Місія на сьогоднішню ніч – Хан Джисон

Мінхо – журналіст у жовтій пресі. І він нудиться на своїй роботі, так як давно йому не траплялась дійсно цікава новина. А як же ще отримати гарячу новину, як не спричинити її самому.

Журналіст вже давно придивлявся до відомого айдола Хан Джисона. Знав, чим він займається кожного дня, куди ходить випити кави, де збирається з друзями. Та навіть анонімний клуб до якого час від часу заходив Джисон. На щастя, у Мінхо були друзі в керівництві бару, які могли його туди протягнути на один день, на місце бармена. 

Він довго вибирав, що йому одягти, щоб у Хана дух перехопило. Звісно, він знав, що він красивий і у нього хороше тіло. Тому вміло це використовував. 

*У барі* 

 ⁃ Тебе пригостити коктейлем? – запитав Мінхо в сьогоднішньої його жертви, стоячи за барною стійкою. 

 ⁃ А тебе керівництво не покарає, за те що, так бездумно коктейлі за рахунок бару пропонуєш?

 ⁃ Не покарає.

 ⁃ Щось я раніше тебе тут не бачив  – ти новенький? Мінхо (щойно прочитавши ім’я на бейджику, додав) Хан – тим паче не роби дурниць, а то звільнять після першого ж робочого дня.

 ⁃ Не бачив ти мене, тому що я не з робочого персоналу, а з верхівки – довелося підмінити одного недотепу. Тому не звільнять. 

 ⁃ Да да, бреши більше, красунчику. 

 ⁃ Ох, так ти вважаєш мене красунчиком? 

 ⁃ Господи, добре, давай сюди свій коктейль, тільки замовкни, – зніяковівши відповів айдол. 

Мінхо зробив йому коктейль, звісно, наливши більше міцного алкоголю, ніж потрібно, для здійснення свого задуму. 

– Ось, тримай, малий. 

– Ей, чому це я малий?

– А чому ні?

– Тому що, ти взагалі знаєш, хто я? – вирвалось у молодшого. 

– Ні. А хто ти? – з усмішкою запитав журналіст. 

– Да забий, – намагався вийти з ситуації Джисон, – малий зміг би так? – І тут хлопець взяв і одним ковтком випив весь вміст бокала. 

Мінхо зрадів такому розвитку, і посміхнувся ще ширше – Так дійсно, беру свої слова назад. Ти не малий , ти дуже самовпевнений малий. Будь обережніше. 

– Ах так, давай ще один коктейль. 

Мінхо зрозумів, що якщо піде на поводу у молодшого, то сьогоднішню ніч Хан проведе в обіймах унітаза. А в його планах були дещо інші обійми. 

– Так звісно, тільки джин закінчився – потрібно сходити по нього в підсобку. 

– Сумно, як же ти залишиш своє робоче місце? – надувши губки сказав Джисон. 

І саме в цей момент за барною стійкою з’являється інший хлопець в береті, який був частиною робочої форми цього бару. Джисон зауважив, що Мінхо набагато більше пасував берет, ніж щойноприбувшому хлопцю. 

 ⁃ Ходімо, – сказав Мінхо, потягнувши розгубленного хлопця за руку, в напрямку темного коридору. 

Джисон похитнувся, чи то від неочікуваності моменту, чи то від випитого алкоголю. 

– А казав, що пити вмієш, – поглянув на Хана з насмішкою старший. 

Після того, як вони зайшли в тісну підсобку, Хан забув про те, чому взагалі сюди пішов. Йому здалось, що розум він залишив десь на дні того порожнього стакана. Так як далі він не міг думати ні про що, окрім сильних рук бармена на своєму тілі. А після переміщення хлопців в кімнату мотеля, який знаходився над баром, взагалі втратив останні крихти розуму. 

*На ранок в номері мотелю* 

На ранок Мінхо прокинувся і, намагаючись не розбудити айдола, скинув фотографам зі свого журналу адресу мотелю. 

Через певний час Хан прокинувся, побачивши, що Мінхо ще спить, він вирішив  одягтися і непомітно вийти з номеру. Всетаки, вчорашня ніч була помилкою. 

Але не встиг Джисон відкрити двері, як його одразу ж засліпили спалахи фотокамер. 

Хлопець якнайшвидше закрив двері номера. 

 ⁃ Дідько, звідки вони… – І тут Джисон все зрозумів, поглянувши на хлопця, що сидів на ліжку та дивився на нього – Це все ти?

Мінхо, підітнувши губи, тільки і зміг, що кивнути в знак згоди. 

Начебто все вийшло за його планом, але чому тоді зараз він відчуває не радість від чудово завершенної місії, а розчарування…