Винагорода письменнику

В Йокогамі все жахливо: вибухи, вбивства, та ще й детективне агентство підставили і тепер весь світ проти них. Нажаль більшість членів агенства на даний момент під охороною. Вони не можуть доказати свою невинність, у них немає доказів. Рампо також шукали, але він успішно переховувався. Далі в його планах врятувати агенство та його членів. Але сам самісінький він не давав ради, мусила бути права рука. І ніхто не спадав на думку крім Едгара. Рампо вирішив попросити допомоги у нього, він знав що По не відмовить. Він завжди готовий прийти на поміч.

Едгар писав новий детектив. Він завжди пише: пише вночі, пише зранку, пише цілий день. Він не веде здоровий спосіб життя. Зовсім не висипається. Він в курсі, що агенство підставили. Переживав за Рампо, ходив в агенство чуть не кожен день, але там його не було. І на дзвінки рампо теж не відповідав. Коли Едгар дізнався, що Рампо підстрелили, він ще більше переживав. В нього більше немає людини, дорожчої за нього.  Тут різко пролунав дверний дзвінок. Едгар хутчіш встав та попрямував у напрямок дверей. Відкривши двері, він побачив його, того за кого думав ночами і днями. Ту людину, яка для едгара була сенсом життя. Він зрадів. Зрадів коли побачив перед собою Рампо. Живого Рампо.

-Р-рампо?Ти живий? Все в нормі?

– Привіт, По! Едогава обняв По –Звісно живий, а ти що думав? Великий детектив не може померти! Можна мені зайти?

– Звісно, проходь! Тобі тут завжди раді. Едгар злегка почервонів, бо він навіть з піжами не встиг перевдягнутись

– Доречі, класна піжама з єнотиками! Я також таку хочу!

– Д- дякую.. Едгар ще більше почервонів

– Перевдягнувшись в нормальний одяг, По пішов на кухню, щоб чимось пригостити друга. 

– Мені какао!

– Звісно. Ти напевно по справі прийшов, чи просто так? Якщо тебе розшукують, можеш деякий час пожити у м-мене..

– Дякую за такі пропозиції, По. Так, по справі. Мені треба напарника, в голову більше ніхто не приходив крім тебе. Ти зможеш мені допомогти?

– Хм.. Думаю, що так. Едгар поставив чашку какао та солодощів перед детективом

– Я вже так давно не їв солодкого! Дякую за какао!

– Н- нема за що, Рампо.

– Слухай, По. Можна я сьогодні у тебе залишусь..? Просто моє укриття знайшли, і мені немає куди іти.

– А, можеш звісно! Правда у мене тільки одне ліжко.. Ти не будеш проти, якщо я тобі розтелю на землі?

– Добре. Правда трохи дивно, що квартира така велика, а тільки одне ліжко.

– Просто я привик жити один, і до мене ніхто не заходить.. Якщо т-тобі буде незручно, ми можемо помінятись..

Едгар дав Рампо піжаму, та розтелив на землі місце для детектива

– Ти можеш уже спати, я ще маю дещо докінчити.

– Ну ніі, я почекаю на тебе! За цей час доки буду чекати, побавлюсь з карлом!

– Едгар був трохи розгублений. В нього ще ніхто не залишався на ніч.

– Коли Едгар зайшов у кімнату, то Рампо уже спав. По накрив детектива одіялом, та сам влігся на ліжко

Ранок. П’ята година. По проснувся , бо відчув на собі тяжість

– Р.. Рампо!? Едгар почервонів. Чому Рампо прийшов до нього? Та ще й в обнімку його затиснув!..

– По не став будити Рампо. Йому було приємно. Його ще так ніколи не обіймали. Він взагалі ні з ким не спав, крім Карла. Йому неприємні дотики, але якщо це робить Рампо, йому подобається. По погладив мягке та пухнасте волосся Рампо

– Так письменник пролежав ще годинку. Потім хотів встати, щоб зварити каву, але Рампо не відпускав його

– По, не йди. Будь ласка, побудь ще зі мною..

– Д-добре.. але м-мені треба стати, щоб відкрити вікно. П-просто жарко.

– А, добре. Тільки вернись до мене, добре?

– Я вернусь, обіцяю.

Відкривши вікно, Едгар хотів тихенько піти на кухню та нарешті заварити каву, але Рампо взяв По за руку та потягнув його на ліжко. Едгар впав просто на Рампо. Його серце почало швидко битись, а лице червоніти. Він лежав прямісінько на детективі.

– Ой, трохи не розрахував! Хах, ти вибач мене По, але ти зараз виглядаєш дуже мило!

– Я зовсім не м-милий! Тобі боляче? Я з-зараз встану! Едгар встав та сів навпроти 

– Ти нарушив обіцянку! Ти мав добровільно лягти біля мене!

– В-вибач.. Р-рампо, а чому ти  п-прийшов до мене вночі?..

– А, я просто.. рампо було ніяково говорити про це – Я..

– Ти не спиш без світла?

– Як ти догадався?

– Ну п-просто у мене досить темно у кімнаті і немає нічника. Якщо ти залишаєшся надовго, то я куплю т-тобі.

– Мені нажаль немає куди йти, то напевно ще побуду у тебе. Вибач що я заважаю тобі.

– Ні, що ти! Ти з-зовсім не заважаєш!

А, тоді добре! Мені треба врятувати кунікіду, для цього треба людину, яка вміє стріляти. Надіюсь ти вмієш..

– Так, вмію. Але.. Висоту не полюбляю

– Ого! Не думав що ти вмієш користуватись зброєю! Зовсім на трохи, ти маєш знешкодити замок. Будь ласка!

– Ну…д-добре.

Після порятунку кунікіди, Едгар так як і говорив купив нічник для Рампо.

Едогава вернувся пізніше,бо були ще деякі справи. Коли детектив прийшов, По зробив вечерю, і вони дружно сіли вечеряти

– Ого! Дуже смачно! Я не знав, що ти вмієш готувати. І стріляєш ти ідеально!

– Д-дякую.. Рампо. Доречі, я купив тобі нічник. Ось, тримай.

– Вау, який гарний! У формі серця!

– Едгар почервонів – В-вибач, не було інших..

– Мені подобається! Дякую.

Після вечері, вони уже лежали на своїх місцях

– Слухай, По. Я тут подумав. Ти ж мене виручив, маєш щось отримати взамін. Що ти хочеш? Зроблю все, що скажеш! Реально, без тебе я би нічого не зміг зробити.

– Я? Ну, я не знаю..Едгару хотілось, щось , що зробив би Рампо для нього. Тому він думав про що просте можна попросити. І тут йому спав на думку один варіант. Поцілунок.

– Щоб Рампо поцілував мене..ось що я хочу!

Едгар зрозумів, що сказав це не в себе в голові, а вголос

– Так взяв і сказав? Ого, це прогрес! Ну якщо це твоє побажання, то добре!

-Р-рампо, я не це мав на увазі! Едгар почервонів, та хотів просто зникнути з сорому

– Я знаю, що це не так. Просто тобі соромно.  Ну ти і сором’язливий, По! Коли мені признаєшся нарешті?

– Я… стоп, звідки ти..!

– Рампо нагнувся до по та поцілував. Думав що я не знаю! Та я… ах!

Едгар більше не міг стримуватись, та поцілував Рампо. Письменник скористався моментом та проліз язиком у рот детектива. Одною рукою він тримав рампо за щоку, а другою гладив по талії 

–  Мг..Ти…Де ти цілуватись вчився? Ти ідеально це робиш!

– Я кохаю тебе, Рампо.

– Я теж… Правда з признанням ти довго тягнув.. Рампо опустив руки на талію письменнику – Поцілунок, це мало. Покажи наскільки ти мене любиш, По..

– Письменник повалив детектива на ліжко та поцілував в губи, потім в шию, і там поступово спускався нижче і нижче

– Ах! Ти прекрасно це робиш! Але, чому я майже голий, а ти одягнутий? Так не чесно! Детектив почав знімати з письменника верхній одяг

– Тобі не треба цього робити. Я сам, Рампо.

За цей час, доки Едгар зняв з себе верхній одяг, У Рампо уже були закриті очі

Ну Рампо, ти знущаєшся з мене.. Тільки почали, а ти вже спати. Якщо не сьогодні то завтра. Я не відміняв свого побажання.

Едгар влігся біля Рампо,та найкрив його ковдрою -Добраніч ,моє сонце.