Незбагненні липневі ночі і зіркове небо в Італії..

Кроулі визнав, що ідея Азірафеля податися до Італії після всіх тих подій, що ледь не призвели до Армагедону, виявилася напрочуд непоганою.

Не зважаючи на те, що його зміїна природа погано переносила спеку і він більшу частину днів забувався уві сні, липневі італійські вечори вони проводили з Азірафелем разом.

Утомлені спекою вулиці, приємні мелодії, що лилися з кав’ярень і ресторанчиків до їх вух, яскраві, наче діаманти, вогні вечірнього Риму, дарували відчуття чогось нереального.

Наразі начальство, як одного, так і іншого, рішуче назвало б їх обох втікачами. Вони дійсно знаходились тепер десь посередині. І цим дивовижним життям, яке створювалось ними протягом тисячоліть, тепер Азірафель та Кроулі можуть насолоджуватися дещо по-іншому.

Вони бачили багато жахливих речей, вони пронесли все це крізь себе, і все ж таки вибороли свій шматочок щастя, який зараз як янгол, так і демон, вбачають у приємному рідному обличчі навпроти і їх наелектризованих душах.

Це був один з тих прекрасних вечорів, коли двоє вирішили зупинитися у ресторані «Beatrice» і вибрати столик на веранді, оточеній квітами, і відокремленій від основного залу з відвідувачами, щоб пригоститися місцевими делікатесами, посмакувати дорогим вином та просто провести час, як зазвичай вони полюбляють.

Азірафель та Кроулі сиділи, милуючись зорями в духмяному римському небі. Розмови вже замовкли, всі слова, що накопичилися в обох за день вже були сказані, а дві пляшки червоного напівсолодкого якогось там року витримки вже малювали рум’янці на їх стомлених обличчях.

Приглушені марні розмови людей перепліталися із дзвінким співом цвіркунів у кущах неподалеку, та вони й не бажали їх чути.

Азирафель обережно і м’яко торкається чужого передпліччя. Демон одразу видає своє приємне здивування посмішкою.

— Знаєш, що зараз приведе мене до тями, янголе?

“І чому кожен доторк до нього такий хвилюючий?”

— Навіть не уявляю, які думки можуть вирувати у твоїй голові, демоне, — посміхнувся Азірафель, злегка нахилившись до його вуха. Той замість відповіді схильовано клацнув пальцями і вечірнє солодке повітря довкола них наповнилося нотами пісні “Young and beautiful”.

– Танець! Ти і я! Зараз же!

Янгол тільки і встиг, що різко вдихнути і видати нерозбірливий звук замість якогось слова, коли відчув його руку у своїй, і як вона швидко потягнула його в центр просторої веранди.

– Заспокойся, янголе, я танцюю гірше за тебе, – підтримав Кроулі, помітивши його вагання.

– Боюся, що ні. Ти досить гнучкий та спритний, щоб стати справжнім танцюристом!

– Тут нічого складного, ну-бо, віддайся цьому музичному кайфу, відчуй це.., – він несвідомо притягнув його за талію ближче до себе, – всередині.

Щоки Азірафеля вмить спалахнули червоним.

“Якщо тільки ти навчиш мене”, подумав Азірафель, але мовив:

– Зачекай, тут же треба рахувати, щоб не збитися з ритму.

Аби тільки не потрапити в пастку демонічних очей, Азірафель кидав погляд на їх ноги, орієнтуючись як робити наступний крок у танці.

— Ні-ні, не треба рахувати, – швидко заперечив Кроулі, мотаючи головою, – просто прислухайся до мелодії, можливо вона тобі здасться кращою, ніж твоя нескінченна мелодія небесних сфер.

Кроулі притих, прислухаючись до пісні, і повів Азірафеля в танці.

«Hot summer nights mid-July

When you and I were the wild

The crazy days, the city lights

The way you’d play with me like a child»

Біла бавовняна сорочка янгола була напрочуд приємною на дотик, а волосся демона чарівно виблискувало міддю у світлі ліхтарів. Слідуючи впевненим рухам Кроулі, Азірафель намагався бути більш плавним у танці, проте недостаток практики в цій справі давав про себе знати. До того ж.. Як важко тримати свої рухи під контролем, коли заважає стільки думок! Ось ненароком і зачепився взуттям за кам’яну кладку, якою була викладена веранда, і залився схвильованим сміхом.

– Тш-ш, – по зміїному зашипів Кроулі і в ту ж мить підхопив партнера, що втратив рівновагу.

.. і серце пропускає удар, відчувши себе цілковито в руках Кроулі, і суперечливі почуття зовсім змішуються докупи від усвідомлення, що сильна рука демона не дозволила йому оступитися. Азірафель не в силах стримати пориву чи то янгольських, чи то диявольських почуттів, подається вперед і міцно обіймає худощаву статуру.

– Я боявся, що тобі на ногу наступлю, – винувато сміється йому на вухо і одразу повертається у вихідне положення.

Кроулі зовсім не чекав на даний вчинок. Проте дуже давно прагнув стати свідком подібного пориву емоцій, ЙОГО прекрасних емоцій, які янгол навчився гарненько приховувати (дякуючи його начальству і всій небесній канцелярії). Кроулі зашарівся і вирішив за потрібне внести трохи пояснень, все ще тримаючи Азірафеля у танці:

– Я б нізащо не дозволив тобі впасти, – і на секунду підвів очі до неба, – я б нізащо не дозволив відчути тобі те ж саме.

Янгол швидко перевів погляд на зміїні очі, в яких відбивалися багаті вогники ліхтарів, і подумав, що готовий віддати не тільки Полум’яний меч, а і все на світі за можливість бачити їх навпроти, відчути під своєю рукою це мідно-руде волосся, розмовляти ночами без упину, шепотіти йому, що він “хороший десь у глибині душі”… І торкнувся ніжно його щоки, не впізнаючи при цьому самого себе, погладжуючи пальцем збентежену щічку демона і м’яко посміхаючись.

Кроулі зупиняється. Музика вже не привертає його уваги, його взагалі більше нічого не цікавить, окрім цього світлого дива навпроти.

– В мене що, крем на обличчі? – наївно поцікавився демон.

Плутані думки надають обличчю Кроулі рис розгубленості. Він же “грішний”, “занепалий янгол”, “непрощений”. Демонічне нутро відмовляється й на мить прийняти такий розклад подій, що пані Богиня подарувала йому Благословення у подобі Азірафеля – найсвітлішого ангела, який тільки існував у Едемі; янгола, який здатний прийняти його чорну душу і стати до нього, демона, пліч-о-пліч. Інших пояснень їх почуттям Кроулі просто не міг знайти. Він ніколи не був так їй вдячний, як зараз.

Кроулі затамував подих, він точно знав, що зробить далі.

— Небеса.., — прошепотів неймовірно тихо, як тільки він міг, плавно наблизився до Азірафеля, і ніжно торкнувся його м’яких губ своїми.

Янгол відразу відповів на поцілунок, подаючись до демона ближче. Гаряче дихання Кроулі приємно лоскоче його шкіру. Рука ковзнула зі спини до шиї і шовкового мідно-рудого волосся. Ззовні здаються жорсткими і стирчать у різні боки, але наразі переконався, що це зовсм не так. Їх хочеться торкатися. “Суцільне поєднання суперечностей”, – майнуло в голові Азірафеля. Янгол цілує його знову і знову, ніби намагаючись одразу занурити його у всю свою “Любов?..” , але не знаючи, як це зробити.

Від цілющого поцілунку Азірафеля і його дивовижно мяких вуст на душі ставало неймовірно легко і приємно, наче ефемерна хвиля благодаті поширювалася його душею. Кроулі знову відчув себе янголом.

Азірафель заплющує очі. Йому здається, що він бачить свої великі білосніжні крила, які обгортають Кроулі, відмежовуючи від усього світу. “Тобі більше ніхто і нічого не зможе нашкодити”, і пам’ять миттєво переносить його в той самий Перший День у Саду – день їх знайомства.

«Dear lord when I get to heaven

Please let me bring my man

When he comes tell me that you’ll let him

Father tell me if you can..»