different

Відвізши Чоніна додому, Джисон поїхав до Фелікса. Точніше, він дуже сильно сподівався, що Чонін йому дав правильну адресу. Доїхавши до пункту призначення Хан побачив два в’їзди, тому заїхав у перший, але не побачивши там потрібного номера, повернувся і заїхав у другий в’їзд. Але і там нічого. Немає такого дому. Альфа вийшов роздивитися ще раз номери будинків, але безрезультатно:

– Та щоб тебе Ян, чортів лис, Чонін Кріс до свого ліжка прив’язав, – шепотів погрози юнак.
– Юначе, що це ти нам вихід в інший двір перекрив, – невдоволено підійшли три омеги поважного віку з великими пакетами, якими вони можуть забити Сона та вщент розгромити його авто.
– Вибачте, я просто шукаю дім, ось за цією адресою, але здається заблукав.
– Дитино, може ти приїхав правильно, але більше половини номерів будинків покрали і здали на метал якісь вандали, проститути та наркомани, – відповів один з них.
– Мінгю, старий ти пеньок, нащо дитину лякаєш. Хлопчино, ти краще скажи, кого шукаєш, а ми тут всіх знаємо.
– Добре, я шукаю омегу, трішки вищий за мене, дуже часто змінює колір волосся, має ластовиння.
– Так це ж Лі Фелікс, живе у домі свого дядька, поки він з сім’єю поїхали до рідні в Австралію.
– Так! Лі Фелікс! Ви не підкажите, де він живе?
– Тю, та легко, він мій сусід, я живу у будинку напроти. Тобі потрібно було поїхати у перший в’їзд і повернути наліво, потім три будинки проїхати, а четвертий, то будинок сім’ї Лі, зліва.
– Дякую, – поклонився Хан, – може давайте я перенесу вам ваші пакети, вони виглядають дуже важкими.
– Це все мої, онучок, мені син передав по пошті, але якщо ти будеш їхати до Фелікса, то мене міг би підвезти з пакетами. Я дід Синкван.
– Хан Джисон, – знову поклонився, – Сідайте на переднє сидіння, пане Синкване, всі ваші пакету я покладу на заднє.
– Який пане, старий я вже.
– Не правда, Ви виглядаєте молодшим за мого тата, тільки йому цього не кажіть. Що ж, поїхали.
– Скажи мені, парубче, невже ти альфа Лі Фелікса? Бо якщо ти його залицяльник, то у мене погані новини.
– Що ви, пане, просто залицяльники не шукають дім, аби караулити там омег. Я завжди його забирав з гуртожитку, тому не знав про дім його дядька.
– Яке ж щастя. Ти не уявляєш, які плітки навколо твого омеги поширювались.
– Ви мене зацікавили.
– Одразу видно, що альфа ти толковий. Та тільки на моїй пам’яті ти єдиний альфа, а я склерозом не страждаю. Фелікс дуже миле дитя, завджи радий допомогти, привітний, справжнє сонце.
– Так, Ліксі такий, – посміхнувся Джисон.
– Але він завжди сперечався з усіма, хто бажав йому знайти альфу, чи хто хотів його познайомити з кимось. Він завджи приводив омег, а коли був молодшим і приїжджав до дядька на канікули, то він залицявся до наших внуків-омег. Джисоне, тут наліво, – у відповідь Хан кивнув та, повертаючи, продовжив слухати діда Синквана: – Так ось, він навіть про… пропра… як це нове слово.. про-па-ган-дував любов омег без альф. Тому я так радий тебе бачити. Ти врятуєш наши внуків від цього збочення. Все, приїхали. Дім Феліксового дядька ліворуч, а мої пакети потрібно донести праворуч.
– Так, давайте я їх віднесу.

Поки Джисон відносив пакети діда Синквана, дід комусь телефонував:
– Джонхане, ти мене чуєш!? Швидко вибігай на двір. Як-як. Ось так. Бажано в одязі. Який до дупи серіал. Тут до нашого омеголожця альфа приїхав. Ага, от тобі і “срань”. Побачимо, що на цей раз буде: ваза з другого поверху чи мішок зі сміттям, або взагалі букет у дупі. Ай ні, альфа без букету. О, бачу ти вийшов, скажеш мені, що там чути, – потім Синкван підійшов до Хана та поплескав по його плечу, не завершуючи дзвінок з Джонханом: – Щасти тобі, дитино, дякую за допомогу.
– Вам також дякую, – натягнув посмішку Джисон і пішов до дверей будинку Лікса.
Хан відчував зацікавлені погляди дідків, які очікували епічного шоу, де Лікс відшиває його з особливою жорстокістю. Набравши повітря, він постукав, але ніхто не відчинив, хоча було чути тупотіння ніг біля дверей.
– Лікс, це я, Джисон, відчини, будь ласка.
– Йди звідси, благаю.
– Не піду. Мені розповіли Синмін та Чонін, чому тебе не було сьогодні на парах.
– Зрадники.
– Я навіть Чоніну погрожував, аби дізнатися твою адресу. Відчини двері.
– Нащо я тобі? Вали до свого Лі Мінхо і живіть радісно з вашими “дітьми”!
У дідків точно сьогодні вистава, що крутіша за серіал. Звідки їм знати, що “діти”, то коти.
– Мені не потрібен Мінхо та його коти, а ти, чудо австралійське. Ти мені з першого погляду сподобався, потім ти перевівся в наш університет і я закохався.
– Ага, а після тієї ночі тепер забути мене не можеш, – продовжив промову Фелікс з очевидним сарказмом.
– Так! І з Мінхо я не зустрічався. Він взагалі хлопець Хьонджина, а я думав, що ти хлопець Чоніна, тому також думав, що створив тобі проблеми своєю закоханістю, – зрозумівши, що його впертий омега йому не відчинить, Джисон роздивлявся будинок, шукаючи для себе інший вхід. Знайшов! Добре, що омега залишив всі вікна відчинені, тому що йому було занадто гаряче. Тому Хан вискочив на підвіконня та зіскочив у дім, в якому побачив Лікса, що притулився спиною до вхідних дверей, – якби я знав, що ти з Чоніном не пара, я б одразу тобі зізнався.
– Ти як потрапив у дім?
– Через вікно.
– Ах ти ж!
– Треба було виломати двері?
– Ні, ти що!
– Ось і я так подумав, що не варіант, чи мені все ж вилізти через вікно та знести ці бісові двері, щоб ти зрозумів, що я серйозно закоханий до нестями. Я виламаю, – Джисон вже повернувся в сторону вікна, але маленькі долоні Лікса огорнули його талію в обіймах.
– Ні, не потрібно. Я тебе також кохаю.
– Навіть якщо я погрожував твоєму другові, аби дістати твою адресу? – обійняв у відповідь омегу Джисон.
– Так, все одно кохаю.
– Навіть якщо я заліз до тебе через вікно, хоч ти проганяв мене?
– Вибач мене, але так, все одно кохаю.
– Навіть якщо я альфа, а не омега?
– Так, навіть якщо ти … Хто? В сенсі, альфа? – Фелікс хотів відсахнутися, але сильні руки Хана тримали його так сильно, що Лі не міг поворохнутись. Єдиний раз, коли Лікс проклинав, а не поклонявся цим рукам, хоча прокльони всі закінчувались тим, що ці руки знов будуть торкатися Лікса.
– Так, я альфа. Більше того, я тільки твій альфа, і твій внутрішній омега признав мене, то чому ти вагаєшся, – Джисон дивився прямісінько в очі свого сонечка, бажаючи вивідати всю правду.
– Альфи лише знають як давити феромонами та нагинати, мені це не подобається.
– Не знаю як решта альф, але я не збираюсь давити на тебе феромонами, поки ти сам про це не будеш благати.
– А я буду? – те з якою інтонацією промовив альфа, змусило Лікса запитати та очікувати стверджувальну відповіть.
– Будеш, – прошепотів в шию омаги Хан, торкаючись оголеної шкіри губами, – а от нагинати ми будемо один одного. Мої сідниці досі пам’ятають твої долоні.
– Я трішки захопився.
– Тепер будеш лікувати мою бідну дупцю, яку ти позбавив анальної цнотливості.
– Соні, я ж не знав. Як ти на пари прийшов?
– Шкандибаючи, моє сонечко.
– То це виходить, що я цілу ніч провів з альфою, а не з омегою.
– Виходить, що так. Невже тобі не сподобалось чи щось не влаштувало?
– Сподобалось все, а от чи користувались ми тоді презервативами, – усвідомив Лі і нажахано подивився на альфу.
– Здається, мені потрібно замовити дитяче крісло…

Десять місяців потому

– Фелікс, я вже не можу терпіти. Ти занадто спокусливий в цих шортах, – Джисон обійняв однією рукою свого хлопця зі спини, іншою проникаючи під шорти.
– Хан Джисон,блять, вд’їбись, – прошепотів Лікс.
– Невже ти не відчуваєш як сильно я тебе хочу, сонце, – альфа цілував мітку на шиї Лі, потроху випускаючи свої феромони.
– Діти тільки заснули, тільки попробуй їх розбудити, то сам будеш гратися з ними та годувати їх.
– Отож, що вони заснули. Це наш шанс, тому що, потім ти скажеш, що не можеш, коли вони на тебе дивляться.
– Тихіше, Хан, не буди дітей!
– Досить називати Суні, Дуні та Дорі дітьми. Дід Синкван мене замучив жартами про “моїх дітей від першого шлюбу”.
– В кожному жарті є зерно правди.
– Коли Мінхо та Хьонджин повернуться від батьків Хвана.
– Через три дні, любий. А поки, я знову потелю тобі на дивані.
– Ці коти забрали мій дім, ліжко та омегу. Чудово, блять.
– Я ще раз сказав, з’їбись по-тихому та не буди дітей.

Якщо запитати у друзів про відносини Джисона та Фелікса, то вони скажуть, що ці двоє ідеально створені один для одного. В них схожі інтереси, історії зі шкільної їдальні, бажання навчатися в Кореї та навіть місяць народження. Але є один відсоток, який вони гармонійно доповнюють: один народився 14-го, інший 15-го; у одного шкільні історії з Малайзії, у іншого з Австралії; один – альфа, інший – омега. Їх синхронізація пройшла на 99%, але ось цей 1% робить їх спільне життя ще цікавішим.