Глава 11 (кінець)

З моменту як Ніл зник пройшло 9 років. Теорій було багато, але всі приводили до одного: Ніл мертвий.

Як змінилося життя хлопців за цей час? Мінярди з Кевіном стали спортсменами та грають в одній команді по ексі. Ники як і хотів став актором.

А Ніл.. але ж він не помер. Всі 9 років він працював над своєю мрією. Стати відомим музикантом. І він став. Ніл зібрав групу, та буквально за пару років вона розлетілася по всьому світі. А найбільше фанати любити гітариста. Хлопця з прекрасними голубими очима та рижим волоссям. Ніла.

Проте до Ендрю ця новина дойшла не одразу.

Аарон з Ендрю сиділи на дивані в залі, а Кевін мив посуд в сусідній кімнаті. Сьогодні тренувань не було, тому ці троє поїхали в свій будинок за містом, де часто проводили вільний час.

Аарон поперхнувся чаєм, коли переглядав сторінку інстаграма. Ендрю зиркнув на нього не повертаючи голови.
-А яке в Ніла було прізвище?

Ендрю в моменті спохмурнів.

-Ніл Джостен- холодно промовив він.

Тоді Аарон повернув до нього екран свого телефона. Ендрю знадобився деякий час щоб сфокусувати погляд. Завжди коли мова заходило про Ніла, Дрю ставало погано, в очах темніло, настрій мінявся, а ноги підкошувалися.

На екрані була стаття про музикальну групу, а на фото учасників групи був Ніл. Про нього писали як про закриту в собі людину та дуже красивого хлопця.

-Але ж він… він мертвий..

Настала тишина. З сусідньої кімнати вийшов Кевін, який підійшов до Мінярдів питаючи що сталося. Аарон впихнув йому в руки телефон. Пройшло хвилин 5 допоки Аарон заговорив:

-А якщо Ніл не мертвий?

-Тоді куди він так безслідно пропав?- Мінярди повернулися до Кевіна ніби чекаючи пояснення.

-Я ж казав я не знаю! Про його сім’ю все що він мені розказував, я вам сказав.

-Ти казав що його тато важлива людина…

-Це Ніл мені казав.

Ендрю не став розпитувати чи заставляти його ще щось згадати. Він пішов в свою кімнату.

До самої ночі Дрю передивлювався відео з їхніх концертів та інтерв’ю. Коли до цього він не вірив, зараз це без сумнівів був Ніл. Ніл Джостен.

На всіх концертах Ніл грав роль гітариста. Окрім одного. Одна єдина пісня. Її навіть не має в гуглі. Як група сказала на інтерв’ю ця пісня і не мала виходити. Її Ніл написав «для себе», але групі ця пісня так сподобалася, що було прийнято рішення все ж її зіграти. «Песец». Назва пісня.

Спочатку це слово Ендрю здалося знайомим. А потім його охопила паніка. Так Ніл назвав Ендрю при першому їхньому діалозі. По тілу пробіглися мурашки. Ендрю намагався розібрати слова пісні, але через хвилювання це було важко. Пісня була про важливу Нілу людину. Людину яку він втратив. Про Ендрю.

Рішення було прийнято одразу. В тренера довго випрошувати не прийшлося. Аарон з Кевіном з радістю б приєдналися до нього, але їм тренер не дозволив.

Наступний концерт був не дуже далеко. Буквально за три години їзди.

Далі для Ендрю все було немов в тумані. Білет. Поїзд. Готель і ще один день до виступу.

Дрю знав що на вулиці він не зможе зустріти і тим більше поговорити з Нілом. Він навіть не знав про що він хоче поговорити. Чому той безслідно пропав? Чому їм нічого не сказав?

Спочатку йому треба придумати як з ним поговорити, а вже потім про що.

Відповідь не заставила себе довго чекати.

В той же вечір Ендрю вийшов покурити. Він дивився на приємний дим від цигарки. Потім повільно закрив очі і уявив Ніла. Він згадав всі моменти проведені разом, хоча їй було не так багато. Він згадав той тиждень. За весь цей час вони настільки мало розмовляли. Ендрю так мало знав, і через це його так ненавидів. Так сильно ненавидів, як і любив. Нажаль, це він зрозумів занадто пізно.

Ендрю відкрив очі. Цигарка вже догоріла. А недалеко йшов хлопець. На вулиці вже було пізно, тому побачити людину було рідкість. Але від цього хлопця в Ендрю підкосилися ноги. Голубі очі ніби світилася в темряви. Ці голубі очі могли належати тільки одній людині. Ніл. Ніл Абрам Джостен.

Він відійшов вже далеко, але Ендрю не міг його знову відпустити.

Дрю біг настільки швидко, що буквально за секунди три він був біля Ніла. Ендрю обхопив руками живіт Ніла. Зараз єдине що він хотів просто стояти ось так. Ніл пахнув цигарками. І цей запах був настільки приємним і.. рідним.

Сам Ніл від такого застиг на місці. Його руки трохи тряслися. Лице Ендрю вткнулося в груди Джостена, тому той не міг зрозуміти хто це.

Через хвилини дві Ніл вже заспокоївся, але Дрю не відпускав його.

-Е..

-Чому ти так просто пропав? Де ти був?- на очі накотилися сльози і чорна футболка Ніла почала намокати.

Від цього голосу ноги підкосилися. Голос Ендрю був такий знайомий.

-Дрю?..

-Чому?

На пару хвилин настала тишина.

-Мені погрожували. Погрожували життям.. твоїм життям – Ніл це промовив майже пошепки.

-Ми думали ти помер..

-Мені погрожували твоїм життям і єдиним виходом було – поїхати. Я поїхав. До тебе вони не торкнулися, і це добре.

– Хто це «вони» і що вони від тебе хотіли?

-Хто вони – не важливо. А хотіли вони щоб я до них вернувся. Я їй послав якщо тобі цікаво- Ніл усміхнувся. Ендрю нарешті трохи відсторонився і подивився в очі Ніла. Його прекрасні голубі очі. – Зараз все добре..

Ніл хотів продовжити, але Дрю його перебив.

-Чому ти тоді не вернувся?

Нілу не було що не це відповісти.

-Вибач.. за все.

-Пообіцяй, що якщо в твоєму житті появиться ще якійсь такий ідіот, ти зразу скажеш мені. Я розберуся.

-Навіть якщо вони погрожують твоїм життям?

-Навіть якщо вони погрожують життям тисячі людей.

Ніл взяв лице Ендрю в руки. Він наклонився трохи блище і зупинився, чекавши дозволу він Ендрю. Вуста Мінярда накрили м’які губи Ніла.

Ніл більше не пропаде. Принаймні, Ендрю більше його не відпустить. Ніколи.