Розділ |||

Настав чудовий, вперше за такий довгий час.Тобі стало легше, коли тебе вислухали.Після цього що точно змінилося, і це не залежало від того що від вчорашнього вечора у тебе з’явилася роль дівчини.Ну і також що цього хлопця ти навіть нормально не знаєш.Добре що сьогодні ви йдете до кафе, буде можливість дізнатися про нових знайомих трохи більше. Коли достатньо полежала у променях ранкового сонця, яке ніжно переливалося на обличчі сповненого невідомості що може бути далі? Що відбудеть потім,коли мені я встану? Довелося встати, коли на будильнику Енід на всю гучність пролунала вїдаюча у мозок пісня.
-І коли ти її вимкнеш?
Зненацька голос Аддамс відчувався так бадьоро та дзвінко.Що хотілось запитати о котрій вона прокинулася.
-О котрій ти прокинулася Венс? (запитала щойно прокинувшись Енід)
Це виглядало так наче вона читає твої думки.
-Сьогодні, і припини мене так називати!
-Яке перше заняття у вівторок?
-Фехтування, хіба у тебе немає розкладу?(спокійним та сконцентрованим, голосом мовила Аддамс)
-Поки ні (вигукувала через перегородку ти)
Через п’ять хвилин ви вже були одягнені у форму.Та почали виходити із кімнати.І раптом побачили перед собою, парубка одягненого у шкільну форму Невермору, з вишуканим букетом квітів, пахощі якого пробудили тебе остаточно. Від самого хлопця теж чудово пахнуло, тільки що зібраними стиглими яблуками.
Посміхався він у всі свої білі зуби яки не мали навіть згадку про карієс.
-Торп що ти тут робиш?(за цим запитанням Енід зрозуміло що вона, на нього у такий час не чекала)
-Вирішив попередити про кафе (його посмішка була для тебе зрозумілою без слів “гра почалася”)
-Тоді навіщо при тарабанив квіти?(схоже Венздей не подобаються ні квіти ні присутність Ксав’є)
-Своїй любій дівчині (його посмішка здалася навіть тобі фальшивою)
-І хто ж ця смертниця? (Аддамс її погляд просто вривався у твої вени і забирали усю кров)
Венздей стояла поряд біля тебе її, лівиця ледь торкалася тебе але вона стала кам’яною, твердою та незворушною як і її власниця. Але у неї щось змінилося там у душі, в самій глибині її відчуття прокидаються.Енід була відверто здивована, від такої промови Ксав’є. Але ж її було цікаво хто ця таємна обраниця? І як відреагує його колишня дівчина? Чи зможе вона зробити щось погане, з тією дівчиною? Вона стояла та уважно слухала його, щоб не пропустити ім’я, у неї навіть з’явилися ямочки від некомфортної посмішки.
-Ця “смертниця” … стоїть поряд з вами.Це Софі (йому стало трохи смішно від того як назвала тебе Венздей)
Ксав’є ледь не розсміявся але схаменувся та взявся продовжувати цю роль, призначену одній найважливішій для нього людині.
Погляди сусідок стали зацикленими на тобі, у ньому переважало здивування.
-І давно ви разом? (до розмови приєдналася Енід)
-З вчорашнього дня, але день до дня переростуть у роки ( невдало посміхнувся Торп)
Ти стояла та не знала що робити, що говорити. Ви навіть не продумали план. У голові творилося бозна-що.
-Це тобі ( віддав квіти, та запропонував піти під руку)
Ти не змогла відмовити це була його гра, потрібно грати за правилами. Його рука згиналась так ніжно і еластично, що це навіть трохи приваблювало.
Ви підійшли до зали. Переодягнені та знову за під руку. Б’янка не заставила себе чекати, вона була дуже невдоволеною цією ситуацією. Як розповіла Енід вона досі пробивається за Ксав’є, тому бачити його з іншою дівчиною зрозуміло що це не дуже подобається. Вона зірвалася зі свого місця та рушила до вас.
-Торп, чому? через що? та чому саме вона? ДАЙ МЕНІ ВІДПОВІДЬ( вона трохи підвищила тон, але залишалася доволі спокійною як на цю ситуацію)
Після цього на вас почало звертати все більше людей.
-Я її кохаю, це все що я можу тобі сказати Бьянко (він добре грає, так ця роль відповідно ідеально підходила йому)
-Софі ти нічого навіть не додаси? (з деякою зацікавленістю мовила вона)
-Що ж тут додавати, я його теж кохаю ( ти почала входити у відповідну роль)
До зали увійшла директорка Лариса Вімс вона помітила велике скупчення. Але промовила легше що заняття починається і потрібно нас розподілили на пари: Б’янка першою помітила Ксав’є тому йому нічого не залишалося, окрім того випробовуватися з нею. Енід з Аяксом так вирішила сама директорка так само було із Венсдей і Софі.
-Чи вмієш ти боротися на шпагах Венс?
-Так. Не впевнена що ти вмієш ти ж нормально ходиш тільки місяць (Аддамс була уважною під час твоєї розповіді)
-Вірно, але новачкам щастить(ти легень їй підморгнула, що було не типово для тебе)
Почалася битва що тривала напружено бо ви були дуже вправними, не дивлячись на те що нога нормально функціонує тільки нещодавно. Венздей зробила вправний рух наліво, потім плавно напала у в правий бік, який дав їй заслужену перемогу. На її обличчі не було емоцій як завжди це вже стало звичним.
-Тепер ти тримаєшся за байку що новачкам щастить? (змучено запитала Венздей)
-Так, скоро це я тобі довереду (твоє зморене обличчя видало емоцію яка була схожа на легку посмішку)
Думки:” Аддамс це ще не тріумф, знай я зроблю вск що б ти була залежною від мене та пов’язана зі мною на довго. Думки видали легенький смішок”
-Тобі могло пощастити, одна секунда багато чого вирішує (Софі)
-Нажаль у цьому світі може бути все (Аддамс)
Почалися битви інших учасників вони тривали епічно та непередбачувано.
Годинник пробив 16:00 час закінчення заняття.
-Ви хоча б не забули куди ми сьогодні йдемо?( підстрибною ходою мовила Енід)
-Не думаю нам так це ефектно нагадали, так Вімс?(Аддамс)
-Чому ти не розповіла про це?(Енід)
-Це вам могли бути не цікаво. Тебе Енід не було, Венздей писала роман.Хіба у вас був час на це (запитала на запитання, саме ця відповідь влаштувала би обох)
-На обговорення завжди знайду час (підморгуючи промовила Енід)
-Хіба я тебе не запитала що він хотів від тебе?
-Було пізно, ти хотіла спати(ти винувато дивилася у підлогу)
-Вже час збиратися дівчата! (У Енід було найбільше емоцій)
16:10 Прихід до кімнат. Вибір одягу найбільше часу забрало у Енід, тому вони вийшли о 17:30. Назустріч вам йшли два знайомі обличчя. Вони приїхали до кафе рівно о назначеній годинні. Відчинивши скляні двері ви помітили спершу погляду привабливого хлопця за стійкою, який щось робив з кофе машиною. Ваша компанія зайняла єдине вільне місце навпроти того баристи. Венздей вирішила йому допомогти, з проблемою. Він занадто часто на неї спогладав, тобі з Енід це не дуже сподобалось.
-Добридень, чи ж у вас зелений чай? (запитання поставлене Софі)
-Так, поки кава у ремонті (з посмішкою сказав той)
-Чудово! Аддамс можна тебе
-Що потрібно Вімс?
-Давай відійдемо
За вами разом йшла Енід.
-Не зв’язуйся з ним Венздей, він не такий як здається
-Наче непоганий хлопець
-Він точно щось приховує, можливо він злочинець, або гірше вбивця
-Який знак з’явився?
-Турісаз (ᚦ) він точно не є хорошим, тому давай краще підемо звідси
-Добре настрою всеодно немає(Енід)
-Гаразд ще дописувати роман (її голос майже ніколи не змінювався)
-Вибачте на потрібно вже йти (промовила ти)
-Вас провести? (Аякс)
-Так давай (не обдумуючи нічого промовила Енід)
19:30 Ви вже були на подвір’ї коли заходили до школи трохи посадили на повітрі. Коли зібралися йти Софі не змогла знайти свої окуляри , тому залишилася їх пошукати. Після того коли на вулиці нікого не залишилося. Тобі стало дуже боляче. І ти впала на коліна від миттєвого болю який просочувався у всі органи твого молодого тіла. Замість крові неначе вливали розпечене олово. Навколо зіниць з’явилося відчуття комах під шкірою, а саме мурахи які утворили коло і кружляли по ньому спираючись на кров яка швидше і швидше перетворюється на олово. Все ліве зап’ястя на лівиці набуло насиченого червоного кольору, знак змінився явно не на добрий. Колір був як вино, яке Ісус прозвав своєю кров’ю для кожного. Потім ліва нога прохрустіла з нестерпним болем, неначе кісти заживо ламали пласкогубцями та викручувати у різні сторони. Це як якір який колихається на дні океану у пошуках кріплення.
Крик не заставив себе чекати він був настільки пронизливим та болючим що не чулося людських слів, тільки нелюдський крик, який вчинила покалічена за одну мить дівчина. На крик вибігли усі, так прям всі родом із директоркою, вона була першою хто почув крик і не роздумуючи вибігла на двір. Допомогти ніхто не зміг ні тітка ні дівчата. Тоді ти вперше побачила настільки переляканий вираз обличчя Аддамс яка не могла тобі нічим допомогти. Енід яка від безсилля билася в жахливій істериці. Ксав’є втратив змогу рухатися він закляк на місці, не міг поворохнутися. Тітка Вімс- директриса впала вона тратила свідомість. Всі інші втратили змогу говорити голосові зв’язки, не видавали ні звуку, вони відмовилися працювати. Як бастують працівники проти зниження зарплати. Минула хвилина чи може дві, з’явилися конвульсії, трясло настільки сильно що вдарилася об дерево. Потекла кров, яка одразу ж ставала як сталь. Все припинилось чи надовго це?