Так як мало бути

Здається.. все закінчиться прямо зараз?
Те, що Азирафаїл хотів, відбудеться просто зараз, але чи радий він цьому. Звичайно, він хотів би повернутись на небеса і щоб все стало як раніше, але дивлячись на двері ліфта і Метатрона він завагався. Янгол зупинився на декілька секунд, наче над чимось задумуючись.. погляд плавно перетік на друга, що все ще чекав біля своєї улюбленої Бентлі. Чесно кажучи, Азирафаїл також її полюбив, але цього Кроулі не мав знати і ніколи не дізнається. А чи заговорять вони взагалі ще коли-небудь один з одним, а чи зустрінуться? Серце Азирафаїла пропустило удар. Ні, він не готовий.  Наче ковток свіжого повітря, янгол відчув полегшення. Таке враження, що щось зсередини нього було.. не ним, наче вказувало що робити. Але зараз його мозок наче прояснився, відчуваючи полегшення, а також сором за свої вчинки.
– Знаєте, що я думаю… можливо, на цю посаду підійде хтось інший? Боюсь, я не можу покинути Землю.
– Хтось інший? Ні, мій дорогий, на мою скромну думку саме ти маєш її посісти. Азирафаїл ще раз глянув на Кроулі. Він не готовий відпускати це просто так, не цього разу і більше ніколи.
– Гадаю, ви помиляєтесь. Я точно впевнений, що ви знайдете когось кращого. Обов’язково. А моє місце тут, тому прошу вибачити.
Янгол розвернувся і попрямував до здивованого демона. Насправді, приємно здивованого. Він очікував найгіршого, наприклад, що його янгол піде на Небеса і покине його навіть після цього зізнання, яке той точно мав сказати ще набагато раніше. Зараз це неважливо, зараз Азирафаїл трохи засоромлено крокує до нього, стараючись сховати очі, тільки щоб не дивитись на Кроулі.
– Я… вибач. Таке враження, наче це і не я зовсім був… не я говорив ті речі, і не я вибрав Небеса, а не… тебе. – Вперше за свою промову, Азирафаїл підняв голову на співрозмовника, що ледь-ледь усміхався кутиком губ.
– А зараз, що ти скажеш?
– Я… я скажу те, що мав вже давно. Я… ну.. кхм-кхм – Азі ніколи б не подумав, що говорити на таку тему так важко.
-Ну?
– Я б хотів провести з тобою вічність, мій любий. Хоча, вічність була б недостатньо довгою для нас. Звичайно, якщо ти хочеш…
– Я? Ти майже проміняв мене на посаду на Небесах. Я пробачу тобі лише… за танець вибачення.
Азирафаїл напружився, але коли почув останню репліку демона, різко підняв очі.
– Ти…що ?
– Танець вибачення. Зараз
– Ти не можеш..
– Ні, я можу. Давай
– Любий..
– Давай
– Ох, добре. – Азирафаїл підняв руки вгору, виконуючи повільні рухи всім тілом. – Ти був правий. Ти був правий. Я помилявся. Ти був правий. – після чого зупинився у дивній позі.
– Ооокей, так краще. Тепер пропоную у Рітц, нам потрібно відсвяткувати твоє рішення.
– Ох, я спраавді голодний.
– Ти ж не відчуваєш голоду, пам’ятаєш?
– Та ну тебе. – Азирафаїл підійшов до демона, ніжно нахиляючи його за шию до себе. – Думаю, наш перший поцілунок був трохи… невдалим. Пропоную вважати першим цей, якщо ти не проти, мій дорогий.
– Зовсім ні.- руки демона лягли на талію його янгола.

І знову заспівали солов’ї.

Вітаю! Не забуваємо про мій тг канал)
https://t.me/kaominee

або по назві:  kaomine