Присмерк

—Так. Проблема буденна і не варта ваших хвилювань.

Наступним ранком Чжун Лі вже чекав Чайльда біля порту. Вночі дощ нарешті вщух,море було спокійне як ніколи. Дебелі чоловіки вже вантажили якісь коробки на кораблі,вправні хлопці на мачтах провітрювали паруса,вдихаючи в них ранкове повітря і початок свіжого дня.

Схоже,Чайльд і тут знову запізнюється. Чжун Лі вже навіть встиг піднятись на корабель,та розказати пару трійку легенд морякам про Лі Ює. Аж ось, нарешті янтарні очі помітили знайому руду макітру,яка квапно просувалась між купою черг на ринку біля порту. Навіть при тому,що його чекає весь екіпаж корабля,Аякс не посоромився зупинитись перед дітлахами,роздавши якісь кольорові льодяньці кожному,і де він їх тільки взяв?

—Гм..Як там кажуть,поважні люди не запізнюються,а затримуються?—Застрибнувши на борт спитав Чайльд,щоб розвіяти обстановку.

—В тебе хоббі таке, «затримуватись» на всі важливі зустрічі і події? —З ноткою дорікання у голосі запитав Чжун Лі.

—Так,це моя пристрасть,не знали? А,до речі,причина мого запізнення,—у Чайльда в руках звідкись опинився шарф,—ви казали, ми пливемо у Сніжну. Там дуже холодно,тому я подумав..—Він обережно обмотав шию Чжун Лі хутровим шарфом. Він був яскраво-червоного кольору,тому такий елемент одягу дуже вибивався з загальної картини строгого,і завжди убраного у темні кольори Екс-Архонта.

—Вам личить,—здається,в цей раз у Чайльда промайнула щира посмішка. Чжун Лі промовчав,але Аякс зміг помітити легкий румʼянець на його обличчі,яке тепер спеціально хотіло зануритись у шарф.

—Дорога до Сніжної довга,але море подарувало безвітря,штиль стоїть,—підійшов один з матросів,—доберемось без зайвих пригод.—Моряк ще раз обвів поглядом безкрайнє водоймище і пішов керувати відшвартовкою корабля.

Чайльд вмостився на бушприт* судна,наче робив так мільйон разів. Десь на кораблі скомандували розгорнути вітрила,коли судно відпливло від порту,спіймавши правильно-напрямлені потоки вітрів. Однією рукою Чайльд затуляв очі від яскравих променів сонця,іншу відвів у бік,розтулив пальці,пропускаючи крізь них холодне повітря,яке ще не встигло прогрітись.

—Не боїшся впасти ненароком?–Чжун Лі стояв поруч,все ще у шарфу який дав йому Чайльд.

—Падіння з корабля була б моя найнезначніша проблема,пане Чжун Лі.—Не озираючись відповів Чайльд.

Розмова наче не складалась,кожен намагався зліпити щось,як з пластиліну,але результатом слугувала лиш тиша і шум,розсікаючої носом корабля,води.

—Я б хотів Вас познайомити зі своєю сімʼєю. —Більше у Чайльда не було ідей для розмови. В голові не вкладалось завдання,фантазія вимальовувала купу страшних карикатур і поганих наслідків,Аякс просто хотів відволіктись.

—Я чув,що у тебе є молодший брат.

—І не один,—Чайльд нарешті повернувся до Чжун Лі обличчям,—і не тільки брат.

Чжун Лі послужливо хитнув головою.

—Бачу,родина в тебе велика.

—Так! Я багато про Вас писав у своїх листах до них,вони про Вас знають і Ви їм подобаєтесь!—Посмішка Чайльда завмерла на пару секунд,а потім щезла. Здається,Аякс зараз видав себе з усім потрухом,точно бовктнувши зайвого.

—Це..доволі приємно чути,Тарталья..–Навіть трохи запнувшись,подумавши,відповів Чжун Лі. Наступну частину шляху вони провели у відносній тиші,лиш декілька разів перекидаючись буденними фразами. Інколи Чжун Лі показував мапу,пояснюючи,що підземелля з плитами у Сніжній буде знайти найлегше.

На рудому волоссі зʼявились перші сніжинки,це послугувало знаком про те,що час кликати Чжун Лі з його теплої каюти. Напевно,зараз він сидить біля ілюмінатору:читає книгу або заповнює свій товстий записник,пʼє терпкий,гіркий чай. Чайльд дуже багато разів пив чай з Екс-Архонтом,і не сказати,що чай був не смачний,навпаки,відчувався присмак «дорогізни»,але Тарталья завжди перебивав той присмак ложками цукру.

—Пане Чжун Лі,ми підпливаємо.—Постукавши і зайшовши до каюти сказав Чайльд. Чжун Лі квапно склав речі і вийшов з кімнати. Морозне повітря вдарило у ніздрі і подряпало легені.

—Бували у Сніжній?

—Не доводилося.—Похитав головою Чжун Лі,намагаючись приховати доволі здивоване обличчя,побачивши білі рідкі сніжинки,які опускалися з хмарного неба вниз.

—Значить, і снігу не бачили?—Простягнув руку Чайльд,коли корабель пришвартувався біля криги,ближче до мостику ніяк,лід пробʼє судно. Чжун Лі прийняв жест ввічливості і взяв Тарталью за руку,але продовжив стояти на деревʼяній поверхні і дивитись із сумнівом на кригу,на якій вже стояв Чайльд.

—Не бійтесь. Лід міцніший за руду зіркового срібла і щільніший за утворення янтарю. —Чайльд декілька разів відбив ногою по кризі. Чжун Лі все-таки став на лід,вчепившись у руку Чайльда. Аякс збреше,якщо скаже,що його не тішила така невластива Екс-архонтові поведінка.

—У путь?

—Так.

Завірюхи,на щастя,не було,лиш спокійні пластівці снігу заважали розгледіти непротоптану дорогу. Вони вирішили спершу скласти зайві речі у хаті і привітатись із сімʼєю Аякса. Вже наступав вечір,а значить, температура ще більше знизиться і навіть просто дихати буде неможливо,тимпаче, ходити в темряві і заблукати теж не хотілось,тому вони прийняли рішення переночувати у сімейному будинку Чайльда.

За засніженими соснами почали виднітись деревʼяні балки,згодом стало зрозуміло,що вони слугували невеликим парканом або огорожею. Чайльд спокійно прокрокував,відчинивши незачинену хвіртку. Ось вони вже стоять на порозі. Чжун Лі помітив неприховане хвилювання Аякса,але чи було воно від радості зустрічі через довготривалу розлуку,чи через щось,про що поки міг не знати Чжун Лі,Екс-Архонт не здогадувався. Тільки-но Чайльд склав руку у кулак і підніс до дверей,щоб постукати,як вони зі скрипом відчинились,майже навстіж.

—Аяксе!—Дзвінкий дівочий голос так і прагнув виразити всю радість та щирість,з якою руда дівчинка тринадцяти років налетіла на Чайльда,майже не скинувши його з порогу.

—Тоня,—Аякс дбайливо обійняв молодшу сестру у відповідь,—я теж дуже радий тебе бачити.

—..Аякс?—Перепитав Чжун Лі. Йому було відомо лиш два імені хлопця: Чайльд,імʼя наче для буденного життя;Тарталья,те,яке він використав у Фатуї. Дівчинка обдарувала незнайомця зацікавленим поглядом.

—Це ж пан Чжун Лі,чи не так?

—В тебе гарна інтуїція,як я бачу,Тоня. Давай пройдемо всередину,не стій не вдягнута на морозі. —Дівчинка хитнула головою у згоді і пішла всередину.

—Моє справжнє імʼя,яке мені дав батько—Аякс.—Пояснив Чайльд ,майже пошепки,біля вуха Чжун Лі. Вуха Екс-Архонта стали ще більш багряними,і,здається,не від морозу.

Всередині будинку було дуже тепло,порівняно із звірячим холодом на вулиці. Після вхідних дверей йшов довгий коридор з темного дерева. З кожної сторони було ще близько по три дверей в окремі кімнати. На стінах знаходились свічі у підсвічниках,на підлозі простягнувся довгий, зелений з візерунками,килим. Стояв запах сосни та смаженої їжі. У кімнаті в кінці коридору стало чутно багато голосів:жіночий,доволі лагідний;чоловічий,грубий та твердий;дитячі,що періодично заливались дзвінким сміхом.

Чайльд зняв з себе верхній одяг,повісив його на крючок,те саме зробив Чжун Лі. У дверях, в кінці коридору,нарешті стало видно високу,широку постать,тільки-но очі Чайльда зустрілись з темними,суворими очами батька,Аякс зіщулився,але продовжив тримати посмішку,показувати,що насправді він радий зустрічі з ним. І це була правда. Але вираз обличчя батька не відповідав взаємністю,на секунду здалось,що в коридорі стало так само морозно,як і на вулиці.

—Батьку.—Чайльд сміливим кроком підійшов до тата та потис йому руку. —Я дуже радий тебе бачити,стільки часу пройшло..

Напружену атмосферу розвіяла мати,тендітна жінка,яка вийшла з-за спини батька.

—Юстино**..—Повернувся до неї чоловік.

—Якове***,—спокійним голосом сказала жінка,—не будь таким суворим до нашого сина.—Жінка нарешті підійшла та міцно обійняла Чайльда. —Синочку,як давно ми тебе не бачили! Стільки листів нам присилаєш,а самого тебе не побачиш!

—Мамо,—після обіймів Чайльд підвів Чжун Лі поближче,—думаю,Тоня вже встигла сказати,що я прийшов не один.

Двоє батьків звернули свою увагу на гостя. Чжун Лі ввічливо привітався,потис руки обом,приймаючи усі оціночні погляди. Потім Юстина згадала,що чула про пана Чжун Лі з листів Аякса,і,здається,змогла завʼязатись невимушена,приємна розмова. Мати провела усіх на велику кухню,де вже був накритий стіл із їжею,а за ним,крім Тоні,сиділи ще двоє малих хлопчиків,які,побачивши Чайльда, злетіли зі стільців і обліпили брата. Аякс у свою чергу дістав різнокольорові пакунки,які,як і обіцяв у листах,приніс з собою. Тоня теж не залишилась у стороні і приєдналась до розпакування власної яскравої коробочки. Чжун Лі,що вже сидів за столом із батьками,було цікаво спостерігати зараз не просто за Чайльдом або Тартальєю,а за Аяксом. Розкутим,з не натягнутою посмішкою,зі спонтанною,легкою поведінкою. За Аяксом,який був просто живий.

Уся сімʼя повечеряла. Родина із зацікавленістю послухала спочатку Чайльда,як він,чи все у нього добре,потім заслухалися історій Чжун Лі. Чайльд був радий,що Екс-Архонт сподобався його сімʼї.

  Зрештою, двом дали окрему кімнату,ту,яка раніше належала Чайльду,в тім,вона і зараз його. Просторе ліжко,широкий,мʼякий матрац із товстою,хутровою ковдрою. У куту кімнати до сих пір припадає пилом вудочка та рибальські снасті на тумбочці.

—Ти любив ловити рибу?—Поцікавився Чжун Лі.

—А,так,з батьком раніше ходив,це було наше улюблене заняття.—Відповів Чайльд,запалюючи свічку.

—Чому «було»?

—Після того як я впав у Безодню і зміг з неї повернутись,я став іншим для цього старого. Можливо,я дійсно змінився,тому він відправив мене у Фатуї,думав, концтабірний режим вибʼє з мене всю дурь,але от незадача,його син став Одинадцятим Передвістником.—Чайльд вже сидів на ліжку біля Чжун Лі. Через секунду Аякс задав питання,яке вкрай не стосувалось теми розмови,тому поставило Екс-Архонта у ступор:

—Пане Чжун Лі,у вас коли-небудь були романтичні стосунки?

—————————-

* : виступ попереду носа вітрильного судна.

** : імʼя матері Чайльда нам невідоме,тому воно не є каноном,а лиш авторським хедом.

*** : імʼя батька Чайльда так само невідоме,тому воно не є каноном.