасмо Техьона тому за вухо.

 

— Нудно ти живеш, от і все, — відрізав Те й сів за стіл з магічними атрибутами.

Техьон уже як чотири дні в цьому людському світі, цілих два з них він не міг звикнути до неймовірного відчуття голоду, тому ледь не цілодобово сидів у таверні Чіміна, у якій другий, як виявилося, був співвласником і керував нею один, поки брат відбував військову службу. Чіміна несподіваний приживалець не сильно турбував, навіть попри те, що той і не платив зовсім. Вони якось несподівано один для одного знайшли спільну мову і їхнім улюбленим заняттям було те, коли Техьон з лайкою згадував про свого чоловіка, а Чімін навпаки складав оди хлопцю з селища, який став об’єктом його закоханості.

 

Від блондина те й діло, що сипалися слова лиш про цього хлопця, який чомусь одразу потрапив у немилість до Те. А як він перший раз його побачив, коли той прийшов забрати якесь замовлення, то ледь не спопелив того поглядом, а потім схопив за грудки й випхав з таверни зі словами:

 

— Приходь, коли перестанеш тупити, бевзню.

 

— Я — Хосок, взагалі-то, — обурився хлопець, звернувши увагу лише на другу частину речення Те.

 

— Одне й те ж саме. Шуруй звідси, поки є чим, — наостанок тоді кинув Техьон і ввійшов у приміщення, де вже зустрів розлюченого Чіміна.

 

Хоч як би Чімін не сердився на те, що Техьон усі ці дні проганяв Хосока в супроводі з лайкою та не вважав, що його спробам хоч якось зблизитися з хлопцем приходить кінець, Те знав, що невдовзі має дещо статися. І це дещо прийшло навіть раніше, аніж очікувалося.

 

Ранок видався теплим, але сонце закривали хмари. На дощ зовсім не було натяку, тому Чімін вибивав килим на задньому дворі таверни, а Техьон стояв і спостерігав за цим, спершись на стіну. Його не приваблювала робота зовсім, але сказати, що він за декілька днів нічим не допоміг новому знайомому, який його безплатно годував і виділив кімнату в себе вдома, теж не можна. Техьону навіть сподобалося спостерігати, як живуть люди, а особливо за тим, як туплять місцеві чоловіки. Особливо конкретний довбень, який намотував у цей час круги навколо будівлі та ніяк не міг зібратися з силами, щоб зробити цей сраний перший крок. Техьон просто дивився на це, склавши руки на грудях, і обдумував, як краще прикінчити Хосока, якщо раптом той налажає та розіб’є Чіміну серце. Це буде невеличке тренування перед стратою Чонгука, коли Те повернеться додому, а він туди точно повернеться найближчим часом, а поки вирішив дати насолодитися чоловіку оманливим відпочинком і сам ночами продовжує готувати план повернення.

 

А зараз хоче повернути боржок Чіміну за його доброту, бо яким би нестерпним він не був для чортів у Пеклі, його нутро зовсім не має на меті комусь нашкодити. Проте, чого правду приховувати — іноді бувають випадки, коли інциденти в обителі зла стаються зовсім не випадково. Техьон усе ж любить навести трохи безладу, адже кров — штука серйозна.

 

Йому навіть на землі всього за пів дня вдалося наскучити сусідам Чіміна. Здавалося б, нічого такого, але сусідка, яка раз пригостила Те пирогом, не оцінила його подяку у вигляді вирізаної власноруч на дощечці листівки з написом: “ВАС ЩИРО ЗУСТРІНУТЬ У ПЕКЛІ”. Після того випадку вона навіть двері почала на подвійний замок зачиняти.

 

Та попри все, Чіміну Техьон хоче справді допомогти й тим самим подякувати, що той прихистив і до того ж вислухав його історію та не вважав за дивака, який наплів купу дурні про Пекло, чоловіка-демона та інше. За це він йому безмежно вдячний, бо не любить зайві пояснення й істерики від переляку після почутого.

 

Тому зараз, звичайно, лише з благих намірів, Те стоїть і думає, чи прибити Хосока відразу, щоб не мучився, Чімін поплакав би трохи, а потім знайшов би когось, хто б не гальмував; чи краще помилувати цього нещасного. Але небеса вирішують усе за нього і цей момент він бачить найбільш зручним для того, щоб сховатися в таверні.

 

Погода оманлива. Просто, де не взявсь, на зміну білим заступили сірі хмари, і почав накрапати дощ. Спершу маленька тепла крапля опустилася на щоку Чіміна, а потім декілька більших — на його руки. Ще мить — і справжню зливу просто не зупинити. І, звичайно, килими мокнути Чімін ну ніяк не міг залишити.

 

— Техьоне, допоможи, — крикнув він, але зрозумівши, що один, і допомоги від того ледаря не дочекаєшся, намагався сам стягнути з паркана важкий килим.

 

Heaven — Julia Michaels

Монатік — Тане

 

Тут, звідки не візьмись, з’явився Хосок і, вихопивши з рук Чіміна вантаж, поніс його в приміщення, а молодший швидкими кроками рушив за ним.

 

— Така злива, що страшне, — сказав Хосок, поклавши килим на підлогу та стираючи рукавом сорочки краплі дощу з обличчя. Його яскраво-червоне волосся злиплося, а по підборіддю стікала вода. Чімін спершу задивився на нього та потім сам себе зловив на цій думці й помотав головою, щоб прийти в себе.

 

— Я геть мокрий, — сказав він і почав шукати якісь рушники для них обох, щоб витерти хоча б волосся.

 

— Ти класний, коли мокрий, — озвучив свої думки Хосок, але відразу ж і пошкодував про це, коли побачив, як почервонів Чімін.

 

— Дебіл, — прошепотів Техьон зі свого укриття і прикрив лоб рукою. Хотілося б, звичайно, і вуха, бо це фіаско.

 

— Тобто, я не те мав на увазі. Я…я просто вважаю, що ти дуже красивий у будь-якому вигляді. Я зовсім не хотів….

— Ти вважаєш мене красивим? — Чімінові очі зазирали прямо в душу Хосока.

 

— Звичайно. Ти надзвичайно гарний. Я кожного разу приходжу сюди лише щоб побачити тебе, але завжди не можу наважитися сказати тобі про це.

 

Декілька хвилин тиші. Два погляди зустрілися.

 

— Я не знаю, що буде далі, але не маю сил більше тримати це в собі, — нетривала пауза, поки Хосок підбирав слова, щоб сказати наступне: — Чіміне, ти мені подобаєшся, дуже сильно подобаєшся.

 

І тільки Хосок вирішує подивитися на Чіміна, бо до того його погляд був будь-де, але не на ньому, як хлопець несподівано налітає на Хосока та цілує. Цілує й разом з тим застрибує на стегна Хосока, обвиваючи їх ногами, подібно до змії, яка не планує відпускати свою здобич. Старший, що декілька секунд був у ступорі, приходить до тями та, притиснувши хлопця до себе міцніше, відповідає на його нестримний і такий жаданий поцілунок, про який він міг лише мріяти.

 

Здавалося б, усе було так просто, але ж без чарівного кпини, ну, нікуди. Техьон задоволений своєю роботою, а саме виховною годиною з Хосоком, на якій він його трохи полякав тим, що якщо він не вживе захрдів й не зізнається у своїх почуттях, то Чімін вийде заміж за сина м’ясника з крамниці навпроти. Видно, це принесло свої плоди, бо після цієї розмови Хосок увесь день кружляв біля таверни і зло позирав на м’ясну лавку.

 

Тож Техьон толерантно тихо вийшов з приміщення й залишив парочку наодинці згорати в тому вогні, який вони змогли нарешті розпалити. Насправді він пішов звідти, щоб його просто не знудило від цих ніжностей.

 

Після того дня Чімін ходить і просто світиться зсередини, увесь час загадково всміхається, що навіть клієнти таверни почали помічати зміни в його поведінці, бо до того спокійний хлопець, перетворився на метелика, що літає від столика до столика й заряджає людей гарним настроєм. От що робить з людьми це чортове кохання. А Техьон просто був задоволений, що той козел більше не тріпав Чіммі нерви й, коли бачив їхні щасливі лиця, просто подумки приказував: “Чим би дитя не тішилося, аби не вішалося”.

 

Закоханий хлопець навіть у деталі плану повернення Техьона в Пекло не вдавався, хоча мав би, бо сам же перетворив веранду своєї таверни в приймальню відьми-Техьона, а сам мимоволі став його асистентом. Що робиться в голові цього божевільного страшно уявити, але спостерігати все ж цікаво.

 

Після того, як імпровізований кабінет відьми був готовий, Техьон всівся за стіл і, натягнувши на голову каптур мантії, намагався вжитися в роль. Навіщо він усе це затіяв? Усе дуже просто. Повернутися з людського світу в Пекло теоретично неможливо, але колись від батька Те чув історію, коли один вигнанець усе ж зміг це зробити шляхом публічного спалення. Тому його план мав би бути надзвичайно простим:

 

1) Він провокує людей і змушує їх повірити в те, що він відьма;

2) Його спалюють;

3) Він потрапляє додому;

4) Чонгуку й Пеклу гаки;

5) Усі живуть довго й (не)щасливо.

 

Надійнішого плану просто не знайти.

 

На диво, авантюра спрацювала й повз почали проходити люди, затримуючи погляд на цьому дивацтві. Техьон так вжився в роль, що закрив свої підведені чорним каялом очі та вже навіть почав бурмотіти якусь нерозбірливу нісенітницю, схожу на заклинання, а люди зупинялися й обступали його, трохи занепокоєно розглядаючи дійство.

 

— Мені цікаво, на що здатна ця відьмочка, — роздався гидкий сміх з натовпу. — Погадаєш мені чи, може, ти надаєш ще якісь послуги, кралю?

 

Чоловік підморгнув хлопцю й зареготів, задоволений, що його настрій підхопили люди, які проходили повз.

 

— Особисто тобі я можу спершу відкусити члена, а потім запитати в карт, чи матимеш ти коли-небудь потомство, — єхидно посміхнувся Техьон. — Як тобі така пропозиція? Але, знаєш, гидко навіть думати про це, тому човгай, куди човгалось, якщо не хочеш, щоб я тебе порчею нагородив.

 

Чімін пирскнув у кулак, а натовп загудів, як рій бджіл. Хтось кидав обурливі фразочки, а хтось тішився, що чоловіка поставили на місце. Але все ж страх пробігся по присутніх і дехто, перехрестившись, швиденько рушив у своєму напрямку.

 

— Клята відьма! — заверещав принижений чоловік. — Чого ви всі тут стоїте? На інквізицію його, це ж справжня диявольська сучка. Спалити й закопати його прах.

 

— Спалити! Спалити! Спалити! — піднялася юрба.

 

— Я й не думав, що вони так швидко зметикують, просто супер, — оживившись, відказав Техьон Чіміну, який стояв біліший, ніж сніг взимку.

 

— Ти що, з глузду з’їхав? Тебе ж спалити збираються. Чого ти радієш?

 

— Чим ти взагалі слухаєш, Чіммі! Знову мрієш осідлати Хосока? — Техьону подобалося спостерігати за зміною емоцій на обличчі Чіміна після його слів. — Я ж тобі казав, що все йде за планом, так треба.

 

У цей момент двоє великих чоловіків з різних боків схопили Техьона попід руки й повели в бік міської ратуші.

 

— Гей, ви, невиховані мужлани, а можна якось ніжніше себе поводити з тендітною відьмою? Я ж і діарею можу вам на раз-два організувати, — усміхнувся Техьон.

Чоловіки стурбовано переглянулися й навіть трохи пом’якшили хватку, а Те переможно вищирився.

*****

 

Відьма — Vsivdoma

 

— Я, звичайно, усе розумію, але навіщо вони притягнули сюди священника? — обурювався Те, висунувши голову з дерев’яної клітки, у яку його посадили. — Хоча плювати, аби мене швидше відправили додому.

 

— Техьоне, може ти опам’ятаєшся? Тебе ж спалять, — не вгамовувався Чімін, який усю дорогу до площі не припиняв спроби напоумити нового друга, якого от-от може втратити. Чим він взагалі думав, коли поважав замір з відьмацтвом звичайною божевільною вихідкою Техьона.

 

— Чіммі, ти занадто драматизуєш. Це всього-на-всього хвилинка справи, а потім я вдома. От і все, тому не хвилюйся.

 

— Жах, куди я вліз, — ледь не завив Чімін.

 

— Хосоку, забери його звідси. Відволічи його якогось, ти знаєш як, — на останніх словах Те підморгнув Хосоку, який підійшов і, обійнявши Чіміна за плечі, відвів його трохи далі.

 

“Тим часом Чонгук відчув щось неладне. Його кидало то в жар, то в холод, а на ногах стало важко встояти, тому довелося сісти на трон і далі ловити білих мушок перед очима”.

 

Причину цього дивного самопочуття прив’язали до грубого дерев’яного стовпа так, щоб він не міг поворушити руками.

 

— Береза? Ви серйозно? А не можна було хоча б червоного дуба знайти. Яка безвідповідальність і неповага, — обурювався Техьон і одночасно з тим забавлявся ситуацією, за якої його з хвилини на хвилину спалять дотла. Ото видовище буде.

 

— Та трохи більше кладіть сухої трави, воно ж не загориться так. Вас ще вчити треба?

 

Як би дивно це не виглядало, але вказівок Техьона дотримувалися. Натовп, що зібрався, здивовано спостерігав за дійством. Інквізиція чаклунів для них не в новинку, але цей хлопець такий дивний, що й не підібрати слів, які відчуття виникають у них, коли він обводить всіх присутніх поглядом. Страх? Напевно.

 

“Чонгуку сперло дух. Таке відчуття, що ще мить — і кисню в легенях не стане.

 

— Що це чортеня там робить? — прохрипів Чон і потягнувся до свого плаща”.

 

Сутеніло, і на площі зібралося багато зівак, які,аби скоротати час, прийшли подивитися на фаєр-шоу. По периметру запалили факели, а юрба у світлі цього вогню гуділа та з нетерпінням перемовлялася. Техьону нестерпно натирали руки ці колючі мотузки, але він і не таке терпів в іграх у ліжку з Чонгуком, тому й цю маленьку незручність теж переживе.

 

— Усі ми сьогодні зібралися, щоб позбавити цей світ від ще одного з прислужників Сатани, — почав свою промову священник, перед тим зневажливо оглянувши Техьона, прив’язаного до стовпа над грудою колодок, складених у майбутнє багаття.

 

— Бла-бла-бла, — передражнив Те.

 

— Це наш обов’язок — очищувати землю від зла, що підло сіється між людських осель прихвоснями Пекла. Ми не можемо допустити, щоб темрява заполонила цей світ. Де бачено, щоб людина володіла чаклунством! Від нього все зло. Тож спалимо цю кляту відьму та присічемо її бешкет на корінні.

 

Натовп загаласував, погоджуючись зі словами святого отця. А той тим часом прийняв із чиїхось рук запалений факел і неквапливим кроком підійшов до Техьона.

— Тобі я підготую персональне місце в Пеклі, — хижо посміхнувся Те, коли відстань між ними була достатньою, щоб це сказати.

 

— Замовкни, відьмо, — грубо відказав священник і підпалив нижній шар із сухою травою, від чого зайнялося полум’я.

 

Те лиш усміхнувся, від чого відблиск полум’я в його очах став ще яскравішим.

 

— Ну що, коханий, продовжимо розмову?

 

І заплющив очі, відчуваючи, як язики полум’я приємно зігрівають його шкіру, але не дістаються занадто близько, щоб пропалити плоть.

 

I Wanna Be Yours — Arctic Monkeys

I Feel Like I`m Drowning — Two Feets

Putt It on Me — Matt Maeson

 

Аж ось зірвався сильний вітер, дерева стали нахилятися майже паралельно до землі. Люди, як мурахи, почали розбігатися й ховатися від негоди в найближчих крамницях.

 

Полум’я, що мало спопелити смертну плоть Техьона й повернути в Пекло, потухло за долю секунди.

 

— Ну, як завжди, — обурювався Техьон і одночасно виплутувався з мотузок, що послабилися. — Навіть повеселитися нормально не дав.

 

Техьон вибрався з приготовленого для нього багаття і став просто навпроти Чонгука, що з’явився нізвідки.

 

— Додому! — беземоційним голосом сказав чоловік.

 

— Та невже! Ти забереш мене з цього страшного місця? — вдавано заголосив Техьон.

 

— Заберу.

 

— Ну то давай. Але почекай, — Те в три кроки скоротив між ними відстань і приліпив смачного ляпаса Чонгуку, а потім замахнувся для ще одного, але його рука була перехоплена й заведена за спину. Так само було зроблено і з іншою.

 

Чонгук зовсім не розсердився, він знав, що було за що, тому просто стояв і вдивлявся в красиві очі навпроти, що тільки те й робили, що метали в нього блискавки.

 

— Ти ж наче хотів зі мною поговорити, — Чон нагнувся до шиї хлопця і вдихнув його аромат, від чого той напружився й відвернув голову.

 

— Чому хотів? І зараз хочу, — озвався Техьон і спробував висвободити руки з хватки.

 

— А знаєш про що? Про те, що ти остання скотина, сволота, придурок, бовдур, довбаний ідіот…

 

У Техьона в арсеналі було ще безліч синонімів до слова “Чонгук”, але Чон вирішив, що, поки дослухає їх усі до кінця з цього такого привабливого ротика, то кінчить просто тут, тому вирішив просто його заткнути. Заткнути поцілунком.

 

— Люблю, коли ти так стогнеш у поцілунок. Ти навіть не уявляєш, як це збуджує, — прошепотів Чон і несильно прикусив нижню губу хлопця.

 

— Значить, більше не буду, — відповів Те на укус чоловіка.

 

— Не позбавляй мене такої насолоди. Я за тобою безмежно сумував, ведмежатко.

Вони дивилися один на одного, не відриваючись. У цих поглядах відображалася не лише пристрасть, а ще й злість та ніжність, переплетені воєдино. Це таке дивне почуття, коли серце то загоряється, то знову стигне. І так по колу.

 

Як би Техьон не сердився на Чонгука, його любов до нього все одно переважає в сто крат. Тому поки він вирішив відкласти розмову на потім, адже зараз є набагато важливіші справи. Наприклад, бути притиснутим до стіни в їхній спальні вдома, вигинатися від теплих пальців у собі й поцілунків, які змушують задихатися від нестачі повітря. Один легкий рух і обоє лежать на ліжку, ще один рух — і Техьон сидить на міцних стегнах Чона. Спокушає своїм виглядом, треться об збуджений член через тканину спідньої білизни й облизується, а потім тягнеться руками до краю боксерів і стягує їх. Чонгук стримує стогін від контрасту відчуттів, коли розгарячена плоть звільняється. Він потягнувся до Техьона, щоб притягнути для поцілунку, але той не грубо відштовхнув його руки й сам, зручно вмостившись між ніг чоловіка, потягнувся до його члена, ніжно погладжуючи пальчиками венки на ньому та спостерігаючи за реакцією навпроти. Потім уже не втримавшись від вигляду улюбленої плоті, він нахилився й лизнув голівку, пробуючи її на смак і ловлячи слухом десь вгорі стогін Чона. Техьон дуже зголоднів, тому посмоктував член, ніби то його улюблений полуничний льодяник. Хоча йому і справді так здавалося. Його хочеться укусити, впитися зубами до крові, але він терпить це бажання й лиш легенько покусує ближче до основи. Потім чує неголосний скрик і тішиться, що зміг завдати хоч незначного болю.

 

Брати на всю довжину Те й не збирався, він хотів лише подразнити Чонгука й упивався його незадоволеним обличчям, коли випустив з рота член і не довів до бажаної розрядки, після якої, зазвичай, в обох спирає дихання.

 

— Добре, хоч не відкусив, — сказав Чонгук і притягнув до себе хлопця, жадібно впиваючись у його губи.

 

Його язик по-господарськи блукав у чужому роті, ризикуючи бути прикушеним. Пара ніби вела боротьбу в поцілунку, їм обом уже не вистачало кисню, але ніхто не намагався відсторонитися, силячись знепритомніти від задухи.

 

Руки Чонгука зминали пружні половинки Техьона, погладжуючи їх і розводячи. Він і описати не може, наскільки любить це тіло: його ніжну засмаглу шкіру, підтягнуту попку, красиві стегна й талію. Чонгук здатен знищити кожного, хто посміє забрати в нього цей скарб. Техьон, його очі, його голос, його тіло — це особистий фетиш управителя Пеклом. Він виріже очі і язика кожному, хто скаже, що Чон помиляється, і ця краса — просто ілюзія.

 

Не може ілюзія так витончено вигинатися під теплими дотиками, тягнутися за поцілунками й дивитися такими блискучими очима, благаючи про більше. І Чонгук не витримує й розводить ноги Техьона, прилаштовується між них і бачить, наскільки його коханий хлопчик бажає відчути його член всередині. І він дає йому це, входить до половини, задоволений, що природної змазки багато для того, щоб було комфортно обом. Він бачить, як Техьон кусає губу й міцно стискає простирадло в руці, коли поштовхи повторюються. Чонгук уже штовхається до упору, вибиває солодкі стогони в коханого й тягнеться до його шиї, покриваючи її поцілунками. На одному із занадто глибоких поштовхів Техьон скрикує та схоплюється за Чона, тримається за його спину, випускає кігтики і дряпає, звільняючи таким чином частину своїх емоцій.

 

Чонгук продовжує вбиватися в піддатливе тіло й одночасно з тим покусує тонку шкіру Техьона, посмоктує, залишає свої сліди. А потім підіймається до його губ і ловить розчарований стогін, коли Чон виходить з тіла хлопця повністю, а потім знову входить до упору, штовхається декілька разів, знову виходить і входить, ковтає стогін насолоди в поцілунку та, відчуваючи швидке наближення розрядки, знову виходить і з протяжним стогоном кінчає Техьону на живіт, а за ним слідом виливається й Те. Чон зі збитим диханням валиться на ліжко поруч з коханим і схоплює в оберемок хлопця, що намагається простирадлом стерти зі свого живота їхню сперму. Техьон знесилений, але щасливий, тиснеться ближче до чоловіка й ледь не муркотить.

 

— А ти знав, що існують самки богомолів, які відгризають самцям голови ще до початку спарювання, щоб продовжити час спарювання? — раптом обриває тишу Техьон, а потім додає: — Як ти думаєш, чому ти ще з головою?

 

— Любиш мене, мабуть, ти ж моя злючка! — сміється Чонгук і довго цілує, погладжуючи хлопця по волоссю.

 

— Мабуть, — погоджується Техьон. — Але завтра нічого не обіцяю.