17 частина

17 частина

М-Добрий) Ти як?

Р-Все добре. Давай доготовлюй, а я піду нам одяг підготую)

М-Добренько любий, нагадую що сьогодні у нас з тобою побачення)

Р-Так так..

Руслан пішов у кімнату. З шафки він дістав коробочку чорного кольору. Він обдивився її з усіх боків і поклав до себе в сумку. Одягнувшись він витягнув одяг для Максима і вийшов до Розумовського. Максимка на той час вже поїв і поцілувавши Русіка в потилицю пішов у кімнату. О 7:40 вони вже виходили з квартири. Бабульки їм побажали гарного дня і знову запитались, чи сплять вони в одному ліжку? (і не тільки, бабуськи, не тільки…)  У машині вони говорили у який парк підуть, яку каву візьмуть та що будуть робити після того як повернуться до дому. В офісі вже були майже всі і навіть Каріна. Вона, на диво, ні до кого не приставала. Вона вела себе спокійно. Це дивувало усіх. Через деякий час почалася нарада.

О-Шановні в нас труп, це звісно не так страшно ,як учора, але все ж. І так Ксенія гончар, 23 роки. Вона звичайний студент медичного. Тому  це і цікаво. Прикмети вбивства: ніж у серці і як і у унших жертв вирваний хребет. Так Римар і Вітя ви їдете на місце злочину і ви не повірите це теж на вулиці, адресу вам скинув Стасік. Маша труп вже в морзі лежить.

Косач вийшла з переговорної. За нею побіг Стасік.

С-Ольга Сергіївна! Я здається знаю як нам визначити вбивцю!

О-І як?

С-Що якщо кількість жертв це якийсь код?

О-Це дійсно має сенс… спробуй дізнатися що це, якщо дізнаєшся хто- бігом до мене доповідати.

С-Добре)

Стасік побіг у лабораторію до Брома. Як тільки він туди зайшов, він підійшов в до Андрія і обійняв його за плачі.

С-Андрійко у нас с тобою робота є)

Б-Яка?

С-Слухай, якщо кількість жертв це і є ключ до розгадки хто наш вбивця?

Б-Стасік я казав що ти геній?

С-Поки ні, але я чекаю)

Б-Ти геній)

С-Дякую)

Хлопці сіли і почали вираховувати, як це може бути пов’язане з вбивцею, але все було марно. Через три години заходить Косач.

О-Хлопці…. Вибачте але це капець…

С-що сталося?

О-у нас…23 жертви. Все теж саме, там і діти і підлітки і люди похилого віку і у них у всіх вирваний хребет….

Б-боже..

С-мхм……

Тут забігає Максим у лабораторію з якимось листком і з криком починає.

М-Я ЗРОЗУМІВ ЩО ЦЕ ЗА ШИФР!!!!

За ним забігає Руслан який прибіг на крик.

Р-Що сталося?

М- Кількість жертв це порядок букв в алфавітному порядку 15-«к»,1-«а» і 23-«т» тобто разом це виходить «Кат» я впевнений що це ім’я Катерина.

О-Прекрасно, а де нам шукати цю катерину?

М-не знаю…

О-так добре усі йдіть по домах, а то вже 8 вечора.

Руслан і Макс з усіма попрощалися і вийшли з офісу. Вони сіли у машину і поїхали в парк який і домовлялися. На вулиці було темно і тепло. Легенький вітерець віяв розвиваючи волосся Максима. Руслан вирішив підійти у найближче кафе і взяти собі і максиму по чаю. Максим погодився і сказав що буде ромашку з м’ятою. Вони зайшли у кафе і взяли теплі напої. Вони вирішили що надовго залишатися там вони не будуть, тому вирішили піти далі. Ось вони проходять повз такі ж самі милі парочки дівчини і хлопця які їли щось смачненьке. А он йдуть бабуся якась і дідусь які один одного тримаються один за одного і обережно йдуть до свого будинку. Все було чудово. І ось наші хлопці заходять кудись у глибину парку де немає абсолютно нікого, лише один ліхтар світить , біля якого одиноко стоїть лавочка. Руслан обійшов Максима з переду і став попереду нього. Він став на одне коліно і дістав з сумочки ту саму коробочку. У ній була красива, срібляста каблучка. На ній була красива гравіровка з ієрогліфами, які  означали «кохаю тебе до смерті».

Р-Максиме, я тебе дуже кохаю і хочу зв’язати наші стосунки цією каблучкою…

М-…