Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    *Кипіння чайника*
    – Кава зранку, найкраща сторінка для початку – протяжним стоном, промовив чорнявий парубок років двадцяти п’яти
    *Жадібний ковток котрим він захлинутися*
    Того ж моменту він спіткнувся об килим. Чашка впала на білий килимок, який тільки вчора прибув із хімчистки. Його тулуб який відвідував спортзал кожної суботи. Ледь не впав ребром об тумбочку.
    – Бляха моя керамічна ваза! — через декілька секунд пролунало повідомлення – Кому я потрібен у п’ятницю?
    Він оглянув своє напів оголене тіло, чи не має там подряпин. Коли переконався що все чисто. Пройшовся до кухні де стояв готовий сніданок. На телефоні блимнуло повідомлення від боса:

    “Доброго ранку, Джей Волтер. Знаю що зазвичай так рано завдання не даю. Але на це потрібно більше часу, ніж зазвичай. Довго не розтягуватиму, до нас звернувся сам Філіп Дж. Фрай ти його знаєш він головний у мафії. У них з’явилася деяка проблема, з’явився свідок їх справ. Його потрібно деактивувати, не мені тебе вчити як це зробити.
    Його дані:
    Девід Міллер – 22 роки
    Русявий, з прямим носом та видовженим лицем.
    Без фізичної підготовки.
    Адреса:
    Lafayette Avenue
    Salem or 97304-3632
    Оплата в конверті в поштовій скрині, вони на тебе розраховують.”
    – Знайома адреса – потилиця за старими жанрами фільмами, грає не на руку героям – Не пам’ятаю звідки.
    Крісло трохи видало рип, що означав що завдання прийняте та починається підготовка до дій. Але все одно турбувало те що пам’ять не давала згадати хто це.

    Декілька годин фізичної підготовки, та все готово. Підготувавши свою зброю, настало довге очікування. Години дві нікого не було, у вікнах світла не було, сонце зайшло вже давно. З’явився місяць, тільки він був єдиним променем світла у темну квартиру.
    Часу на завдання ставало менше, тому було прийнято рішення зайти у квартиру та прибрати його там. Вулиці були без освітлення, та навіть якщо і воно було б присутнє, у цьому районі ніколи нікуди не втручалися. Сходинки зрадницьки видавали звук, поручні сильно скользили, пістолет ледь не випав з четвертого поверху.
    – Чорт око, йди звідси до довгошерстий
    Через рудого кота, який накинувся на щоку, намагаючись видряпати око.
    – Невже це справді його квартира- Тоді все прояснилося, та стало зрозумілим – На них все почалося та й закінчилося, чотири роки тому
    Ці двері завжди відкриті. Квартира навіть за такий довгий час не змінилася. Килим лежав у тому ж місці, куди ми його посунули. Стіл біля вікна досі тієї ж форми та матеріалу. У темноті почала виднітися постать …
    – Обережно далі люстра – (Цього русого парубка освітлювало місячні промені)
    – Так це точно ти …
    Речення зникало, у просторах його губ. Цей поцілунок притулив Волтера до стіни, його 182 см змусили Міллера піднятися навшпиньках до цих еластичних губ. Поцілунок ставав більш жадібним, глибоким та нервовим зі сторони прибулого гостя. Він спритно відсторонився, не розуміючи того що це зовсім не схоже на Девіда.
    – Згадаймо той момент коли мені було вісімнадцять
    Він не став дочекатися відповіді. Чорна сорочка Волтера опинилася у руках хлопця котрий пускав бісиків.
    – Я прийшов сюди не для цього. Віддай сорочку, нам не потрібно зближатися
    – Не стримуй себе, правильним ти був завжди -цілував він поглядом, навіть якщо зараз не фізично
    – Невже ти хочеш відтворити усе що відбулося того дня? – очі переглядали кожнісінький куточок його лиця, кожна волосинка була ідентична. Опалі вії на щоках неначе навмисно були викладені сердечком. Губи набули легенько червоного кольору.
    – Цієї ночі я твій – тихо і спокушаючи промовив. Спершись на стіл, та закинув ногу на ногу, та трохи прикусив нижню губу – штори в усіх кімнатах закриті
    – Ти псих, це мені завжди подобалося в тобі – з кожним кроком, тіло напружувалося, особливо таз. З’явилося відчуття що він самостійно від’єднався від корпуса, і мчав з’єднатися з нижньою частиною манливого вогняного тла Міллера. Далі все відбувалося як у пісні енергійно і в у такт:
    Міллер підтягнув його блище за допомогою ременя. Поки він намагався впоратися зі тим що тримає у напруженні твердий орган, яким він хотів опанувати. Легкими маневровними рухами рук з нього зняли все, окрім спідньої білизни.
    — Любий тобі буде приємно, не напружуй фалос – ряд поцілунків почалися з шиї, яку він трохи прикусив від збудженого тестостерону. Спускаючись донизу Міллер вдарився маківкою об стіл, ледь не зваливши з ніг Волтера. Тому потрібно притримуватися лівою рукою за стіл, ейфорія переповнювала тіло. Для більшого відчуття збудження від фалаторизму, пальчики занурились в м’яке волосся, яке досі мало запах м’яти. Волтер обкутав руками торс з почервонілими щічками та спітнілим тілом Девіда. За мить він сидів на столі, обвивший ногами його твердий, неначе нерухомо стальний корпус. Рука скользнула до поки недоторканої частини цього дійства. Тіла зливалися як у пристрасному танго, доповнюючи це поцілунками, кожний з них прибирав павутину з комори пам’яті. Стегна коливалися у швидкому ритмі. Це було схоже на одну з бойових позицій самооборони, яка надавала ще більшої спокуси цим збудженим грішним плотям.
    – Дев.. я все – темп голосу збився, з’явилось утруднене дихання
    – Відчуваю – зморене обличчя освітлювало сонце яке тільки-но почало сходити – Ти хотів сказати щось перед цим?
    – Мені потрібно було дещо тут зробити – потер потилицю, розуміючи що ця ситуація є трохи не комфортною
    – Вбити мене так? Завдання замовив я,
    – Але навіщо, тобі це?
    – Кохаю тебе – Це було останнє що почув Волтер, з нижнього шкафчику він дістав пістолет Colt SOCOM. 45 саме з нього був отриманий постріл 40,6 mm у грудну клітину. З великим шумом тіло впало на підлогу, у ту частину де не було килиму. Його очі залишалися відкритими, до того моменту допоки не прийшла поліції.
    – Я виконаю твою роботу, за тебе
    Ніжний поцілунок, обігрів мертве оголене мускулисте тіло у чоло. Наостанок він прошепотів на вухо “Ми будемо разом, навіть якщо обидва мертві”
    Далі пролунав постріл, чітко у скроню. Бездиханна оболонка яка нагадувала тіло, прикрила собою того кому судилося вбити судину наповнену старими згадками про минуле кохання при університеті.

     

    0 Коментарів