“За 15 років до…”

В родині Малфоїв свято, яке припало на Різдво. Їхньому синові вже п’ять років. І Лілі всі ці роки живе в Мелфой-Менорі під Оборотним зіллям. Беллатриса знайшла кілька екземплярів волосся різних жінок-маґлів. Зараз вона мала вигляд жінки років тридцяти п’яти, з досить привабливою фігурою і пишними формами. Вона була блондинкою з м’якими рисами обличчя і виразними блакитними очима. Жінка грала роль няні маленького Драко.  Вона часто ходила з ним гуляти, гралась. Він був веселим хлопчиком. Але дуже боявся свого батька, який був надзвичайно строгим з ним. Лілі не розуміла, як можна так ставитись до власної дитини? Деколи, коли Люціус кричав на Драко, той зі сльозами тікав до своєї няні в кімнату. До маленького Малфоя добре ставляться його мати, няня Лілі і дідусь Абраксас. Старий обожнює онука, балує його і захищає перед батьком. Поттер не могла зрозуміти, як Люціус може настільки кардинально відрізнятись від свого батька? Але було й одне але. Про це знала тільки родина Малфоїв і звичайно ж Лілі. Бувало так, коли Оборотне зілля раптом втрачало свою силу, і Поттер повертався її справжній облік, Люціусу доводилось вилучати в Драко ці спогади. Вони зберігаються в секретному сейфі, про місцезнаходження якого знає тільки він.

Лілі сиділа в себе в кімнаті і думала, як би побачитись з Гаррі. Вона відвідувала його тиждень тому в будинку Дурслів, коли її син спав. Звичайно, її розізлило, що сестра так погано ставиться до власного племінника, що поселила в комірчину під сходами. Щоб трішки полегшити свою злість, вона прокралась в спальню Петунії і Вернона, відчинила шафу, в якій висіли сукні сестри. Змахом палички вона зачарувала їх так, що коли одягнути одну з суконь, вона починає покриватись болотом і на ній з’являються жаби. Маленький Гаррі спав. Лілі любувалась синочком. Вона так хотіла обійняти його, поцілувати його рожеві щічки. Сказати, що мама жива, але нажаль не могла цього зробити. Вона добре знала, що Волдеморт хоч і не має ще людського тіла, та може нашкодити її сину. А життям найріднішої людини вона ризикувати не хотіла. Хоч і пройшло мало часу, та вона дуже скучила за сином. А також сиділа і думала, що б подарувати маленькому білявому хлопчику, який став їй другим сином.

-Привіт,-в кімнату ввійшла Нарциса, настрій її був чудовий, на її обличчі сяяла посмішка,-сьогодні буде святкова вечеря і ти обов’язково маєш бути присутньою.

-Привіт,-зітхнувши привіталась Лілі,-дякую за запрошення, але я б хотіла відвідати Гаррі. Все таки Різдво і думаю, що б подарувати Драко на день народження.

-Он як,-здивувалась Мелфой,-думаю після обіду ми можемо разом сходити на Алею Діаґон і вибрати щось. Я, до речі, теж ще не придумала, що подарувати сину. Люціус хоче подарувати йому першу дитячу мітлу.

-Це чудово,-сумно всміхнулась Поттер,-шкода, що я не можу цей чудовий день провести з Джеймсом і Гаррі,-її очі почали блистіти від сліз.

-Мені справді шкода, що так сталось,-усмішка спала з обличчя Нарцисси і з її очей викотилась сльоза, яку вона швидко змахнула,-до речі Белла хоче з нами піти за покупками.

-Гаразд,-сказала Лілі,-то коли ми вирушаємо?

-Десь за годину,-Нарциса поглянула на годинник, що висів в кімнаті, і попрощавшись вийшла. Лілі випила зілля і саме вчасно. За кілька хвилин в кімнату забіг маленький Драко. Він був дуже радісний, його сірі оченята аж сяяли.

-Няня, няня,-він підбіг до Лілі,-ходімо гуляти, там сніг падає.

-Гаразд, ходімо одягатись,-Поттер посміхнулась хлопчику, взяла його за ручку і повела в його в кімнату. Лілі одягнула на себе теплу чорну куртку до талії, сіру шапку і чорні джинси. На ноги теплі черевики. На руки шкірні сірі рукавиці. Драко був одягнений як маленький принц – в темно-синій дублянці, чорних теплих штанах, в тон дублянці черевичках, чорній шапочці і темно-синіх шкіряних рукавичках. Вони вийшли на подвір’я Менора. Лілі вирішила прогулятись з хлопчиком до альтанки, що була прихована трояндовими кущами, які зараз були вкриті білою шапкою снігу. З неба падав лапатий сніг. Драко ловив його собі на долоньку.

-Няня Лілі,-хлопчик поглянув на свою няню,-а в тебе є родина?

-В мене син є,-непомітно змахнувши сльозинку, відповіла Поттер,-та він, нажаль, зараз далеко.

-А чому? Ти бачишся з ним?,- хлопчик знову звернувся до няні.

– Драко,-зітхнула Лілі, ти ще маленький, і не все розумієш, але скажу, що просто так склались обставини, нажаль, що я не можу бачитись зі своїм синочком.

Більше вони не повертались до цієї теми. Драко з нянею гуляли подвір’ям менора, хлопчик бігав, намагався ще спіймати в свої долоньки сніжинки. Біля входу в маєток Малфоїв – чорних масивних дерев’яних дверей, з гербом роду Малфоїв на них, стояла Беллатриса і з посмішкою на обличчі спостерігала за племінником. Її хвилясте густе чорне волосся розвівав легких зимовий вітерець. На жінці була темно-смарагдова соболина шуба, з пишним коміром і каптуром. На ногах в неї були чорні, з драконової шкіри високі чоботи, аж до колін, на широкому підборі. Вона думала про те, скільки життів зіпсував якийсь божевільний фанатик, якого заклинило на ідеї, що чарівники мають бути лише чистокровними, хоча сам – напівкровка. Їй хотілося б, щоб її маленький племінничок жив у світі, де Темного Лорда немає, де є батьки, що люблять його, а не підтакують ящероголовому психопату. І зараз Белла намагалась зробити все, щоб так сталось. Щоб Драко не довелось прислужувати Темному Лорду, як його батькові. Всі ці 5 років, що Лілі живе в менорі, Белла вчить її дуельній магії. І Поттер досягла в цьому чималих успіхів. Також Лестрандж знайшла кілька екземплярів волосся різних жінок для Оборотного зілля. Люціус Мелфой вже знайшов репетиторів для Драко, змушує маленького сина вчити складні заклинання і рецепти для приготування різних настоянок. Звичайно, що хлопчик не хоче нічого цього вчити, йому би гратись та бігати, літати на дитячій мітлі, а не досліджувати з вчителями старовинні сувої пергаментів. Дідусь Драко деколи свариться з Люціусом з цього приводу. Старий розуміє, що дитині потрібні розваги, його онук хоче відчувати батьківську любов, щоб батько приділяв йому хоч трішечки уваги, а не був суровим і строгим та карав його Круціатусами. Абраксасу доводилось після цього кілька днів заспокоювати онука і давати обезболюючі настоянки. А ще після цього Драко починав ще більше боятись батька. Одного дня, коли Белла проходила повз кабінет Люціуса, почула сварку.

-Ти що, хочеш вбити його?,-гаркнув Абраксас,-ти вже кілька днів мучиш бідного Драко. Який же ти батько! Ти тиран! Я не можу збагнути, як я міг виховати такого сина, як ти?

-Батьку,-зверхнім тоном відповів Люціус,-він має знати, як себе поводити в чистокровному суспільстві, він спадкоємець древнього роду. Він змалечку має бути готовим до того, що його чекає в майбутньому. Я в шість років на пам’ять знав усі правила чистокровного магічного суспільства.

-Який же ти дурень, сину,-зітхнув Мелфой-старший,-я ніколи не вчив тебе такому ставленню до близьких. Я ніколи тебе не карав за промахи. Драко – твій син. Він жива людина і може помилятись. Досить вже. Якщо ти хочеш зробити з нього маріонетку, яка виконує всі твої накази, то вперед, але я тебе попереджаю, тобі це згодом ой як вилізе боком. І більше не муч сина, я забороняю тобі застосовувати до нього Круціо, інакше я тебе особисто за знущання над моїм онуком відправлю до Азкабану.  Абраксас більше нічого не сказав, просто вийшов з кабінету, пішов до кімнати Драко.

Беллатриса знала, що Люціус карає сина, але щоб аж так. В ній кипіла злість, вона цілком і повністю підтримувала все сказане дідусем. В той день вона заприсяглась собі, що не допустить того, щоб над її племінником так знущались.

Жінка спустилась з ґанку на засніжену доріжку, що простягалась подвір’ям Менора. Повітря було свіжим і трохи морозяним. Вона гуляла і спостерігала за тим, як Лілі щось розповідає Драко. Вони сиділи неподалік в альтанці. Хлопчик з захопленням слухав розповідь няні.

-Лілі,-хлопчик сплеснув маленькими долоньками, ловлячи сніжинки,-а розкажи мені про Гоґвордс, тому що тато ніколи не має часу, як і мама.

-Гаразд,-посміхнулась няня,-думаю ти знаєш, що школу заснували четверо – Ровена Рейвенков, Хельґа Гаффелпаф, Ґодрик Ґриффіндор і Салазар Слизарин. На кожному факультеті навчаються різні учні, з різними магічними здібностями. Але Салазар Слизарин вважав, що в цій школі мають навчатись тільки чистокровні, інші були з цим не згодні. Але так склалось, що факультет Ґриффіндор і Слизарин ворогують між собою. Оскільки на одному навчаються хоробрі і відважні чаклуни, а на іншому – тільки чистокровні, ті, хто дбає виключно про свою репутацію і зневажають інших – маґлороджених чи напівкровок. Коли ти підеш в школу, то більше дізнаєшся про це чудове місце, а керує школою найвидатніший чаклун усіх часів – Альбус Дамблдор.

-Як думаєш,-з цікавістю спитав Драко,-на який факультет потраплю я?

-Незнаю, сонечко,-Лілі поглянула на хлопчика,-та скоріш за все на Слизарин, ти ж із древнього чистокровного роду, спадкоємець.

-Шкода,-понуро відповів Драко,-після твоєї розповіді, я не хочу туди.

-Ну це залежить від того, куди тебе роз приділить Сортувальний капелюх,- посміхнувшись відповіла Поттер.

Після прогулянки, Лілі, Нарциса і Белла пішли на Алею Діаґон. Вони обійшли кілька магазинів. Нарциса придбала синові нову шовкову мантію, а на Різдво  вирішила подарувати йому срібний ланцюжок, а кулончик був у формі родового гербу Малфоїв. Белла довго не могла вирішити, що купити племінникові. Але врешті вибрала для нього першу сову – це була невеличка сова з великими очима, з білим пір’ям. Вона більше була схожа на іграшку, ніж на живого птаха.

-Нарциса, можна тебе щось запитати?,-Лілі звернулась до Мелфой, та  у відповідь кивнула,-я тут подумала, і хотіла б подарувати Драко дитячу чарівну паличку, якщо дозволиш.

-Це чудовий подарунок, Лілі,-посміхнулась Нарциса,-я більш ніж впевнена, навіть Люціус одобрить цей подарунок. Няня вибрала красиву невеличку паличку, з червоного дерева, якогось дуже рідкісного, а серцевиною було волосок єдинорога. Руків’я палички було прикрашене різноманітними різьбленими орнаментами. Дами ще погуляли трохи, а потім попрямували в Менор.  В обідній залі вже все було готове. Ельфи прикрасили ялинку і розклали посуд на столі. За пів години зал був заповнений гостями. Серед них були і прибічники Темного Лорда. Більшість з них це чиновники з Міністерства Магії. В голові Лілі не вкладалось, що міністр не помічає в своєму оточенні ворогів. Зала, де були гості мала темно-смарагдові стіни, зі сріблястими візерунками. На стелі висіла антикварна кришталева люстра зі свічками. Приміщення було обставлене сервантами з темного чорного дерева. На підлозі лежав килим такого ж кольору, як і стіни кімнати. Посередині стояв стіл з різноманітними стравами. Біля нього стояли дерев’яні різьблені крісла. Також біля стін стояли невеличкі столики з напоями.

-Увага,-Люціус Мелфой постукав паличкою по боці свого келиха з вином,-шановні гості, запрошую усіх до нашого святково столу, і всі присутні сіли за нього. Лілі сіла біля Нарциси, а біля Поттер сіла Лестрандж. В голові столу звичаной сидів сам Люціус. По ліву сторону від нього сидів схожий на Люціуса чоловік, якого Лілі раніше не бачила. Тільки він відрізнявся тим, що в нього була біла борода, що закривала шию і білі акуратні вуса. А ще в очах цього джентльмена не було зверхності і пихи, яка була в Люціуса.

-Хто цей чоловік, що біля Люціуса?,-пошепки спитала Поттер в Лестрандж.

-Це його батько, Абраксас Мелфой,-також шепочучи відповіла Белла.

В цей час Мелфой оголошував тост. Потім гості почали спілкуватись між собою. Раптом в залу забіг маленький Драко. Люціус вже хотів почати сварити сини, але його зупинив батько. Дідусь підійшов до свого улюбленого внука і взяв на руки. Присутні заохали і почали розхвалювати хлопчика, який він красивий, що увесь в батька, що росте достойним спадкоємцем роду. Мелфой-старший аж від гордості носа задер.

-Як же мене ці дурнуваті розмови дратують. Ці вдавані усмішки, аж вивертає,-Лілі аж скривилась, дивлячись на це «вище» суспільство чистокровних чаклунів.

-Я тебе прекрасно розумію,-сміючись відповіла Мелфой,-через це я і ненавиджу такі заходи. Ці всі маски на обличчях, напускні посмішки, іноді в мене від цього мороз по шкірі.

-Слава Мерліну, в Лестрандж-Холлі цього немає,-обізвалась Беллатриса,-я б не витримала цього дурнуватого цирку.

-Ви тільки погляньте, який Люціус гордий, як носа задер,-хіхікнула Нарциса, і дівчата розсміялись.

-Ніколи б не могла подумати, що між сином і батьком така різниця в поведінці, це я про Абраксаса і Люціуса,-кинула погляд в їхню сторону Поттер,-ззовні схожі, а поведінка кардинально інша.

-Це на мого чоловіка так вплинули його друзі і ці дурнуваті закони чистокровних чаклунів, він надто завзято їх дотримується,-зітхнула Мелфой,-іноді аж занадто. Я не хочу, щоб це перейшло на Драко. Поки ще він маленький, Люціус не настільки вимогливий до нього. Та відчуваю, що це не на довго. Нашому синові скоро в Гоґвордс вступати. Залишилось шість років. В нього і зараз купа репетиторів.

-Але ж він ще дитина,-дивувалась Лілі,-Драко потрібне дитинство – ігри, веселощі. Як же у вас, чистокровних, все складно.

-Ти ще досі не звикла?,-сміялась Белла,-я думала ти за цих 5 років звикла до всього.

-Я намагаюсь,-відповіла Поттер,-але завжди, коли бачу Драко, згадую Гаррі. Як же сумую за ним.

-Все буде гаразд,-Нарциса зі співчуттям поглянула на няню сина,-сьогодні Різдво, можеш провідати його вночі.

-Як же я хочу його обійняти,-Лілі змахнула сльозинку з очей,-сказати, що мама жива.

-Це все обов’язково станеться,-підтримала подругу Лестрандж,-спершу потрібно зробити все, щоб над Гаррі не нависала небезпека, але для цього нам потрібен час.

Подруги розмовляли про все, що завгодно. Після трапези господарі дому разом з гостями перейшли в іншу залу. Стіни цього приміщення були темно-синього кольору. Підлога була застелена такого ж кольору килимом зі сріблястими сніжинками. Вікна зали були завішані легкою світло-блакитною тюлю і темно-синіми оксамитовими портьєрами, які були обшиті по краях срібною бахромою. На стелі висіла красива кришталева люстра, в якій відбивались вогники гірлянди. Посеред зали стояла зелена красуня – ялинка. Яких тільки іграшок на ній не було. Деякі були схожі на ті, що були на ялиці в дитинстві Лілі. Маленький Драко разом з іншими дітками кружляв навколо новорічної красуні. Біля дерева лежала величезна гора подарунків. Звичайно, ельфи зробили все так, щоб подарунки від батьків хлопчика лежали на видному місці. Найбільше маленькому спадкоємцю древнього роду сподобались мітла від батька і маленька чарівна паличка від няні. Хлопчик навіть виконав кілька простих заклинань, від чого гості знову почали охати і ахати, на вихваляти Драко, який він розумний і обдарований чаклун. Раптом світло почало блимати, діти перелякавшись, побігли до своїх батьків. Одне з вікон раптово відчинилось і в залу влетів чорний згусток диму. За кілька секунд посеред згустку з’явилось димчасте обличчя того, кого ніхто не очікував побачити. Всі присутні відразу направили на нього свої палички. Це був він, Лорд Волдеморт. Він окинув поглядом всіх присутніх. Там, де мали б бути очі, були чорні дірки.

–Вітаю пані та панове,-шиплячим голосом заговорив Волдеморт,-сподіваюсь, я не завадив вашому святу. Чомусь мене ніхто не запросив на це торжество. Скільки знайомих людей тут зібралось. Я прибув сюди, щоб повідомити радісну звістку, голос від чорного згустку розносився по залі і відбивався від стін, від самого голосу мороз по шкірі бігав, я скоро повернуся і тоді всі бруднокровки і напівкровки будуть знищені, адже магічне суспільство має бути очищене від цього бруду. Я, милостивий Лорд Волдеморт, обіцяю зберегти життя усім, хто перейде на мій бік. Усі інші будуть знищені. Як і з’явився, так і раптово дим розчинився, а вікно закрилось. Світло перестало блимати.

Господар Менора намагався заспокоїти гостей. Діти почали плакати. Тому довелось усім розійтись по домівках. В душі Лілі зародилась ще більша ненависть до Темного Лорда. Їй захотілось власними руками розірвати той дим, спалити, знищити, лиш би ніколи більше його не бачити. Жінка сподівалась, що це був перший і останній раз, але вона дуже помилялась.  Лілі вночі таки вибралась з Менора і відвідала Гаррі. Хлопчик в цей час спав в своїй коморі під сходами. Жінка все ж сподівалась, що Петунія переселить Гаррі в нормальну кімнату, щоб він не жив під сходами. Цього разу Лілі вирішила відігратись на Верноні. Вона прокралась в спальню і зачарувала його. Вранці, його обличчя мало бути схожим на стару ганчірку, Лілі шкодувала, що не залишилась до ранку, щоб побачити реакцію Дурсля. Але вона була щаслива, що побачила синочка. Кожного разу її серце розривалось від того, що вона не може бути з сином, обійняти його, поцілувати, а коли йому буде одинадцять, провести в Гоґвордс. Та в такі моменти вона згадувала Волдеморта, цього виродка, через якого її життя пішло шкереберть, того, хто вбив Джеймса, хто мало не вбив її і Гаррі. Тому вона кожного разу обіцяла собі помститись Темному Лорду за все.

Після інциденту на Різдво Люціус почав вести розслідування, хто посмів зіпсувати свято і викликав Волдеморта, тому що сам він з’явитись не міг. Тільки з допомогою спеціального ритуалу його можна викликати. Йому довелось вести це розслідування таємно, тому, що ниточки вели його в Міністерство, до досить впливових чиновників, яких «світити» ні в якому разі не можна було. Інакше це похитне довіру інших смертежерів до родини Малфоїв. Але й Люціус зумів схитрити. Він, смикнувши за певні ниточки, натякнув цим високопоставленим чинушам, що краще їм сидіти тихо. Інакше він здасть їх Міністерству, всі їхні незаконні фінансові махінації. Мелфой старався все зробити так, щоб не нашкодити своїй родині.

Поки Люціус займався своїми справами, Лілі і Белла займались вдосконаленням дуельних навичок Поттер. Звичайно, жінка багато часу провела в бібліотеці Менора, досліджуючи різні види заклинань, зокрема темну магію, тому що вона має знати, як захиститись від неї. Белла, як справжня вчителька, кожного дня задавала подрузі домашні завдання.

-Белло, хіхікала Лілі, жінки саме вийшли з бібліотеки і прямували на обід, іноді ти мені нагадуєш наших професорів Гоґвордсу, а особливо Макґонаґал.

-Я настільки сувора і строга?,-з усмішкою на обличчі відповіла Лестрандж, але вона відразу зникла з її губ,-але якщо серйозно, то ти маєш ще багато чого дізнатись. В нас є час, але невідомо скільки. Ніхто не знає, коли цей виродок ящероголовий таки повернеться, і я зараз зовсім не жартую, вона стишила голос, я чула від деяких своїх так званих колег, що все станеться тоді, коли з Гаррі спаде захист, який діє до його повноліття, доти вони не здатні зашкодити йому.

-Це якийсь жах,-важко зітхнула Лілі,-не повіриш, але мені вже настільки набридло ховатись від власного сина, не наражаючи його життя на небезпеку. Так хочеться просто зірватись і помчати до нього, сказати, що мама жива, в жінки почали котитись сльози з очей, при згадці про сина.

-Я тебе розумію,-Белла обійняла подругу,-все буде гаразд. За цей час ми багато чого дізнаємось, тому кожен день нам потрібно працювати якомога більше. Але відпочивати ще ніхто не забороняв. Тому в ці вихідні в нас занять не буде. Сходимо по магазинах. Нам треба деякі інґредієнти докупити для настоянок і зілля.

Після обіду жінки вирішили перепочити. Нарциса саме гуляла з сином в саду. Лілі і Белла вирішили приєднатись до них. Маленький Драко як побачив няню і тітку відразу побіг до них. Няня взяла його на руки і розцілувала його рум’яні щічки. Хлопчик від цього заливався сміхом. Поттер дуже полюбила хлопчика, він був для неї розрадою. Хоча б йому вона могла хоч трішечки показати свою материнську любов, яку не могла для власного сина.

-Вітаю дами,-Нарциса стримано посміхнулась,-як ваші успіхи?

-Скажу тобі сестричко, як є,-Белла закинула Нарцисі руку на плечі,-наша Лілі дуже здібна. Але нам ще багато чому треба навчитись.

-Белло, поводь себе стриманіше,-дорікнула сестрі Мелфой,-ти ж з древнього роду, а поводиш себе як маґл-підліток.

-Ой, годі тобі,-закотила очі Лестрандж,-і не забрала руку, ти ж прекрасно знаєш, ну не люблю я оцей весь пафос. Ну не для мене все це. Та й це так нудно жити за правилами,-Белла скорчила сумну моську.

Мелфой тільки зітхнула. Далі жінки сіли в альтанці, попиваючи чай, що принесли їм домові ельфи. Драко весь цей час бігав по подвір’ю, ловив маленькими долоньками сніжинки. Раптом з маєтку вийшов на вулицю Абраксас. На ньому було довге зимове темно-смарагдове пальто, чорні брюки, які ледве виднілись з-під пальто і чорні зимові туфлі. Його довге платинове волосся розвівав легенький вітерець. Він з лагідною посмішкою спостерігав за внуком, який весело сміючись грався зі сніжинками. Помітивши жіночу компанію, він кивнув їй на знак привітання.

-Знаєте дівчата,-раптом зщуривши очі, заговорила Мелфой,-а чи не влаштувати нам у суботу дівич вечір. По пліткуємо трішки.

-Оце по нашому,-хитро посміхнулась Белла,-в мене якраз є запас маслопива в одному сховку, можна буде згадати часи, як ми в Гоґвордсі в спальнях засідали.

-Чудова ідея,-погодилась Лілі,-та в мене є дещо міцніше,-дівчата одразу здивовано поглянули на неї,-а що, можемо собі дозволити трішечки того самого вогневіскі із Трьох Мітел.

Жінки розмовляли про все на світі десь зо дві години, поки Драко не зголоднів.

Пройшло кілька днів, і ось настала та сама субота. Нарциса, Беллатриса і Лілі зібрались в одній з гостьових спалень, щоб часом їх не застукали чоловіки. Мелфой ще зранку попросила ельфів все підготувати, але так, щоб про це ніхто не знав. Особливо Люціус. Кімната була схожа на ту, де жила Лілі, тільки вона була трохи більша. Також там не було ванної, як в кімнаті Поттер.

Дівчата вирішили влаштувати посиденьки прямо на підлозі на пухнастому темно-зеленому килимі, на якому було кілька теплих, молочного кольору пледів. Підлога кімнати була підігріта заклинаннями, а в каміні горів вогонь.

На килимі лежали кілька срібних мисок з фруктами ті різними закусками, а також були кілька пляшок маслопива. Нарциса першою зайшла в спальню, після того, як вклала Драко спати. За нею через кілька хвилин прийшли Белла і Лілі. Вони були одягнені в шовкові нічні сорочки. В Мелфой вона була темно червона, в Белли чорна, а в Лілі біла. Всі троє посідали на підлозі і відкоркували пляшки з маслопивом. Дівчата наклали на кімнату заглушаючі заклинання, щоб їх ніхто не почув.

-Я пропоную тост,-першою вирішила його проголосити Лілі,-я пропоную випити за те, щоб коли настане час Ікс, коли не дай Мерлін, повернеться Самі-Знате-Хто, ми будемо битись пліч-о-пліч. І я дуже хочу, щоб наша дружба після цього не закінчилась.

-Так і буде, люба,-Мелфой розчулившись, змахнула сльозу з очей,-я колись тобі вже казала, що разом з тобою буду битись і я і навіть Люціус.

-Ей,-вдавши, що образилась, вигукнула Белла,-невже за мене забули, я взагалі то з вами хочу. І всі троє засміялись. Посиденьки затягнулись аж до третьої години ночі, а дівчата вже були трохи напідпитку. В Менорі, як на диво, було тихо. Драко вже давно спав. Люціус теж, тому що йому дуже рано вставати на роботу в Міністерство, а от щодо Абраксаса дівчата були не впевнені. Він не такий суворий, як його син, та все ж ніхто з трійці не хотів йому потрапити на очі. Компанія встигла обговорити все. І життя в школі, і деяких професорів, і навіть своїх однокурсників хлопців, з якими зустрічалися в школі.

-Послухай Лілі,-в Белли трохи заплітався язик,-а чому ти обрала саме свого Поттера, а не закоханого у тебе по сьогоднішній день Северуса. Адже ви були знайомі з дитинства.

-Ну,-язик Лілі теж трохи заплітався,-Джеймс тоді мені здавався найкрасивішим хлопцем школи, за яким бігали всі дівчата. А же він був розумний, а також мені подобалось спостерігати за ним, як він грає в квідич. Щодо Северуса, то він завжди був і є моїм другом. А з приводу його почуттів до мене, чесно зізнаюсь, я не знала і ніколи навіть не підозрювала.

-То ти хочеш сказати, що крім Джеймса у тебе нікого не було?,-гикнула Нарциса,-ти більше ні з ким не зустрічалась?

Обличчя Лілі ще більше почервоніло, і вона ніяково опустила очі. Жінка в шкільні роки була надто правильною, завжди вважала, що крутити романи з хлопцями це не в її інтересах. Поттер вважала, що має бути один-єдиний в її житті. Звичайно, також вона боялась реакції не батьків, а своєї сестри Петунії. Ця егоїстична, зарозуміла особа могла принизити сестру так, що Лілі хотілось зникнути з цього світу, а застосувати магію вона не могла, хоча дуже хотіла.

-Знаєте,-зітхнула Лілі,-знаючи мою сестру Петунію, для мене було краще не рипатись. Ви навіть уявити собі не можете, яка це лицемірна і цинічна особа. Коли я була маленькою і в мене почались проявлятись магічні здібності, вона всіма силами і величезним бажанням хотіла мене згноїти, стерти з лиця землі. Навіть батьки не мали на неї ніякого впливу, а зачарувати її я не мала права.

-Жах,-витріщила від шоку очі Белла, Нарциса взагалі втратила дар мови,-але я не розумію, яке твоя чортова сестра мала право керувати твоїм життям?

-Справа не в цьому,-Поттер ще більше засмутилась.-Насправді я боялась, що Петунія розтрубить про мене усім сусідам. Що я бачте, ненормальна, не така, як всі. А сусіди в свою чергу могли здати мене якимсь органам влади, щоб ті досліджували мене як піддослідного щура. Як щось невідоме, ніби я з іншої планети.

-В мене аж мороз по шкірі пробіг,-зіщулилась Мелфой, ніби їй раптом стало холодно.- Сподіваюсь, що колись буде прийнято закон в нашому Міністерстві, щоб карали маґлів за висміювання чаклунів.

-Гаразд, дівчата, вже четверта година ночі,-почала вставати з підлоги Беллатриса,- нам пора спати. Вона змахнула паличкою і прибрала все. Після цього трійця, як ті школярки, тихенько вийшли зі спальні. Портрети на стінах в коридорі вже спали, тому не чули зайвих шумів. Факели дуже тьмяно світили, їх не гасили, бо вночі хтось з мешканців може вийти з кімнати, якщо це потрібно і щоб хоч трохи було видно дорогу. В цьому трійці пощастило. Дівчата тихенько розійшлись по спальнях.  Добре, що кожної в кімнаті, про всяк випадок, було сховано кілька пляшечок проти похмільного зілля. На ранок ніхто навіть не запідозрив, що вони трішки перебрали вночі.

Пройшло кілька місяців, після посиденьок дівочої компанії. Та одного разу сталось дещо не передбачуване. Хоча Лілі ніколи не була присутньою на такого виду заходах, цього разу їй довелось це зробити. Вона була під Оборотним зіллям, щоб її ніхто не впізнав. Смертежери вирішили викликати свого Повелителя. Ритуал проводився в підземеллі Менора. Це була невеличка кімната з чорними кам’яними стінами і такою ж підлогою. Тут було дуже сиро і холодно, від чого в Лілі мурашки по шкірі бігали. Їй було страшно, вона боялась, що Темний Лорд все ж зможе її розкрити. Біля неї стояла Белла, легенько стискаючи її долоню, щоб Поттер менше нервувала і відчувала підтримку подруги. Перед ними стояло щось на подобу вівтаря. Це було щось схоже на кам’яний п’єдестал, на котрому стояв невеличкий казанок, з якого клубочився білий дим. По боках від казанка стояли чорні свічки, вогонь яких був не жовтий, а білий. Перед всім цим стояли двоє найдосвідченіших і найвірніших смертежерів, які були одягнені в чорні плащі і маски, а також на головах мали каптур, як і всі присутні, тільки їхні плащі були по краях обшиті сріблястою тасьмою, і їхні руки були складені так, ніби вони молились, щось бурмочучи собі під ніс. Раптом вогонь на свічках затріпотів, а з білого диму казанка появився чорний згусток диму, який жінка вже бачила раніше. Чорний дим трохи розсіявся, являючи димчасте обличчя Волдеморта. Він окинув своїми, якщо так можна було сказати, очима всіх присутніх, бо їх не було, тільки порожні очні ямки, і зупинив свій погляд на Лілі. Вона ніби вросла в кам’яну підлогу, боячись ворухнутись. Під плащем не було видно, як її почало дрібно тремтіти. Вона не відводила погляду від Волдеморта, не кліпаючи.

-Я тебе раніше не бачив, звернувся він до Поттер, підійди ближче, я хочу краще розглянути тебе. Всі присутні розступились, щоб жінка могла пройти. Лілі на ватних ногах підійшла до п’єдесталу, і тремтячими руками зняла каптур і маску. Зараз вона все ще мала вигляд досить ефектної блондинки з пишними формами і блакитними очима. Жінка намагалась тримати себе в руках, щоб не видати свій страх. Темний Лорд в цей час ретельно розглядав її, намагаючись з’ясувати, хто вона така.

-Назви своє ім’я,-притворно-солодкавим голосом прощебетав Повелитель, від чого жінку мало не знудило,-я хочу знати, звідки ти взялась, чому вирішила служити мені.

За довго до цього, Лілі, Белла, Нарциса і Люціус склали більш-менш правдоподібну легенду для Поттер. І саме її вона розказувала Темному Лорду. Також вони намалювали Лілі на руці Темну Мітку, про всяк випадок. Якщо раптом Темний Лорд спитає, чому вона не рухаться, то вона збреше, що той, хто наносив її їй був надто слабкий, не вистачило магічної могутності, щоб її оживити.

-Мене звуть Ліліан Смітт,-взявши себе в руку, заговорила Лілі,-я приїхала в Британію зі Сполучених Штатів Америки. Я походжу з не дуже древнього, але чистокровного роду чарівників. Після переїзду сюди я поселилась в Гоґсміті, там не дорого продавала одна сім’я будинок. З родиною не підтримую зв’язків, бо вони не вірять, що не Дамблдор наймогутніший чарівник в світі, а Ви. В Америці теж є чарівники, які вірять Вам і підтримують Вашу справу, що бруднокровців не має бути в світі, що їх треба всіх знищити. Після того, як Ви втратили силу, вирішила приєднатись до Ваших послідовників,-Лілі відчула, як починає злитись, що їй доводиться підлещуватись до Волдеморта,-мені навіть нанесли Вашу Мітку,-вона задерла рукав плаща,-але через те, що чаклун, який мені її наносив, був занадто слабий, вона не рухається. А навчалась я в одній з Американських шкіл чарів та чаклунства. Весь цей час, чорний згусток диму, Волдеморт, уважно слухав її розповідь. Лілі старалась нічого не забути. Хоча, здається за місяць їхніх репетицій вона б мала вивчити цю легенду на пам’ять, але зараз вона дуже переживала і боялась щось забути.

-Я б хотів дізнатись від Вас, місс Смітт, якими корисними навичками Ви володієте?,-поцікавився Темний Лорд.

-З раннього дитинства займалась з різними вчителями вдома, і найкраще в мене виходить варити зілля, а також я поки ще не досконало, але володію дуельною майстерністю,-частина зі сказаного було правдою, тому що Лілі завжди подобалось варити зілля, за що отримувала похвалу від Слизорога і була його улюбленою ученицею. Щодо дуелей, то її вчила цьому Белла, і вона вже робила успіхи. За ці п’ять років, що вона живе Мелфой-Менорі, Лілі навчилась багато чому, але є ще над чим працювати.

-Що ж,-зробивши висновки, підсумував Волдеморт,-такі люди, як Ви мені потрібні. Я радий, що Ви вступили в лави смертежерів. Коли я поверну собі силу і тіло, я виправлю цю помилку з Міткою, щоб Ви змогли стати повноцінним членом моєї команди.

Лілі вклонилась, і Волдеморт сказав їй повернутись на місце. Поттер відчула, як з душі спадає величезний камінь, коли вона знову стала поруч з Беллою. Після цього Темний Лорд почав роздавати своїм підлеглим різні завдання, а вони розповідали йому новини, щодо попередніх своїх завдань.

Коли все закінчилось, і чорний згусток розсіявся, всі вийшли з підземелля. Лілі з Беллою відразу піднялись в одну з гостьових спалень, де жила Лестрандж, коли гостювала в Малфоїв. Всі гостьові кімнати майже не відрізнялись одна від одної. Поттер плюхнулась на одне з м’яких крісел, що стояли біля каміну.

-Це якийсь жах,-важко дихаючи заговорила Лілі, ніби вона пробігла кілометрів десять,-я думала, здурію від цих допитів.

-Та годі тобі,-Беллатриса за цей час зняла з себе маску і плащ. Вона була одягнена в темно-зелений светр і чорні джинси. Незмінними її супутниками залишались високі чорні шкіряні черевики на шнурівці. Белла сіла навпроти Лілі і закинула ногу на ногу,-все ж пройшло як по маслу. Думаю цей чорт димчастий нічого не запідозрив. Він надто слабкий, щоб відчути, що ти маґлороджена, а не чистокровна.

-Я дуже на це сподіваюсь,-важко зітхнула Лілі, і вирішила перевести тему,-то що в нас сьогодні за графіком?

-Сьогодні Лілі будемо вдосконалювати заклинання захисту під час активного бою. Цим будемо займатись до кінця цього місяця.

-Гаразд,-Лілі встала з крісла і пішла разом з Беллатрисою в тренувальну кімнату.

На тренуванні Лілі билась тільки з зачарованим манекеном. Вона розуміла, що їй ще багато чому треба навчитись, але вона хотіла б перейти до тренувальної битви з живим суперником, з Беллою.

Після тренування Поттер все ж задала питання подрузі, яке її мучило все заняття.

-Белла,-звернулась до подруги Лілі, витираючи рушником піт з чола,-а чому я ось вже стільки часу тренуюсь тільки з манекеном. Я б хотіла, наприклад, з тобою потренуватись.

-Ем, трохи зам’ялась Лестрандж, ще рано для такого. В тебе будуть такі тренування, але трохи пізніше,-і жінка буквально вилетіла з кімнати. Лілі була в шоці. Коли Лестрандж завернула за поворот, сперлась спиною до стіни, заглядаючи, чи подруга не пішла за нею. Вона підкотила рукав, де була ця чортова Темна Мітка. Белла дуже боялась саме цього питання від подруги. Як могла відтягувала цей момент. Але сьогодні цей день настав. Жінка хотіла б потренуватись з Лілі, але боялась, що через Мітку на руці, вона завдасть їй шкоди, що через цю чортову Мітку, це клеймо нею заволодіє темна магія під час бою і вона вб’є подругу. Саме від цієї думки в Лестрандж холодок по спині пробіг. Вона пообіцяла собі, що як тільки буде можливість, вона позбудиться Чорної Мітки.