21.06.2023 — 22:56

Куріння — дуже поширена проблема в різних колах суспільства, від підлітків до старих і від бідних до багатих, незалежно від статі та раси. Когось добиває залежність їдкого диму, а когось бажання бути крутим із цигаркою між середнім та вказівним пальцями.

Що може переплюнути куріння? Кохання, щире і дике, через яке накриває не менше всякої наркоти та зносить розум. Тільки від кохання не вилікують, і кинути — швидко не кинеш, душа покалічиться і не факт, що колись все повернеться на своє місце.

Техьон все своє свідоме життя дотримувався цієї думки, він не довіряв цьому почуттю. Вірив тільки собі й ментоловим стікам, які дуже сильно сподобалися йому 10 років тому. Дохуя монологів про шкоду цигарок ні до чого не призводило.

Тоді, п’ятнадцятирічний хлопець плювати хотів із високої дзвіниці на якийсь здоровий спосіб життя тощо.

Через таке ставлення та інтерес до тютюнових виробів всі приписували йому майбутнє п’яниці, злочинця і в цьому дусі.

Але доля зіграла свій злий жарт і тепер він сидить в дільниці, переглядаючи всі не розкриті справи. Іноді йому здається, що попередній слідчий все, що робив так це те, що просиджував дірку в шкіряному кріслі та від’їдав живіт до розміру XL.

На настільному годиннику стрілка пробила 10 годин вечора, всі пішли ще о 9 залишивши його на самоті на нічному чергуванні, що апріорі неправильно, але кого це хвилює, правда?

Хлопець вирішив вийти з приміщення для чергового перекуру, та й щоб просто ноги розім’яти, ніч обіцяла бути нудною, як йому здавалося. Встигнувши дістати цигарку, думка різко змінилася, помітивши рух якоїсь групи підлітків. Вони були досить близько, щоб почути лайку матом і прохання дати спокій. Як би Кіму не хотілося проігнорувати цю банду, йому все одно доводиться підійти до них і розборонити, бо бракувало лише скандалу про булінг біля ділянки поліції.

Сховавши ще не розпочату цигарку, він прямує до хлопців, яким на вигляд не більше 19 років. Вони у свою чергу помічають поліціянта лише коли той уже майже стоїть до них упритул.

— Вечір добрий, молоді люди, ви чим тут займаєтесь? – прямим та спокійним голосом запитує Кім.

— Здрастуйте, дядько поліцаю, та нічим особливим. Хлопець упав ми та допомагали йому — відповідає а-ля головний і різко відходить від хлопця, що сидить на землі, показуючи йому рух язиком нагадуючи про те, що з ним робили попередні рази.

Кім переводить погляд на розгубленого підлітка, губа розбита, з носа тече кров, на руках видніються давніші синці, очі бігають з боку на бік без можливості сфокусувати погляд. Точно не вигляд людини, яка просто «впала» ну, якщо тільки головою вниз і то з другого поверху. Також не був, не помічений «жест», який був зроблений не просто так, тільки поліціянт навіть не знає, як реагувати на це.

— Ви ж знаєте, що слідчому немає сенсу брехати, мені нічого не варто дізнатися правду — таким же спокійним голосом продовжує старший і повільно проходить ближче до жертви.

— Підвестися зможеш? — Подає руку чекаючи відповіді.

Хлопець не відразу розуміє, що трапилося і хто йому пропонує допомогу, свідомість ніби накрив туман, густий і білий, побачивши простягнуту руку, він слабо хапається за неї й ледве як підіймається. Стояти складно, голова до жахів крутиться та й болить не менше, напевно компашка добре пройшлася ним по асфальту.

— Здається, хлопці у вас якісь проблеми, добровільно у відділення чи мені з вами пограти в кішки-мишки? — звертається до інших і спостерігає за тим, як усі за секунду розбіглися на всі боки.

— Гаразд, пограємось, але трохи пізніше.

— Хлопче, ти як взагалі? — повертає свою увагу назад до потерпілого, який навіть не міг рівно стояти без сторонньої допомоги.

— Стояти…важко, а так…терпимо —

— Хороше в тебе «терпимо» губа розбита, з носа все ще йде кров, голова… якщо є струс я не здивуюсь — підбиває підсумок старший.

— Пішли в дільницю, а там вже й швидку викличемо.

— Не думаю, що в тій дільниці хоч хтось є вночі, як завжди, порожньо — пирхає хлопець особливо не вдивляючись у свого «рятівника».

— Ображаєш, я там є, ну зараз буду — намагаючись підбадьорити хлопця, пирхає у відповідь.

Від почутого хлопець із явним здивуванням підіймає голову прямо на незнайомого юнака, намагаючись сфокусуватися на його формі. Все, що він може розібрати, це знак поліції ліворуч на грудях. Піднявши погляд трохи вище, він помічає волосся м’ятного кольору, яке «цікаво» виглядає разом з формою.

«Досить сексуальне поєднання» помітив хлопець і відразу дивується власним думкам.

Струснувши головою, щоб відвести дурні думки, волосся зрадливо впало на очі тим самим закриваючи вид на молодого поліціянта.

— Думаєш струснувши головою, мізки стануть на місце і рани миттєво пропадуть? — Офіцер явно хотів розбавити тишу, але, як завжди, під’їбав. — А ви гострі на язик, як я зрозумів. — Хлопець повільно прибирає пасма, котре відросло, назад, відкриваючи вид на очі кольору кави, терпкі й привабливі.

Техьон моментально підвисає, погляд віддано прикутий до хлопця, який посилено намагався вигнати туман з голови.

— Типу того, може все ж таки у відділення? — запитує старший помічаючи втрачений погляд підлітка.

Помітивши те, що хлопець ледве стоїть, Кім акуратно бере руку хлопця і закидає собі на плечі, а свою тим часом фіксує на талії. Студент у свою чергу помічає яскравий запах ментолу, який манить і манить.

Просить вдихнути більше, всіма грудьми, щоб голова паморочилася від насолоди, а не поранень. Не складно здогадатися, що хлопець курить, але Гук вирішив запитати про це.

— Ти…ви курите? — важко тримати формальність у такому стані, але Чонгук старанно намагається виправляти себе.

— Настільки помітний запах? — з усмішкою на губах Техьон згадує про шкідливу звичку, яку одразу розкусили.

— Н…ні, приємний запах ментолу і трохи терпкий тютюн, гарне поєднання — слабка посмішка торкнулася губ хлопця, який насолоджувався поєднанням.

— Сприйму за комплімент — і реально сприймається як комплімент, багато хто помічав лише запах тютюну, ментол максимально ігнорували.

Хлопці повільно підходили до дільниці, в якій завжди світилося світло, але не завжди там взагалі хтось є.

Чон згадує скільки разів він був побитий біля нього, скільки разів не були почуті його прохання про порятунок. Але цього разу він вже не кликав на допомогу, не плакав, лише просив залишити його. Але хтось зверху вирішив таки пошкодувати його.

Цього разу дільниця була не порожня, цього разу його врятував незнайомий юнак із м’ятним волоссям, приємним запахом ментолу, в темно-темно синій формі та яскравими зелено-сірими очима.

Можливо, з таким збігом він навіть повірить у Бога, але це потім.

Різкий біль повертає хлопця у реальність, ноги підкошуються, дихання ледве відчувається. Останні, що він почув це було коротке «чорт».

Темрява швидко прийняла у свої холодні обійми, в них спокійно, ніхто не буде його бити, примушувати, гвалтувати. Тиша на подив не ріже слух, вона приємна як колискова, заспокоює. Але на жаль все колись добігає кінця, чи на щастя? Цей молодий поліціянт здається гарною людиною, він не завдасть болю, немає доказів, що так і буде, але хоче в це вірити.

Крізь темряву відчувається тепло, яке закрутило голову, дуетом з ментолом.