План

— Вітаю, друзі. Це проект “Розрив” на каналі Ісландія: Володимир Петров, Сергій Іванов і Тимур Філоненко. Знову розриваємо різних персонажів. Деякі з них покидьки, деякі, в принципі, не дуже, а деякі — заблудші душі, як то кажуть. Є у нас сьогодні одна така заблудша душа…

На задньому плані світиться усім знайоме тло з написом проекту, а за столом сидять троє чоловіків. Запис йде спокійно, ну як спокійно, скоріше як завжди. Вони дають коментарі, дискутують, критикують. Володимир дає коментарі у своїй манері, якщо так можна сказати. А тоді слово бере Тімур щось пояснюючи. Сергій дивиться на нього та уважно слухає, коли відчуває дотик до своєї ноги. Спочатку він списує це на випадковість, але потім це щось мʼяко проводить по внутрішній стороні його литки. Він напружується і швидко проводить поглядом по приміщенню. Поки не ловить хитрий погляд Петрова. Той присунувся до стола максимально близько і відкинувшись на спинку стільця схрестив руки на грудях. І дивився на Сергія не відриваючи погляду. Цього не було видно, але сумнівів чия нога торкалася його під столом не було.

“А якщо це хтось помітить” бʼється думка в голові Іванова. Він кидає швидкий погляд через плече у сторону камер. Оператор цього точно не побачить, як і Тімур, що сидить з ними поряд, але…

” Ракурс, трясця!”

При спільному ракурсі це може бути видно адже його ноги частково потрапляють в кадр. Поки камера знімає лише Тімура, він підтягує стілець ближче до столу.

” Тінь від стільниці все закриє” І робить він це якраз вчасно, бо Філоненко закінчує нарешті свій монолог і ракурс міняється.

— Що ви думаєте про це, Сергію? — з награною невинністю питає Володимир і Іванов відчуває, як чужа ступня піднімається вище— з натиском торкається внутрішньої частини стегон.

— Я… — прочищає горло — Та нічого — чужа ступня підніметься ще вище — Тут немає нічого цікавого.

— Невже? — питає Петров невинно вигинаючи брови і безсовісно вкладає ступню на чужий пах. Гладить легенько штовхаючись.

В Сергія перехоплює дихання. Від чужих дій, від ризикованості ситуації. Усі сили йдуть на те, щоб не подати вигляду чи лишнього звуку і він лише міцніше стискає складень в замок руки. Володимир бачить це і посміхається.

— Тоді переходимо до наступного. Хто в нас наступний, Тімур? — штовхається ще раз, стискаючи чужий прутень через тканину штанів та забирає ногу.

Сергій важко дихає і нічого не говорить. Лише слухає, що думає Петров про конспірологічну маячню які один з їхніх сьогоднішніх героїв втирає людям і думає про те, що у нього стоїть.

“Що з цим робити? До кінця ефіру ще сорок хвилин”

Піти скинути напругу не варіант, як зараз так і після закінчення зйомки, бо він в офісі повному людей. Єдиний варіант — це спробувати заспокоїтися. І він опускає долоні вниз намагаючись поравити штани, щоб ті не так сильно давили на збуджений орган. Не стримується і торкається себе, проводячи то паху ніби мимохідь. Стримує стогін і злякано піднімає погляд, щоб переконатися, що ніхто не помітив і знову зустрічається з очима Володимира.

“Я все знаю” каже цей погляд, а Петров натомість відіграє святу невинність питаючи:

— Щось ви нервовий сьогодні, Сергію. Може водички? — і Іванов шкірою відчуває як усі погляди в студії спрямовуються на нього.

“От сволота” лається всередині, а сам лише киває, бо боїться, що власний голос може його підвести.

А Петров бере пляшку води, сам відкриває, наливає в стакан і обережно передає з рук в руки. Він зображає щире хвилювання, але в його світлих очах скачуть бісенята. Цього він приховати не може.

“Який турботливий… Ну почекай поки ми залишимося на одинці — я відіграюся. Провокатор хрєнов”

— Дякую — хрипло відповідає і бере стакан. У нього ледь помітно трясеться рука. Бачить чужу хитру посмішку і ховається за стаканом, відпиваючи прохолодної рідини.

Слава Богу, що решта ефірного часу проходить спокійно. Іванову, справді, вдається трохи заспокоїтися, але він все одно вдячний Володимиру за те, що як тільки камери вимикаються той бере на себе усю увагу людей і дає Сергію можливість непомітно втекти до туалету. Там він вмиває обличчя холодною водою, глибоко дихає і через 10 хвилин, повністю заспокоївшись і привівши себе в поряд йде на кухню.

Залишок робочого дня проходить спокійно, але є одне “але”.

Володимир більше не торкається його, але робить дещо інше. Він не залишається з ним наодинці, але торкається при кожній можливості: то передаючи папери, то просто “випадково”. Підходить надто близько, заглядає в очі і змушує Сергія думати зовсім не про роботу. А потім тікає і залишає Іванова наодинці з власними думками.

Під кінець дня Сергій пʼє чай на кухні офісу і дивиться на те, як Петров щось активно обговорює з Тімуром. У нього є бажання просто підійти до Володимира ззаду і потертися, як та тварина. За такі думки соромно. В офісі є люди, поряд з ними Тімур. Та й він, трясця, не тварина. Він людина. Не просто людина, а Homo sapiens sapiens — людина розумна розумна. Він може контролювати свої бажання.

І він прекрасно з цим справляється аж поки вони з Володимиром не прощаються з колеми закінчивши усю роботу. А потім він затискає його прямо біля стіни в коридорі офісу.

Цілує, втискає в стіну і вставляє коліно між чужих стегон. Володимир тихо стогне. Він розриває поцілунок і шепоче майже йому на вухо:

— Трешся об мене, як хтивий підліток. Тут купа людей. Будь хто може зайти і побачити нас. Побачити тебе — він кладе долоню на чужий пах гладячи — Де ж твій самоконтроль, м?

— Ти цілий день мене дражнив… — гарчить стиснувши зуби і штовхається в чужу долоню. А руками спирається на стінку обабіч голови Петрова — Я не залізний — коротко цілує. А Володимир посміхається, бо це саме те чого він хотів — довести Сергія до такої кондиції.

— Я дам тобі вибір: — він забирає долоню з чужого паху натомість вкладаючи на груди. Відчуває як часто і глибоко Сергій дихає — можу допомогти тобі рукою тут і зараз — ковзає долонею до шиї легенько стискаючи — або, якщо ти потерпиш додому, то я дозволю тобі трахнути мій рот. Це твій вибір.

— Ти цього хочеш? — перепитує, бо памʼятає те, що сталося місяць тому на дивані. Навіть будучи до біса збудженим він памʼятає їхню розмову. Памʼятає про чужі травми.

— Бля, Сергій, якщо я пропоную, то звичайно я цього хочу — дивиться трохи роздратова, але вже за мить розслабляється, бо Сергій нічого такого образливого не мав на увазі. Навпаки —  це була турбота. Про нього в першу чергу. А він і правда хоче. У Володимира було достатньо часу, щоб прийти від думки “мінет може бути приємним не тільки для того кому смокчуть” до “я хочу дізнатися як цей великий член відчувається у роті”. Він вже кілька днів про це думав і не знав як сказати. А потім в його голову прийшов цей геніальний план.

— Ну так що? —  муркотить на вухо.

— Додому —  каже Сергій і збирає усі сили в кулак, щоб відлипнути від жаданого тіла.

— Правильний вибір — задоволено протягує Володимир. Він взувається, забирає з чужих рук ключі від машини і вони разом спускаються сходами на паркінг. Краще Сергію не сідати за кермо в такому стані. Володимир кидає на нього погляд: розчервонілий, він намагався заспокоїтися і відновити нормальне дихання, бо їхати їм ще хвилин сорок. Володимиру його навіть трохи шкода. 

“Зовсім трішки”

І він заводить мотор автомобіля.

Додому вони приїжджають доволі швидко. Диво, що не застрягли в заторах, але схоже, що Бог просто дуже любить Іванова. Вони підіймаються ліфтом. Володимир витягує свою пару ключів і відчиняє двері. Вони заходять в квартиру і як тільки двері за ними зачиняються — Сергій притягує Володимира до себе за шию і цілує, навіть не даючи їм роззутися. Петров на поцілунок відповідає, проводить долонею по чужому ідеально вкладеному волоссю, псуючи зачіску, і відсувається від партнера.

— Спочатку в душ — залишає ще один короткий поцілунок на губах —  Йди. Я буду чекати тебе в спальні.

І Сергій слухається. Киває, роззувається, знімає верхній одяг і прямує в сторону ванни.

Володимир проводжає його поглядом доки чужа спина не ховається за дверима ванної кімнати. Видихає, розшнуровує кросівки і в самих лише білих носочках прямує у їхню спальню. Взагалі-то це була квартира Сергія, але вони домовилися, що вона підходить для спільного проживання. У Володимира є і свій будинок в приватному секторі. Він буває там стабільно тричі на тиждень, щоб проконтролювати як дбають про його собак наймані працівники. Він там все ще живе — просто більшість часу проводить тут, з Сергієм. До нього вони разом їздять на вихідні, щоб побути подалі від шуму великого міста.

Думаючи про це Володимир перевдягається в домашнє: зручні штани та футболку світлих кольорів. А потім він підходить до тумбочки біля ліжка з його сторони. Відчиняє дверцю і витягує звідти невеличкий тюбик. Їстівний лубрикант зі смаком персика. Володимир купив його ще тиждень тому. Спеціально поїхав у секс-шоп і з годину вибирав разом з консультантом. Хто б йому сказав, що вибір лубриканту така складна справа. Але він вибрав самий дорогий, з найкращими відгуками і з приємливим запахом.

“Від тої ароматизованої полуниці мене б знудило прямо в процесі”

Він стискає тюбик в руці трохи зігріваючи. Зі сторони входу у спальню звучить тихий стукіт об двері і Володимир обертається. Сергій стоїть перед ним в одних лише чорних домашніх штанах і з рушником на плечі. По його грудях стікають поодинокі краплі води. Володимир прослідковує одну з них поглядом аж до резинки штанів. Тяжко ковтає. У роті набирається слина.

— Ей, поглянь на мене — просить Сергій і повільно підходячи — Якщо ти передумав, то нічого страшного. Ми не зобов…

— Я хочу — він перебиває Сергія на півслові і уважно дивиться в тьмяні очі навпроти, а потім зухвало додає вигинаючи брову: — Чи ти за себе хвилюєшся?

— Ні — посміхається Сергій і вплітає пальці у чуже золотисте волосся повільно нахиляючись, щоб поцілувати. Дає час передумати. Але Петров налаштований серйозно, тому першим скорочує відстань між ними гаряче видихаючи у губи чоловіка. Вони цілуються, сплітаються язиками і притискаються один до одного. Володимир гладить долонями плечі чоловіка, а потім легенько штовхає в сторону ліжка змушуючи сісти. Сам опускається на коліна.

— Скажи мені, якщо я зроблю щось не так — каже і заглядає в очі знизу вверх. Проводить долонями від стегон і до колін по мʼякій тканині, гладячи. Сергій киває і голосно видихає.

Володимир вирішує почати з поцілунків, щоб дати час і собі і партнеру звикнути. Він цілує чужий живіт. Зовсім легенько прикусує шкіру, змушуючи Сергія обривисто видихнути. Уважно слідкує за реакцією на свої дії. Цілує в районі сонячного сплетіння, проводить долонями по боках. Дряпає нігтями ребра і викладає доріжку поцілунків все нижче і нижче поки не доходить до резинки штанів. Під ними нічого немає — він це знає. Тому гладить внутрішню сторону бедер, а потім широко лиже тканину на тому місці де має бути чужий прутень.

— Твою ж матір… — лунає зверху і чоловік підіймає погляд, відразу пересікаючись з темним очима Сергія.

“Твою матір” думає вже він. Бо Сергій дивиться на нього так, ніби готовий зʼїсти. Просто тут і зараз. І член Володимира на це зацікавлено сіпається.

Не розриваючи зорового контакту він притискається до чужого паху щокою, ластиться. Відчуває як там стає тісно і гаряче навіть крізь тканину. Переводить погляд назад на чуже тіло і акуратно стягує заважаючі штани. Сергій припіднімає стегна допомагаючи йому.

Перед його обличчям тепер чужий прутень і це… незвично. Не огидно, не страшно — просто незвично. Навпаки — до біса збуджуюче, бо одна лише думка про те, що він збирається взяти цей великий член в рот змушує слину виділятися. Він не відчував того про що вони місяць назад говорили з Сергієм. Це не відчувалося брудним чи принижуючим. А ще, Сергій не тисне на нього, не змушує ні до чого — просто чекає, важко дихаючи. І є розуміння, що якщо він просто зараз встане і скаже “ні”, то нічого жахливого не станеться — вони просто скинуть напругу кожен самостійно і підуть вибирати вечерю. Але він хоче. І тому збирається сьогодні зробити перший мінет у своєму житті.

— Нам потрібна змазка — подає голос Сергій вириваючи Володимира з думок, — Вона у ванній. Треба сходити.

— Не треба — Володимир кладе долоні на чужі стегна, ніби побоюючись що Іванов зараз втече від нього — У мене є — І дістає з кишені лубрикант.

— Я не бачив у нас такої — каже Сергій, поки Володимир відкручує кришечку і виливає трохи рідини собі на долоню. 

— Цю я купив спеціально на сьогодні — каже і торкається долонею чужого прутня змушуючи Сергія зашипіти від прохолоди. 

“Холодна” думає і цілує чужу тазову кісточку вибачаючись. Веде долонею по стовбуру, повільно пестячи і відтягуючи крайню плоть. Проводить великим пальцем по голівці, так як подобається йому самому. Член в його долоні твердішає, а Сергій тихенько стогне.

— Так ти готувався… — вихидає і закусує нижню губу — Ти хотів цього.

Володимир переводить погляд на чуже обличчя, тисне кінчиком пальця на дірочку уретри і милується реакцією.

— Хотів — не заперечує і нарешті торкається язиком голівки. Робить один широкий мазок збираючи змазку у перемішку еякулянтом.

“Солодкий” смак персика доволі приторний, але не занадто. Йому подобається.

“Консультант була права”

Сергій від цього простого руху стогне і стискає зуби, щоб не штовхнутися стегнами.

“Приймай все що тобі дають” думає Сергій і видихаючи закликає себе до самоконтролю. Але це не на довго, бо Володимир, звикнувши до смаку, привідкриває губи і вбирає в рот голівку. Сергія обіймає волога м’якість і він мало не хниче. Утримується, щоб не штовхнутися, хоча дуже хочеться.

Володимир бачить, як тремтять чужі стегна і зухвало посміхається.

“Який чутливий”

Голівка гаряча і важка. Вона лягає на язик просто прекрасно, а розчервонілий Сергій, який з усіх сил старається тримати себе в руках — це ще краще. І Володимир хоче змусити його зірватися: щоб він гарчав, щоб був повністю в його владі.

Володимир обводит голівку язиком, торкається його кінчиком уретри і дражнить. А потім на пробу старається взяти глибше. Бере до половини і мало не давиться, коли голівка впирається в піднебіння. Він випускає чужий член з рота залишаючи між ними ниточку слини і акуратно проводить по всій довжині рукою розподіляючи вологу.

Чужа велика долоня торкається його волосся і гладить, не тягне.

— Не треба брати увесь, якщо тобі важко. Мені й так дуже і дуже приємно — Володимир піднімає на нього погляд не зупиняючи рухи рукою.

— А якщо я хочу відчути, як твій прутень буде пульсувати у мене в горлі поки ти будеш штовхатися так глибоко, як тобі подобається буквально натягуючи мене ротом на свій член? — і гладить пальцем голівку.

— Блять — Сергій не витримує, штовкахається стегнами прямо в чужий кулак. Різко, грубо. Але змушує себе зупинитися. Видихає і ховає обличчя в долонях на кілька секунд, щоб вирівняти дихання.

А Володимир, задоволений як чорт , щуриться хитро і стискає прутень біль кореня.

— Якщо не торкатимешся руками, то я дозволю тобі кінчити всередину — і одразу бере голівку в рот не даючи Сергію часу на відпочинок чи відповідь. Рухає головою вбираючи прутень настільки глибоко наскільки може, а вільною рукою надрочує те, що не влізало в рот. Сергій мав рацію — він не зможе взяти його повністю, але і не потрібно. Зараз їм достатньо цього. А потім він обовʼязково навчиться брати глибоко: розслабляючи горло і впираючись носом у гладко вибритий лобок. І тоді він дозволить Сергію трахати його грубо і сильно. Так щоб слини було забагато. 

А зараз він насаджується на чужий прутень і спеціально стогне посилаючи вібрації. Сергій під ним не може знайти собі місця: стогне, гарчить, але не рухає стегнами, щоб не нашкодити. А руками міцно стискає покривало. Це був не найкращий мінет який йому робили, але справа була в тому. що це робив Петров. Його коханий партнер. Важливо, що Володимир довірився йому і зараз робив усе для його задоволення. А ще він безсовісно дражнив його цілий день. Тому оргазм підступає все ближче і Сергій відчуває, як вузол внизу живота пульсує.

—  Вов, я зараз аххм… —  ʼкінчуʼ хоче сказати він, але власний стогін йому заважає. Але Володимир все прекрасно розуміє, тому трохи випускає член залишаючи в роті лише голівку і пришвидшує рухи рукою посмоктуючи ту.

Сергій гарчить кінчаючи і прикусує власну долоню, а в рот Володимира вистрілює біле сімʼя. Це все одно виходить трохи неочікувано. Він ковтає добру частину рідини, а все інше стікає по його губам і підборіддю. Густі краплі залишаються на його бороді. Він випускає з рота вже мʼякий прутень і проводить по губам пальцями збираючи сімʼя, а потім облизує їх.

— Трясця, що ж ти зі мною робиш… — Сергій тягне його за руку до себе і цілує. Володимир тулиться до нього і допомагає зняти з себе штани. Його затягують на коліна. Він впирається ногами по обидві сторони від чужих стегон. Іванов вилизує його рот, майже трахаючи язиком, та відчуває власний смак.

— Як ти хочеш…? 

— Рукою —  і Петров совається притираючись давно вже збудженим членом до чужого живота. Він довго відкладав власне задоволення, а тепер неймовірно хотів кінчити.

— Тшшш, зараз, зараз —  Сергій тягнеться за лубрикантом, який так і залишився лежати на тумбочці і відкриває його. Чистою рукою відтягує резинку трусів вниз вивільняючи чуже збудження, а потім огортає його пальцями.

— Ааагх — Петров стогне закусуючи губу  і відразу штовхається стегнати в кулак. Грубо, сильно —  саме так як йому зараз треба. Сергій робить кільце пальців тугішим і підлаштовується під чужий швидкий ритм, щоб при кожному новому поштовху оголювати чутливу голівку.

— Давай, штовхайся, мій хороший. Так як хочеш. Ти такий молодець. Зробив мені так добре —  шепоче на вухо притискаючи до себе — Мій хороший хлопчик.

І цього достатньо. Володимр кінчає ховаючи обличчя в чужій шиї і дотрахуючи кулак. Видавлює з себе це оргазм. Вони сидять так обійнявшись ще кілька хвилин, відновлюючи дихання. А потім встають і разом прямують у душ, щоб змити зі шкіри сімʼя і піт. Після цього ліниво вечеряють і йдуть спати.

“Це був довгий день, але закінчився він краще ніж можна було очікувати” думає Володимир і засинає притиснувшись боком до Сергія.