Фанфіки українською мовою

    Ацуші прокинувся першим. Він не одразу збагнув де він. Тигр підвівся та коли помітив, що він у не знайомому йому місці, почав перейматись. Ацуші поглянув убік, де ще спав Акутагава. Ось тут він не на жах злякався, чому це він спить в одному ліжку з ним? Але чомусь Ацуші це не так і лякало, навпаки заспокоювало: це вже набагато краще ніж прокинутись у якогось незнайомця. Він поглянув на годинник, була 6 ранку. На роботу йому було прийти о 8, то ж він ліг назад, обернувшись у бік Акутагава. Біловолосий розглядав лице напарника, він хотів доторкнутись до нього хоч пальцем, хотів доторкнутись до його волосся, але не міг, хто зна, можливо він не спить та очікує поки Ацуші щось зробить, щоб потім вбити його? Хоча це мало вірогідно, тож рука біловолосого тихо піднялась та потягнулась до лиця Акутагави, але зупинилась у декількох сантиметрах від нього. Він все ще не наважувався зробити бажане. В решті решт пальці Ацуші занурились у, напрочуд, м’яке волосся напарника. Біловолосий почав перебирати темне волосся, він не міг зупинитись, тому що воно було дуже м’яким, Ацуші розумів, що це може бути його найбільшою і, можливо, останньою помилкою. Він забрав руку лише тоді, коли помітив, що Акутагава дивиться на нього осуджуючим поглядом. Ацуші стало соромно ще й через те, що він навіть не помітив коли він прокинувся та скільки часу він очікував коли тигр переведе увагу на нього.

     

    -І як ти це поясниш?- Акутагава підвівся, тепер він уже сидів, дивлячись на почервонілого Ацуші який прикрив лице руками, відвернувшись у сторону.

     

    -Щ-що саме?- голос Ацуші помітно тремтів, він намагався заспокоїтись, він відчував власне серцебиття, але це було, скоріш за все, не через страх.

     

    -Ти й сам чудово знаєш що саме.

     

    -Тоді у мене таке саме запитання: що я забув в тебе в будинку?-Ацуші прийняв ту саму позу що й Акутагава та поглянув на нього. Його щоки й досі були червоними, натомість у його напарника вони були ледь рожевими.

     

    -Ти заснув на березі річки, мені більше нічого не залишалось робити окрім як забрати тебе до себе, тому що твоєї адреси я не знаю. Тепер відповідай на моє запитання.

     

    -А..мені просто було нудно,- зрозуміло, що Ацуші збрехав, і Акутагава це добре знав, але вирішив не мучити тигра.

     

    -Все з тобою ясно, -Акутагава знову ліг, повернувшись у бік Ацуші, -на наступний раз я тобі це не пробачу. Ацуші також ліг, повернувшись у сторону Акутагави. Рука знову тягнулась до лиця Акутагави, але біловолосий всіма силами старався заснути, щоб не допустити ще однієї помилки, яка точно стане фатальною для нього. На цей раз він вирішив просто розглядати його.

    Сонце освічувало всю кімнату, кидаючи промені на лице Акутагави, так його лице виглядало, на думку Ацуші, ще красивіше. Біловолосий вирішив оглянути кімнату. Він не встаючи просто поглядом роздивлявся кімнату: письмовий стіл, на якому були не акуратно розкидані листочки та документи. Його увагу привернули полички з книгами, їх було дуже багато. Ацуші навіть не підозрював що Акутагава любить читати. Він примітив на одній з поличок мініатюрну вазочку з трьома засохлими трояндами, які, на диво, тримали свою форму та не  осипались. Йому дуже кортіло підійти та почитати хоч одну сторіночку якоїсь книги, але  він не міг передбачити реакцію Акутагави на це. На тумбочці при ліжку стояла книга та стакан води з лимоном, яка, напевно, стоїть тут доволі часто, тому що у кімнаті пахло трояндами та лимонами. Він тихо взяв книгу та відкрив одну сторінку. Це був роман. Ацуші очікував всього, але точно не роман. Він почав читати. Згодом він і не помітив як прочитав близько 100 сторінок за дві години. Він читав і й далі, якби Акутагава м’яко не взяв книгу з його рук. Виявляється вже була 8-ма ранку, і Акутагава також збирався на роботу. Ацуші здивовано поглянув на Акутагаву, який відклав книгу в сторону.

     

    -Якщо зацікавила, то потім почитаєш, зараз тобі пора на роботу, -м’яким тоном промовив темноволосий. Ацуші не очікував такої м’якості, він радше очікував який небудь скандал або лекцію “чому не можна брати чужі речі без дозволу”.

     

    Він встав та оглянув себе: він спав у своєму звичному одязі, через що той трішки пом’явся, але часу виправляти це не було, тому що йому ще потрібно до роботи якось добратись, адже він не знав де він зараз та скільки звідси добиратися до офісу агенства. Всю дорогу Ацуші не міг забути лиця Акутагави та його м’якого волосся. Хотілося знову доторкнутись до нього, доторкнутись до лиця напарника, отримавши у відповідь взаємність, але це лише мрії, тож він старався не думати про це. Він, звичайно, старався, але у нього нічого не вийшло. Всі вихідні та будні дні він згадував темноволосого. Акутагава своєю чергою згадував Ацуші, якому так сподобалось перебирати волосся напарника. Йому також хотілося б доторкнутись до тигра, але не міг, він не міг повірити у те, що зміг закохатись в Ацуші, і всіма силами відкидав ці думки. Але кожен раз, коли він брав до рук той самий роман, який читав зранку Ацуші, ці думки повертались, і він був змушений з часом прийняти їх. Одного разу, повертаючись з роботи додому пізно ввечері біля моря, Акутагава помітив сидячого на піску Ацуші, який малював щось на ньому. Як же йому кортіло підійти та одразу вилити все про те, що він його кохає, але тепер він просто підійшов. Сонце вже давно заховалось за горизонт та було доволі темно, але місяць освічував все навколо. Акутагава тихо сів біля Ацуші який так захопився малюванням на піску, що навіть не помітив напарника, який розглядав його малюнок. Це був звичайний пейзаж міста. Ацуші відклав паличку якою і малював, і лише тоді помітив Акутагаву.

     

    -А? Що ти тут робиш?- стираючи свій малюнок руками запитав Ацуші перший.

     

    -Просто проходив поруч. Я бачу, тобі подобається малювати?

     

    -Так, інколи малюю, найчастіше саме тут, на піску,- Ацуші стріпав руки від піску та поглянув на Акутагаву, -ти хіба не збираєшся йти додому?

     

    -Ні, не збираюсь поки ти не підеш. Вже досить темно, я не залишу тебе тут,

     

    -Я й не помітив що стало так темно, -він перевів погляд на темні, майже чорні хвилі моря,- і холодно,- останнє промовив тихіше, майже пошепки. Він обійняв себе руками. Акутагава оглянув Ацуші. Він не довго думаючи зняв свій плащ та накинув його на спину Ацуші, щоб тому не було холодно.

     

    -А? Нащо? Тобі хіба також не холодно?- він повернувся до темноволосого склонивши голову набік.

     

    -Мені зовсім не холодно.

     

    Холодний вітер розвіював їхнє волосся, як і їхні всі погані думки. Акутагава не розумів, чому саме з Ацуші він відчував себе комфортно, чому саме з ним він не думав ні про що, окрім тигра, і він не думав про щось погане. Саме у цьому місці Ацуші не хотів спати, йому хотілось годинами дивитись на хвилі та зорі, Акутагава ж навпаки хотів спати. Темноволосий обійняв коліна руками та поклав на них голову, закривши очі, він заснув, надіючись що Ацуші не залишить його тут, а принаймні розбудить та скаже щоб той йшов додому. А надіявся він не даремно. Невдовзі Ацуші помітив що Акутагава спить, та дозволив собі знову доторкнутись до його волосся, а згодом й до лиця. Його шкіра була дуже м’якою та теплою. Він встав та підняв Акутагаву, він був дещо тяжкішим ніж Ацуші собі уявляв. Він обережно пішов у сторону свого будинку. Опинившись у приміщенні, Ацуші поніс темноволосого у спальню, де і зняв з нього взуття, та відніс його разом зі своїм у коридор. Сам він переодівся, але зробити те саме з напарником не наважився, тому він ліг поряд, заплутавшись в обійми Акутагави. Ацуші чудово розумів, що може бути на ранок, але втратити такий шанс просто не міг, тому він ледь доторкнувся своїми губами до губ напарника. Біловолосий, почервонівши, ще сильніше притиснувся до теплого Акутагави та постарався заснути. Цього разу першим прокинувся Акутагава. На годиннику була 5 ранку. Він був шокований тим, що всю ніч обіймав Ацуші. Темноволосий, почервонівши, так і не відпустив Ацуші. Він лише поцілував його в лоб та обійняв сильніше, насолоджуючись моментом, тому що зовсім скоро прокинеться Ацуші, і тоді йому доведеться придумувати відмазки чому він його обіймав всю ніч. Біловолосий прокинувся на 10-ть хвилин пізніше Акутагави. Він поглянув на здивованого напарника який трішки відсторонився.

     

    -Щось не так?- сонним голосом запитав Ацуші.

     

    -Тобто для тебе нормально що зараз я обіймаю тебе?

     

    -А тобі щось не подобається?

     

    -Тц, сам догадайся,- з цими словами він притиснув Ацуші міцніше до себе.

     

    -О, то виходить що подобається?- тигр тихо посміявся. Вони пролежали так ще хвилин 10. Сонця ще не було видно, але до його появи залишалось всього декілька хвилин.

     

    -А ти не хочеш чогось більшого, ніж просто обійми?- Ацуші посміхнувся

     

    -В якому сенсі “більшого”?- Акутагава здивовано глянув на нього.

     

    -Ну, навіть не знаю,- він підтягнувся ближче до лиця Акутагави та накрив його губи своїми всього на одну-дві секунди. Темноволосий декілька секунд здивовано дивився на Ацуші, а потім впився в губи тигра, легко покусуючи його губи та переплівши їхні язики. Ацуші отримував насолодження від звичайного поцілунку, а що буде якщо діло дійде до чогось більшого, ніж просто поцілунки?

     

    -Досить з тебе. Давай краще спати,- звичайно, Ацуші також хотів спати, адже на годиннику була о пів на шосту, тож він притиснувся до Акутагави сильніше та продовжив спати. Згодом заснув і Акутагава.

     

    1 Коментар

    1. Aug 16, '23 at 05:42

      Чекаю продовження, це самий найкращий фф який я прочитала на цій платформі