Зачекай мене там. Щось, що має бути на початку

В її кімнаті вже давно не пахне домом. Цей приємний, ледь помітний запах, вивітрюється щоразу, коли вона відкриває вікно, аби викурити стрельнуту в когось цигарку. У неї є дуже корисна здібність: все, що їй потрібно, вона з легкістю знайде, не витративши і копійки.

Чи ця історія про те, як дівчинка з синдромом Белли з «сутінок» шукає принца на білому коні? Хах, звісно ні. Єдине, що вона шукає, це безкоштовну дозу по п’ятницям. Чи може я переповідаю вам сценарій останнього сезону «від пацанки до панянки»? та ви що, нашу героїню, як ви вже могли зрозуміти, цілком і повністю влаштовує її жахливий спосіб життя. Ця історія – марна трата часу кожного, хто її прочитає. Тут не буде сюжету, великого кохання, чи переосмислення всього, ця книга написана лише для того, щоб показати реальне життя складних підлітків. Не романтизоване, але зовсім трішки гіперболізоване життя.

Її звати Саша – єдине чим її нагородили батьки, це плюс-мінус нормальним ім’ям, яке занадто непримітне, для такої особистості як вона. Саша ніколи не страждала від булінгу, а іноді і сама була його ініціатором. Ви напевно подумали, що у цієї дівчинки неблагополучна сім’я, чи вона зростає в сиротинці, але ні. У неї повна сім’я – батько, мати і кіт, котрий вилазе зі своєї комірки двічі на день. Вдома її люблять, точніше любили. Вона сама не пам’ятає коли і за що, але любили. Піклувалися , коли купували їй новий телефон кожні 2 місяці, коли задарювали її настільки, що через стільки років, вона досі нічого не хоче, бо мала все, чого тільки можна побажати. Але чи можна вважати любов’ю шрами від всього, що попадалося під руку матері? Чи можна назвати піклуванням життя на вулиці з 15 років, лише через те, що в тебе батько гомофоб? Так. В адекватній сім’ї це б не вважалося нормою, але ці люди не вміють інакше. Ні тато, ні матір, ні сама Саша, ніхто з них не вміє «правильно» любити. І можливо це і на краще.

Через 2 місяці, Сашеньці вже буде 17. Ця цифра нічого не змінить, і їй ще досі доведеться вмовляти касирку тітку Ліду продати їй без паспорта, але саме розуміння, що їй майже 17, а вона ще не вагітна, її дуже підбадьорює. Святкувати, Олександра буде, і достатньо масштабно, ні, не в Дубаї чи на Маямі, вона там вже була, таке життя вже давно її не цікавить. На цьому торжестві не буде дорогих подарунків, навіть алкоголь буде вкрадений, або куплений за найменшою ціною в сусідньому ларьку. Не дивлячись на все це, цей день запам’ятається всім, хто хоч трохи знайомий з нашою героїнею. Але до цього ми ще дійдемо, не люблю випереджувати час.

Її знають всі. Згадують, якою життєрадісною вона була, і як вмить потухла, відчуваючи на собі тяготу дорослого життя. Пам’ятають, як скиталась з квартири на квартиру, як вмовляла дати їй роботу, ледь не на колінах просила хоч одну пігулку сильнодіючих антидепресантів, на які підсіла ще в 12. Жалюгідність.

Для самої себе, Саша герой. Герой, хоча б тому, що змогла показати себе справжню. Перестала сидіти в вбиральні годинами, лише, щоб ніхто з знайомих не бачив її панічних атак. Полюбила себе, таку як є: залежну, втомлену, але таку щиру і постійно веселу себе. Єдине, що вона ніяк не може зробити – це зняти маску останньої суки, яку надягає при першому знайомстві з будь-ким. Насправді ж вона найдобріша людина з усіх, які коли-небуть мешкали в цій місцевості. Саша щиро радіє, коли хтось із її знайомих занадто емоційно розповідає чудову новину з свого життя. Ледь не плаче, коли їй телефонують ті, хто колись дуже сильно образив, прагнучи підтримки в складний для себе момент, їде о п’ятій ранку забрати того самого друга з тусовки, яким досить часто є і сама дівчина.

Саша – єдина людина в цьому місті, яку не засуджують за вживання заборонених препаратів, до неї не ревнують жодного хлопця чи дівчину, в яких вона жила деякий час, і не через те, що вона не гарна, просто їй довіряють навіть ті, кого вона поливала брудом, під час навіть геть маленької сварки. Вона єдина, кого розуміють всі. Розуміють і те, що в цій ситуації вони безсилі.

***

Ще одна мешканка цього містечка – Маша – кохання і головна біль Олександри, останні 3 роки. Чи відповідає вона взаємністю? Я не знаю. Не знає своїх почуттів відносно дівчини і сама Машенька. Справедливості заради, Саша єдина, кого та впустила в своє коло спілкування без вагань, єдина з ким погоджується ходити на кожну вечірку, не дивлячись на божевільний страх людей, єдина від кого не відходить на 3 метри коли та палить, лише через те, що просто хоче бути поруч.

Ніхто і досі не знає як вони взагалі зійшлись: Маша не вживає алкоголь, чи заборонені препарати, не палить, не любить шумні компанії, лягає спати о 21:30, завжди ночує вдома – повна протилежність Саші. Познайомились вони вже так давно, що жодна з них не пам’ятає яким чином це трапилось. Не дивлячись на те, що якби не Сашенька, про цю соціофобну дівчинку, не дізнався б ніхто, тепер це і Машині друзі теж. Не такі як Саша, але всеодно друзі.

Маша не набагато молодша за рудоволосу, але досвіду в неї меньше років так на 5.

Вона боїться, коли бачить собаку, занирює в телефон при незнайомцях, обіцяє собі схуднути до літа, і плаче, коли розуміє, що літо вже закінчується.

Машенька ненавидить людей. Навіть тих, кого називає другом, навіть тих, з ким проводить більшу частину свого часу. Ненавидить, але терпить. Терпить заради однієї лише кароокої хохотушки з вигорівшим червоним волоссям, колір якого відомий лише Господу Богові, але вона називає його рудим, а іншим і діла нема, рудий так рудий.

*** 

14 квітня. Знайти тверезого підлітка майже неможливо, навіть Маша, котра взагалі не п’є, ледь помітно хитавшись на місцї, тримала в руках пластиковий стакан з рідиною, склад якої, не відомий абсолютно нікому.

Для такої п’янки як ця може бути лише 2 причини: 1. перші спекотні дні, канікули, всі вже давно

забили на навчання і

насолоджуються життям

2.Сашеньку позвали на день

народження однієї з її знайомих, а

якшо йде вона, то йдуть усі місцеві

від 11 до 23 років

Ліза, святкувати своє 15-ти річчя вирішила як завжди, в парку. Ніякої оригінальності від цієї особи і не чекали. Недостатність впевненості іменинниці, кидається в очі при першому знайомстві, і палає червоним при всіх наступних зустрічах. Чи вплинув на це соціум? Так, вплинув, як і на всіх в цьому паршивому районі, але вона і сама є складовою цієї спільноти, тому не відстає від пліток про більш цікавих, впевнених та яскравих людей.

Як прямолінійна Саша може спілкуватися з першою лицеміркою в місті? Все дуже легко: Олександрі всеодно, що про неї говорять за спиною, вона не поважає Лізу, але жила в неї вдома 2 місяці, і віддячити ігноруванням, їй не дозволяє совість, яка після такої кількості вилитого на неї бруду, надиво, ще існує. І тому вона зараз сидить, п’є з горла якусь дешеву водку, і посміхається тій, хто псує її репутацію вже шостий рік.

Лізоньку ніхто не вважає подругою. З нею спілкуються, весело проводять час, але їй вже давно ніхто не довіряє – сама винна. Сама, але не єдина. Чи любили б ви себе, якби ваша матір морила вас голодом через “зайву вагу“? Чи вміли б ви правильно завойовувати увагу, якщо з самого дитинства підлизуватись до всіх і кожного – було єдиним способом вижити? Як можна поважати особистий простір і секрети інших, коли не поважаєш свої? Засуджувати її здавалося б логічним, однак їй лише 15, і відповідальність за її виховання і вчинки, й досі лежить на батьках, котрі, здається, намагаються виростити ідеальну секретаршу високопоставленому мудаку, але ніяк не яскраву особистість.

Спокійно сидіти на місці, довелося не довго. Кількість випитого Сашею і тими, хто прийшов з нею людьми, через спеку, вдарила в голову на диво швидко, тому вже за декілька хвилин, в найближчій річці опинилася лавка, на якій ще пів години тому цілувалась якась, занадто закохана пара, котра зараз достатнього голосно обурюється, через втрачене місце для сидіння. За лавою, в річці опинилися декілька достатньо п’яних для цього людей, серед яких була і сама Сашенька. Маша випила найменьше (в цьому не сумнівався ніхто з присутніх), тому єдина турбувалась за подальше життя стрибнувших в воду п’яних підлітків точніше за одного єдиного рудоволосого підлітка, котра як може пливе в глиб річки, аби наздогнати нещасну качку.

На щастя, додому всі повернулись живими та майже не ушкодженими, враховуючи бійку Андрія з охоронцем парка, в котрій перший, як не дивно з гордістю і зламаним носом програв, заляпавши всі залишки їжі кров’ю, через що, їсти її вже було неможливо.

***

Навідміну від всіх, Саша повернулась в своє м’яке ліжко лише під ранок. Ночувала вона в Машеньки, з якою вони цілу ніч проговорили про все й про нічого. Провертаючи ключ в дверній свердловині, все про що думала дівчина це про пластинку активованого вугля, що слухняно лежить в аптечці на кухні і чекає свого використання, та про склянку холодної води з під крану. Коли ж вона нарешті зробила такі омріяні дії, з передчікуванням сну на великій, холодній подушці, вона заходе в спальню.

– Блять!