Фото

Звичайний день, чоловіки працюють в офісі над новим контентом. Тімур відлучається за кавою, а Сергій щось шукає в телефоні сидячи на стільці та закинувши ногу за ногу. Володимир кидає на нього погляд і посміхається. Чоловік щось зосереджено друкує смішно нахмурившись, а потім кидає на Петрова погляд поверх екрану. Питально піднімає брову. Володимир заперечливо хитає головою без слів повідомляючи, що “Нічого не сталося. Все окей” і забравши з принтера ще теплі листки з текстом прямує до свого робочого столу. Сідає і надягнувши окуляри схиляється над сценарієм, щоб перечитати, коли Сергій неочікувано каже:

— Замри так на секунду.

І той слухняно зупиняється. Старанно зберігає позу трохи напружившись і навіть погляд опускає знову на текст. Через декілька митей запитує:

— Все?

— Так — каже Сергій і Володимир розвертається до нього на стільці та бачить, як чоловік дивиться в телефон приближуючи у ньому щось пальцями.

— Ти фото зробив? —  питає Петров здивовано піднімаючи брови.

— Угу — відповідає Сергій і піднявши погляд від екрану запитує:

—  Не можна? Я можу видалити, якщо ти проти — його звучить трохи винувато.

— Та ні, хай буде — стинає плечима Петров —  Просто, нащо воно тобі?

Сергій посміхається хитро і вимкнувши гаджет ховає його в кишеню. Піднімається зі стільця та йде в сторону в сторону дверей, але зупиняється проходячи повз Володимира. Нахилившись шепоче в саме вухо: 

— Буду дивитися, коли сумуватиму без тебе — прикушує обережно мочку і відсторонюється вже за мить. Покидає кімнату.

А Володимир так і стоїть непорушно. Голосно ковтає. В голові з’являється одна ідея над реалізацією якої він обов’язково ще подумає.

Десь через тиждень складається так, що Володимир бере собі вихідний, а Сергій їде на роботу, щоб доробити деякі справи. І Петров вирішує зробити те, що задумав. Лається виставляючи світло в кімнаті і тягнучи стілець з кухні до спальні. Потім одягається, а точніше роздягається, та прискіпливо оглянувши себе в дзеркалі все ж приступає до фото. Робить кілька фотографій з різних ракурсів, а потім віддивлюється їх і вибирає найкращі. На мить затримує палець над кнопкою “Надіслати”, але все ж наважується і відсилає світлину. 

Сергій говорить з Тімуром на кухні, коли його телефон вібрує повідомляючи про нове сповіщення. Він бере гаджет до рук не припиняючи розмови, розблоковуєш і тягнеться за водою.

—… та  ж кажу, що так не буде. На усе це потрібен час — промовляє читаючи повідомлення від Петрова.

Володимир: На випадок якщо будеш за мною сумувати;)

“Цікаво…” думає і робить ковток води чекаючи поки прикріплена світлина прогрузиться. Як тільки фото відкривається він мало не давиться водою і кашляє відставивши стакан. Кілька крапель рідини потрапляє на футболку.

На фото Володимир сидить на стільці розвівши коліна в сторони. На ньому лише короткі шорти і розстібнута леопардова сорочка. Він торкається власних грудей однією рукою, а іншою стискає себе поміж ніг. Обличчя не видно, лише відкрите горло, бо голову він відкинув на спинку стільця.

” На штатив знімав” автоматично підмічає Сергій.

Він сковзить поглядом по колінах з витатуйованими квітами, по проступаючих обрисах пресу, заради яких чоловік ходив до зали та на бокс. По чужих сосках, які видніються через тонку тканину сорочки. По резинці білизни яка визирала з під світлих шорт. Сергій важко ковтає, але не може зупинити своєї уяви.

— Щось сталося? — питає Тімур і старається заглянути в чужий телефон. 

— Ні — Сергій відповідає надто різко опускаючи гаджет на стіл екраном вниз. Та відразу виправляється прочистивши горло — Друг написав, а я просто подавився.

— Важливе щось? — з щирим занепокоєнням запитує хлопець.

— Та ні, але я відпишу —Сергій усіма силами старається не почервоніти хоча відчуває як горять у нього кінчики вух. Думає:

” Не треба тобі, хлопче, цього знати”

І швидко друкує відповідь.

Ви: Дражниш мене, а я взагалі-то на роботі…

Володимир: Не сподобалося?

Читаючи це повідомлення Сергій може уявити, як Петров складає губи в награному розчарувані.

— Я піду, ще хочу дописати статтю сьогодні — промовляє Тімур встаючи зі свого місця. Іванов на це лише угукає.

Ви: Сподобалося

Відповідає і за мить вирішує додати:

Ви: Дуже. Був би я поряд,  то зняв би з тебе ці шорти одразу.

Відсилає і трохи вагається чи доречно було так написати. Петров замовкає і чоловік вирішує перемкнутися знову на роботу. Йде до свого кабінету і вже відкриває потрібні файли, коли приходить нове сповіщення. Знову фото

— Їбаний ж в рот… — лається Іванов різко видихаючи повітря.

На новій світлині Володимир сидить на тому ж кріслі в сорочці, але вже без шортів. Та й без білизни. Прикриває саме цікаве краями сорочки натягнувши їх вниз та стиснувши в кулаках. Ноги у нього все так само розведені, а поясниця вигнута наче на зустріч ласкам. І підпис:

Володимир: Білизни під ними не було

Ви: Ти неймовірний

Володимир: І що б ти хотів зі мною зробити?

Петров відсилає це питання та відчуває, як внизу живота розливається тепло. Він сідає на стілець так, як позував для фотографії і торкається кінчиками пальців власного живота. Проводить обережно царапаючи нігтями і важко видихає читаючи нове повідомлення від Іванова.

Сергій: Я б відсмоктав тобі

Володимир охоплює долонею власне збудження і легко стискає. Додає відчуттів і пише:

Ви: А далі?

Сергій кидає погляд на двері. Ніби закрив. Хотілося встати і зайвий раз перевірити, але одночасно з цим не було жодного бажання відриватися від переписки. Тому він відкидається на спинку стільця і трохи відсувається від столу. Торкається себе через тканину штанів і прикриває очі уявляючи, що він міг би бути з чоловіком в одній кімнаті. Як він підходить до нього і опускається на коліна. Проводить долонями по чужих ногах глядачи. Цілує тазові кісточки, опускається нижче…

Гладить себе і видихає ледь чутний стогін. Знову тягнеться за телефоном.

Ви: Я б затягнув тебе до себе на коліна і міцно тримав би тебе за стегна цілуючи

Володимир: Я б вигинався в твоїх руках

Ви: Я б кусав твої груди залишаючи на них засмокти.

Володимир повільно рухає рукою пестячи себе. Сухо. І він тягнеться за лубрикантом, який так завбачливо узяв із собою та радіє, що зараз йому не треба нічого шукати. Виливає рідину на пальці і торкається власного прутня. Шипить від різниці температур. Але стискає кільце пальців тугіше і штовхається. Одною рукою торкається грудей. Обводить пальцями в змазці сосок змушуючи його затвердіти і стискає. Стогне в голос. Чистою рукою пише:

Ви: І залишив би мою дупу в спокої?

Сергій: О, ні. Я б штовхався в неї гарно змащеними пальцями натираючи простату через раз і змушуючи тебе скиглити.

Ви: Я б не скиглив.

І справді стримується недаючи високому звуки зірватися з власних губ. Він уявляє це. Чужі пальці в собі і цей шепіт на вухо. І, трясця, майже фізично це відчуває. Це “майже” шкребе в грудях і провокує його стогони. Бо йому була вже необхідною чужа присутність.

Сергій: Ти б скиглив і совався на моїх стегнах. Штовхався б на мої пальці і благав би дати тобі більше.

Ви: А ти?

Сергій: Я б змусив тебе сісти на мій член прямо в себе на колінах. Тис би тобі на стегна саджаючи, а потім би тримав і не штовхався, щоб мій член давив тобі на простату роблячи приємно, але не достатньо щоб кінчити.

Сергій вже спустив штани до колін і ковзав пальцями по члену. По слині було не надто зручно, але альтернатив у нього не було. Він думає про те, як міг би стискати руками чужі стегна, як ловив би стогони свого чоловіка і як чудово б відчувалися ці шовкові стінки стискаючись навколо його прутня. Зводить пальці тугіше і повільно веде рукою. Стримується, щоб не штовхатися.

Володимир: І я б крутив стегнами впрошуючи тебе рухатися. Ти б трахнув мене тоді?

Ви: О, так. Я б поставив тебе на це крісло на коліна і трахав прямо так.

Володимир: Я б впивався в оббивку нігтями і стогнав би в повний голос з привідкритим ротом.

Ви: Я б зайняв його своїми пальцями, щоб ти заковтував їх по самі кісточки.

Це повідомлення змушує Володимира застогнати. Він торкається двома пальцями губ уявляючи Сергія і штовхається всередину. Тисне на язик і веде ними до самого кореня. Старанно розслабляє горло і ковтає. Одночасно проводить різко долонею по члену і приглушено стогне. І витягнувши фаланги з рота робить ще одне фото. Вже не таке красиве і без штатива, але живе і справжнє. І побачивши цю світлину Іванов мало не гарчить вже підмахуюючи стегнами і штовхаючись у власний кулак. На світлині видно, як ближчить ниточка слини між губами Володимира і його пальцями. Кадр трохи розмитий, але по тому, як волого блистить шкіра видно наскільки глибоко ці пальці приймали.

Володимир: І я б кінчив на твоєму члені і з твоїми пальцями в роті.

Ви: А я б дотрахував тебе чутливого у мокру дірочку і кінчив би всередину.

І це останній спусковий гачок для Петрова. Уява підкидає образ того, як Сергій міцно притиснувши його до себе кінчає всередину. Як мокро і тепло стає всередині і розуміння, що він наповлений Сергієм. Вони ніколи не займалися сексом без презервативів і не збиралися з багатьох причин, навіть звичайної зручності, але у цю мить він міг дозволити собі віддатися фантазії проводячи пальцем по голівці і тиснучи на дірочку уретри. Він кінчає стогнучи на високій ноті.

Сергій же відкинувши голову та закривши очі уявляє тугі мʼязи навколо свого члена. Як вони стискаються і не хочуть випускати його. Як він стискає долонями чужі стегна тягнучи на себе і натягуючи на власний член. Іванов швидше рухає рукою і сильно прикушує нижню губу стримуючи стогони. Він кінчає забризкучи спермою власну футболку і зупиняється віддихуючись. Приходить ще одне повідомлення:

Володимир: Я чекатиму тебе вдома. Не затримуйся на роботі.

Сергій втомлено усміхається і відписує:

Ви: Не буду.

Володимир: І купи щось на вечерю.

Ви: Окей.

Іванов віддихується, одягає змінну футболку та привівши себе в порядок сідає за ноутбук.

” Треба звільнитися раніше” думає прогортуючи текстовий файл.

Мотивації у нього достатньо. І читаючи він паралельно думає, що ж таке заказати з доставки, щоб Володимиру сподобалося. Може щось з азіатської кухні?…