Розділ 1

Тінн і Ган демонструють, що у них чудова хімія

Tinn and Gun demonstrate that they have great chemistry

Автор оригіналу: lalala53

Перекладач: Zhāng Míngzhū

Попередження: Це переклад фанфіка з англійської мови. Я не є автором. Переклад створювався завдяки декільком перекладачам і словникам. Я намагалась зробити все можливе щоб текст для вас був читабельним і зрозумілим. А ще я залишила оформлення тексту як в оригіналі. Деякі моменти в тексті перекладалися дуже дивно і не зрозуміло, тому я трохи перефразувала їх, але сенс залишився той самий. Цей фанфік написаний по фандому тайського BL лакорну “Мій шкільний президент”. Головний пейринг Тінн/Ґан. Ні фандому ні пейрингу в наявних немає, тому мені довелося поставити фандом “Оріджинал”, тому що без фандому фанфік не публікується. Але це не оріджинал. Оригінальним є фанфік англійською мовою на англійському сайті для фанфіків. Я буду дуже вдячна якщо ви перейдете по посиланню на оригінал і поставите вподобайку чи напишете коментар автору який написав цю прекрасну роботу.

Дозвіл на переклад я отримала від автора оригіналу. Будь ласка, не публікуйте її на інших сторінках!

Ось посилання на нього: https://archiveofourown.org/works/44935354/chapters/113065246?page=2&show_comments=true&view_full_work=false#comments

Опис:

Саме в такі моменти Тінну так сильно хочеться. Він чує насмішку в голосі Ґана і бачить, як той дивиться на нього крізь вії.

 

Тінн нічого не хоче більше, ніж поцілувати його.

 

Ну що ж.

 

Ну…

 

Він збрехав би, якби сказав, що не хоче більшого, ніж поцілунок.

 

“Тінн?”, з трохи більшим занепокоєнням запитує Ґан. Тінн повертається до реальності, і коли його очі знову зустрічаються з очима Ґана, Ґан дарує йому одну з тих маленьких посмішок.

 

“Ти сьогодні дуже розсіяний”, посміхається Ґан.

 

Розділ 1

 

“Хіба ви не хочете віддавати мені накази, пане президенте школи?”

 

Слова Ґана крутяться в голові Тінна ще кілька днів, тижнів після того, як він їх вимовив. Він не може повірити, що Ґан сказав йому щось подібне і очікував, що він зможе рухатися далі. Ставитиметься до цього нормально.

 

Тінн не може бути нормальним, коли він поруч з Ґаном. Він з усіх сил намагається контролювати свою міміку, дихання та думки. Хоча Тінн не вважає, що йому це вдається дуже добре.

 

Особливо, коли Ґан фліртує з ним і дивиться на нього напівзаплющеними очима.

 

Тінн дуже старається не думати про Ґана, але, боже мій, це дуже важко.

 

Наразі Тінн намагається тримати своє обличчя під контролем, оскільки вони з Ґаном навчаються разом по відеозв’язку; але Ґан продовжує кидати йому посмішки, від чого обличчя Тінна стає гарячим. Тінн майже впевнений, що він не дивився в підручник вже 15 хвилин; він продовжує витріщатися на Ґана. Ґан у своїй чорній футболці з вільним коміром і обрізаними рукавами. Бляха, Тінн бачить його ключиці та плечі. Це наче подвійна атака на його очі та бідну уяву.

 

Тінн, вочевидь, зовсім не приховує свого витріщання, бо Ґан щось каже.

 

“У мене щось на обличчі?”, запитує Ґан. Очі Тінна перескакують з того місця, куди він дивився (він точно не дивився на родимку на щоці), на дражливі очі Ґана. Тінн відчуває, як рум’янець заливає його обличчя.

 

“Вибач”, тихо каже Тінн.

 

“Про що ти думав, пане президенте школи?”, дражниться Ґан.

 

“Про тебе”, легко відповідає Тінн. Що ж. Може, не легко, бо Тінн відчуває, як рум’янець заливає його аж до вух.

 

Ґан відкидається на спинку стільця.

 

“А що зі мною?”, запитує він тихим голосом.

 

Саме в такі моменти Тінн так сильно хоче цього. Він чує насмішку в голосі Ґана і бачить, як той дивиться на нього крізь вії.

 

Тінн нічого не хоче більше, ніж поцілувати його.

 

Ну, що ж.

 

Ну…

 

Він збрехав би, якби сказав, що не хоче більшого, ніж поцілунок.

 

“Тінн?”, з трохи більшим занепокоєнням запитує Ґан. Тінн повертається до реальності, і коли його очі знову зустрічаються з очима Ґана, Ґан дарує йому одну з тих маленьких посмішок.

 

“Ти сьогодні дуже розсіяний”, посміхається Ґан.

 

“Ну,” бурмоче Тінн. “Ти дуже відволікаючий.”

 

“О, я відволікаю?”, запитує Ґан.

 

“Дуже”, відповідає Тінн.

 

“А що в мені відволікає?”

 

Тінн знову гуде, створюючи враження, що він багато думає над питанням Ґана.

 

“Родимка на твоїй щоці дуже відволікає”, відповідає Тінн.

 

Тінн бачить, як Ґан піднімає брову, і його посмішка поглиблюється.

 

“Моя родимка?”

 

“Так”, серйозно відповідає Тінн. “Вона так і проситься, щоб я її поцілував.”

 

“Де ще ти уявляєш, як ти мене цілуєш?”, запитує Ґан.

 

Тінн відчуває, як його очі трохи розширюються. Ґан зазвичай першим відмовляється від флірту, тому наполегливість Ґана шокує його. Його обличчя, мабуть, показує, що він відчуває, тому що Ґан киває йому, і його посмішка перетворюється на легеньку усмішку.

 

“А де ще ви уявляєте як цілуєте мене, пане президенте школи?”, шепоче Ґан.

 

Тінн відчуває, як у нього пересихає в горлі. Його очі ковзають по стрункій шиї Ґана.

 

“Я думаю про те, щоб поцілувати тебе в шию”, тихо каже Тінн. “Я думаю про те, щоб залишити слід на твоїй шиї. Досить низько, щоб його не було видно. Хіба що ти будеш його шукати.”

 

“Я б дозволив тобі залишити сліди вище на моїй шиї”, відповідає Ґан. “Я б хотів, щоб ти залишив сліди, де захочеш”.

 

Бляха.

 

Тінн намагається контролювати своє дихання. Він не хоче забігати наперед. Він не хоче уявляти, як цілує і кусає шкіру на внутрішній стороні стегна Ґана. (Бо саме там він дуже хоче залишити свої сліди).

 

“Я думаю”, хрипко каже Тінн, переводячи погляд з шиї Ґана на його обличчя. Навіть у тьмяному світлі спальні Тінн бачить почервоніння на його щоках. Рот Ґана трохи відкритий. І Тінн нічого не хоче більше, ніж засунути туди свого язика. “Думаю, після того, як я закінчу з твоєю шиєю, я б спустився нижче”.

 

“Нижче?”, Ґан дихає. Тінн мугикає.

 

“Нижче”, каже він. “Я б почав притискати поцілунки до твоєї грудини. До твоїх грудей.”

 

Протягом усієї розмови обидві руки Ґана лежали на його столі. Тінн чітко бачив їх. Тож коли Ґан прибирає одну руку зі столу, приховану від об’єктива камери, Тінн відчуває, що його мозок замикається.

 

“Де у мене на грудях?”, Ґан рветься.

 

“Бляха”, не може стриматися Тінн.

 

“Тінн”, стогне Ґан. Тінн бачить, як рука Ґана робить маленькі уривчасті рухи. “Тінн, будь ласка.”

 

“Я б поцілував твій сосок”, каже Тінн тихим голосом. “Я б притиснув  до нього язик і смоктав, а рукою грався б з іншим”.

 

Тінн спостерігає, як Ґан переносить іншу руку до своїх грудей, потираючи сосок через сорочку. Ґан видає ще один тихий стогін, коли Тінн спостерігає, як він стискає свій сосок і гладить себе під столом.

 

“Ах!”, Ґан задихається, його очі заплющуються, коли він відкидає голову назад. “Тінн, будь ласка, продовжуй”.

 

Не в змозі більше стримуватися, Тінн засовує руку в штани і хапається за свій член, що витікає. Тінн не думає, що він коли-небудь був таким твердим у своєму житті, і він відчайдушно хоче, щоб Ґан доторкнувся до нього.

 

“Ґан,” стогне Тінн. “Я так хочу доторкнутися до тебе”.

 

“Я хочу, щоб ти торкнувся мене”, стогне Ґан. Тінн бачить, як рука Ґана починає рухатися трохи швидше, трохи недбаліше. “Будь ласка, продовжуй говорити.”

 

“Мій голос робить щось для тебе, крихітко?”, Тінн рветься. Він міцніше стискає свій член і гладить себе трохи швидше. “Тобі подобається чути, як я хочу цілувати тебе всього? Як сильно я хочу торкатися тебе?”

 

“Так!”, Ґан скиглить. “Будь ласка. Будь ласка.”

 

“Після того, як я закінчу з твоїми грудьми, після того, як я приділив обом твоїм соскам увагу, на яку вони заслуговують, я ковзну рукою вниз, щоб торкнутися твого члена. Б’юся об заклад, ти такий мокрий. Так сильно витікаєш, створюєш безлад”, стогне Тінн.

 

“Тінн,” стогне Ґан трохи голосніше. “Тінн, я так близько. Будь ласка.”

 

“Будь ласка, що, крихітко?”, запитує Тінн. Якщо Ґан запитає те, про що Тінн думає, то Тінн ніколи не одужає. Він більше ніколи не зможе тверезо мислити. Він думатиме лише про маленькі збочені звуки, які видає Ґан, і про те, як виглядає його обличчя, коли він кінчає.

 

“Будь ласка, можна я кінчу?”, шепоче Ґан. “Я вже так близько, що хочу кінчити”.

 

Тінн відчуває, як від слів Ґана по спині пробігає електричний струм. Тінн справді загинув. Ґан вже зруйнував його для всіх інших. Як він може хотіти когось іншого, окрім свого ідеального, красивого, світлого і люблячого Ґана?

 

Тінн не міг.

 

“Ти можеш кінчити зі мною, крихітко”, каже Тінн. “Будь ласка, я так хочу, щоб ти кінчив”.

 

Ґан нарешті піднімає голову і дивиться прямо на Тінна. Якщо він і шокований тим, що Тінн також торкається себе, то не показує цього. Він лише стогне голосніше і гладить себе швидше і сильніше.

 

Ще кілька дотиків, і Ґан кінчає з ім’ям Тінна на вустах. Тінн не надто відстає від нього, кінчаючи у своїй руці та спортивних штанях. Хоча зараз він надто щасливий, щоб дбати про безлад у штанях.

 

“Дідько”, каже Ґан, здіймаючи груди. Тінн також відчуває потребу перевести подих. “Ти теж кінчив?”

 

Тінн трохи сміється над запитанням Ґана.

 

“Не думаю, що я коли-небудь так сильно кінчав у своєму житті”, відказує Тінн.

 

“Я теж”, шепоче Ґан.

 

Вони на секунду затамовують подих і просто дивляться одне на одного. Тінн користується моментом, щоб роздивитися, які частини тіла Ґана він може бачити. Тінн бачить, що рум’янець у Ґана розливається по всій шиї. І як мило виглядала б шия Ґана зі слідами його укусів.

 

“Чорт”, трохи сміється Ґан. “Не можу повірити, що ми щойно займалися сексом по телефону через наші конспекти з хімії”.

 

“Якщо вже на те пішло”, каже Тінн. “Ми продемонстрували, що у нас чудова хімія”.

 

Ґан стогне і б’ється головою об стіл. Тінн сміється, коли чує, як Ґан бурчить: “Ти жахливий”.

 

“Тож,” каже Тінн. “Все це було… добре?”

 

Ґан піднімає голову, щоб знову подивитися на Тінна. Тінн відчуває себе прикутим до місця його поглядом.

 

“Так”, шепоче Ґан з легкою посмішкою на обличчі. “Мені все сподобалося”.

 

“Круто”, каже Тінн най не крутішим голосом. Насправді, його голос, мабуть, тріщить, що робить його ще більш некрутим. Але Ґан, здається, не заперечує і не помічає цього. Він просто дарує Тінну одну зі своїх сліпучих посмішок.

 

“Круто”, відповідає Ґан.

 

Вони посміхаються одне одному, а потім Ґан знову порушує мовчанку.

 

“Ти назвав мене “крихіткою”, шепоче Ґан.

 

Тінн відчуває, що червоніє. Він не хотів, щоб це пестливе ім’я вислизнуло. Але він думав про те, щоб назвати Ґана так уже два роки.

 

“Все гаразд”, каже Ґан. “Мені це ім’я теж подобалося”.

 

“Тож,” каже Тінн, починаючи знову відчувати себе трохи сором’язливо. “Моїх батьків не буде вдома на наступних вихідних”.

 

Тінн обожнює яскравий і дзвінкий сміх, що виривається з вуст Ґана.

 

“Ви запрошуєте мене до себе, пане шкільний президенте?” дражниться Ґан.

 

Тінн сором’язливо дивиться на Ґана, але киває.

 

“І що ж ми будемо робити у вашому великому будинку наодинці, га?” Ґан сміється.

 

“Думаю, ми можемо придумати кілька речей”, відповідає Тінн.

 

“Я думаю, що деякі речі ми вже маємо у списку”, каже Ґан. “І ти будеш називати мене крихіткою, так?”

 

Так. Тінн не може нормально ставитися до Ґана, але це нормально – Ґан, схоже, теж не може нормально ставитися до нього. А Тінн не хотів би, щоб було інакше.

 

“Все, що захочеш, крихітко.”

 

_____________________________________________________________________________

Залишайте свої коментарі та пишіть свою думку про цю роботу. Ще раз велике дякую автору за цей фанфік і за можливість перекласти його рідною мовою для україномовної аудиторії. Дякую всім за увагу <3