знову побачити зірки літньою ніччю

-після смерті Мінхо, я почав практикувати астрал і створив свій власний світ, де зможу помститися всім тим, хто не завадив тоді тим покидьками вбити Мінхо.- Чан стиснув кулика до крові.- цей світ, море і пляж, я трохи змінив вигляд пляжу, щоб ті, кому я збирався мститися не зрозуміли нічого, але основою цього пляжу був саме той.- всі троє сиділи на слизькому берегу моря, Мінхо замовчав як тільки Чан почав говорити, образа на одногрупників не покидала його з моменту смерті й дотепер, але він не хотів їх вбивати.- але я не знав, що створивши цей всесвіт, я потурбував душу Мінхо і прив’язав її до моря.- Чан замовк, не хотів більше щось говорити.

– ти прозвав мене “Серцем Моря”, сказав що тільки я зможу знищити цей всесвіт, але я не знищив і цим самим дозволив тобі топити наших одногрупників.- Мінхо керували його власні емоції та почуття, він хотів бути з Чаном хоча б уві сні, у раю дуже самотньо, там майже немає людей, у кожної душі свій рай.- мною керували власні бажання, я вже не впевнений навіть, чи хотів я, щоб вони померли, чи ні.- за весь час розмови Мінхо побудував замок з каміння.

– мені дуже прикро за так сталося, співчуваю. я не засуджую ні тебе Мінхо, ні тебе Чан. але я хочу знати, чому ти хотів мене вбити, Чанні?- після цього питання запанувала тиша, напруга у повітрі зросла, а живе море стало мертвим, всі секрети господаря тепер розкриті, більше хвилям нічого робити у морі.

– звідки ти..- Чан подивився на Мінхо, він очікував від нього цього

– я нічого не казав про це.- Мінхо зруйнував здогадки Бан Чана

– я чомусь чую ваші думки,- Фелікс грався з камінням, та сміявся- саме зараз вони такі смішні- прямо зараз сонце та ластовиння гралися на його лиці, а його яскрава й щира усмішка не сповзала навіть у тяжкі дні.

– це погано. буде погано, треба якомога скоріше забиратися з цього всесвіту і руйнувати його.- Мінхо зрозумів, що цей світ починає поглинати душу Фелікса, те, що Фелікс може контролювати сонце своїми емоціями вже погано, але чути думки інших ще гірше.

– одну хвилину, я хочу поговорити з ним, поки він не побачив справжнього мене.- Чан відвів Фелікса у сторону,- будь ласка, поглянь на мене і пообіцяй, що запам’ятаєш мене таким яким я є зараз.- Чан відійшов на п’ять кроків і витягнув руки,- запам’ятай кожну деталь.- він покрутився, а потім доторкнувся до волосся,- особливо кучері. у всесвіті Мінхо я буду виглядати як справжній Я у реальному часі.- на очах виступили сльози,- я так не хотів, щоб ти бачив мене справжнього, але цього не уникнути.- вмить пляж перетворився на поле, а високий і кучерявий Чан зменшився.

Фелікс дивився на нього з відкритим ротом, довгого й кучерявого волосся у Чана більше немає, більше він пересувався не своїми ногами, а інвалідним візком.

– жах, правда?- дзвінкий і ніжний голос став хриплим та слабким.- вибач, я не сказав тобі усієї правди, а повинен був. у мене не буде операції наступного місяця, я помру до того часу, тому..хотів, щоб ми померли разом. сьогодні. але коли ти ледь не помер у мене на руках.. я не зміг забрати твоє життя. Фелікс, ти дійсно став кимось дорогим для мене, я не шкодую про всі проведені дні з тобою, я б не хотів закінчувати наші зустрічі, але більше не можна.- клубок у горлі, Чан ще стільки хоче сказати Феліксу, але не може, щось стало поперек горла, сльози ллються безперестану. Мінхо дивитися за усім зі сторони, не втручається, дає їм можливість попрощатися як слід. Фелікс береться за ручки візка і біжить разом з Чаном до дерева в кінці нескінченного поля, воно з’явилося тільки що, можливо це дерево щось означає, але зараз не до цього.

– я ніколи у тобі не розчаруюся, ти не жах! ти такий який є, я не ображаюся, я сам стільки разів хотів себе вбити, що напевно, був би радий померти від твоєї руки, але- Фелікс кричить крізь сльози, його слова та сльози розносить вітер, і вони нарешті доїжджають до дерева.- я не хочу більше померти. ти змінив моє життя на краще, я почав спілкуватися з людьми, познайомився з братом та сестрою, я більше не тримаю зла на мачуху, я..змінився, завдяки тобі.- Фелікс присів навпроти Чана й оперся у його коліна, заглянув у очі,- я вдячний тобі за все, але я хочу жити.- Фелікс заридав і його коліна, він відчуває себе зрадником, егоїстом, останньою паскудою.- я кохаю тебе, але я не хочу помирати.- Фелікс ридає у весь голос, він не соромиться показувати свої почуття Чанові.- яким би ти не був, як би ти не виглядав, я кохаю тебе. мені начхати на всі твої посилки та гріхи, бо я кохаю тебе, Чанні.- Чан плаче, як же він хоче повернути своє здоров’я, щоб провести все життя з Феліксом, але вже пізно, він помирає. Мінхо знаходиться десь на скелі свого всесвіту, він далеко, але все чує, він не може стримати сліз, ніхто не може, навіть небо.

– дивися що вмію- Фелікс вже показував цей фокус Джісонові, а потім і Синміну, тепер же настала черга Чана, можливо колись він покаже це і Хьонджінові.

до руки Фелікса наче злітаються польові феї та енергія поля, його рука світиться жовтим, потім оранжевим, потім рожевим, на кінець- білим. відкривши руку хворий листок дерева, який весь скрутився від болю, не витримав та впав на голову Чана- видужав, став зеленим та прямим, а потім полетів по пригоди разом з ромашковими та польовими феями, які довірили показатися на очі хворих людей: один хворий фізично й смертельно, а інший- психічно, а чи смертельно, чи ні- ще не ясно.

– як це?? хіба таке можливо у всесвіті Мінхо?- чарами Чан та Фелікс володіли у всесвіті моря, бо Чан так хотів, але у всесвіті Мінхо, окрім самого Мінхо ніхто більше не може користуватися магією.

– це у мене..від бабусі.- незвичайна сила Фелікса та його покійної бабусі, це одна з таємниць його родини, яку Фелікс не хоче розгадувати, адже таємниця на це і таємниця.

– зрозуміло тепер, чому я відчув у тобі щось магічне, думав то мій вимір тебе обрав, а це виявилася твоя доля обрала тебе.- Чан слабо усміхнувся, на більше сил не вистачало, всі сили він витратив на розмову та сльози.

– час прощатися.- Мінхо з’явився нізвідки,- ти скоро повернешся у своє тіло.- як тільки він це сказав- рука Фелікса почала частково зникати.

– кожного разу як я засинав- мріяв побачити тебе на березі моря, Фелікса, який перебирає те кляте слизьке каміння.- Море знову заплакало, Сонце обійняло його, востаннє подарувавши своє тепло.- я кохаю тебе.- Фелікс зник, Чан встиг востаннє прочитати по його губах “я тебе теж”. це важко, прощатися знаючи, що ви більше не побачитеся, ніколи.

– от і закінчилося все.- Мінхо взявся за ручки візка і рушив до старого дерев’яного будинку посеред поля, який щойно створив.- мені шкода, правда. але ти знаєш, що якби був здоровим, то вам би все одно не судилося бути разом. його доля зараз сидить у лікарні й доглядає його.- Мінхо допоміг піднятися другові, а потім перетворив його у сімнадцятирічного Чана.- ти прожив на п’ять місяців більше, але у комі, так само як Фелікс. коли Фелікс прокинувся ти помер.- Мінхо заплакав, він так не хотів, щоб це ставалося.

– я зрозумів це коли він зник. то ось так виглядає моя душа?- Чан оглядав себе у старовинному дзеркалі.- тепер ми знову вдвох.- Бан Чан повернувся до Мінхо і щиро усміхнувся, притяг його до себе та обійняв.

– у тебе є останнє після смертне бажання?- Мінхо дивитися прямо в очі Бана й ледь стримує сльози.

-Море.- одне слово, а так багато воно означає, ті спогади, які навіки залишаться з Чаном- найцінніші, він буде берегти й пам’ятати, згадуватиме кожного дня і кожен день.

– ти не будеш сумувати за Феліксом?- морське повітря розвіювало русе волосся, висушуючи солоні сльози. Мінхо встиг зробити копію Чанового всесвіту, давно вже встиг.

– буду. але того, що він живий і у майбутньому буде щасливий- мені достатньо.- Чан присів, взяв у руки каміння і почав перебирати його, -до того ж, у мене є мої спогади, і ти.- з очей більше не текли сльози, закінчилися.

Лі Мінхо та Бан Чан навіки возз’єдналися після смерті, а Фелікс заживе щасливим життям, але не пізніше ніж через три роки.

Фелікс прокинувся у білій палаті, він водив поглядом по стелі, у горлі пересохло, у вікні виднілися ніч, а у куту кімнати стояв Мінхо.

– я прийшов, щоб сказати, що Чан помер декілька годин тому. Феліксе, будь щасливим і радій тому подарунку, що Чан тобі залишив.- Мінхо прийшов у вигляді галюцинації, і зник так само.

сльози полилися з очей, він хотів кричати та сил не вистачає, його організм втомлений, а мозок безперестану працював усі п’ять місяців, ні разу не відключившись.

– Фелікс?!!- Хьонджін підірвався з дивану, на якому ночує вже п’ять місяців,- Лікс..- Хван дивиться на заплакане обличчя Фелікса, його очі застрягли у куту кімнати. Хьонджін вибіг у коридор за лікарями, нарешті.

вдень прийшли решта: Джісон, Синмін, брат, сестра та мачуха. а батько за ґратами, відбуває строк за замах на вбивство. тієї ночі, коли Фелікса ледь не зарізали, відеокамери та відеореєстратори зняли як хтось переслідував його, а потім швидко тікав, коли Фелікса пірнули ножем. на одних з таких відеореєстраторів попалося лице батька Фелікса, Синміну довелося підключати всі свої зв’язки аби знайти та покарати злочинця.

свій мотив вбивця пояснив як “він зганьбив мене в очах моєї сім’ї”. завдяки Синміну і його знайомим, “батько” сидітиме у в’язниці довічно.

з моменту як Фелікс повернувся пройшло два тижні, всі ці два тижні реабілітацій Хьонджін був поруч та допомагав усім, чим тільки міг.

-скоро почнеться літо, тому ти мусиш швидко одужати, щоб знову побачити зірки літньою ніччю!!- підбадьорює Хван друга.