Вікінги (Трикутник)

– Ходімо зі мною. – Рагнар закликав рукою священника.
– Куди? Уже вечоріє.
– Поплаваємо на човні, зараз тепло я тобі покажу дещо цікаве.
– Ти про що? – Етельстан відчув як його щоки багряніють рум’янцем.
– Північне сяйво. – Рагнар щиро посміхнувся й підмигнув слузі.
Рагнар взяв на себе всю роль веслувальника, а Етельстан розглядав водну гладь, яку порушували деякі сплески хвиль від риб, що виринали подихати. Вони приплили на середину озера і Рагнар повільно спустив весла на воду притормозуючи човен.
– Тут прекрасно. – Етельстан не приховував свого захоплення природою навколо нього.
– Ти також прекрасний! – Рагнар, то відводив очі, то дивився прямо у вічі священнику.
– ?!
Рагнар підсунувся до Етельстана ближче. Етельстан ніяково посміхався, бо розумів, що Рагнар хоче від нього.
– Етельстане…я тебе хочу! Тут…
– Я знав, що це не просто прогулянка.
Рагнар протягнув руки до священника, щоб стягнути з нього верхню сорочку. Етельстан йому не заважав… Залишившись з голим торсом Етельстан постелив свій одяг на дно човна. Рагнар не заставив себе довго чекати і швидко стягнув з себе одяг. Він положив Етельстана на спину на дно човна і навис над ним, тримаючись руками на сидіння. Етельстан відчув як Рагнар увійшов в нього і по його тілу прокотилась хвиля насолоди, від якої він Дуже сильно обійняв Рагнара, дряпаючи йому спину.
– Я тебе кохаю! – Рагнар не зупиняючись шепотів на вухо Етельстану.
Коли вони обоє кінчили, то уже добре звечоріло, а на небі почало з’являтися північне сяйво.
– Як ти і обіцяв! – промовив Етельстан.
– Я не можу тебе обманювати. – Рагнар сильніше стиснув в обіймах священника….
***
– Ти вважаєш мене за ідіота? – Флокі запитав прямо Рагнара.
– Ти ж.. знаєш, це не так. Ти дуже важливий для мене. – – виправдовувався Рагнар, дивлячись в очі другові.
– Проміняв мене на якого чужинця? Ви тепер разом? А як же я?
– Флокі… – Рагнар взяв в долоні обличчя Флокі. – Це не так.
Флокі плакав. Як дитина в, якої забрали улюблену іграшку.
– Не плач, друже ти ж знаєш я тебе кохаю. Дуже…але і його теж.
– Я розумію, що ти ярл і наш король..але наші стосунки для тебе тепер лише професійні. Я тобі кораблі, ти мені плату?
– Дорогий Флокі…
Рагнар поцілував тонкі вуста Флокі та обняв щосили, що той обмяк.
– Ти все ще важливий…коханий друг. Не сумуй! Але я не можу обманути своє серце. Як і ти Етельстан дуже мені потрібен.
– Я розумію.. але не зраджуй себе дорогий Рагнаре.
– Дуже дякую тобі за підтримку. – Рагнар сильніше притиснув до себе Флокі.