Тільки не це

Повернемось до дня після події в кінотеатрі.

– Чон Чонгук! — заревів Хосок, упіймавши нового однокласника на великій перерві в коридорі.

 

– Які люди, – іронічно відповів Чон, ігноруючи альфу, що перегородив йому шлях.

 

– Ти зовсім того? — Шин схопив однокласника, який проходив за шкірку.

 

– Тебе щось не влаштовує? — Чон починав заводитися, його дратувало, що якийсь дурень довбає його після того, як усе обламав у кінотеатрі.

 

– Ти що собі дозволяєш, козлино? — зі злості струсивши новенького, прошипів Вонхо.

 

– Це ти що собі дозволяєш? Хочеш побитися? Легко, але тільки після школи, -Чонгук з презирством подивився на однокласника.

 

– Чудово, але не смій чіпати Техьона, – зло попередив Шин.

 

– “Техьона”? Треба ж, — молодший альфа відчув справжню ненависть і навіть ревнощі. Чому Кім дозволяє цьому хлопчику Шину називати його на ім’я? Хіба це нормально?

 

– Ти мене почув! – Шин практично замахнувся, бажаючи вдарити молодшого.

 

– Бережи сили для стрілки, — хмикнув Чон, бажаючи негайно накинутися на суперника, але щось його все ж таки стримувало, може, Ільхун.

 

– Де?

 

– У парку за школою, — посміхнувшись, призначив Чон.

 

– Спробуй тільки не прийти.

 

– Сам не заси, — хмикнув Чонгук.

 

Вони розійшлися на цьому, ледве стримуючи ненависть і злість, що пожирала зсередини. Чонгук ще розбереться з Кімом за це самовільство. Якого біса якийсь Шин Хосок називає його на ім’я? Вони зовсім що? Омега хоче отримувати покарання? Так Чон йому влаштує покарання. Спочатку розбереться з Шином, а потім візьметься за Техьона.

До кінця уроків альфи благополучно ігнорували існування один одного, вдаючи, що нічого не намічається після уроків. Чонгук уже відчував, як начистить пику цьому самозакоханому придурку, що пристає до його омеги. Ось тільки уроки закінчаться і тут же надає йому по пиці.

Після уроків Чон навіть не встиг переступити поріг школи, як на нього хтось накинувся з обіймами, імовірно, щоб задушили.

 

– Чонгук-і, попався, — почув альфа голос хлопця, за яким дуже сумував, хоч і не скаже цього.

 

– Бля, я б тебе ще кілька років не бачив, — пробурчав Чон, нахмурившись.

 

– Розслабся, любчику, я чудово знаю, що ти скучив, — прошепотів на вушко альфі задоволений омега.

 

– Фу, гидко, – буркнув Чонгук, намагаючись відштовхнути від себе старого друга.

 

– Чонгук-і, якби не було, визнай, — почав канючити омега, заглядаючи у вічі однолітка, — ти неймовірно сумував за мною!

 

– Добре, Ю Кіхьоне, я сумував, тільки відчепися від мене, — здався Чон.

 

– Вважатимемо, що ти це сказав не після тортур, — засміявся Ю. — Чим плануєш займатися?

 

– У мене тут стріла забита, трохи запізнююся, — включивши крутого альфача, повідомив Гук.

 

– Воу, я таке люблю, покажеш який у мене шикарний альфа, — заплескав у долоні омега.

 

– З якого приколу я твій альфа? — ступаючи вперед, спитав Чон. Їй Богу, не вистачає лише цигарки.

 

– Фу, таким бути, — невдоволено промовив омега, але все ж таки пішов слідом за альфою. — Як ти тут влаштувався?

 

– Нормально, зустрів нашого малюка Техьона, поставив мітку, — поділився новинами Чонгук.

 

– В сенсі? – Кіхьон навіть зупинився від почутого.

 

– А! Я тобі не казав, у моїй новій школі викладає Кім Техьон. Очевидно, це доля. І тепер йому точно нікуди від мене не втекти.

 

– Ти чортовий сталкер, Чонгук-і. Я б на його місці вже давно на тебе заяву накатав.

 

– Ти не він, – розвівши руки в сторони, мовляв, що тут вдієш, відповів альфа.

 

– Це ж треба, дружка привів, сам побоявся, — почули хлопці глузливий голос.

 

– Він прийшов подивитися, як я тебе розмажу по стінці, — відчуваючи, як миттю закипає, сказав Чонгук.

 

– Ще побачимо.

 

Альфи ринули один на одного, як між ними встав Ю Кіхьон, пильно дивлячись в обличчя Шина. На мить повисла мертва тиша, ніхто не рухався. Чонгук приголомшено дивився на друга, який тим часом не зводив очей із Шин Хосока. Сам Шин насупився, дивлячись у відповідь.

 

– І що ти  тільки твориш? — запитав Чонгук, підходячи до омеги.

 

– Він моя пара, — ледь чутно відповів Ю.

 

– Це взагалі як? — вражено видав Чонгук, переводячи погляд із одного на іншого.

 

– Це нічого не означає, – видав Шин, дивлячись прямо в очі омезі. — У мене вже є кохана людина.

 

Чонгук навіть не встиг зреагувати, як Кіхьон кинувся на істинного з кулаками. Він ударив Шина кілька разів у живіт, потім з розвороту заїхав між ніг, а коли альфа впав, скрутившись калачиком, ще додав кілька стусанів. Чон все ж відтягнув друга від однокласника, що не чинив опір, хитаючи головою.

 

– Даремно не відбиваєшся, Кі не той омега, за якого варто хвилюватися, – сказав молодший альфа, притримуючи омегу.

 

– Я, на відміну від тебе, не піднімаю руку на омег, – підводячись зі злістю, кинув Шин.

 

– Що ти там в’якаєш? — мабуть, попередня репліка істинного надто вже зачепила за живе омегу.

 

– Коханий у нього вже є. Я тобі ще влаштую коханого!

 

– Кі, пішли, він не вартий твоїх нервів, – Чон взяв омегу за руку і потягнув звідси подалі.

 

Ю востаннє глянув на істинного, відчуваючи зраду і злість. Ось так і пожартувала над ним доля. Ну, нічого, він ще покаже альфі, де раки зимують.

 

– Що ще за «кохана людина»? — спитав омега, коли друзі відійшли подалі від Шина.

 

– Про це не хвилюйся, це мій Техьон-і, – посміхнувшись, відповів Чон.

 

– Ти псих, він не твій, — чомусь цей вислів альфи ще більше розлютив Ю.

 

– А це вже тебе не стосується. Я визнав у тобі рівного лише завдяки тій єдиній перемозі у бійці, тож мовчи і забирай свого «Хосок-і» від мого омеги, — Чонгук рідко зривався на друга, але сьогодні все йшло не зовсім добре.

 

Він би ніколи не подружився з омегою, але Ю довів, що набагато сильніший за будь-якого альфу, тому і став його другом. Завжди, щоб не почав Чон, омега продовжував. Не раз вони зривали уроки Техьону, насміхалися та знімали відео. Але так само Ю єдиний знав причину. Тільки з другом-омегою Чонгук поділився цим. А тепер цей друг таке каже. Якщо Ю не забере Шина і продовжить нести нісенітниці, Гук легко розірве їхню дружбу. Очевидно, істинність погано впливає на омегу. Була б можливість, Чонгук позбавив би друга від цього тягаря, але з іншого боку так навіть краще — Ю забере собі Шина, Чон — Техьона.

 

Теперішній час.

 

– Привіт, Техьон-і, — Чонгук усміхнувся, чудово відчуваючи емоції омеги, що змінилися.

 

– Синку, що ж ти стоїш, запрошуй гостя до столу, — одразу ж заклопотав тато омеги, а той… Чонгук лише одного разу відчував такі емоції від омеги й то лише на кілька секунд.

 

– Нам треба поговорити, – грубо сказав Те, виштовхуючи Чона з дому.

 

Альфа засміявся, зовсім не чекаючи такої жвавості від Кіма. А руки омеги на його тілі тільки бавили, хоч і намагалися виштовхнути його. Варто їм обом опинитися у дворі, Чон міцно обійняв старшого, ширше посміхаючись.

 

– Ти так скучив за мною? — спитав альфа пошепки і залишив легкий поцілунок на вушці омеги.

 

– Відчепись, — буркнув Те, відчуваючи, як мурашки побігли по шкірі. Він не мав так реагувати.

 

– Та годі тобі, ми ж не бачилися цілий день, я так скучив, — школяр зовсім не слухав старшого.

 

– Що ти взагалі твориш? — грубо запитав вчитель, коли йому все ж таки вдалося відштовхнути від себе альфу. – В чому твоя проблема? Через тебе я втратив друга! Роботу! Самоповагу! Відчуття безпеки! Віру в себе! Через тебе я так багато втратив! – розлютився Те.

 

– І що я зробив? — вдаючи, ніби взагалі нічого не розуміє, запитав Чон.

 

– Ти…

 

– Хлопчики, заходьте в дім, — перебив сина тато-омега, виглядаючи на поріг через приоткриті двері. — Все вже на столі, ми чекаємо на вас.

 

– Ми зараз, дякую, — Чонгук посміхнувся до батька Техьона, ніби так і має бути, коли сам омега закрив двері перед носом тата.

 

– Ти не повернешся до мого дому, – попередив омега.

 

– Невже цей милий безневинний омежка спробує мене зупинити? — підійшовши ближче до Техьона, спитав Чон таким тоном, наче розмовляв з маленькою дитиною. — Ходімо, не годиться батьків примушувати чекати, — він узяв омегу за руку і спробував потягти у будинок.

 

Те одразу вирвав руку із захвату. Він з викликом поглянув у вічі молодшого.

 

– Забирайся, зараз же, – наказав вчитель, плануючи не відступати.

 

-Невже наш маленький невпений в собі Техьон-і набрався сміливосі та впевненості? – натянувши на обличчя глузливу усмішку, запитав Чонгук.

 

Йому не подобалася поведінка омеги. Прямо тут і зараз Кім мав би слухатися його та виконувати всі забаганки. Те, що він втік раніше дуже засмутило альфу, але він списав це на страх та дав час оговтатися омезі.

 

– Прямо зараз ти мене дуже засмучуєш, сонечко, – промовив лагідно Чон. – Давай не будемо засмучувати твоїх рідних, адже вони чекають.

 

-Я скажу, що в тебе з’явились справи, іди додому, Чон Чонгуку, – стомлено, але впевнено промовив Те.

 

-Я хотів по-доброму, але ти не залишаєш мені вибору, – з погрозою почав говорити школяр, опустивши голову набік. – Або ми зараз повертаємося в дім, вечеряємо з твоїми батьками та вдаємо щасливу пару, або ми повертаєсочь проти твоєї волі і я наказую тобі прямо при твоїх батьках зробити мені мінета. – жорстоко дивлячись прямо у вічі омезі, висунув свої вимоги альфа.

 

– Ти не посмієш… – не вірячи своїм вухам, прошепотів Техьон. – Мій батько вб’є тебе!

 

-Але це ж не я буду тобі робити мінет. Не думаю, що вони в першу чергу подумають про «наказ альфи», тому в майбутньому у них винекне забагато питань, – Чонгук знав, що це занадто, навіть дуже занадто, але нічого придумати не міг. Він мав потрапити на цю вечерю.

 

– Я тебе ненавиджу, – прошепотів Те, відчуваючи всю безвихідь світу.

 

Посміхнувшись, наче нічого й не було, Чон відкрив вхідні двері перед омегою, пропускаючи в середину.

Техьон не зміг стримати презирливого хмику.

 

 

– Поводься нормально, або я розповім їм, що ти спокусив школяра, – прошепотів Чон, заходячи слідом.

 

– Це наказ? — спитав Кім, закочуючи очі, бо відчув це.

 

Він відчув як по крові ніби розлилося розпечене залізо і все, про що він міг думати — це добре поводитися і мовчати при батьках. Чон знову це робить. Знов тисне на його слабкості, знову загрожує, робить боляче, але домагається свого. Що буде, якщо батьки впізнають? Омега знає, що батьки не повірять альфі, але Чон може все довести міткою, та й тічка. Замість того, щоб опускатися до простих погроз, він використав наказ, чудово знаючи, що тепер омега не зможе чинити опір.

 

– Який тямущий у мене омежка, — піднявши обличчя старшого за підборіддя, Чон цмокнув омегу в губи та посміхнувся.

 

– Треба ж, я знову помилився, – прошепотів Техьон.

 

Адже Ен його попереджав, а він не повірив. Мітка закликала приступити до негайного виконання наказу, спалюючи ті малі крихти віри в альфу. Зараз Кім навіть не міг відповісти, чому він хотів бачити хоч щось хороше у молодшому.

Начепивши на обличчя байдужість, Те пішов слідом за альфою, ненавидячи лише себе в цій ситуації. Він розповість усе батькам одного разу. Тільки не зараз. Він не дасть Чону насолоджуватися тим, як рідні розчаровуються у синові. Він витримає цей вечір, а потім усе розповість.

 

– Проходьте, сідайте, — покликав «пару» тато-омега, що крутився біля столу.

 

– Вибачте, що я так раптово прийшов, – вибачився альфа, одразу включаючи такого милого, вихованого, тихого хлопчика татового друга.

 

– Та все гаразд, ти ж не чужа нам людина, — відмахнувся старший омега.

 

– Але з порожніми руками прийшов, – не стримався і хмикнув Те, відчуваючи, як мітка починає нещадно жалити.

 

– Що значить з «порожніми»? Чонгук-і приніс чудові й такі дорогі подарунки, – розповів тато-омега.

 

– Треба ж, – скривився Техьон, намагаючись придушити бажання почухати місце укусу.

 

Чон потягнув пару до столу, допомагаючи сісти, а потім сам зайняв місце поряд. Поки батьки не бачили, альфа поклав руку на стегно омезі, трохи стискаючи. Техьон хотів було скинув її, накриваючи своєю рукою, але Чон лише сильніше стиснув стегно, при цьому так мило посміхаючись старшим. Розлютившись на своє безсилля, омега відкинувся на стільці, бажаючи, щоб цей балаган скоріше закінчився. Чон розслабив руку і просто залишив її лежати на нозі старшого.

 

– Чонгук-щі, ми зовсім про тебе нічого не знаємо, — тонко натякнув батько-альфа, приймаючись за їжу.

 

– Я трохи молодший за Техьона, — без жодних сором’язливостей відповів гість. — І все ще навчаюсь.

 

– Скільки ж тобі років? – спитав тато-омега, накладаючи салат гостю. Ось тут Техьон і застиг. Одне неправильне слово і цей салат доведеться збирати по підлозі разом із уламками від посуду. Кім навіть не помітив, як затамував подих та поклав руку поверх чонової, наче благаючи.

 

– Мені двадцять один, і я студент архітектурного факультету, — легко збрехав Чон, трохи стискаючи багатостраждальне стегно омеги, мовляв, видихай.

 

– А, ось воно що, — старший альфа лише кивнув, мабуть, намагаючись зрозуміти, що його чадо знайшло в цьому хлопці навпроти. Чадо й саме хотіло б знати, як у таке лайно вляпалося.

 

– А як ви познайомились? – запитав старший омега.

 

– Це така кумедна історія, — засміявся Чонгук. – Може, Техьон-і розкаже?

 

– Так-так, любий, розкажи нам, — попросили батьки.

 

– Нічого особливого, я просто переплутав замовлення, коли працював у кафе. Приніс йому молочний коктейль замість американо з льодом, думаючи, що він ще малолітній школяр. От і познайомилися, — придумав на ходу омега, не забуваючи вколоти альфу, за що природно поплатився стисненим до синців стегном (коли тільки Чон встиг пересунути руку вище) і сильним печінням мітки, наче його хтось ударив шокером.

 

– Хіба не кумедно? Я повинен був роздратуватися, але лише попросив телефон цього приголомшливого хлопця і почекав його до кінця зміни.

 

– Нічого собі, — тато-омега так посміхнувся, наче це і є справжнє щастя. Ось він рятівник сім’ї — альфа, який повівся на їхнє чадо.

 

– Я наївся, — раптом для всіх сказав Те, відчуваючи, що його зараз вирве від усієї цієї показушності та болючих відчуттів.

 

– Ти ледве торкнувся їжі, — зауважив батько.

 

– Я…

 

– Ми трохи посварилися раніше, тому я й прийшов до вас додому. Думаю, Техьон-і почувається незручно через це, — зображуючи пай-хлопчика, вставив свої п’ять копійок Чонгук. — Чи можемо ми поговорити наодинці?

 

– А я думаю, чому наш син такий тихоня сьогодні, — по-доброму посміхнувся тато омеги.

 

– Що ж, стосунки — це справа двох, іншим нема чого туди лізти. Ідіть, поговоріть, а потім повертайтеся до нас.

 

У Техьона щелепа поцілувалася з підлогою. І це його батько таке каже? Мало того, що цього самозакоханого засранця пустили до нього під час тічки, так тепер дають своє добро, щоб їхня дитина усамітнилася в цьому будинку з нахабним бридким альфою, який ще й малолітній! Який докотився до того, що використовує на їхньому чаді наказ, а батьки тільки раді.

 

– Давайте швидше, а я поки що підготую десерт.

 

– Техьон-і, — Чон, продовжуючи грати невинного хлопчика, простяг руку омезі над столом, щоб батькам було добре видно, який він молодець.

 

Тяжко зітхнувши, Кім підвівся з-за столу і попрямував до себе в кімнату, не чекаючи альфу. Проте, як тільки за омегою зачинилися двері, він тут же потягся до мітки, яка вже нестерпно пекла. Та не встиг Те навіть торкнутися мітки, як відчув, що його обійняли зі спини.

 

– Ти такий милий, коли сердишся, — задоволеним тоном сказав Чонгук, одразу лишаючи поцілунок на шиї омеги, трішки вище мітки.

 

– Послухай мене! — омега вирвався з обіймів. — Ти зараз же скасуєш цей чортовий наказ! — Те відчував, що незабаром заплаче від цього болю.

 

Він порушував наказ весь цей час. Тепер уже здавалося, ніби мітку хтось безупинно протикав гострим ножем, намагаючись її або вирізати до біса собачим, або зробити ще більшою.

 

– Боляче? — з несподіваною турботою спитав альфа.

 

– Ти знущаєшся? Мені здається, що я зараз знепритомнію від болю!

 

– Я бачу, — Чон легенько доторкнувся рукою до лоба омеги, витираючи піт, що виступив.

 

Техьон не відчув, що так сильно спітнів.

 

– Але що я можу вдієш, у всьому ти винен. Потрібно слухатись свого альфу.

 

– Я ненавиджу тебе, — все ж таки дозволяючи сльозам потекти по щокам, тихо відповів омега.

 

– Ну що ж ти, не варто так переживати про нашу сварку, – Чон зовсім несамовито поводився, він лише обтирав сльози старшого, спостерігаючи за тим, як йому було боляче.

 

– Припини це, прошу, – попросив Техьон, не витримуючи більше і болісно простонавши.

 

– Якщо тільки ти пообіцяєш себе добре поводитись, і більше не зтікатимеш від мене, — з байдужістю на тортури омеги зажадав Чонгук.

 

– Обіцяю! – Вигукнув Кім.

 

– Чудово, — досягнувши чого хотів, альфа посміхнувся, він відтягнув комір футболки на шиї омеги та в ту ж мить доторкнувся до мітки губами, залишаючи ніжний поцілунок. В цю мить тіло омеги розслабилося, бій зник і навіть дихати стало легше. Таке полегшення лише від поцілунку мітки. Техьон і не думав, що це може бути так фантастично. Він полегшено зітхнув і впав навколішки, відновлюючи подих.

 

– Я скасовую свій наказ.

 

Омега підняв погляд, сповнений ненависті та болю, на альфу. Стало так образливо, наче об нього витерли ноги, використарили як іграшку, зламали та викинули. Так обідно.

 

«Запам’ятай, що зараз відчуваєш! Саме це ти маєш відчувати до цього жорстокого чудовиська», – сказав сам собі подумки вчитель.

 

 

– Думаю, батьки нас зачекалися, — Чон сів навпочіпки і знову поцілував старшого в губи, а Техьон відчував лише огиду. — Вставай, приведи себе в порядок і підемо, — знову наказ.

 

Мабуть, розкуштувавши владу від першого разу, Чон вирішив постійно використовувати наказ. Подумки бажаючи Чонгуку спробувати це на собі, Техьон мовчки підвівся і повернувся до дзеркала. Він дістав вологі серветки і обережно витер обличчя. Не встиг він поправити футболку, як Чон підійшов ззаду і, натягнувши комір одягу, торкнувся мітки губами. Кім здригнувся. У місці укусу відразу почало все пульсувати, немов після масажу, шкіра почала горіти, а по тілу поширювалося приємне тепло. Він ніколи такого не відчував. Кожен новий поцілунок приносив нові відчуття та почуття. Чомусь за цей легкий дотик губ омега відчував подяку. Він не повинен був це відчувати.

 

– Приємно, чи не так? Ще одна особливість мітки – я можу через поцілунок передавати почуття та впливати на твої, — усміхнувся Чон.

 

– Я вже говорив, як тебе ненавиджу? – спитав Техьон.

 

– Розкажеш мені докладніше під час наступної тічки. Більше я не шкодуватиму тебе, — пригрозив альфа.

 

Розчаровано посміхнувшись, Те пройшов повз альфу, щоб повернутися до батьків. Чим швидше вони повернуться, тим швидше альфа піде. Чонгук узяв його за руку і прошепотів на вушко: «Посміхнись».

Як би Техьону не хотілося вирватися, з кімнати вони вийшли, тримаючись за руки. За столом батьки так само сиділи. Тато все ще не прибрав основні страви, обґрунтувавши це тим, що «молодь» ще не поїла як слід.

Старші вже закінчили, тому взяли фрукти та якісь солодощі до журнального столику біля телевізора. Вони також віднесли туди кілька чашок для чаювання. Так як вони залишилися за столом одні, Техьон вирішив ігнорувати школяра і почав їсти. Йому було начхати, що там ще задумав Чон. Щоб воювати потрібні сили, тому він із задоволенням поглинав татові страви. А Чонгук, на диво, не намагався знову чіплятися чи якось по-іншому псувати життя омезі. Він також спокійно їв.

 

– Ви так смачно готуєте, — сказав Чон, коли пара закінчила і почала прибирати зі столу.

 

– Ой, які дрібниці, залиште посуд, я сам все пізніше приберу. Ідіть до нас, – сказав старший омега.

 

– Якось ніяково…

 

– Нічого ніякового, йдіть дивитись телевізор, якраз починається наше улюблене шоу, — тато омеги помахав молодшим, запрошуючи до вітальні.

 

Вони досить добре провели час за переглядом шоу. Техьон навіть трохи розслабився, адже альфа не робив жодних спроб його якось принизити, чи домагатися, лапати – він просто веселився. Омега, зовсім не чекаючи на це, почав спостерігати за молодшим. Він зрозумів, що ніколи не бачив, як Чонгук щиро посміхається — завжди були саркастичні усмішки чи оскал. А тут справжня посмішка. Просто посмішка щасливої людини. Це привело омегу до невтішних висновків — Чон був нещасною дитиною, яка виливала своє нещастя на оточуючих. Тільки ось у чому його вина? Він не наближався надто близько, не порушував особистого простору, тримав комфортну дистанцію, але чомусь так сильно постраждав від цього підлітка.

Якоїсь миті Те відчув жалість до школяра. А наступної ледь не вліпив собі ляпаса! Адже він тут єдиний, кого варто жаліти! І треба запам’ятати це раз і назавжди! Омега почав відтворювати в пам’яті всі ті випадки, коли Чон жахливо чинив із ним, нагадуючи, яким жорстоким може бути цей альфа, а потім… він знову побачив цю посмішку. І все пішло порохом.

Зітхнувши і похитавши головою, Техьон підвівся і пішов на кухню налити собі води. Він деякий час провів там, боячись, що коли повернеться і знову побачить таким Чонгука, то втратить себе остаточно, здаючись у його владу.

 

– Як шкода, що вже закінчилося, – почув Те фразу батька.

 

– Так! Мені дуже сподобався цей епізод, – підхопив Чон. — Що ж, мені час, дякую, що дозволили мені залишитися і провести цей чудовий вечір з вами, — він підвівся на ноги і вклонився в дев’яносто градусів батькам омеги.

 

– І тобі дякуємо, приходь ще, — відповів старший омега.

 

– Обов’язково, — пообіцяв Чон, а Техьон злякався цього «обов’язково».

 

– Техьоне, проводиш мене? — гукнув його альфа.

 

– Звичайно, – натягуючи посмішку, Те повернувся до родини.

 

Він мовчки пішов до вхідних дверей і відчинив їх для альфи. Бракувало лише жесту рукою, мовляв, вали вже. Проходячи повз, Чонгук посміхнувся і, взявши омегу за руку, потягнув за собою. Як тільки двері за ними зачинилися, альфа притягнув старшого до себе і міцно обійняв.

 

– Я знаю, що перегнув палку, і ти не в захваті від цього вечора, але я все ж хочу подякувати. Дякую, що не вигнав і дозволив провести час у родинному колі.

 

Сказавши це, Чонгук поцілував свого омегу в щічку і пішов. Техьон ще якийсь час тупо стояв на місці і дивився вслід альфі. Його серце так швидко забилося, а мозок намагався зрозуміти, де ж тут підстуність альфи. Пропускаючи можливість збою у почуттях.

 

– Тільки не це, – прошепотів Те, хапаючись за серце.