Пролог

Дорожка з трупів

1 частина

 Матеріал для дорожки

ПРОЛОГ

       Блідий місяць  освітлював весь тренувальний майданчик. Лойд спав у своєму ліжку. Біля нього лежав Кай. Трохи далі Скайлер. А під пахвою Лойда їхній з Каєм син Реді. Раптом почулось якесь дивне шкряботіння. Лойд з просоння відкрив очі і подивився в сторону звуку. Там він побачив яскраво зелену кішку. Від несподіванки Лойд  аж підстрибнув. Побачивши це кішка розвернулась й махнула головою вперед.

-Ти хочеш щоб я пішов за тобою?- запитав ніндзя. Кішка кивнула. – Ем… Ну добре…..?

Ніндзя  почав перевдягатись в свою  форму. Кішка терпляче його чекала. Коли він закінчив вона побігла в ту сторону куди вказувала головою. Лойд відчинив вікно і побіг за нею. Вони йшли дуже довго.  Настільки довго що вони дійшли до джунглів. Лойд дуже втомився.  Але щось змушувало йти йому далі. Коли  вони дійшли до середини джунглів Лойд вирішив зробити перерву. А кішка стрибнула в кущі. Зелений ніндзя подивився через кущі. І те що він там побачив ввело його в повний шок. Там було мільярди таких самих котів як і ця зелена тільки різних кольорів. Всі вони низько вклонились зеленій кішці яка гордо проходжалась  між рядами котів. Лойд  несміливо виступив із кущів. Всі коти подивились на нього. Їхні очі стали чорними. Вони зашипіли випустивши кігті і настовбурчивши шерсть. Всі заступили собою зелену кішку. Лойд злякався і зробив пару шагів назад.  Раптом почувся голосний няв. В усіх котів очі стали золотими. Вони перестали шипіти. Всунули кігті. Пригладили шерсть. Як  один вони вишикувались в рядки.

-Тобто весь цей час ти вела мене сюди? – запитав Лойд.

Замість відповіді кішка підстрибнула. Під час стрибка вона перетворилась  на великого зеленого лева. Але як тільки вона приземлилась то перетворилась на звичайну брунатну смугасту кішку з зеленими очима. Ніндзя здивовано подивився на неї. А кішка обернулась і  зробила оди шаг вперед. Потім подивилась на друга й показала лапою вперед.

-Ох…. ще йти?-запитав Лойд. Кішка кивнула.- Ех… ну добре…

Їм знову довелось довго йти! Але коли вони нарешті дійшли до кінця джунглів вони нарешті дістались своєї цілі! Й коли Лойд побачив те до чого вони так довго йшли він аж рота відкрив. Там було просто прекрасне місце! Ціла купа дерев, трави, води. Там просто кишіло життям! Раптом  кішка царапнула повітря. І нібито нізвідки з‘явився портал.

-Зачекай…. Тобто весь цей час ти могла зробити так?!-закричав ніндзя.-Так чому ж ти не могла зробити це раніше?!

Замість відповіді кішка виклично подивилась на нього. Але одразу заспокоїлась і стрибнула у портал.  Лойд стрибнув за нею. І враз він опинився в великій льодяній печері. І він аж ахнув коли побачив великий льодяний камінь. Камінь майбутнього! Якщо подивитись на своє відображення в цьому камені то можна побачити себе із майбутнього! Кішка підійшла до каменя і доторкнулась до нього лапою. Після цього вона відступила в сторону даючи Лойду встати на своє місце.

-Ти хочеш щоб я подивився на себе із майбутнього?-запитав Лойд. Кішка кивнула.-Ех… Ну добре.

Він встав на місце кішки і подивився на своє відображення. Він очікував побачити там себе із майбутнього але замість цього він побачив темну фігуру з білими без значків очима і з гострими як бритва зубами. Лойд від несподіванки аж здригнувся. Він нажахано подивився на кішку і ще більш злякався коли побачив що вона зникла. Він оглянувся і побачив що все окрім каменя стало чорним. Але раптом ніби нізвідки з’явилась кішка. Але вона була чорна з білими очима без значків, білим носом і білим ротом. Раптом кішка заговорила:

-Прийде час коли зеленому ніндзі доведеться обирати між своїм життям і життям свого друга. Ті часи вже не за горами тому я б на твоєму місці швидше думала з вибором. Годинник тікає. Тік-так.

Раптом у Лойда зникла земля з під ніг й він почав провалюватись у темряву. Кішка спокійно дивилась на те як її друг падає у безкінечну тьму.

-Ні! Зачекай! Скажи мені коли цей час настане?!-закричав Лойд. Кішка лише подивилась на нього своїми пустими очима.

Лойд почав вимахувати руками в надії ухопитись за щось. Але замість цього його тіло ослабло і він перестав рухатись. В очах почало темніти. І темрява окутала його з головою.