Розділ 16

Того вечора Спартак повільно увійшов у величезний кабінет, де вже сидів бос. Тиша огорнула кімнату, і тільки звук його кроків відбивався в густій атмосфері. Він обережно прилаштувався на стільці перед босом і чекав, коли той заговорить. Він помітив, що бос хвилюється, його очі звузилися і руки стиснулися в кулаки.

– Я дізнався, що в поліції є людина, яка знайшла докази проти мене.

Спартак відчув, як у нього стиснулося серце. Тільки не це…

– Я не можу дозволити йому показати ці докази всім. Тобі потрібно привести його до мене до того, як він зможе це зробити. Ми повинні знешкодити його і знищити все, що він знає, – сказав бос, голос його був різким і жорстким.

Спартак завмер на місці, немов від удару струмом. Невже Іванов передбачав це…? Чоловік відчував сильну тривогу, думаючи про те, що йому потрібно якимось чином доставити Женю до боса. Він не хотів, щоб його коханий опинився в небезпеці або дізнався про його зв’язки з мафією. Спартак знав, що якщо він не виконає наказ, то його життя і життя його сонечка будуть під загрозою.

Стиснувши зуби, він відповів: 

– Я зроблю все, що потрібно.

Бос посміхнувся і сказав: 

– Я знав, що ти не підведеш мене, Спартаку. Мені потрібно, щоб ця людина була у мене якомога швидше.

Суббота кивнув, даючи зрозуміти, що він зробить, що від нього вимагається.

– Чудово. Можеш іти.

Він розвернувся і вийшов із приміщення, намагаючись приховати свій страх і занепокоєння. Дорогою додому Спартак зателефонував Іванову і розповів про свою зустріч із босом. Він висловив своє здивування тому, що друг зумів передбачити дії лисого і спланував усе так чітко. Іванов і сам був здивований, але задоволений таким вдалим розвитком подій. 

– Отже, завтра… – задумливо промовив Сергій.

Спартак стиснув кермо і глибоко зітхнув, намагаючись вгамувати тривогу в серці.

– Я не впевнений у цьому плані, Сергію. Я турбуюся за Женю, – нервово сказав він, намагаючись переконати Іванова змінити свої плани.

Але чоловік був наполегливим: 

– Не турбуйся, Спартаку. Усе буде добре. Ми знаємо, що робимо.

Але Спартак не міг заспокоїтися, його думки були зайняті тільки Женькою, тільки його хлопчиком…

Завершивши розмову, Спартак поспішив додому, до свого сонечка. Його серце боліло і кровило, але він нічого не міг зробити, щоб вилікувати його. Тільки живий і здоровий Женя може допомогти.

***

Спартак тихо увійшов у свою квартиру, зачинивши за собою двері, і важко зітхнув. Його думки були зайняті неприємностями, які наздогнали його цього дня. Він був втомлений, розчарований і замучений.

Женя, почувши грюкіт вхідних дверей, підірвався з дивана і ринувся в коридор. Він скучив за коханим і хотів поділитися з ним своєю гарною новиною, але помітивши стан Спартака, завмер на хвилинку. Женя вирішив не питати його про те, що трапилося, поки той не захоче розповісти. Натомість він на секунду прикрив очі і, легко зробивши крок у бік Спартака, ніжно пригорнув його, немов лагідне кошеня, і притиснув до своїх грудей. Погляд Жені сповнений любов’ю і турботою. Він м’яко гладить Спартака по спині, немов хоче заспокоїти його і змусити забути про всі свої проблеми. 

– Я тут із тобою, і все буде добре, – прошепотів він, втикаючись у м’яке волосся молодшого.

Спартак усміхнувся і заплющив очі, занурившись в обійми свого коханого. Він відчув тепло і безпеку, які дарував йому Женя.

Старший узяв Спартака за руку і м’яко повів його на диван, де він раніше сидів серед подушок і пледів і дивився якесь смішне шоу по ТВ. Спартак без слів занурився в м’які подушки і заплющив очі, відчуваючи, що втомився безмежно. Женя влаштувався біля молодшого, притискаючись до нього. Він обійняв його і притиснув до себе, дозволяючи Спартаку розслабитися. В обіймах Жені Спартак почувався захищеним і коханим, немов маленька дитина, затишно загорнута в плед в холодну зимову ніч. Кучерявий розумів, що Спартаку не потрібні слова, йому просто потрібно відчувати, що поруч із ним є той, хто його розуміє і підтримує. Вони дивилися передачу, не кажучи одне одному ні слова, і немов оберігаючи одне одного від життєвих проблем.

Незабаром обидва заснули в обіймах один одного, забувши про все, що їх турбувало раніше, і насолоджуючись теплом і любов’ю, яку вони ділили між собою.