тейон, життя якого не відремонтувати.

— що будеш робити опісля? — хлопець повітря жадібно вдихає, намагаючись компенсувати всі загублені моменти життя.

немов так можна відремонтувати те, що розтерто в пил.

«життя не відремонтувати, коли воно стоїть на лічильнику, чуєш, тейоне?».

він хмуриться, думки жадібно бігають по його тілу, намагаючись почати революцію й взяти оболонку під контроль.
життя на лічильнику й правда не відремонтувати, тоді який сенс хвилюватися й боротися?

— після чого. .? — на лі з інтересом й легким вогнем дивляться очі співрозмовника.

вони знайомі годину. можливо дві.
хто зна, скільки пройшло з тих пір як тейон поцілував дивного, але до зірок перед перед очима красивого незнайомця в барі?
годинник й телефон вже не потрібні, час не має сенсу й цінності.

більше не має.

— я знаю.

— дідько.

незнайомець лається так чітко, розрізаючи повітря своїми словами немов лезом катани.
різко, без зайвих вдихів й співчувань.

щодо співчувань лі міг би посперечатися.

здається, в очах його співрозмовника руйнується всесвіт. це й не дивно.
хлопець готовий зробити ставку на вдачу, що він був таким самим цілу вічність (десять годин) тому.

— ти теж. . ?

— типу того. — головою зі сторони в сторону хитає, з біллю посміхаючись сонцю.

типу того. .

«якщо мені не пощастить, то цей балкон зірветься й я заберу тебе з собою в потойбіччя, навіть не знаючи твого ім’я».

— творити хаос й розбій не дуже хороша ідея в такому випадку.

— о господи, тільки не починай бубніти. — він хмуриться, відмахуючись від повчань, котрих не любив при житті, що вже казати про зараз.

у відповідь йому посміхаються.
ніжно.

при житті він би запитав номер хлопця, схожого на літнє неюо піж час заходу сонця.
немов зараз він мертвий.

— можна твій номер, як тебе там. . .т. .? — а про себе шепоче «ніколи б не зробив так при житті».

думки читає. біс красивий.

— тьон. і в мене немає телефону.