Погрози

– Все ж було нормально, чого він так ?

– Ай Рейвен, Рейвен, тебе знову відшили? — Насміхаючись над його спробами, до нього підійшов Дейн, він почав проводити рукою по його біцепсах. — Якщо тебе відшиють в наступний раз, ти знаєш номер моєї кімнати – В наступному житті! — Він з посмішкою пішов за Скаєм.Та перед цим, вирішив зайти на кухню, позичити у них деякі солодощі які полюбляє його сусід.

— Скай, дивись що я прихопив по дорозі! — Та блондин не відповідав, його навіть не було в кімнаті.Брюнет почав шукати його, та потім почув звуки з душу та заспокоївся.Він поклав солодощі, біля ліжка Блондина.

Скай вийшов з душу з розгніваним обличчям. — Рейвен, це ти приніс? — Так — Дякую, та я не голодний — Після цих слів блондин з такою ніжністю та сумом поглянув на Рейвена.Що у того відібрало дар мови. — Ну добре, як знаєш. — Він пішов у душ трішки ображений.Весь цей час, він думав про Ская, про те який він сумний після всіх цих подій, про те як він відреагував на нього.Та вирішив серйозно поговорити про все, після того, як закінчить з душем.

Але, коли він вийшов з душу, Ская в кімнаті вже не було. — Що, куди він подівся? — Він чекав його, годину дві.О першій годині ночі, брюнет вирішив знайти його сам.Обійшовши всю Алфею він вирішив піти на поле.І о диво! він знайшов його сидівшим під деревом.

~Що ти тут робиш ?~ Мені здається це я повинен це запитувати. — Брюнет сів біля нього.Вони сиділи мовчки декілька хвилин, обпершись на плечі один одного. — Ти що п’яний? — Так, а що ти будеш мене повчати ? – Блондин взяв пляшку та демонстративно зробив декілька ковтків — І що за свято сьогодні? — Свято ? та про які святкування може бути річ коли, коли я. — Принц дуже розхвилювався, навіть почав схлипувати. — Скай ну ти чого, не плач. — Рейвен взяв його обличчя у свої долоні та витирав сльози свого таємного кохання.Обійняв його та почав тихенько приколисувати. — Коли схлипування закінчилися та дихання нормалізувалося.Рейвен відпустив його. Прибрав пасмо волосся що впало на обличчя. — Ну що тепер розкажеш що сталося ? — З ніжністю запитав Рейвен у п’яного сусіда — Угу. Знаєш, я все життя старався вчитися, працював не покладаючи сил.Тому що мій батько “Великий Герої Андреа!” А тепер з’ясувалося що він шестірка злодюжки.Ще й навіть не намагається вдавати з себе мого батька.Він лупцює мене при кожній можливості й погрожує розправою моїх друзів. — Блондин почав голосно кричати. – Тихо, тихо заспокойся, зараз все добре я з тобою. — В цьому й проблема — Ти про що ? — Сьогодні він сказав, щоб я не дивився на тебе такими закоханими очима.Тим паче більше не розмовляв з тобою.А в разі чого він просто прикінчить тебе і не важливо яким способом. — Так ось чому ти був таким грубим на майданчику!Це не тому, що ти мене ненавидиш ? — Ненавиджу? Ні аж ніяк.Я в тебе закоханий.Навіть Андреас це помітив. – Поки Рейвен переварював все що йому сказали. Скай наляканий такою тишею від коханого, почав жадібно ковтати з тієї пляшка.Брюнет відсмикнув пляшку у блондина. — А ну віддай! — Забираючи ту пляшку він не помітив як опинився на колінах у тверезого друга. — Ти весь цей час ковтав джин? З горла? – Так знайшов на кухні дещо. — Ну все пияка з тебе годі — Ні, ну ще трішки. — Уу нам вже час спати – Намагаючись відібрати пляшку він падає на брюнета всім тілом.Не довго думаючи він починає його обіймати. — Скаю, що ти робиш? — Брюнет намагається розкрити їх обійми, але він заслабкий, проти п’яного принца. — Рейвен я ж справді в тебе закоханий і вже доволі довго.Рейвен не стримується та хапає Ская за сідниці, підсаджуючи його так щоб вони дивилися один на одного.Принц червоній як рак. — Тепер скажи мені це у вічі. — Скай червоній як рак. – Я кохаю тебе, Рейвен. – Він цілує його змазано та п’яно. – Рейвен стискає його сідниці.Залазить під його футболку.Від цього Скай дивується, але не припиняє поцілунки.Блондин насолоджується.Він не усвідомлено починає вертіти своїми стегнами.В якийсь момент вони відриваються від поцілунку.Обоє захекані, червоні переглядаються. — Що це впирається мені у сідниці? — А це ,ну, ти ж сам розумієш — Всього лише від поцілунків? — Ти сам не далеко пішов — Рейвен розстібає ширінку та лізу під білизну. — Що ти ,АХ, робиш?перестань. — Не сильно переконливо, принцеса. — Від його дій Скай не знаходить собі місця.Прикушує губи, щоб стогони не виривались. – Аяяй ,не можна так з цими чарівними губами. — Рейвен цілує його ніжно, та такою любов’ю як ще ніхто не цілував. — Стій, стій ,зупинись я зараз ,зараз. — Зараз що ти ? — Зараз, ах, закінчу. — Кінчай — В ту ж мить по тілу приходить струм задоволення. – Рейвен, я, я тебе кохаю. — Поцілунок – Після цього Скай спокійно засинає на тілі свого коханого. — А мені що робити? — Він вже хотів починати скаржитись, та побачивши як солодко спить блондин вирішив його не тривожити.

Посидівши так ще декілька хвилин.Рейвен взяв на плечі блондина та пішов до кімнати.Там він його роздягнув ,витер вологим рушником, вкрив ковдрою. — Солодких снів, принцесо.

На всякий випадок він ще приніс води та миску.

Рейвен натомість не міг заснути він обдумував що ж йому робити, чи взагалі згадає про це Скай.

Як йому поводити себе завтра?