Фанфіки українською мовою

    Music: Fairytale.
    Art
    Легенда «Квітка сну і мрій»

    Передмова від автора: Найбільш точні інтерпретації імен з англійської: Аль-Хайсам, Каве, Тігнарі/Тіґнарі, Сайно, Альбедо, Джонглі/Джонг Лі; Тігнарі чомусь немає в списку героїв; Фанфік, хоча й був написаний для себе, проте автор захотів показати своє дитище. А ще сподіваюся, що автор пісні не підтримує болото.

    Приємного читання.

     

    Тонкі й витончені пальці гралися на струнах музичного інструмента, вражаючи внизу оточуючих своєю мелодією. Цей хлопчина наче із золота за рахунок свого волосся, що ніби виблискували під штучними променями люстри.

    I’m in love-e, – протяжно виспівуючи, добавляє:

    With a fairytale. – Каве закоханий у казку, та яка стоїть внизу перед ним, чи ту, яку він уявляє?

    Even tho-oughh, – чи зможе Аль-Хайсам зрозуміти, – It hu-urts. – що розтинає Сонце?

    ‘Cause I do-on’t ca-are, – чи так само, – If I lose my mi-ind.’ – втрачає розум, відколи слова і голос пролунали в голові?

    I’m a-already, – “Я вже” про що ти, Каве, толкуєш?

    Cu-ursed. – Чому береш настільки високу ноту на “проклятий“, це допомогає тобі позбутися нав’язливих думок? Чому ніколи не говорив мені про це? Чи, може, ти обрав нинішній час, аби сказати?

    Вони майже не говорили по душам з того самого дня в барі, але принцип не змінюється, Аль-Хайсам, як зазвичай, виступає слухачем, а Каве викарбовує з душі слова, що перетворюються на мелодію, яку рідній людині легко прочитати.
    Парубок не зупиняється, ллється звідусіль, поширюється по світу через онлайн ефіри людей. Пальці скріплені з душею, вони підвладні їй, можна вважати, що люди почули голос душі митця.
    Аль-Хайсам не дивився більше нікуди, лише на сонце, яке не обпікало очі, а лише приголомшує. З кожною нотою він губить час, проте вирвали його оплески присутніх. Споглянувши на блондина, промайнула думка, що таким чином вони знову поговорили, як тоді в барі.

    *****

    – Ти..- спроба віддихатися, – вганяєш мене у якісь рамки. – заходить у кімнату, захекавшись.

    – Відчуваєш себе нестямно-змученим? – спокійно заходячи другим.

    – Так. Будь-якому митцеві важко розкривати свою душу на публіці.

    – Меньше б давав інтерв’ю.

    – Бодай десь я з тобою згодний. – зітхнув, поклавши музикальний інструмент і смичок в чехол на підлозі, біля стола.

    – Відколи тут маки? – поцікавився той, підійшовши трохи ближче, щоб роздивитися міні вазу з маками.

    – Вони росли недалеко від території нашого інституту. Їх червоний колір гарно обігрувався променями сонця, та й я продумав, що, як занесу сюди, то сонце освітить кімнату.

    – Сонце не освітить. – заперечує, від чого Каве наче повертається в реальність, бо він мав надію, що сонце проб’ється крізь крону дерева, яке закриває вікно майже повністю. Де-не-де слабке освітлення попадає у кімнату, але тільки повинен бути жаркий день.

    – Чому це? – запитує, і вже в голосі ні каплі надії, просто для галочки.

    – По легенді «Квітка сну і мрій» не була для сонця. Маки були створені Флорою, богинею весни, для ночі.

    – Ти навіть таке знаєш. – вже без здивувань, спокійно, звиклий до начитаного друга.

    – Маки, за легендою, дарують найсолодші сни. Було б добре для тебе, якби з маками завітав Морфей. – Аль-Хайсам наче натякнув на нічні кошмари музиканта. Не будучи начитаним, всерівно усе зрозумівший хлопчина, просто тяжко зітхнув, дивлячись на червоні пелюстки.

    – Ще одного сусіда я не витерплю, – пустивши смішок, повертає голову до співрозмовника, – Мені тебе предостатньо. – здавалося, що сонце-таки завітало, ось воно, прямо тут.

    Аль-Хайсам не знав що вдіяти зі собою, губи самі потягнулися до інших, лише на кілька секунд притиснувшись до них, потім відсторонившись.

    Цього було достатньо, даби хлопець остаточно пішов з кімнати, не сказавши ні слова. Той стояв нерухомо, він не міг повірити в теперішнє. Але точно знав, що зміг доторкнутися до сонця, і зробив це першим. Парубок швидким темпом покинув будівлю, його ланіти зачервонілися, як буряк, що колись використовували для рум’яних щічок.

    – Чому я взагалі тікаю?! – вийшовши з приміщення на вулиці, голосно запитує сам себе.

    – Може хочеш виплеснути емоції? – знайомий голос гукнув йому в слід. Це Тігнарі.

    – А може хочу! Дуже треба! – повернувшись тілом до нового співрозмовника, стискаючи кулаки.

    – Спокійно, Каве. Гайда прогуляємося. – цей хлопчина мав фетиш носити аксесуар у вигляді вушок фенека. Хоча, людей це не дуже дивує, і не таке бачать, та й він найкращий в сфері ботаніки, плюс хороший піаніст. Вони розпочали рух по території.

    – Хіба біля тебе не вештається цілодобово Сайно, як ти його позбувся?

    – Вирубив. – на нього косо глянули. – Жартую, він грає карти в барі.

    – Не жартуй так більше. Я починаю реально за нього переживати.

    – З цим жартівником усе буде гаразд. А тепер стосовно твоєї ситуації, знову сварки з сусідом?

    – Не сказав б..якби виразитися..- від легкої нервозності почав бігати очима, – Ти хотів б поцілувати Сайно? – той глянув на нього, як зазвичай на згаданого, коли розповідає черговий невдалий жарт.

    – Що? До чого ти ведеш?

    – До того.

    – Ти поцілував Аль-Хайсаму? – здивовано запитує, не віривши своїм вухам.

    – Навпаки. – відводить погляд.

    – Знай, тепер тебе ненавидять усі жінки. – спокійно стверджує піаніст.

    – Жінки то одне, а я взагалі його сусід. І де мені тепер спати?!

    – Там само, де ти зазвичай спиш.

    – В теплих мріях..

    – Каве! Ти спиш у кімнаті зверху нашої. Я певен він вже встиг прийняти душ і ліг спати.

    – А якщо ні? – стривожено глядить на співрозмовника.

    – То йдемо до мене. Я недавно зробив файну настоянку. Заспокоює вмить. – його потягнули назад.

    – Тігнарі.

    – Що таке?

    – Дякую.

    – Нема за що.

    До глибокої ночі їх верхній сусід сидів у кімнаті Тігнарі й Сайно. Той прийшов трохи пізніше, коли блондин збирався покинути їхнє “гніздечко”.

    – Накінець-то повернувся. – вони перекинулися вітаннями і Сайно пішов спати, а Каве вже вийшов з кімнати, Тігнарі його провів. Подякувавши, попрямував до себе.

    Тихо відкриваючи двері, які цього разу не скрипіли, заходить всередину. Світить лише настільна лампа, а сусід вже давно спить. Парубок тихенько хапнув свій домашній одяг, зайшов у ванну кімнату, через деякий час вийшов уже чистий і переодягнений. Добре коли учбовий заклад забезпечений хорошим фінансуванням, щоб дозволити кожному по душовій.

    День закінчився, як тільки лице доторкнулося подушки. Миттєво заснув. На диво, ніякі кошмари його не мучили.

     

    0 Коментарів