Розділ 17

Весь наступний день Спартак проводив у самотності. Він відчував сильне занепокоєння і страх за свого коханого, і це робило його ще більш дратівливим і нервовим. Усередині нього все гриміло від тривоги, що може трапитися, і що він не зможе захистити свого коханого. Спартак не міг впоратися з почуттям провини, яке розривало його серце. Чоловік не міг змиритися з думкою про те, що його дії можуть призвести до втрати того, що йому дорого. Він відчував, що винен перед Женею, бо не міг захистити його від усього цього і дозволив йому вплутатися в небезпечну гру.

***

– Янович, ми виходимо. Ти з нами? – запитав один із колег чоловіка, збираючи свої речі.

– Ну, хлопці, я зараз до вас приєднаюся, але трохи пізніше. Мені потрібно кілька справ закінчити, – відповів Женя, усміхнувшись колегам.

– Ну гаразд, але не затримуйся занадто довго.

Коли всі пішли, Женька залишився один в офісі. Його погляд упав на стіл, на якому розкидані документи, а також на відкритий ноутбук зі звітами за день. Він сів за стіл, зібрався зі своїми думками і почав перевіряти звіти. Чоловік продовжив працювати, перевіряючи документи, а потім відкрив папку з доказами, які він зібрав, щоб показати колегам.  Він скопіював усі докази на свою флешку і поклав її у свій стіл між папками та паперами. Про всяк випадок.

Женя знає, що Спартак буде тут через кілька хвилин, але час здавалося тягнеться вічно.

Несподівано двері відчинилися і Женя побачив Спартака. Чоловік прямував до нього, тримаючи в руках два пластикові стаканчики, з яких виходив пар. Старший тепло усміхнувся йому і сказав:

– Спартачку! Я чекав на тебе.

– Привіт, милий. Ти вже закінчив роботу? – запитав Спартак, нервуючи.

– Так, ходімо вже. Нас чекають інші. Я вже підготував усе. – Женя не помічав нервового стану коханого, сповнений ентузіазму якнайшвидше зустрітися з колегами і показати докази.

Спартак підійшов ближче до Жені і поставив перед ним на стіл стакан із кавою.

– Це для тебе.

– Дякую, – віддячив коханому старший, взявши стаканчик і роблячи ковток.

Спартак уважно спостерігав за діями Жені, чекаючи на результат. За кілька хвилин після того, як кучерявий випив каву, він почав відчувати, що в нього важкі повіки і він насилу тримає очі розплющеними. Його голова почала паморочитися, а зір став нечітким. 

– Щось зі мною не так, – розгублено пробурмотів Женя, схиливши голову на стіл. – Спартаку, що відбувається? – запитав він, перш ніж зануритися в сон.

Спартак просто стояв і чекав, спостерігаючи, як снодійне починає діяти на Женю, і готуючись до подальших дій. Серце чоловіка обливалося кров’ю від болю і почуття провини перед коханим, але він розумів, що це була його єдина можливість не зашкодити Жені, виконуючи своє завдання.

Після того, як Женя заснув, Спартак акуратно підняв його і пішов на вихід. Він посадив старшого на заднє сидіння своєї машини і рушив до будинку боса. Спартак зосереджено вів машину, не знаючи, що робити. Він почувався жахливо через те, що змушений наразити свою кохану людину на таку небезпеку. Йому було страшно і важко. Він відписав Іванову про свої дії, попереджаючи про початок операції, і відкинув телефон вбік.

Коли він прибув до будинку боса, Спартак швидко вийшов з машини і подзвонив у двері. За кілька хвилин двері відчинилися, і перед ним стояв чоловік у темному костюмі. Кивнувши йому, Суббота попрямував до кабінету боса. Він відчував, як його ноги слабшали, але він продовжував іти вперед. Постукавши у двері, Спартак обережно увійшов до кабінету, побачивши боса, який сидів на одному з диванчиків.

– Спартак. – Бос коротко привітав чоловіка, що увійшов, тримаючи в руці келих вина.

– Бос, – кивнув на знак привітання Суббота. – Я привіз його.

Старший чоловік різко випрямився, відклавши келих на столик. Він серйозно подивився на Спартака і запитав:

– Тебе ніхто не бачив? Де він?

– Ні, я був обережний. Він у моїй машині, непритомний. Я дав йому снодійне. – Серце Спартака стиснулося після цих слів, але він намагався приховувати свої емоції від чоловіка навпроти.

– Чудово! – хлопнувши долонями і дико посміхаючись, бос підскочив і наказав охоронцям біля нього: – Ідіть і дістаньте його. Зв’яжіть і накрийте голову чимось. Поїдемо в один з наших складів, нам не потрібні зайві очі та вуха. Як то кажуть, і в стін вони є.

Дико регочучи, бос пішов до своєї машини. Охоронці пішли виконувати наказ боса, нічим не відрізняючись від ляльок, яких направляє ляльковик. Не маючи душі та свідомості, вони мовчки виконували наказ, не думаючи про наслідки.

Спартак запанікував і, коли всі вийшли з кабінету, швидко дістав свій телефон і написав Іванову нову інформацію. Намагаючись опанувати себе, чоловік пішов до виходу з дому, прямуючи до своєї машини. У дворі він зустрівся з босом, який сідав у свою машину. Перед тим як виїхати він наказав кільком охоронцям їхати за ним. Потім, подивившись на Спартака, він сказав йому:

– Спартаку, ти теж їдеш з нами. Поки будеш спостерігати й вчитися.

Суббота здригнувся, але кивнув, погоджуючись, і сів у свою машину, чекаючи, коли машина боса рушить з місця.