Зовсім трошки мотивації

Сонце вже зійшло над Києвом і радувала жителів столицю своїм світлом. Всі прямували на роботу, в університет, з барів, до друзів і все в такому дусі. Людина тягнеться до суспільства та інших людей, це було незмінним в такому рівнянні. І Женя, ніжачись в напівсонних обіймах Сергія, який несвідомо міцно обіймав партнера зі спини, думав про це мимохідь, та заперечувати тези не міг. Ранки він любив неймовірно сильно, особливо останній рік.

Вони зі Стерненком доволі довго йшли до того, аби мати все, що є зараз. Раніше Женька ніколи не подумав би про те, що вони можуть зійтись в стосунках. Ну просто навіть не спадало на думку, хоча свою орієнтацію він прийняв давно. Чоловік вважав Сергія привабливим, розумним та цікавим, але себе на цей же рівень поставити не міг. Вони мали каву раз на місяць в найкращому випадку, і кружляли один навколо одного, дізнаючись більше. Потім такі посиденьки зачастили, що чоловіки спілкувались доволі активно. Виявилось, що спільного в них не так мало, як здавалось до того, та й було цікаво дізнатись про майже протилежне життя людини навпроти тебе. Точкою ж неповернення стало шоу «20:23» та посиденьки у Жені вдома після них. В один момент Янович знайшов себе сидячим на кухонному столі, а до нього притискався Сергій, і, знявши окуляри, притягнув актора до себе у поцілунку. Очі випромінювали нерозуміння, але через лічені секунди Женя прийнявся активно відповідати. Було чхати на всі норми, чхати на суспільну думку та медійність, на це було все одно. Зараз тільки ці вуста й долоні, що його пестили, заслуговували на увагу. Тільки це мало сенс. Після такого різкого спалаху почуттів чоловіки просто розійшлись по кімнатах, розбираючись в почуттях. Все сталось дуже вже різко та спонтанно, це вартувало того, аби розкинути мізками.

Ранок же був… напружений. Інакше не сказати, бо в цьому варто було розібратись, а сказати нічого. Кава охолола та стояла на столику біля дивану, а навколо запала тиша. Нарешті, вона обірвалась:

– Жень, це дійсно було егоїстично з мого боку ось так різко і без дозволу цілувати тебе. Сподіваюсь, ти відповідав не через примус? – напруженно питав Стерненко, склавши руки на грудях. Бачити Яновича, такого щирого та захопленого ідеєю, про яку той розказував, і навіть не торкнутись було каторгою, тому це і сталось. Який же ідіот. Занадто захопився своїми бажаннями, навіть не думаючи про Женю.

Але Євген вчинив навіть близько не так, як Сергій очікував. Він не став звинувачувати, кричати або виганяти, ні. Женя сів поруч на дивані, і тихо, але чітко промовив:

– Я дорослий хлопчик, тому міг би сказати ні, не хвилюйся. Та я не був проти і не є проти зараз хоча б спробувати, якщо це не була одноразова акція. Я не наполягаю на стосунках, але з тобою мені справді добре.

Яновичу було ніяково все це говорити, але спантеличене й щасливе обличчя навпроти було красномовнішим за всі слова. Стерненко усміхнувся, та притягнув Женьку до себе як вчора. І вже в міліметрі від цілі зупинився.

«Невже передумав?» – панічно бігла думка в голові актора, але Сергій лише прошепотів:

– Можна?

– Так.

І впився в губи, усміхаючись від цього розуміння навіть зараз. Він може робити те, чого бажав доволі немало часу, тому це відчувалось як перемога. Це було так само потрібно, як вода чи повітря. Тіло в руках Сергія піддавалось як пластилін, що розпалювало до неможливого.

Зараз, згадуючи деталі того дня, Женя міг з впевненістю сказати, що він щасливий тому, як все склалось. Зараз, в цією війною, постійними втратами та змінами, ця квартира і почуття до людини поряд були острівцем стабільності в бурхливій течії життя. Руки, що обіймали так, ніби тримали найцінніше в житті, також входили до стабільності, від чого було добре-добре.
Як би не хотілось, але вставати було треба. Женя обережно виплутався з полону долонь, власник яких невдоволено сопів і підім’яв подушку Яновича під себе. Обличчям розплилась усмішка від такого милого намагання зберегти поруч хоча б запах тіла поряд, і з цими думками Женя покрокував до ванної кімнати.

Контрастний душ швидко освіжив голову, і Женька, почистивши зуби, пішов до кухні. Настрій ще більше підіймала улюблена оверсайз футболка Сергія на собі. Потягуючись, чоловік думав про те, що всі справи були сплановані на другу частину дня, через що зараз було багато часу, аби замовити їжі, поживитись або ж навіть піти назад в ліжко до коханого. Останнє було заманливим, але перші пункти були просто необхідні. Женя взяв телефон і почав гортати меню різних ресторанів. Взяв більш-менш стандартний набір у вигляді пасти та салатів, і відправив замовлення. Все мало прийти за 20 хвилин, тому Янович, лігши животом на диван у вітальні, почав відповідати на термінові і не дуже повідомлення.

Стерненко міг би проспати і до обіду, проте в одну мить стало некомфортно. Не розплющуючи очей, чоловік провів рукою по місцю поруч на ліжку. Пусто, але воно не встигло вкрай охолонути. Чоловік сів на ліжку, потираючи очі.

«Значить, Женька ще вдома» – промайнула логічна думка. Годинник показував 9:16, що було доволі буденним часом пробудження для Сергія, тому чоловік поплентався до ванної. Поки що сил не було зовсім, йому потрібна була кава та в ідеалі Женя, який йшов би в комплекті. Вийшовши в ванної кімнати, Стерненко взяв в приліжкової тумби окуляри, та у вітальні погляд натикнувся на диван, де ну зовсім чудово розкинувся його Женька. Ще й в його одязі. Блять.

«Ну і чертовка ж ти, Женька. Знаєш же..»

Актор був чимось заклопотаний, судячи з закушеної губи та зведених брів, тому Стерненко, аби не налякати, привітався, паралельно йдучи до кавоварки:

– Раночку, Жень.

Євген, почувши любий серцю голос, заусміхався. Актор піднявся і сів за стіл на кухні, насолоджуючись заднім видом партнера. Міцна підкачана спина, не прикрита тканиною одягу, відсилала думки в прекрасні спогади недоспаних ночей, в які ця спина була перед очима при певних позах. Ліниве збудження прокотилось тілом, зупиняючись в паху.

– Доброго ранку, сонечко. Як спалось? – підпираючи обличчя складеними руками, питав Женя.
Сергій повернувся до нього обличчям, і ледь видно усміхнувся. Серце Євгена зробило кульбіт. Стерненко покрокував у напрямку Жені і зупинився прямо між його ніг. Дивитись ось так внизу вверх не сприймалось дивно або незручно. Сергій цьомнув курчаву маківку, і поклав долоню на бородату щоку.

– Спалось добре. Прокинувся, бо холодно стало без тебе, – спокійно говорив чоловік, погладжуючи великими пальцями Женьку за вухами. Слабке місце, він знав. Знав і користувався цим, аби спостерігати блаженний вираз і без того гарного обличчя.

Ідилія могла продовжуватись доволі довго, але у двері подзвонили. Стерненко питально вигнув брову та трохи напружився, але Женя випередив усі питання:

– Це кур’єр, я відкрию.

На превеликий жаль, Євгенові довелось полишити їхнє минуле «заняття» та піти забрати сніданок з доставки. Стерненко лише розслаблено видихнув, розуміючи, що все в нормі, і пішов ставити каву для себе та зелений чай для Женьки на стіл. Поряд з кружками приземлились пакети, які переніс Янович.

Чоловіки їли переважно в тиші, періодично розпитуючи один одного про плани та інше. Це було буденністю, що не набридала ніколи, тільки не з людиною навпроти. Слухати один одного було цікаво завжди, незалежно про що вони говорили: про те, як у кого справи, про фільми, політику, музику. Через 15 хвилин Женя захотів покурити, і після цього сісти нарешті за роботу, щоб не займатись тим ввечері. Допивши чай, чоловік пішов до дверей, що вели на балкон, але на половині шляху його обережно розвернули до себе і впились спраглим поцілунком в губі. Сергій обхопив його стегна, притягуючи до себе ще ближче. Перший такий контакт за цей ранок відчувався особливо гостро. На смак Женя був як чай з ромашкою, від чого коліна слабшали. Янович пив його виключно зранку, тому все було ще ексклюзивніше. Запускати руки під власну футболку на чужому тілі та досліджувати його було приємно. В голову стріляло усвідомлення того, що Женя його. Цілком і повністю. Як і він Жені. Це не було залежністю, але необхідністю стало.

Розірвавши поцілунок, Яновичу потрібен був кисень. Занадто захопився від цих відчуттів рук, язику на своєму тілі. Сергій перед ним усміхався так задоволено, що було неможливо.

– Це тобі авансом, ти набагато смачніше з присмаком чаю, на відміну від червоних Marlboro, – просто пояснив Стерненко, вбачаючи тінь нерозуміння на дні смарагдових очей.

– Ти знаєш, я переглянув свої плани. Мотивація змінилась, – кинув у відповідь Женя, знову з’єднуючи їхні вуста у палкому цілунку.

Сергій же став задоволеним ще більше від концентрації доторків до свого вже збудженого тіла. Ранок ставав все цікавішим…

Шановні читачі(ки), я буду потихеньку заливати сюди свої роботи, які написала за час відсутності на сайті, а також ті роботи, що напишу потім. Тут будуть різні пейрінги, тому ви все побачите)