Початок

Останні промінчики сонця проникали вікно.На ліжку сидів хлопець,перевертаючи сторінки книги,і проникаючись сюжетом він не одразу почув що його звуть.
—Локі!Я тебе скільки разів звати повинна?
Увірвалась у кімнату розлючена мати.
Спокійно піднявши очі та поклавши палець посередині щоб не загубити сторінку він спокійно промовив
—Що?
—Що,ну я тобі скажу що,тільки що звонили з університету.
Від згадування університету у хлопця затремтіли руки,а кінчики пальців спітніли,по спині пробігли мурахи,а волосся на руках встало дибки.
—Скажи мені,якого біса ти не ходиш до університету,за що ми з батьком платимо великі гроші.За те щоб ти прогулював?Ми з батьком завжди мріяли про те що б ти став лікарем,гордістю сім’ї, ми хоті…
Жінка не встигла договорити як з ліжка зістрибнув хлопець і перебив матір
—Я не хотів туди йти,я не хотів вчитися у медицинському,ви за мене усе вирішили.Я ненавиджу цей університет,я не збирався там вчитися з самого початку!
—Що,та як у тебе вистачає сміливості зі мною так спілкуватись,все з тобою буде балакати батько
Грубо відповіла жінка,та попрямувала до сходинок гучно крокуючи.
—Мам,ти все ще думаєш що на мене подіє чергове побиття батька?
Нервово видихнувши вона гучно стукнула дверми та мовчки пішла.
-Ну,як завжди впринципі.Промайнуло у хлопця в голові,Йому було вже байдуже що з ним зроблять,він вже не той маленький хлопчик який сидить у кутку та тихо плаче.
Батько не змусив довго чекати,через хвилин двадцять Локі вже чув його важкі кроки на першому поверсі,з кожним вони наближались до дверей,і ось двері відчинилися і в кімнату майже забіг тато.
—Привіт,тату,можеш не кричати та бити мене,це не подіе від цього до університету ходити знов я не стану.
Він відложив книгу у бік поклавши посередині шматочок паперу,щоб не загубити сторінку.Холодний, ніби лезо погляд кинувся до озлобленого батька який у свою чергу здивовано стояв біля його ліжка.Його син не так рідко йому суперечив, але щоразу він дивувався як у перший.
—Я від тебе такого не чекав,я дуже злий,тому зараз ти збираєш усі свої речі та валиш звідси до чортової матері!
Коли він закінчив репліку він схрестив руки та грудях та почав слідкувати за діями хлопця.
А він був впринципі не проти піти з дому,тому він мовчки піднявся та попрямував спочатку до шафи з одягом,діставши з верхньої полиці велику спортивку сумку,та почав не поспішаючи збирати речі.Їх у нього було не так вже й багато тому це не зайняло багато часу.Інших речей також було небагато тому через десять хвилин він вішав два чохли від гітар на плечі та йшов до виходу,не поспішаючи він опускався сходами.
Мати дивилась на нього,ніби-то байдуже,але в її очах можно було побачити…сум?
Батько стояв на нижніх сходах та спостерігав за ним.Зав’язуючи шнурки він останній раз обернувся на мати,на її очах були сльози
-ну,мамо,ти сама цього хотіла
Подумав блондин,та вийшов з дому.