Фанфіки українською мовою

    Як вони опинилися в одній кімнаті, не пам’ятав ніхто. Але те, як швидко вони продовжували цілуватися, було, безперечно, бажанням двох.

    – Так чи ні, Ніле? – сказав Ендрю, задихаючись від цього шаленого поцілунку, і бажання більшого. Ніл з розкуйовдженими кучерями та в його руках – видовище яке Ендрю хотів запам’ятати назавжди.

    – Ах, Ендрю, так! – пробурмотів Ніл у губи Міньярда. Блакитного в його очах майже не лишилося, він був у схожому стані, що й Ендрю. Це було бажання, величезне бажання більшого.

    Ендрю потягнув нижній край футболки Джостена вгору, тримаючи його одною рукою, мовчки пропонуючи її зняти. Останній відразу ж схрестив руки знизу, взявшись за край футболки, і за секунду зняв її відкинувши кудись подалі. Він не знав, як Ендрю відреагує на його шрами, але, відверто кажучи, його це не турбувало.

    Міньярд навіть не звернув уваги на шрами (або тільки зробив вигляд? В будь-якому випадку він потім захоче про це поговорити.), відразу ж притискаючись до губ рудого своїми. Ніл потягнувся до волосся Ендрю, притягуючи його ближче. Хоча, здавалося б, куди ближче.

    Спотикаючись, Ендрю опустив Ніла та потягнув за талію, несучи далі в глибину кімнати. Він різко розвертається разом із ним на сто вісімдесят градусів, трохи штовхнувши його. Ніл ударяється об щось ногою, і одразу падає на м’яке ліжко.

    Ендрю сідає зверху на рудого. Той, спершись на лікті, тоне в майже чорних очах Міньярду. Останній одразу ж тягнеться за ще одним поцілунком. Однією рукою він хапає Ніла за підборіддя, і щойно останній розслабив щелепу, Ендрю проник язиком усередину. Їхні язики спліталися в шаленому ритмі. І вкотре, Міньярд думає, що Ніл брехав, коли казав що не вміє цілуватися.

    Ендрю поцілунками переходить до різкої щелепи хлопця, кусаючи його там. Переходить вниз по шиї до грудей, і зверху чується голосний стогін.

    Він переходить нижче, хапається зубами за ширинку штанів Нілу, вибиваючи ще більше звуків. Опускаючи штани разом із білизною, Ендрю взявся до справи.

    Останній дзвінок вони уявляли точно не таким.

    ———

    — Нікі, куди ти мене ведеш?

    — Я хочу познайомити тебе зі своїми братами! – весело сказав Хеммік, тягнучи Ніла далі від школи.

    — Навіщо?

    — Ти мій друг, Ніл, це обов’язково!

    Виявляється, Нікі відвів його не так далеко від школи. Це була невелика природна територія, яку всі називали шкільним парком. Теплої осені це місце було дуже популярне, і вільних місць майже не було. Красивий маленький парк, з деревами та іншою живністю на кшталт рослин. Між уроками на перервах (особливо великих), школярі йшли сюди, і проводили весь час сидячи на лавках, чи траві. Вони зупинилися біля дерева. Воно було низьким та з великими гілками, тим самим створюючи невеликий вакуум біля коріння, де, власне, сиділо двоє близнюків.

    Один з них сидів спершись на стовбур дерева, тримаючи книгу в руках, і беручи якісь ласощі з ланч-боксу. Другий лежав поруч тримаючи в руці сигарету, і курячи з заплющеними очима.

    — Гей, хлопці! Я декого привів! – весело сказав Нікі, привертаючи увагу цих хлопців.

    — Знову твій черговий друг-гей? Огидно. – Сказав один, не відволікаючись від книги з біології.

    — Ти просто заздриш, що він має друзів. – сказав близнюк, не розплющуючи очі.

    — Хлопці! Подивіться на мене! – відірвавшись від книги, один хлопець подивився на них двох, а другий поклав руку під голову і розплющив очі в напрямку Нікі. — Це Ніл! І він не гей! Ну, він мені про це не говорив.

    — А ви..? – Запитав Ніл, натякаючи на те, щоб вони представилися.

    — Ох, той, що палить – Ендрю, а другий це Аарон. Ти можеш їх плутати, але зазвичай, всі їх розрізняють по стильові одягу. – посміхнувся Нікі радісно дивлячись на Джостена.

    — Та вони не дуже й схожі, себто, обличчями – так, але хіба вони не різні? – нахмурившись Ніл почав пильніше дивитися на близнюків, знаходячи лише відмінності. Їх можна сплутати?

    — Так, – сказав Ендрю, розглядаючи Ніла з ніг до голови. — Він – нормальний близнюк.

    — А ти тоді хто? – заплутавшись ще більше, спитав Джостен.

    — Очевидно, що ненормальний. – і зробив затяжку.

    Ніл промовчав, сідаючи біля Нікі.

    — Ну що? Які плани на вечір? Я хотів би запросити Ніла і пару друзів до нас увечері.

    — Я буду вчити хімію. – і після цих слів Аарон повернувся до книги.

    — А ти, Ендрю? – він промовчав, але через півхвилини відповів:

    — Не знаю, буду в кімнаті.

    — О, може, подивишся разом із нами кіно? – спитав Нікі, хапаючи – з ланч-боксу Аарона – шматочок яблука.

    — Ні.

    — Добре. – Нікі не наполягав, що досить сильно здивувало Ніла. Близнюки тепер були ще більш цікавими для нього. Далі вони сиділи тихо, доки не закінчилася перерва, і розійшлися по школі.

    Пізніше Ніл, Метт, Ден та Елісон прийшли до Нікі, і вони сіли у вітальні, дивитися якийсь із «дуже цікавих» дисків, які Нікі нещодавно купив. Останній відійшов за снеками на кухню.

    У будинку було тихо, близнюки були по кімнатах, це очевидно, але Ніл не звернув на це уваги, тягнучи себе в розмову з друзями. Ох, те, що у нього є друзі – досі не звичне, але Ніл намагається до цього звикнути. Потім Аарон спустився до них тихо сідаючи, і дивився фільм із ними.

    Майже наприкінці фільму Джостен відпросився покурити, і Нікі підказав куди йти, щоб вийти на заднє подвір’я.

    Вийшовши туди він побачив, що на сходах сидів Ендрю. Це явно був він, Аарон не мав таких широких плечей, ба більше, Ніл тільки що бачив його з іншими. Присівши за півметра від нього, Ніл дістав пачку цигарок, і виявив, що забув запальничку.

    — Ендрю, не буде чогось підпалити? – Сказав він дивлячись на нього, той у відповідь мовчки витяг зі своєї пачки запальничку, і підштовхнув її, щоб вона покотилася бетоном прямо до Ніла.

    Тихо подякувавши, той запалив цигарку, і тим самим рухом повернув її назад.

    – Однакові цигарки? – зруйнував тишу Ніл.

    – Ага, – нудно промовив блондин, дивлячись у далечінь. – З чого ти взяв, що я Ендрю?

    – Хочеш сказати, що ти Аарон?

    – Можливо.

    — Облиш, ви не схожі.

    — Уважний Ніл, чи просто пощастило? – це було риторичне питання, але хіба Ніл був би Нілом, якби промовчав? Безумовно ні.

    — У тебе ширші плечі.

    — У темряві багато не побачиш, раптом здалося?

    — А тоді у вітальні зараз сидить Ендрю, і розповідає які ж геї огидні?

    — О, ні, це Аарон.

    — Чи це означає, що ви ще менш схожі? Ти явно не гомофоб.

    Відповіді не було, що говорило про мовчазну згоду. Через хвилину Ендрю загасив сигарету, що дотліла до фільтра, і пішов.

    Ніл посидів ще трохи, і пішов у вітальню.

    Фільм все ще йшов, тому він тихо приземлився на своє місце, не заважаючи іншим.

     

    ———

     

    Наступного разу вони зустрілися, біля того ж дерева, де побачилися вперше.

    Усі дерева-будиночки [маються на увазі низькі дерева з великими гілками, як це, які нагадують по атмосфері маленькі будиночки] були зайняті, а Нілу хотілося тиші. Тому побачивши, що біля дерева лежить Ендрю, він пішов до нього.

    Він запалив сигарету і сів біля блондина, той тільки розплющив одне око, дивлячись на порушника тиші, і закрив назад, затягнувшись своєю сигаретою.

    – Любиш заважати? – низько сказав він.

    – Це єдине тихе місце.

    – Ніл любить тишу, – глузливо сказав Ендрю. — Навіщо тобі такі гучні друзі?

    – Друзі – це не місце. – разом з димом відповів Джостен.

    – Але ж вони впливають на місце.

    – Вони мені не заважають, мені заважають чужі люди.

    – Хіба я не чужий? – підняв одну брову Ендрю, і трохи розплющив око, дивлячись на Ніла під променями сонця. Він зараз привабливий – на думку Ніла.

    – Принаймні, ти тихий.

    – Звідки тобі знати чи тихий Аарон? [мається на увазі вираз про себе, ніби видаючи себе за Аарона, він сказав цю фразу]

    – Все ще думаєш, що я вас плутаю? – Джостен підняв брову у відповідь.

    – Думаю, тобі просто щастить. Ти великий щасливчик Ніл, раз я ще не покалічив тебе.

    – Діставай ножі, подивимося, хто краще. Говорять, вони завжди при тобі.

    – Це загроза?

    – Скоріше пропозиція.

    Після цього знову настала тиша, і ніхто не був проти цього.

     

    ——

     

    Ніл та Ендрю почали більше спілкуватись. Вони почали грати в правду та дві правди і одну брехню, і дуже багато дізнавалися один про одного. Вони ходили один до одного в гості і навіть на ночівлі.

    За всіх, Ендрю завзято ігнорував будь-яке спілкування з Нілом, і останньому стало цікаво.

    Ніл прийшов до будинку кузенів, правда вже до Ендрю. Будинок був порожній, крім них двох, тому це був чудовий час для їх комфортного спілкування.

    – Дві правди та одна брехня. Я не вмію цілуватися, мені цікаво чому ти мене ігноруєш при всіх, у дитинстві в мене була собака. – Сказав Джостен, роблячи чергову затяжку.

    – Тупий натяк Ніл, я про це не говоритиму. – коротко відповів Ендрю, перебуваючи ближче до Ніла, ніж у їхній перший перекур, в вечір кіно у Нікі.

    – Чому?

    – Ні, ти величезна проблема, Ніл Джостен. Ненавиджу тебе.

    – Не думав, що став для тебе такою очевидною проблемою. Хіба ти не казав, що тебе нічим не пройняти?

    – Заткнися придурок.

    – Як грубо, здається я особливий, якщо ти так злишся. Ти сказав що я тупий, тоді поясни мені як є. – сказав Ніл, не віщуючи нічого незвичайного, але роблячи досить глибокий вдих диму.

    – Ненавиджу тебе, – рішуче сказав Ендрю. – Але це не означає, що я не хочу тобі відсмоктати.

    Що.

    Що?

    – Я тобі подобаюся? – Рука з сигаретою завмерла, і він повільно повернув голову на блондина.

    – Я тебе ненавиджу, ти справді тупий. – загасивши сигарету, повторив Міньярд.

    Ніл з подивом дивився як Ендрю пішов знову в будинок.

    Ніл ще хвилин п‘ять сидів та намагався зрозуміти що тільки-що сталося.

    Уся банда друзів зібралася разом. Метт, Ден, Елісон, Сет, Аарон, Кевін, Нікі, Рене, Ендрю, Ніл. Всі десять разів зібралися в порожньому – Дядько Стюарт поїхав до Британії на тиждень – будинку Ніла.

    Було багато випивки, і навіть Ніл із Рене сьогодні пили. Щоправда, друга обрала коктейль із мінімальною кількістю алкоголю, щоб не п’яніти, але й пішовши на зустріч друзям, які її вмовляли підтримати їх.

    Кевін, Аарон, Сет та Нікі – вже були досить п’яними. Метт, Ден, Елісон і Рене – були лише трохи п’яні. Ендрю і Ніл були майже тверезими.

    Елісон запропонувала пограти в правду чи дію, і відразу ж почала всіх вмовляти. Багато погодилися, і щоб погодився Ендрю, вона вмовила Ніла. Всі вже давно зрозуміли, що хоч у них і «дивна дружба» — Ендрю завжди був необачним, коли справа стосувалася Ніла.

    Хоч Ендрю не вміє шкодувати, але в певний момент він хотів би навчитися.

    – Ніл, правда чи дія? – Запитала Ден, коли до неї весело схилилася Елісон і щось прошепотіла на вухо. Перша одразу засяяла і подивилася на Ніла, чекаючи на відповідь.

    – Дія. – правда все ще лякала Ніла, тому в цій грі він вирішив обирати її найменше.

    — Сім хвилин у раю з Ендрю. – після цього по всій кімнаті пройшло голосне “оооо”, але Джостен тільки насупився, намагаючись зрозуміти, що це таке.

    – О, любий, – зрозуміла натяк Елі. — Це коли двох людей зачиняють у шафі на сім хвилин, і вони можуть там робити що завгодно. Але бажано щось інтимне, на кшталт поцілунку чи засосу.

    Ніл ще більше спохмурнів, дивлячись на Ендрю, мовчки прохаючи його допомогти з ситуацією. Але той лише подивився на Джостена, знизуючи плечима, мовляв «сам вибирай, мені все одно».

    Так що Ніл підвівся, а за ним і Міньярд.

    – Шафа досить маленька, може, комора? – запропонував рудий, і коли всі погодилися, вони зайшли до темного приміщення. Таймер розпочався.

    ———-

    – Невже ми їх так цікавимо? – тихо спитав Ніл, сівши біля Ендрю. Спершись о стіну він витянув ноги поперед себе.

    – Мені насрати. – також тихо відповів Міньярд дивлячись в стіну напроти.

    Ніл просто продовжував розглядати Ендрю, як він це робить завжди.

    – Ти витріщаєшся.

    – Тобі не подобається? – він продовжив заннятя. Перед тим як Ендрю знову заговорив, Ніл подумав «я готовий взяти все що ти даси, навіть, якщо це не матиме в собі чогось серйозного».

    – Так чи ні? – він подивився в очі Нілу, та витянув руку майже торкаючись шиї Ніла.

    Він кивнув.

    – Мені треба «так» чи «ні», Ніле.

    – Так, Ендрю. – в цей момент прохолодна рука торкнулася вже гарячої та почервонілої шиї Ніла позаду. Одразу ж в нього пішли мурахи.

    Він точно сходить з розуму.

    Ендрю продовжував трохи стискати шкіру, в той час як Ніл заплющив очі, та відкинув голову до стіни.

    В цей момент він відчув ще шось м‘яке. Через секунду він зрозумів, що Ендрю поцілував його в шию, прямо там, де його пульс зходить зрозуму.

    Ніл глибоко видихнув, та трохи відкрив очі, дивлячись як Ендрю цілує його прямо під вухом. Він затрясся від інтимності цього моменту, та від того як він тонув в мурахах.

    Ендрю підняв голову, та дивлячись на Ніла, передвинув руку на передню частину шиї, наче збирається його придушити. Вони продовжували дивитись в очі один одному. Ніл ще більше почервонів, коли побачив якими чорними стали очі Міньярда. Коли ж Ендрю перекидав погляд з очей на губи, Ніл думав, що зможе померти від жаги.

    – Так чи ні? – хрипко прошепотів Ендрю йому в вухо.

    – Так. – Ніл майже простонав це слово, але він не зважав на це уваги, все ще дивлячись на губи блондина.

    Ендрю повільно приблизився до Ніла, вони могли відчувати подих один одного. Коли Ніл зрозумів, що Ендрю чекає – одразу притиснувся губами до губ Ендрю. По його тілу пройшовся струм, він не міг порухати ні одною частиною тіла, окрім голови, коли він ще сильніше притиснувся до Ендрю.

    Рука Міньярда трохи натиснула на шию, майже перекриваючи Нілу повітря.

    Від цього стало ще гірше.

    Вони цілувались і цілувались, до поки Ендрю не лизнув губи Ніла, і той не привідкрив рот. Їх язики почали танцювати в цьому поцілункові, повітря з легень Ніла взагалі зникло.

    Ендрю робив з Ніла желе, тим, наскільки він його цілував. Наче він не міг жити без цього, наче якщо вони перестануть, то Ніл зникне.

    – Залишилась хвилина! Надіюсь нам не треба буде прибирати після вас! – весело крикнув Нікі.

    Після цього Міньярд відсів від Ніла назад.

    Вони обидва були червоні та намагались відновити дихання. Ніл забув все про що він думав до цього. Він був готовий зробити все що завгодно, аби тільки Ендрю знову його поцілував.

    ——

    Коли всі розійшлися, залишився тільки Ендрю. Вони покурили на балконі другого поверха та спілкувались наче нічого не відбулося, обговорюючи завдання з математики.

    Коли Джостен ліг в ліжко, він довго не міг заснути та намагався зрозуміти, чому його тіло так сильно реагувало на Ендрю.

    Можливо він теж був би не проти відсмоктати Ендрю.

    Від цьої думки Ніл накинув ковдру на голову, та намагався заспокоїтись.

    Він надіявся, що, можливо, після цього Ендрю перестане його ігнорувати при всіх.

    ———

    Цього не сталося.

    ———

    І ось, Ніл уже в будинку в Елісон (вона, нарешті, зуміла знайти якусь причину для вечірки), і поряд з ним усі його дев’ятеро друзів. Навіть Кевін та Аарон були для нього друзями, що, звичайно, було дивно.

    – І так! Граємо в пляшечку, але з правдою чи дією! Для тих хто не знає, якщо ти не виконуватимеш правду чи дію, то цілуєшся з тим хто крутив пляшку, – вигукнула Елісон, яка вже досить напідпитку. Більшість швидко погодилися, та й пара чоловік – через кілька хвилин умовлянь – теж. – Чур я перша!

    Елісон випав Кевін.

    – Що вибереш Кевін?

    – Дія.

    – Ви з Аароном повинні бути в парі сантиметрів один від одного, – Дей помітно заспокоївся, чекаючи гіршого. – Обличчями.

    Після цього вся кімната засміялася і було багато «оооууу!». Кевін переглянувся з Аароном, але той з огидою сказав, що краще померти, ніж це. Тому Кевін подивився на Елісон, запитуючи поглядом.

    – Я передумала друзі. – Сказала Елісон, розуміючи, що говорив погляд Дея.

    – Правила – є правила. Вперед, не хвилюйтеся, ми вас, якщо що, відтягнемо один від одного. – весело белькотів Нікі, відверто сміючись з них.

    – Завалися Нікі! – Сказав Кевін, йдучи до Елісон.

    – Взагалі я заздрю! Кевін був у мене в списку![мається на увазі список популярних людей з якими Нікі міг переспати. Про цей список він говорив на початку першої книги]

    Елісон промовивши щось на кшталт «чим швидше почнемо – тим швидше закінчимо» відразу поцілувала Кевіна, і той відповів. Це було буквально секунд п‘ять – у супроводі тихих розмов – перш ніж Елісон нахилилася назад. Обидва виглядали явно не тими, хто цього хотів і кому це сподобалося.

    Кевін тихо сів на своє місце і покрутив пляшку. Потрапила Рене, вона обрала правду і тому Дей поставив якесь питання про ексі. Після цього їй випав Ендрю, він вибрав дію, і вона задала йому віджатися п’ять разів.

    П’яному Нілу дивитись на Ендрю виявилося просто протипоказаним. Те, як м’язи в сильних блідих руках плавно перекочувалися під час руху – було просто знущанням над Нілом. Жоден м’яз на обличчі блондина не здригнувся, і це ще більше впливало на Ніла. Ледве як відірвавши погляд від Ендрю, який уже сів назад, Джостен випростався, і зробив ковток зі склянки з віскі.

    Ендрю випав Метт, він вибрав правду.

    – Здається ти заглядаєшься на Ніла.

    В момент тиші в кімнаті, всі почули сміх. Коли вони подивились хто сміється, це була Рене яка тихо сміялась і дивилась на Ендрю. Ендрю в цей час теплим поглядом подивився на Рене, яка зрозуміла, що він тільки що пошуткував.

    – Навіть не знаю, Ден як думаєш, Ніл не буде проти нас втрьох? – з усмішкою сказав Мет, підтримавши жарт. Після цього – сміятись почали всі.

    – В плані? – незрозумівши спитав Ніл.

    – Знаєш, а я не проти. – весело сказала Ден. – Якби не Енрдю ми або усиновили б Ніла, або забрали би до себе.

    Ніл повернувся до Ендрю, та підняв брову, мовчки запитуючи про що мова. Ендрю на це тільки закотив очі.

    – Окей, я цього взагалі не очікувала, але в цьому є сенс. – сміючись сказала Елісон.

    Коли Ніл запитав знову, всі тільки відмахнулись та продовжили грати далі. Ніл похмуро відкинувся на диван, біля якого сидів.

    Шийка пляшки показала на Нікі, і той знатно повеселішав, коли побачив що його черга настала.

    – Я обираю дію!

    – Тоді, – Бойд замовк, намагаючись придумати якесь завдання. – Обіймай Кевіна хвилину. Може, він перестане говорити лише про ексі. – після цього Нікі одразу обійняв бік Кевіна. Не те щоб останній був цим задоволений, але й сильно не обурювався, більше стріляючи гнівним поглядом у Метта.

    Нікі відірвав одну руку, і покрутив пляшку. Випало на Ніла, і той навпаки, ніби зменшився у розмірі.

    – Правда або дія?

    – Дія.

    – Ти сидітимеш п’ять хвилин на колінах одного з нас. – весело сказав Нікі, і Ніл відразу кинув погляд на Ендрю, який витріщався у відповідь. Останній думав, що відповісти на мовчазне запитання Ніла «так чи ні», і за мить кивнув Нілу та розтягнув ноги перед собою.

    Той присунувся до Ендрю, і повільно, даючи йому час передумати, сів на його коліна.

    Гра тривала, і Ніл періодично крутився на стегнах Ендрю, намагаючись зручніше сісти. І після фрази Ендрю до Кевіна «перестань трахатись з ключкою, у тебе є дівчина», – коли той вкотре приплів ексі – Ніл почав тихо сміятися і тремтіти всім тілом.

    – Ти можеш не рухатися? – шикнув Міньярд на вухо Нілу, після чого останній підозріло завмер. Потім було тихе запитання «все ще так?» – на що Ендрю тихо відповів «так».

    Відразу після цього, Ніл ще раз почав крутитись об стегна Ендрю, намагаючись сісти зручніше для Ендрю. Той спробував приховати те, як він здригнувся від несподіванки, і його рука ковзнула до Нілу на талію, утримуючи його на місці.

    – Взагалі-то, я хотів щоб Ніл сів до мене, але мабуть мені це не світить, – обурився Нікі, дивлячись на них двох. – Ну що, Ендрю? Зручно тобі?

    – Йому дуже зручно, – глузливо сказав Ніл, трохи посміхаючись і глянувши на Ендрю через плече. – Тобі не важко?

    – Взагалі ні. – відповів на уїдливість Міньярд, все ще тримаючи лице без єдиної емоції. Ніл знову ж таки вибухнув легким сміхом, і, знову ж таки, рухається тілом на стегнах блондина, змушуючи його забути де вони знаходяться, і стиснути талію ще міцніше.

    У цей час Ніла вело тільки від одного важкого дотику до талії.

    — Гаразд хлопців, я думаю вам час злазити один з одного. Навіть не скажеш, кому від цього легше. – насміхаючись, сказала Елісон. Гроші знову передавалися з рук до рук, але Ніл навіть не визначив уваги.

    – Я курити. – сказав Джостен. Ендрю мовчки пішов за ним.

    Вони сіли на м’яку траву заднього двору, і Ніл прикурив дві сигарети, передаючи одну Ендрю.

    – Це була не пачка цигарок, так? – почав прямо питати Ніл, затягуючись цигаркою.

    – Не визначився.

    – Що саме?

    – Що хочу це казати.

    – Значить, не вона. – Ніл підняв голову до неба, і прикривши очі обдумав усю цю ситуацію. – Що ж, чи готовий ти брати більше, ніж маєш?

    Ендрю завмер, і повільно повернув обличчя в бік Ніла, дивлячись на нього.

    – Що?

    – Я готовий піти далі, – Джостен повернув голову і невідривно дивився на Ендрю, який шукав брехню в його словах. – Але, чи ти готовий узяти це?

    – Чи ти готовий дати більше, ніж зможеш прийняти від мене?

    – Так. – ох, Ніл хотів віддати Ендрю та прийняти від нього все, що тільки можливо.

    – Тоді відповідь очевидна. – Ендрю загасив цигарку, і зі своєї кишені дістав нову. Коли він її прикурював, було видно як трусило його руки, але він наполегливо ігнорував це.

    – Ендрю, мені потрібно так чи ні. – Ніл продовжував витріщуватись на Міньярда, одночасно чекаючи і насолоджуючись.

    – Так, це так.

    На цьому їхня розмова закінчилася, і через кілька хвилин вони назад увійшли до будинку до друзів.

    Ендрю ночував у Ніла, – Стюарт кудись поїхав по роботі – і цієї ночі вони зайшли трохи далі.

    Ніл звивається на своєму ліжку, коли Ендрю сидить на його стегнах і рухається, імітуючи поштовхи. Волосся Джостена кучерями розпалося по подушці, руки у волоссі Ендрю, відчайдушно намагаються стягнути останнього ближче до Нілу. Коли йому це вдається, вони цілуються грубо та неакуратно, зіштовхуючись зубами. Ніл стогне в поцілунок, і пхикає, коли Міньярд перестає рухатися. Ніл намагається штовхатись, щоб отримати хоч якийсь рух, але Ендрю поставив руки на його тазові кістки, не даючи рухатися самому.

    – Ендрю, давай, я більше не можу. – Ніл тихо стогне, і благає про розрядку. Ендрю сидить і дивиться, що він може створити з того, з ким хотів робити це найбільше. Не гаючи часу, він розстебнув штани Джостена, і відразу ж засунув руку йому в труси, гладячи вже важкий член.

    У цей час Ніл просто божеволіє, він стогне голосніше, і все більше просить Ендрю допомогти йому.

    Рука від початку взяла швидкий темп, проводячи по всьому члену, при цьому гладячи кінчик великим пальцем. Ніл просто не міг триматися довше.

    Оргазм був яскравим, і Ніл взагалі ніколи б не подумав, що буває так добре. І він упевнений, що з іншими людьми такого не буде.

    Коли Джостен почав бачити світ навколо себе, він помітив що Міньярд пішов у ванну – це можна зрозуміти за звуками з ванної -, залишивши тільки ще теплу шкіру, на місці де він сидів.

    Відразу після вимкнення раковини, той вийшов із паперовими рушниками в руках, і передав їх Нілу, щоб він сам себе витер.

    – Так, що тепер? – тихо спитав Ніл, почуваючи себе перед тваринкою, яку можна злякати одним невірним рухом.

    – Нічого. – все, що сказав Ендрю за весь вечір, що залишився.

    Вони провели вечір як завжди, увімкнувши фільм і заснувши на різних сторонах ліжка.

     

    —————

    Ендрю продовжував наполегливо ігнорувати їх «це», вдаючи, що нічого насправді ніколи й не було. А Ніл майже перестав про це думати. Їх обох це влаштовувало. До одного моменту.

    – Слухай, Ніл, – сказав Метт одного дня в їдальні. Вся компанія була за столом, окрім Ендрю, який, швидше за все, курив десь біля школи. – Ми хотіли поговорити про тебе та Ендрю.

    Ніл відволікся від свого ланчу, і запитально підняв одну брову, без слів просячи конкретики.

    – Ну, видно, що між вами щось є. – Метт зам’явся, але пояснив.

    – Або тільки з твого боку. – різко додала Елісон, яка сиділа праворуч від Нілу.

    – Що конкретно ви питаєте? – Ніл все одно не розумів, що вони хочуть від цього.

    – Вони хочуть дізнатися, чи трахаєшся ти з моїм братом. – Аарон швидко сказав це, відразу ж долучаючи два пальці до відкритого рота, нібито показуючи, що зараз його знудить від цього.

    – Аарон! – Докірливо-тихо сказала Рене.

    – Що? У будь-якому випадку – це не ваша справа. – грубо сказав Джостен. Його брови зрушили один до одного, показуючи, наскільки йому неприємна ця розмова.

    – Та ну, Ніл, трахатись з ненависті – це не погано. – Знову вклинилася Елісон, впевнено посміхаючись.

    – Просто ти так на нього дивишся, що мені становиться прикро тебе. – продовжував Метт.

    – Що? Я не говоритиму з вами про мене та Ендрю.

    – А що не так, з тобою та мною? – голос був зі спини Ніла, і той рвоно розвернувся назад, майже втикаючись у живіт Ендрю. Побачивши хто це, Джостен заспокоївся і відвернувся назад, “Можливо він допоможе заткнути їх” – подумки сподівався Ніл.

    – Ми хочемо дізнатися, як довго ти і Ніл займаєтеся сексом з ненависті. – схоже Нікі вирішив, що він безсмертний. І можливо, він і є. Все, що Нікі, і взагалі всі, отримали від «ненормального» близнюка – був лише похмурий погляд. Хоча причиною їхнього щастя могло бути людне місце.

    Принаймні ніхто не хотів цього повторювати. Майже ніхто.

    – Я чекаю на відповідь, серйозно! Ендрю, як ти міг відібрати Ніла у мене? – почав обурюватись Нікі. Можливо сьогодні його останній день, якщо він такий безстрашний.

    – Що ти маєш на увазі під «відібрати в мене»? – здивовано запитав Ніл, нахиляючи голову в бік і з питанням дивлячись на Ніки.

    — Що-що… Я першим захотів з тобою повеселитися!

    – «Повеселитися»? – все одно не розумів Ніл. Ендрю, який досі стояв позаду Нілу, не витримав і пояснив:

    – Ніл, повеселитися – у цьому контексті – зайнятися сексом. – він сказав це без емоцій, ніби говорив про погоду.

    – Що?! Нікі, якого біса? – брови Ніла злетіли вгору, а вуха почервоніли.

    – Чорт, та це всі помітили, – роздратовано сказав Кевін. – Він клеївся до тебе буквально з першого дня.

    – Я думав це просто жарти! – Ображено пояснив Ніл.

    – Ну, не те щоб це не жарти, але я ніколи не був би проти, якби ти погодився. – Хеммік пограв бровами, а через секунду Ніл став ще червонішим.

    Останній подивився на Ендрю, – який у цей час сів ліворуч від нього – і поглядом благав допомогти.

    – Не смійся, Ендрю, це не смішно! – Джостен ще більше образився на ситуацію, коли побачив, як очі Ендрю трохи примружилися. Мовою Ендрю, це був знущальний сміх. Але образа швидко пройшла, коли до Ніла дійшло, що Ендрю все ще ігнорував питання про них.

    – Ніл, він буквально не змінився в обличчі. – невпевнено сказав Метт, і всі подивилися знову на Ендрю.

    – Ні, це смішно. – відповів Ендрю на обурення Джостена, ігноруючи фразу Метта.

    – Вони трахаються, сперечаюся на п’ятдесят баксів! – через півхвилини, Сет зрозумів що тільки-но сталося, і після своїх слів, дістав з кишені купюру. Усі почали тихо класти купюри на стіл і говорити свою ставку.

    – Ендрю, просто скажи, що між вами нічого немає! – Ааронові вже набридла ця розмова і нова суперечка.

    – Гаразд, між нами нічого немає. – і після цих слів, Ніл завис.

    “На що я, блять, сподівався” – подумав Джостен, і відразу перестав бачити все довкола. В голові були тільки думки, що він мав бути готовим до цього. Він хотів більше, ніж йому могли дати. Хотів більше, ніж зміг би вкусити. Він облажався.

    Минуло, як йому здається, годину чи дві, як раптом його штовхнули в плече.

    – Ніл! Незабаром урок почнеться, – сказав Нікі, тикаючи в Ніла пальцем. – Ти де літаєш? Думаєш про останній дзвінок? Я хотів би побачити тебе в смокінгу, впевнений ти будеш гарячий!

    Ніл все ще відходив від трансу, розглядаючи все довкола. Школа, друзі, їдальня. Отже, минула не година і не дві, а десять хвилин. Він тільки зараз почув слова Нікі, мозок відмовлявся реагувати на все одразу. Останній дзвінок, здається, це мав на увазі Нікі?

    О боже, через три тижні останній дзвінок.

    – Господи, Нікі! Не підкочуй до нього, доки я тут. – сказав Аарон, йдучи з Кевіном із їдальні. Ніл згадував хто на який урок йде, і зосередився на тому, щоб згадувати в порядку того, як вони йшли. Згодом він усе більше приземлявся і почав бачити чіткіше. До моменту, коли Ендрю встав – одним з останніх, Ніл уже закинув рюкзак на плечі, і йшов до виходу.

    * * *

    Вночі йому було про що подумати. На уроках він щосили намагався зосередитися, але виходило абияк. Тому він не думав ні про що, малюючи каракулі на краях зошитів. Тепер же, коли він лежить у своєму ліжку, його мозок нагадав про те, як він облажався. Як він міг думати про більше? Ендрю може бути буквально з ким завгодно. Вони нічого не повинні один одному, і нічого не обіцяли.

    То чому Ніл припустив, що може думати про те, що «це» є? Ендрю ніколи не казав що вони у відносинах. Тільки казав, що ненавидить Ніла, і що «це» — ніщо. То може так і є? Що, якщо йому насправді нудно, і він веселиться з Нілом – як він говорив днями? Тому він і ігнорує його? Не хоче знати його при інших, щоб інші не подумали, що між ними щось є?

    Тому, що Ендрю соромиться Ніла, та того що в них було?

    Ніл завжди сприймав фрази «я тебе ненавиджу» та «це – ніщо» навпаки. Адже все це означало, що Ніл для Ендрю цікавий. Що він все ж таки щось відчуває до нього. Секс із ненависті? Що ж, мабуть, Ніл тепер готовий до цього. Він зрозумів, що було зайве, а що було правдою.

    Ось тоді все і пішло під три чорти.

    * * *

    Після уроків, у п’ятницю, Ніл пішов з Ендрю до нього додому. Щотижня вони влаштовували ночівлі один у одного до вихідних. Оскільки робили вони це щотижня, то й потрібні речі вже були в кожного. Вони мовчки зайшли до будинку.

    — Вайй, кого я бач- весело пробелькотав Нікі з дивана, але в кінці різко залився кашлем. Виглядав він досить погано; волосся прилипло до чола, він загорнутий у два пледи, і дивився телевізор у вітальні.

    — З хворими не розмовляю. – весело сказав Ніл.

    — Я теж, але тебе ж терплю. – швидко сказав Ендрю. Ніл повернувся до нього, і побачив на блиск у карих очах. У когось гарний настрій?

    — З емо теж не спілкуюся. – серйозно сказав Ніл. У цій грі він уже виграв.

    — Ми з тобою про це говорили. Я не емо. – похмуро відповів Ендрю.

    — Ой, вибач, гот.

    – Ти ідіот. – і з цими словами Ендрю пішов на кухню.

    — То що це була за сексуальна напруга? – весело промовив Нікі, коли Ніл сів у крісло поряд.

    — У тебе температура, ти мариш. – сказав Ніл, взявши до рук градусник зі столу поряд. Рівно тридцять шість та шість. Невже люди все одно лежать у ліжку, навіть коли немає температури?

    — Чому ти вдома, якщо в тебе немає температури? – Він спитав у лоба. Як завжди.

    – Ох, Ніле, ти такий милий коли задаєш такі питання. Але від сенсу питань аж мурашки по шкірі. Знаєш, людям треба відпочивати коли їм погано, а не тільки тоді, коли температура тридцять дев’ять та вісім.

    — Ви довго це пригадуватимете? – почав тихо бубонити Ніл. — Я тоді був у повному порядку.

    – Ніл, ти, буквально, знепритомнів, коли бігав на фіз-рі. – прикрикнув Ендрю з сусідньої кімнати, продовжуючи чимось шарудити.

    – Це була хвилинна слабкість!

    — Ніл, сонце, не можна так робити, навіть якщо ти «в порядку». – на останніх двох словах, Нікі зобразив руками лапки. Ніл уже відкрив рота, щоб заперечити, але тут уже не витримав Ендрю.

    — Якщо ти, прямо зараз, скажеш ще щось, що буде синонімом до «я був в порядку», то я тебе викину звідси швидше, ніж ти зможеш сказати «Ендрю»! – одразу після цього почулися кроки, і сам Ендрю зайшов до зали, з тарілкою попкорну в одній руці, та різними закусками в другій.

    — Ходімо, ідіот.

    – Приємного перегляду, хлопчики! І не шуміть, інакше це буде знущанням з хворої та одинокої людини! – крикнув їм у слід Хеммік, але вони швидко пішли, не відповівши.

    Коли вони зайшли в кімнату і влаштувалися на ліжку з ноутбуком, Ніл заговорив: – Що мав на увазі Нікі коли казав «одинокої»? Це ж ніяк не пов‘язано.

    – Тупе питання, Джостене. – грізно відповів Ендрю, в цей час гортаючи Нетфлікс на ноутбуці.

    — Ти забув, що я тупий? – таким же тоном вигукнув Ніл. – Поясни мені.

    — Очевидно, він думає, що ми збираємося тут трахатись.

    — Чого б йому так думати. Друзі не можуть просто дивитись фільми? – Ніл був роздратований тим, як часто тема їхніх стосунків обговорюється їхніми друзями.

    Ніл сам не знає, що між ними, а інші тільки сильніше плутають його.

    — Він думає, що ми пара. Взагалі, всі так думають. – різко каже Ендрю, натискаючи якийсь серіал.

    — А ми – ні? – Ніл вирішує, що це його шанс дізнатися, що між ними.

    – Ні.

    – Окей. – Він легко сприймає це. Звичайно, він хотів би більшого, але негативна відповідь усяко краще здогадів. Він якось це переживе.

    — А ти гадав, що ми пара? – несподівано каже Ендрю, похмуро дивлячись на Джостена.

    — Вважаю за краще питати прямо, а не думати. – хто сказав, що якщо ти щось сказав, то ти цього завжди дотримуєшся?

    Ніл абсолютно точно, надто багато думав, хоча ситуація вимагала лише одного питання та однієї відповіді. Але якщо він проєбався, то про це не обов‘язково комусь знати.

    — Що робитимемо з рештою друзів?

    – Не бачу проблем.

    На цьому їхній діалог закінчився, і вони мовчки дивилися серіал. Потім вони, мовчки, лягли спати.

    ———

    Після цього Ніл став рідше розмовляти з Ендрю. Вони все ще спілкувались, та ходили на ночівлі. Але Ніл в більшості випадків мовчав більше, ніж раніше.

    Він не хотів нав‘язуватись до Ендрю. Якщо той бачить в ньому тільки те, чим можна відволіктись та гаяти зайвий час, тож і розмови він навряд чи хотів.

    На ночівлях вони все ще могли продовжувати займатись чимось інтимним, але зазвичай це була звичайна дрочка Нілу, та зникнення Ендрю у ванній. Після цього, Ніл знову замовкав та мовчки дивився фільм, або лягав спати посилаючись на стому.

    Ніл просто переймався за комфорт Ендрю, вважаючи, що так буде краще.

    ———

    Останній звоник був вже завтра, а Ніл почав уникати Ендрю.

    Він не міг дозволити собі бути з тим на одинці. Оскільки говорити багато він не міг, та боявся, що якщо буде витріщатись то Ендрю це не сподобається. Ендрю часто питав в нього, що не так, але Ніл лише схилявся що втомлений і Ендрю не тиснув на нього.

    Друзі почали ще більше питати за Ендрю. Ніл на це починав ще сильніше сердитись.

    – Ніл, ми просто турбуємось за тебе. Ти став набагато тихішим, – знову говорила Ден коли вони вдвох виходили з школи. – Ми хочемо тобі допомогти, але нам потрібно знати, що між вами сталось.

    Вони майже дійшли до парковки, але після цьої фрази Ніл розлютився, наче вперше, та став посеред шляху.

    – Знаєш? Мені нічого не допоможе допоки я буду поряд з Ендрю, не маючи змоги навіть заговорити з ним, тому що, він не бачить в мені навіть друга. Ніхто з вас не змусить Ендрю мене покохати, коли я вже це роблю. Так що, або ви просто мовчите і ніколи більше не говорите про це зі мною і дасте мені спокій, або я ще більше зійду з розуму. Це найкраще, що ви можете зробити, – Ніл сказав це все на одному подиху, та почервонів від гніву. Він намагався відновити дихання та впоратись з гнівом. Ден же просто витріщалась на Ніла, та дивилась через його плече назад. Вони вже прийшли на парковку, але там було пусто, адже їх відпустили раніше за звінок. – Так, – Він сказав це зануривши руку в волосся та хитнув головою, погоджуючись з собою. — Просто дайте мені спокій у цій темі.

    Ніл це сказав повільно та спокійно, але коли з-за його спини вийшов Ендрю, емоції просто переповнювали його обличча. Той дивився в нікуди, неначе він взагалі їх не бачить.

    Ніл знову проїбався. Прямо зараз просто звалив це все на плечі Ден, та ще й Ендрю. Лайно.

    – Вибач. – тихо сказав Ніл до здивованої Ден, та пішов з парковки в сторону свого будинку. Його ніхто не зупинив.

    Прийшовши до дому, він виключив телефон, вважаючи, що якщо Стюарту щось буде потрібно – він зателефонує на домашній.

    Зайшовши в кімнату, він підійшов до дзеркала в повний зріст, біля якого висів його одяг на завтра. Цей одяг Ендрю підібрав для нього ще два тижні тому, сказавши, що Ніл точно про це забуде.

    Зараз Ніл не був впевнений, чи взагалі треба туди йти.

    Вмикнувши телефон, він проігнорував всі повідомлення – включаючи одне нове від Ендрю – та лише написав Ден «надіюсь ти не ображаєшся на мене», та виключив знову.

    Джостен переодягнувся та вийшов на пробіжку, надіючись що це йому допоможе.

    Але ні.

    Після неї Нілу стало тільки гірше. До гніву на себе додалася роздратованість через те, як йому не комфортно в мокрому одязі. Прийнявши ванну, він все ще був злив та роздратованим, але прийняв рішення піти завтра на останній звоник. Навіть якщо зустрінеться з ненавистю зі сторони Ендрю. Він зможе це витримати.

    Напевно.

    ———

    Прокинувшись він вмився, та подивившись на себе в зеркалі, згадав, що має піти до будинку кузенів, аби поїхати зі всіма разом.

    Він включив телефон, не звертаючи уваги на червону відмітку батареї, та написав Нікі, що не зможе прийти. Він планував нафарбувати Ніла, тому що колись Джостен пообіцяв що Нікі зможе нафарбувати його тільки один раз – і Хеммік обрав останній звоник цього року. За його словами Ніл виглядав би «мега гарячим».

    Через звилину його телефон завібрував від повідомлення:

    Нікі:
    Ок😭😭😭

    Також Ніл побачив один пропущений звінок від Ендрю ще з вечору.

    Відкинувши телефон, він почав одягатись. Але вже через кілька хвилин в його двері хтось стукав.

    Ніл завмер, намагаючись зібратись з думками. Він одягнув сорочку та застігнувши пояс на брюках, спустився до вхідних дверей.

    Зробивши великі вдих та видих, він відчинив двері. Це була Елісон.

    – Як я знаю, в тебе якісь проблеми з кузенами, тому я прийшла щоб навести порядок з твоїм виглядом. – впевнено сказала Рейнольдс та одразу ввійшла всередину.

    – А, привіт. – він розслабився зрозумівши, що це не Ендрю чи Нікі.

    Вона одразу пішла в його кімнату, і він пішов за нею слідом.

    Подивившись на піджак який Ніл має одягнути перед виходом, вона кивнула сама собі. Подивившись на Ніла, вона поставила свою сумочку – очевидно достатньо дорогу, для того щоб бути так переповненою якимись речами – вона дістала звідти дуже багато всяких штук. Джостен зміг із всіх них впізнати тільки гель для волосся.

    – Йди сюди та сідай в крісло. – з цими словами вона витягнула його офісне крісло з-під столу, та передвинула до того самого дзеркала.

    Він сів і вона одразу почала шось робити з його волоссям.

    Після цього вона придвинула його разом з кріслом до столу, та почала відкривати ті самі речі та наносити це все на обличчя.

    – Це не перебір? – спитав Ніл коли вона почала фарбувати йому очі.

    – Нічого з того, що заважало б бути тобі сексуальним. – відповіла Елісон. Після цих слів він розслабив плечі, і виконував все, що вона казала.

    – Все, готово. – вона знову підвинула його крісло до дзеркала, показуючи результат.

    Ніл не знав чи це круто, але його рижі кучері були гарно розпелехані а макіяж сильно виділяв голубі очі та трохи підфарбовані губи.

    – А тепер виходимо, я тебе завезу.

    Рейнольдс зоставила всю косметику, відмахнувшись тим, що забере потім, і вони вийшли до її машини.

    ———

    В школі було занадто шумно коли вони туди ввійшли, але вони не звертали на це увагу. Коли вони зайшли в актову залу, Ніл, попри все що трапилось, все одно шукав Ендрю на сидіннях.

    Але це було марно. Ендрю ніколи не ходив на такі події. Тому вони просто сіли поряд з друзями, які вже зайняли їм місця.

    Все що говорили вчителі чи директор, всі ученики яких нагороджували чи випроводжали з останнього классу – Ніл не пам‘ятав. Все було як в тумані; були тільки думки Ніла.

    Він навіть пропустив те, як Сетт з його классом виходили разом з іншими випускними класами до сцени.

    Взагалі за Сетта ніхто не хвилювався, так як він планував йти до університету неподалеку самої школи. Ніхто не рвав з ним зв‘язки чи щось інше; все повинно було залишитись як і було.

    – Ей Ніл, ми вже їдемо. – підштовхнув його Метт, встаючи з місця.

    Джостен гарячково почав дивитись по сторонам, спостерігаючи як майже весь натовп уже виходив з зали. Він кивнув та піднявся зі всіма.

    Тоді вся компанія розсілася по трьох машинах. Нікі з Аароном взяли ще до себе Кевіна, так як Ендрю дозволив взяти його машину. Елісон взяла до себе Сета та Ніла, а Метт взяв Ден та Рене. І всі поїхали до Елісон(хто би сумнівався), щоб відсвяткувати «як треба».

    Поїздка в машині Мета була як в тумані. Ніл не міг думати ні про що, крім того, що Ендрю буде на тій вечірці.

    Після того як він розповів свої гарячкові думки Ден, і як виявилося, Ендрю – його серце падало кожен раз, коли він думав про це.

    Ден ніяк не прокоментувала те, що було. Хоча, було видно, що вона хотіла це зробити.

    Коли Ден попросила його почекати біля дверей будинку, поки всі пройдуть, вона заговорила:

    — Послухай, я не хотіла тебе образити, як і всі ми. – вона поклала руку йому на плече, а Ніл перекидав погляд з грунту до її руки на його плечі. — Просто знай, що ми піклуємось про тебе та завжди готові допомогти. – та посміхнулась. Ніл подивився їй в очі, та ледь помітно кивнув.

    Вона тільки дуще усміхнулась та пішла до вхідних дверей.

    Зайшовши вони одразу почули веселу метушню. «Монстри» розмілися на диванах, а інші вже були на кухні та готували коктейлі з закусками.

    — Ден! Де тебе носило? Нам потрібне твоє бездоганне «Дайкірі»! – одразу крикнула Елісон.

    Ніл сів біля Нікі.

    — Боже Ніл! В мене не було можливості поглянути на тебе весь цей час, і о боже! – почав голосно розмовляти Нікі як тільки поглянув на Ніла поряд. — Здається в мене зараз встане..

    — Боже Нікі, закрийся. – одразу ж прокоментував Аарон, потянувши знову два пальці до відкритого рота, неначе його нудить.

    Ніл просто тупо дивився по черзі на них. Він не знав як на це реагувати.

    Але після цих слів, майже всі повернулись подивитись на нього.

    — А щоб тебе перекосило! Ніл ти просто неперевершений! – викрикнув Метт, підходячи ближче до Ніла.

    — Так, стоп, Метт ти мені зраджуєш? Хоча, можливо я не проти приєднатись. – сказала Ден, підійшовши до Метта тадивилась на Ніла.

    — Ти дійсно виглядаєш не як безхатько. – після цих слів Кевін дістав з кишені кілька купюр та передав Елісон.

    Ніл просто витріщався на них, піднявши брову.

    — Що? Я думав, ти не погодишся.

    Ніл закотив очі і тихо відповів всім «дякую», не знаючи як реагувати на таку увагу.

    — А де Ендрю, Ніл? Він би вже мав бути. – досить невдало перевів тему Нікі. Ніл різко повернув голову до Ден, піднявши брови в здивуванні, що вона йому не розказала.

    Вона тихо посміхнулась і похитала головою, німо говорячи що це залишиться між ними.

    Тоді він підняв їх ше вище, і почав розглядати лиця всіх друзів. Всі дивилися на нього, чекаючи відповіді на запитання. Навіть Аарон похмуро дивився на нього, неначе бачить його наскрізь.

    Вони дійсно не знають.

    Тепер він мусив шось збрехати, бо вже і так показав неочікувану реакцію. Ніл не витримав би багато питань, коли в нього самого їх було вдосталь.

    — Скоро буде. – не надто конкретно, але і питань не буде. Головне щоб Ендрю реально прийшов.

    Коли вже всі отримали по коктейльові(а Кевін, як зазвичай, чисту горілку), почалися голосні розмови про плани на літо. Після того як зайшла тема всім разом поїхати на відпочинок, Ніл відлучився в туалет.

    Зайшовши він подивився в зеркало.

    На щастя, макіяж робив його зовсім не схожим на батька з яким він прожив свої перші десять років. Нагадування про Натана змусила здригнутися Ніла, а по тілу пройшлися сироти.

    Те, що він пам‘ятає про свого батька – не є самим кращим що було в його житті. Кожен день був гіршим за попередній, і від цих спогадів – попри макіяж -, Ніл бачив в дзеркалі вже не себе а батька. Всього в крові, з палаючими очима жагаючими принести якнайбільше болю та страждань. В руках був тесак, з якого стікала тепла кров, і дивився він прім на Ніла. Чи Натаніеля.

    Ніл хутко опустився на підлогу, підігнув ноги до грудей та прижав голову поміж колін, намагаючись дихати.

    Він заплющив очі і зжав щелепу, намагаючись позбутись цих спогадів. Він пролежав так лише п‘ять хвилин, але для Джостена це була вічність в спогадах та спробах не задихнутись.

    Легенько піднявшись він сперся на раковину, чекаючи поки пройде чорне полотно перед очима. В дзеркало він не дивився, але вмив лице, оминаючи нафарбовані очі та губи.

    Зробивши глибокі вдих та видих, він вийшов до друзів.

    На дивані поряд з Аароном сидів Ендрю, який вже витріщався на Ніла. Джостен сів біля Метта та Ден на дивані навпроти. Після цього всі затихли і дивилися на Ніла, з різними емоціями. Аарон та Кевін взагалі нічого не помітили і продовжили сперечатися на рахунок різних марок горілки.

    — Я в порядку. – сказав Ніл, і після цього половина компанії застонали та протягнули купюри грошей іншій половині.

    — Ти занадто очевидний, Ніл. – сказала це Елісон, бравши до рук гроші.

    — Я, звичайно, радий вигравати, але ти хоть знаєш значення цьої фрази? – спитав Нікі, ділячи з Елісон та Сетом весь виграш.

    Ніл пожав плечами і взяв свій напій відкинувшись на спинку дивану.

    Весь час поки Ніл слухав розмови інших, та перекидався якимись фразами, він відчував на собі прискіпливий погляд. Зрозумівши, що то погляд Ендрю, його дихання затрималось.

    Напевне він для Ендрю жахливий. Або може нестерпний. Або навіть жалюгідний.

    Що ж, він би хотів це якось виправити, але виправляти немає що.

    Ендрю просто чекає поки той зникне, або чекає поки Ніл подивиться йому в очі і побачить там ненависть.

    Тому Ніл не двився на Ендрю, та все що було в радіусі метра від нього, аби ненароком не подивитися на нього.

    Дякувати богам всі були вже п‘яні(навіть Рене виглядала дещо сп‘янілою) і не звертали уваги на те, який Ніл напружений.

    Прислухуючись до друзів, він зрозумів що вони знову обговорюють відпустку. Схоже, навіть, десь на островах.

    — Хіба острови – це не дорого? – спитав Ніл, аби тільки щось сказати.

    — Ніле, сонечко, хіба мама-Елісон не заплатить? – п‘яно сказала Елісон, наполовину лежачи на грудях у Сета. — Все в порядку, ба більше, ти навіть зміг би дозволити собі теж саме, що і я.

    — Не впевнений, що навіть хочу знати скільки те все коштує. Але я можу заплатити свою долю в цьому.

    — Це буде не дешево, але ти би бачив ту віллу. – вона схилила голову догори, вдаряючись об груди Сета, та посміхнулась, вже уявляючи як вони там відпочивають. — Тим більш, я можу організувати тобі з Ендрю весь верхній поверх.

    Ніл підняв брову, і почав трохи нервувати коли почув, що вона говорить за нього з Ендрю.

    — Ну знаєш, для кращої звукоізоляції. – при цих словах Елісон хитро усміхнулась і зухвало подивилась на Ніла. — Ви ж вже готові сказати, що ви трахаєтесь? В нас дуже велика сума на кону.

    Спочатку Ніл почервонів, а до кінця фрази вже почав блідніти. Як йому, чорт забирай, на це реагувати?

    — Еее. – це все що він зміг вимовити.

    — Мені здається, це не твоя, бісова, справа, Елісон. – грубо прокоментував Ендрю. Ніл від переляку – він взагалі не очікував почути слово бодай від когось, не те що від Ендрю – подивився в сторону голосу, дивлячись прямо в очі Ендрю.

    Міньярд в той час вже дивився на Ніла. По тілу останнього пробігли сироти, але далеко не погані. Шкіра почала червоніти та тепліти від цього погляду.

    Спека бушувала в карих очах. Ніл не міг відірвати погляду від нього, хоча й намагався.

    За кілька секунд він побачив що там була не тільки спека, а й злість.

    Ніл, як ошпарений, різко повернув голову в другому напрямку, аби знову не дивитися на Ендрю. Він приклав свій типу-алкогольний напій до вуст, щоб відволіктись.

    Він таки його ненавидить. Ендрю злий саме на нього. І він вже нічого не може змінити.

    — Я піду покурю. – тихо сказав Ніл, підірвавшись з місця в напрямку садку за будинком.

    Сівши він запалив сигарету і одразу набрав в легені диму. Він курив – попри те, що зазвичай він просто дихає цим запахом – і не зупинявся. Після першої сигарети друга, потім третя.

    Коли він потягнувся до четвертої, його пачку на підлозі накрив носок чийогось взуття. Коли він впізнав чорні, массивні чоботи – дихання знову припинилось.

    — Вже третя ночі, ми їдемо. – коротко повідомив Ендрю, заходячи в дім і не зачинаючи за собою двері. Ніл прийняв це як знак того, що вже всі розходяться, і пішов всередину.

    Зайшовши він побачив, що лише «Монстри» вже готові їхати. Ніл вже хотів прокоментувати, що ніхто не йде, але потім побачив, що всі заснули на тих самий диванах. Метт розлігся в весь ріст, а Ден на ньому. Сет та Елісон ж лягли на іншому дивані, але Сет обіймав Елісон всіма кінцівками, не даючи навіть поворушитись. Рене скрутилася калачиком в кріслі та накрилась пледом, дивлячись на «Монстрів» небачущим поглядом.

    Вона лише тихенько посміхнулась і попросила виключити світло в кімнаті.

    Ніл стояв посередині в ступорі. Чому Ендрю його позвав їхати, якщо половина залишилась?

    Взагалі, Ніл не планував залишатись в Елісон, але звідки Ендрю про це знати?

    В кімнаті зникло світло і єдиним джерелом світла були відкриті вхідні двері.

    — Тебе довго чекати? – беземоційно сказав Ендрю, чекаючи Ніла саме в цих вхідних дверях.

    Джостен взяв телефон та недумаючи пішов до виходу. Його дім був в п‘ятнадцяти хвилинах, тому він думав пройтись. За час він навіть не переживав – Стюарт знову поїхав по справам(він майже не буває вдома).

    Вийшовши він побачив Мазераті. Всі вже були в ній, окрім Ендрю який сперся об передні пасажирські двері та слідкував за Нілом. Останній вже розвернувся в бік свого будинку допоки його не смикнули за рукав.

    — Ми повинні поговорити, сідай. – після цьої фрази, Ніл ще раз здригнувся але все ж таки сів в машину. Він знає чого чекати, тому може це витримати.

    Можливо.

    Ендрю завів машину, але поїхав по протилежному шляху. Через хвилину Джостен зрозумів, що Ендрю їде до свого будинку.

    Ніл мовчав весь час поки вони їхали та висадили хлопців біля вхідних дверей.

    Тепер вони прямували до дому Ніла і він помітив, що його руки тряслися. Він не знав як довго, але запихнув їх поміж колін, аби це приховати.

    Від нервів його кидало то в холод то в гарячку. Думки пролітали з швидкістю світла, та не могли зупинитись.

    — Де ти хочеш поговорити? – голос Ендрю вивів Ніла з свого всесвіту в голові. Він прервався, напевне, на сьомому, по рахунку, сценарію майбутніх подій. В цей час вони вже стояли біля його домівки.

    Ніл впевнений, що Ендрю говорить про вулицю або салон машини, але сказав:

    — Вже холодно, пішли в мою вітальню. – на вулиці дійсно було вже прохолодно. До теплих, літніх ночей залишались лічені тижні.

    Міньярд нічого не сказав, тому вони зайшли до будинку.

    Ніл, за звичкою, вже включив чайник. Від цьої дії – яка відбулась чисто на автоматі – він завмер. Джостен зрозумів, що зробив це просто тому, що він зайшов разом Ендрю і йому, як завжди, потрібна чашка какао.

    Зрештою, Ніл подумав, що мати щось в руках під час розмови – не так вже й погано.

    Зробивши Ендрю какао, а собі не солодкий чай, він пішов до вітальні.

    На дивані вже сидів Ендрю. Його плечі були напружені, а погляд дивився скрізь кофейний столик. Його розбудив тільки звук удара чашки об столик.

    Він оглянувся на Ніла, який сів на протилежний бік дивану і розвернувся тілом в сторону Ендрю, зігнувши одну ногу під себе.

    — Тож.. – тихо та ніяково починає Ніл.

    — Ти мене уникав. Чому? – різко перебив Ендрю.

    — Хіба ти цього не хотів?

    Ендрю злим поглядом подивився на Ніла.

    — Що, в біса, змусило тебе так думати?

    — Ну, ти сам про це говорив.

    Ендрю підняв одну брову, очікуючи.

    — Ну, те твоє «Це – ніщо» та «Між нами нічого немає». Я просто послухав тебе. – Ніл одразу ж почав пити чай, намагаючись хоть трохи прикрити себе. Свої почуття.

    Він впевнений, що ці почуття скоро розіб‘ють.

    — Чому ти не спитав? – руки Ендрю вже занадто сильно зжимали чашку, але погляд був тільки на Нілові.

    — Це було і так зрозуміло. Ти майже завжди ігнорував мене при всіх, говорив тільки на одинці, ніколи не говорив якого роду стосунки між нами. А потім, коли вони сказали про «секс з ненависті» – я остаточно все зрозумів, що це була лише розвага. – Ніл зробив дрижащий вдих та продовжив. — Не подумай нічого. Я не почав бачити тебе по іншому і я розумію чому ти злий, скоріше це я все..

    — Ні.

    Ніл подивився в очі Ендрю, та нахилив голову вбік – німо питаючи про що він.

    — Ти думаєш, що я соромлюсь тебе?

    Ніл гучно ковтнув.

    — Я..

    — Ідіот. Ти думаєш, що це лише «секс із ненависті» про який говорили твої дуже розумні друзі?

    — А шо це ще?

    — Просто телепень.

    — Я знаю.

    — Тільки не говори, що ти думаєш.. – Ендрю затих, зжимаючи та розжимаючи кружку в руках. — Що я злий на тебе? – тихо продовжив Міньярд.

    Ніл завмер зовсім розгубившись. Хіба не до цього все йшло? Він просто відволікання, щось, щоб цікаво зайняти час. Ніл не мав так сильно прив‘язуватись. Тепер дивитися на Ендрю ще важкіше.

    Мовчання дало Ендрю ту відповідь, яку він чекав.

    — Котись під три чорти, – сказав блондин, знову зжимаючи кружку до біла. Нілові перекрило диханняі він опустив погляд собі в ноги, він мав би це очікувати. — ..За те, що змушуєш мене це казати.

    Голова різко підіймається аби подивитись в очі Ендрю. Що, в біса, тут коїться? Що казати?

    — Я не злий, на тебе. – з запинкою сказав Міньярд і продовжив. — Я тебе не соромлюсь..

    Джостен просто продовжував витріщатись на нього, шукаючи відповідь в його рухах. Він помилився? Чи просто Ніл приймає бажане за дійсне?

    — Я просто.. Ти – не ніщо. Ми є. Я не думав, що ти потребуєш цих слів. Я дійсно помилився.

    Всі думки Ніла зупинились, а потім почали літати з величезною швидкістю.

    Ендрю не хоче втрачати цей самий «секс»? Він хоче зберегти комфорт який в них був? Він бреше?

    Але Ендрю ніколи не бреше.

    Думки Ніла знову зупинились, і залишилась тільки одна думка.

    «Боже, який же я ідіот.»

    Ті моменти, коли Ендрю не хотів показувати їх відносини, він боявся, що втратить це, якщо вони будуть відкритими. Тільки на одинці він почувався достатньо комфортно, щоб багато говорити та коментувати фільми. Тільки на одинці він мій довзолити собі трохи більше.

    Тільки біля Ніла він міг сидіти притулившись, слухати та мати сили глузувати над ним, і навіть над його компанією.

    Ніл був для нього тою самою кімнатою в якій є замок, і Ендрю може зачинитись коли захоче.

    Ніл був тим, хто завжди слухав чи каже він «так» або «ні». Він був тим, хто слухав та прислухався.

    Ендрю був злий не на нього. Він був злим на себе, за те, що допустив такі думки в голові Джостена. Зараз вже не мало значення, кому він говорив хвилину тому «ідіот».

    Його «я дійсно помилився» – було тихим «вибач».

    Який же Ніл був сліпий.

    Але все одно, дещо залишалось.

    — Я хотів більшого, ніж ти міг дати. – голос Джостена здригнувся в кінці, а погляд знову перемістився до його ніг, не сміючи дивитись на Ендрю. Це напевне було занадто для Міньярда.

    — Знаєш, ти міг би просто сказати це.

    — Це занадто.. Я не хотів.. не хотів, щоб ти-

    Коли Ендрю взяв його підборіддя, змусивши дивитись в очі, все що він хотів сказати застрягло. Він міг тільки спостерігати за цими очами з палаючим вогнем всередині.

    — Я би не відвернувся.

    Ніл мовчав ще хвилини три, просто дивившись в золоті очі Міньярда.

    — Я хочу більшого, Ендрю. Але тільки якщо ти цього хочеш.

    — Тож…? – м‘яко говорить Ендрю, бажаючи щоб Ніл розповів все, що хотів – до кінця. Його рука легенько гладила щелепу Джостена, підтримуючи його. Ніл вдихнув повітря та продовжив:

    — Тож, так чи ні, Ендрю?

    — Так, Ніле.

    Вони дивилися в очі, допоки погляд Ніла не перемістився на його губи. Він одразу підняв погляд, але Ендрю вже дивився на його губи.

    Ендрю рухався до Ніла, допоки вони не дихали одним повітрям, перекидуючи погляди від його очей і до губ.

    — Це – так. – сказав Джостен, відповідаючи на безмовне питання в очах блондина.

    Ендрю ткнувся лобом в лоб Ніла та закрив очі. Ніл повторив за ним, і так вони сиділи ще хвилин п‘ять, просто торкавшись один одного та дихаючи в унісон.

    Ніл підняв руку та легенько провів по руці Ендрю, змушуючи відкрити очі. Джостен потягнув руку до його шиї.

    — Так чи ні?

    — Це буде «так» – допоки не стане «ні».

    З цього моменту Ніл зрозумів, що в нього немає шансів. Він ніколи не зможе дивитися по іншому на Ендрю, коли зараз той дивиться на нього так та каже такі слова.

    Він дивився на Ендрю з тихим коханням та спокійною впевненістю. Напевне, Ніл вмре за ці очі. Або через них.

    Він не був проти в будь-якому випадку.

    Погляди знову задивлялися на чужі губи, а між ними залишилося лише кілька міліметрів.

    Ніл – не побачивши нічого негативного в очах Ендрю – забрав останні міліметри.

    Цей поцілунок був обіцянкою. Тим, що без слів каже «Я не відвернусь», «Ти – моя безпека», «Я тебе обожнюю» та «Так, так, так..»

    Потім він переріс в щось палке та швидке. Щось глибоке та повне думок «Я хочу тебе».

    Ендрю пересів ще ближче та наклонив голову, щоб поглибити поцілунок. Одна рука залишилась, наполовину змістившись з щелепи до місця за вухом, а інша гладила талію Ніла. Він ще більше приблизився, змушуючи Ніла лягти на підлокітник дивана. Коли він взяв руки Ніла за зап‘ястки, той одразу ж потянув їх за голову – як завжди запевняючи, що не торкнеться без довзолу – , але Ендрю потянув їх до своєї талії.

    — Не нижче талії.

    — Боже, Ендрю, все що завгодно.

    Руки одразу піднялись по ребрам та знову до талії. Ендрю залишав сліди на його ключицях, а Ніл тихо стогнав стримуючись.

    Так було би й далі, але від підлокітника шия Ніл затекла, а спина неприємно залишалясь в напівзігнутому положенні.

    — Може моя кімната? Там є ліжко.

    Ендрю лиш подивився на нього, та вставши потягнув Джостена за руку наверх.

    В коридорі вони знову цілувались, намагаючись не впасти, коли йшли майже наосліп.

    Міньярд ще раз прижав його біля дверей кімнати Ніла та, взявшись за задні частини стегон, підняв угору. Ніл автоматично схрестив ноги на його талії та здивовано застогнав, але цей звук швидко перехопили губи Ендрю.

    Як вони опинилися в одній кімнаті, не пам‘ятав ніхто. Але те, як швидко вони продовжили цілуватися, було безперечено бажанням двох.

    Останній дзвінок вони уявляли точно не таким.

    Але це навіть краще.

     

    0 Коментарів