Розділ 6

Я сидів у дитячому кафе за мініатюрним столиком з чашкою гарячого чаю, серед омег татусів і матусь та їхніх чад, що невпинно щось кидали, розбивали, рюмсали, плакали, билися. Звичайно були й спокійні діти, які в куточку дитячої кімнати малювали чи гралися і мені швидше хотілося б доєднатися до тієї інтровертної вечірки ніж в черговий раз, дивлячись на Гаррі (який виглядав на фоні цього рожевого блювотиння єдинорога чи не ще більш чужорідно ніж незвичний, але таки очевидно «омежистий» я), ставити собі питання, що ж я все таки тут роблю і як довго це триватиме. А можна якось назад до моїх тихеньких мерців? Я відчував себе максимально білою (іронічно, адже я одягнений як завжди у чорне) вороною серед десертів, дітей і, що вже приховувати, явно зацікавлених у моєму альфі омег. Правильних омег з правильними інтересами і правильними дітьми. Вони змусили мене знову повернутися до спогадів про мій ранок після першої ночі з Гаррі, коли я, прокинувшись і оговтавшись від ейфорії, зрадів, що альфа мусив поїхати на роботу і не дочекався ранку. Занадто багато доказів. Мені б довелося пояснювати, чому маю стільки каталогів з пам‘ятниками, чому магнітики на холодильнику у вигляді маленьких трун, чому всюди розкидані візитівки похоронного агенства, зразки тканин п’ятидесяти відтінків чорного і ще багато маленьких деталей, які було б неможливо ігнорувати. Саме в той момент я остаточно усвідомив, наскільки кригке це щастя, наскільки легко мені  втратити чудового альфу, випадково притупивши пильність. Я вирішив для себе, що буду максимально довго приховувати від Гаррі свою, таку не омежу, роботу, бо ніч переконала остаточно в неймовірній закоханості в альфу, який ще навіть не прояснив статус наших стосунків.

І ось він я, в дитячому кафе, в оточенні дітей і омег, очікую з Гаррі на маленьку Роуз і її маму щоб організувати святкування. Дає надію лише те, що мого альфу теж дещо нервує ця обстановка, а особливо плотоядні погляди омег із сусідніх столиків. 

В якийсь момент в кафе влітає рудий вихор, в момент опиняючись на колінах у Гаррі, а той весело обіймаючи, очевидно, маленьку Роуз, вітає її:

— Гей, бандитко, ти здається виросла ще на кілька сантиметрів, — він просто сяє ясним сонечком, а я дещо залип на цю ніжну сцену, тому пропустив, як до нас підійшов…альфа? З немовлям у слінгу? Альфа???

— Привіт друже, а ви, я так розумію, Драко? — чоловік з таким же вогненно-рудим волоссям протягнув руку для вітання.

 — Так, Роне, це Драко, він буде допомагати із «подією X», —він показав поглядом на дівчинку. 

Рон з Гаррі явно були однолітками, та в цього вже почали з‘являтися зморшки на скронях, що свідчило про гуморну вдачу альфи. Поява ще одного чоловіка не залишилася непоміченою колективом омежок, хоча більшість з них не були здивовані йому як я. По тому, що Роуз почувалася у дитячому куточку як вдома, було легко зрозуміти, що вони з татом тут часті гості. Немовля у слінгу ж спокійненько спало, не зважаючи на загальний шум і метушню в кафе. 

— Вибачте нас, будь ласка, за запізнення. Роуз навідріз відмовлялася одягати будь-які панчохи крім тих, які були в пралці, а поки ми шукали альтернативу, вже треба було годувати Хьюго. Роуз, будь ласка, злазь з хрещеного Гаррі, бо відтопчеш йому те, що він не так давно нарешті почав використовувати за призначенням, — на цьому моменті дівчинка, голосно цьомнула Гаррі в щоку і побігла до інших дітей, а друг поглянув на Рона з німим докором. 

 — Все добре, ми не й не помітили, що Ви затримуєтеся, — почав за звичкою в максимально ввічливому тоні я, але був перебитий. 

— Ніяких «ви», давай відразу без формальностей, ти ж не чужа людина, тому називай мене просто Рон. 

— Добре, Роне, я перейду відразу до суті, якщо ви обоє не проти, — я помітно нервував, тому намагався увімкнути на максимум свій професіоналізм і якнайшвидше з усім цим покінчити, — які будуть побажання по святу? —  я окинув оком обох альф. 

— Ну, — почав Гаррі, — я уявляю собі щось типу такого, — він обвів поглядом кафе,— рожеве, з блискітками і спідничками-пачками. Я не сильно тямлю в дітях, але це ж ваше улюблене кафе, Роне, так? Значить їй повинна сподобатися атмосфера?—  Гаррі виглядав більше розгубленим ніж впевненим і дивився на Рона із запитанням в очах.

Я був готовий до катастрофи, адже Рон — альфа, а вони зазвичай мало помічають деталі. Ось чому я не люблю мати справу з живими: мертві не можуть залишится незадоволені організацією. В моїй роботі — як вирішив замовник, так і буде і покійниця не влаштує посеред вечора істерику на тему: “чому гортензії, ти ж знав, як я їх ненавиджу”. Проте Рон приємно здивував:

 — Ми ходимо в це кафе, бо тут буває омега Лука, на якого в моєї Роуз серйозні матримоніальні плани, —  усміхнувся чоловік, показуючи поглядом на «куточок інтровертів», де малювало якісь кривулі маленьке янголятко з блакитними оченятами. Роуз же намагалася привернути увагу, викрадаючи в нього, олівчики, — але так, вона любить принцес, хоч дружина намагається не показувати їй мультиків про «омежок в біді». Останнім часом маємо обсесію на «Ваяні». Улюблений колір — бірюзовий, тому можемо замовити багато кульок чи щось типу того. 

Я все уважно нотував, паралельно дивуючись, наскільки добре тато альфа знає свою дочку. Не те щоб я був омегою, який вважав, що діти — це виключно справа слабкої статі, проте, в житті зустрічав більшою мірою саме альф з такими переконаннями, або тих, хто, хоч відкрито цього не транслювали, все одно не займалися батьківством на рівні з партнером. Чим більше я слухав Рона, тим цікавіше було познайомитися із його дружиною. 

 — Як щодо меню? Я знаю, що мала дуже полюбляє фаст фуд, ми можемо це якось інтегрувати в концепцію свята? — уточнив Гаррі, — він явно хотів зробити свій внесок, —  а ще я дуже хочу красивий торт з фігурками. 

— Хоч інші батьки і будуть проклинати нас за «пропаганду нездорового харчування», я думаю, що це ідеальний варіант. 

Ми обговорювали деталі, поки в мене не сформувалася приблизна картинка свята, а коли я поділився ідеями, хлопці внесли свої коментарі і побажання. Ми просиділи в кафе 2 години, аж поки «пік-ап майстриня» Роуз не довела нещасного Луку до сліз, забравши в нього абсолютно всі олівчики, гумку, клей-блискітки та гелеві ручки. Як підросте, треба буде взяти її собі стажеркою. Боюся уявити, яким чином Рон, в свій час, добився прихильності дружини, якщо ці двоє явно були схожі характерами. Коли сімейство Візлі пішло, а ми з Гаррі нарешті вирвалися з рожевого полону, він, проводжаючи додому, спитав мене:

— Як тобі Рон?

—  Цікава людина, скажу чесно, що очікував швидше, що прийде мама. Я не те щоб закостенілий консерватор, просто не часто зустрінеш настільки залученого батька. 

—  Рон із багатодітної сім‘ї, в нього  п‘ятеро братів та молодша сестра, тому сім‘я і побут — буквально частина його особистості. Для Герміони ж завжди кар’єра і самореалізація були і залишаються в пріоритеті. Вона в цьому себе знайшла. Коли завагітніла вперше, вони обоє відразу знали, хто саме піде у відпустку по догляду за дітьми, адже їй, як омезі набагато важче було б після декрету знайти роботу. Крім того, такими слідчими як він поліція не розкидується, радо заберуть назад, коли Хьюго піде в садочок. Вони й зараз частенько залучають його як консультанта в потрібних випадках. Їй же, як кримінальній журналістці, треба тримати руку на пульсі і витримувати конкуренцію. 

 — Цікаві в тебе друзі — кримінальна журналістка і слідчий. Пара явно варта уваги. 

 — В тебе ще буде можливість познайомитися з ними обома ближче. Вони, хоч і глибоко сімейна парочка, проте впевнений, що легко знайдуть спільну мову з тобою та твоїми друзями. Принаймні Рон зможе проконсультувати Пенсі краще по питанням передозування.

Ох, Гаррі, ти вже закидуєш такі обіцянки, не варто, адже я почну вірити, а моя, схильна до планування, душа почне  складати картинки нашого щасливого майбутнього (угу, того самого, де він рятує людям життя, а якщо щось йде не так — завжди можна підкинути візитівку перевіреного похоронного агента). Того, яке наразі настільки бажане, наскільки недоступне.

Я проповчав і ніяк не відреагував на фразу альфи, продовжив йти, але вже дещо замкнувшись в собі. Не впевнений, що зміг би сказати, про що в той момент взагалі йшов діалог. Це був складний день, коли довелося максимально вийти із зони комфорту. Голова гуділа від контраверсійних думок і вже починала суттєво боліти. Рон очевидно чув про мене раніше, він назвав мене не чужим, хоча і я про нього дізнався ще на першому ж побаченні, а, отже, Гаррі розповідав друзям про мене. Наскільки це взагалі повинне щось означати? Менше з тим, все одно все закінчиться як тільки він дізнається справжнього мене.

 Гаррі помітив зміну настрою як і те, що я не особливо слідкував за діалогом останні двадцять хвилин, тому сильніше стиснув мою руку, зупинився і сказав:

— Драко, я сказав щось не те?  Щось, що могло тебе засмутити чи ранити? Будь ласка, будь зі мною чесним — я бачив в його очах щире занепокоєння і справді хотів бути чесним, хоча б частково.

— Так, я просто хотів уточнити, що між нами? Ну тобто, це стосунки, спосіб проведення часу і чи я взагалі можу ходити на побачення з іншими?— чітко, дивлячись йому в очі, запитав я.

Гаррі, здавалося, така реакція дещо здивувала, він запитально підняв брови, а потім задумався:

— Ну, я віддаю перевагу моногамним стосункам, але якщо тобі потрібен більше ніж один альфа, ми можемо обговорити це і домовитися про подальшу поведінку.

— Та до чого тут це! — я його перебив, бо вже почав зводитись, — мені потрібен один альфа. Один! Тому я і хочу дізнатися, чи тобі теж потрібен один омега, а точніше конкретно я,—  це було дещо істеричніше, Драко, ніж ти планував в своїй голові, тобі стає занадто не все одно. 

— Драко, — він взяв мої руки в замок і притягнув до себе, — ти правий, я вів себе як ідіот, але лише тому, що боявся занадто форсувати події. Якби я дав собі волю, то ще б із супермаркета повіз тебе тоді до себе додому, закутав би в ковдру, а на ранок годував би млинцями. 

— Я люблю млинці…

— Але чи не подумав би ти, що я серійний вбивця? — він усміхався, тому я теж мимоволі розплився в усмішці, — чи що в мене наміри лише на одну ніч? Чи що я потенційний аб’юзер?

— З великою вірогідністю.

— Ну ось тому я і вирішив, що найкраще буде дати час. Але я хочу щоб ти знав, я дуже прагну саме стосунків з тобою. Вибач, що сильно затягнув з цим, але ти будеш моїм хлопцем? 

Я кивнув головою, ще більше усміхаючись. Гаррі притягнув мене в обійми і зашепотів на вушко різні ніжні дурниці. 

 Драко, як можна було себе настільки накрутити? Кляте рожеве кафе, кляті правильні омеги, клята брехня…Тобі трапився найкращий альфа, з найкращим запахом і характером, але ти продовжуєш закопуватися в своїй брехні, тим самим знижуючи впевненість у собі і своїй цінності. Приховуючи від Гаррі частину своєї сутності, вагомий клаптик життя, я ніби був лише половиною себе. І чим далі, тим  гірше, але зупинитися вже нема сили. Мені стало легше від того, що ми прояснили нюанс із статусом наших стосунків, та думка про те, що він не знає насправді того, з цим буде зустрічатися, лежала на душі тягарем.