Сни

— Що ти тільки що, бляха, зробив? —  Натягнуто запитав Янович, коли Суббота відсунувся від нього після поцілунку.

Він на Спартака не споглядав, а напружено сидів, вдивляючись перед собою та помічаючи те, що ще відчуває на губах чуже тепло. Хміль зникав під тиском усвідомлення та адреналіну. Суббота відповів старанно невимушено, також відвернувшись від Жені та допиваючи залишки напою:

—  Ти мене спитав, чи це приємно. Я вирішив один раз показати, ніж багато розповідати.

Більше Євген нічого не питав. Незручність між ними зростала експоненційно з кожною секундою, поки вони мовчки сиділи поряд. Після декількох хвилин мовчанки, Янович щось незрозуміло пробурмотів про довгу затримку, вечір та запізнення, і поспішно зібравшись, пішов з ґанку, спеціально намагаючись оминати Спартака й відводячи очі. Тільки коли деревʼяні двері за ним гучно зачинилися, Суббота відчув, як сильно зі снігопадом похолодало на вулиці.

***

Так само Янович продовжував себе вести в ліцеї й наступного дня. І через день. І далі. Якщо раніше він очікував зустрічі зі Спартаком під час перекурів, то зараз намагався максимально скоротити час паління між заняттями, не скільки через морози, скільки через те, що не хотів залишатися з ним наодинці. Євген не боявся, не соромився, він був відкритий для подібних можливих експериментів, ті були для нього прийнятні, однак Женя відчував напругу і йому було… дивно. Тож, щоб не навантажувати мізки в намаганнях розкласти все по поличках та розібратися у своїх почуттях, він обрав не зважати на це та цуратися Субботи як каталізатора. В якомусь сенсі цей метод працював, та все навіть непогано вдавалося, якщо не враховувати сни.

Сновидіння стали його покаранням, його тортурами. Там був Суббота, дуже багато Субботи, й, зазвичай, містили у собі еротику. Чим ретельніше він сторонився Спартака, тим гарячіші ставали сни. Якщо спочатку їх сюжети базувалися на випадковому перетині Жені та Субботи в коридорах альма-матер та закінчувалися поцілунками, то пізніше почали розвиватися зовсім хтиві напрямки, де Спартак торкався його, обіймав, пестив, щось шепотів. І найскладніше прийняти було те, що Євген відгукувався на доторки та плив у сновидіннях. Якби ж він вірив у потойбіччя та магічні здібності, то поклав би все завгодно на те, що це сам Суббота наврочив на нього такі жахіття. Жахіття, що впливали на реальність.

Коли ніхто не бачив, на уроках він таємно задивлявся на спину Субботи. Проходячи повз, невільно вдихав запах його туалетної води. Чув голос, іноді сміх. І кожен раз, коли щось з переліченого впливало на свідомість Євгена, тіло реагувало само собою і зовсім неадекватно. Один випадок такої реакції, що відбулася на початку великої перерви, сильно вразила Женю.

Після муштрувань історика протягом двох занять поспіль Янович відчував невтишиме бажання вийти на свіже повітря та затягнутися. Складаючи конспекти та канцелярію в наплічник, він побачив, як до парти поряд підійшов Суббота. Той трохи нахилився до дівчини, що сиділа там, спершись витягнутими руками о стільницю, та щось почав казати стосовно факультативів й підготовки до оцінювання в кінці навчального року. Але що саме говорив Спартак однокласниці Євгену було нецікаво. Він скамʼянів на своєму місці, не рухаючись, тільки дивлячись на міцні руки Спартака, чуючи голос та суміш шлейфу парфумів з власним запахом Субботи. В памʼяті виринули шматочки снів, які поневіряли його вночі, та майже в той самий момент Женя відчув, що в штанах стало затісно, а в горлі пересохло. На тій перерві вийти та покурити Євген не зміг.

Невгамовним темпом наближалися новорічні свята та канікули, а Янович не уявляв як побороти цю проблему. Уночі напередодні останнього в календарному році навчального дня, йому знову наснився сон.

У ньому він лежав в темряві на незнайомому ліжку. Оголений, але без дискомфорту, наче це так і повинно було бути. Він знав, що поряд є Суббота, і хоча він не бачив його, але відчував тепло шкіри, а потім, нарешті, дотики. Спартак вів теплими пальцями по його шиї, погладжуючи ключиці, рухаючись нижче, до грудей. В момент, коли кінчики пальців досягли їх, Суббота головою схилився до шиї Євгена, та почав верхнім шаром заціловувати слід від пальців, що обпікав. Шкіра Жені покрилася сиротами. Він не ворушився, довірившись повністю тому, що робив Спартак, а той зупинятися не планував. У час поки рука вже подорожувала по тілу біля живота, він губами покривав сосок, ніжно обтискаючи та відтягуючи. Від гостроти відчуттів Янович заскулив, він вже давно був неймовірно збуджений. Спартак дражнився, обводячи кола язиком навкруги чуттєвого горбика, а долонею накривши Євгенів прутень. Янович зрозумів, що не вистає. В півсні він затремтів від оргазму, пошепки стогнучи імʼя Субботи та стискаючи член крізь тканину піжами. Лежачи о четвертій ранку втомлений після розрядки у вологому спідньому, Євген зрозумів, що все це однозначно потребує термінового вирішення. Більше він не заснув.

***

Янович хвилювався. Те, що він хотів зробити, не вкладалося в голові, але іншого шляху він не бачив. Скуривши перед уроками дві цигарки, він зрання чекав Спартака біля головного входу в ліцей, нервово сіпаючи кінцівками. Той зазвичай приходив за чверть до початку заняття, щоб був час повторити матеріал. Так було і цього разу. Коли Суббота разом з невеликою купкою товаришів пройшов повз Євгена, крокуючи до ліцею, Янович поривчасто підійшов до нього з проханням відійти осторонь та поговорити. Спартак йшов здивований, такого він не очікував — це було вперше, коли вони бодай щось сказали один одному після поцілунку.

Відвівши Субботу якомога далі від людей, Женя зупинився, занадто схвильований, щоб почати так, як запланував, але все ж таки знайшовши сили для пари питань.

— Я тобі подобаюсь? Як хлопець? — Євген відчув, як долоні його спітніли, але дивився на Спартака прямо, одразу в вічі.

Той виглядав приголомшеним.

— Ну… Десь, можливо, — Суббота спочатку завагався від несподіванки, але уточнив, відповівши таким самим поглядом. — Так, подобаєшся, а що?

Почувши наступне запитання він спершу подумав, що йому примарилося.

— Давай зустрічатися?