Справжній друг
від Порох Аліна-Кацукі, прокидайся – тихенько сказав Шото по трохи його штовхав, щоб скоріше прокинувся – Кацукі, будь ласка, прокидайся.
Блондин нарешті відкрив очі. Вони були дуже червоними, весь в соплях і сльозах.
– Відстань від мене, просто відстаньте від мене всі! – він знову почав плакати, бо не міг прийняти той факт що Ізуку може покинути його. Тримавшись за голову за сильно болю в очах і мозку, він просто не міг думати раціонально і логічно. Він розумів що Шото прийшов обговорити останній бій, але він не хотів не куди йти, Кацукі просто хотів весь цей час бути поруч з коханою людиною.
Шото розумів його, але не як він не міг підбадьорити друга. Він просто сів поруч хлопця і просто поклав на нього руку, намагаючись його погладити, бо він знав що просто бути поруч – це вже велика підтримка. Кацукі так і далі плакав, але вже не так сильно, бо просто не вистачало сил.
– Вибач мені, вибач за те що я не зміг його захистити. Мені дуже шкода, Кацукі
– Половинчастий, завалися і так погано, а від твоїх слів ще гірше, – блондин просто закричав на стільки сильно що аж інший просто не мав слів що сказати. Шото мовчки став і збирався виходити з кімнати, але почув тихенький голос блондина. Кацукі нарешті підняв на нього голову
-вибач, будь ласка, – витираючи з лиця всі сльози, щоб привести себе у нормальний стан, – я.. я не знаю що мені робити, мені страшно. Після того як ми повернули в ЮА Ізуку, я намагаюся виправляти свою поведінку к іншим людям. Я вже не хочу бути тим самим вибуховим розбишакою, як раніше, треба вже дорослішати, – очі він опустив у низ, бо йому було соромно за це говорити.
Шото просто посміхнувся йому, показуючи що все добре.
– Не переймайся, все добре, я розумію як тобі тяжко тому я на тебе не ображаюся. Якщо тобі потрібна моя допомога, дзвони, я завжди на зв’язку, – хлопець знову підійшов до Бакуго і просто дав йому у руки листа. – Це лист від мого батька, о 16 буде зібрання. Кацукі з посмішкою й облегшенням в душі забрав листа і подякував його. Хлопець вже збирався покидати кімнату, але ззаду почув голос
– Шото, почекай. – Підірвавшись зі стільця, блондин дуже сильно його обійняв. Його друг спочатку не зрозумів що коїться, просто злякався і намагався відірватися від обіймів. – Половинчастий, дякую дуже дякую, – ще сильніше його обіймав і намагаючись не плакати, бо його зрозуміли та прийняли його почуття. Тодорокі просто посміхнувся.
– Все добре, я радий тебе вислухати у такий важливий час. – обіймав його у відповідь, та по трохи хіхікав.
Шото нарешті пішов, а Кацукі сів на своє місце біля Ізуку, він більше не плакав, а посміхався. Він був радий що його оточують такі гарні люди, на душі було багато легше після цієї розмови. До зібрання залишалося не багато часу, але так не хотілося коханого залишати самого. Кацукі просто на прощання поцілував ніжно у лоба, зеленоголового та пішов на вихід. Біля дверей він стояв ще хвилин 3, просто дивився, милувався красою Ізуку. Звичайно не легко його покидати в такому стані, але за ради нього він працює далі, дякуючи Шото.
0 Коментарів