Ти гарно танцюєш (NC-17)

Дихання збивається, коли Спартак притискається ближче. Скріпляє руки в Яновича на талії і трохи змінює положення голови, аби Женя міг покласти на неї підборіддя.

Женя гладить світле волосся, шию, плечі, ледь торкається подушечками пальців, ніби до чогось кришталевого, до чогось, що можна злякати. Він старається дихати тихо і рівномірно, аби не видати, що в штанах стає туго. Трохи відсовується стегнами назад, аби не додавати ще більше стимуляції. Женя сподівається, що от-от Спартак роз’єднає їх і вони будуть сміятися з цього чергового “непорозуміння”. Але натомість він відчуває, як чужі губи торкаються шиї. Женя голосно вдихає і завмирає.

– Можна? – шепоче Спартак. Янович не відповідає, лиш заплющує і розплющує очі, наче перевіряє чи не спить. – Женя, не мовчи, – просить Спартак.

Спартак відриває голову від плеча і як тільки ловить погляд, Женя затягує його в поцілунок. Спочатку лиш торкається губами, поверхнево, а коли чує перший стогін, акуратно прослизає язиком всередину. Суббота запускає пальці до Жені під худі. Відчуває, як напружуються м’язи від доторків, і усміхається в поцілунок. Вони не відриваються ні на мить. Руки вже впевненіше вивчають тіла, а язики сплелися і ніхто не має наміру це переривати. Спартак направляє їх в сторону дивану, як робив це в танці. Акуратно садить Женю, нарешті відлипнувши він нього. Той голосно дихає й дивиться вгору вологими очима.

Суббота владно всідається до Жені на коліна. Янович відчуває чужу приємну вагу, таку правильну, відчутну, але не заважаючу. Спартак кладе руки на плечі до Женьки, занурюється пальцями у волосся, трохи тягне і знову цілує. Ніхто не каже ні слова, бо розуміють один одного, бо кожен рух назустріч це і є німа відповідь на Спартакове “Можна?”.

Суббота прибирає руку з волосся і тягне вниз до горбика в штанах, що явно вказує на збудження.

– Спартак… – Женя торкається його руки і дивиться в очі.

– Не хочеш?..

– Хочу, – випалює хлопець. Женя відпускає його зап’ястя, притуляється лобом до грудей і видихає. – Вибач… Я просто. Воно так все… – запинається і не може скласти думки до купи, бо Спартак так близько до його збудженого члена, як ніколи. – Я не знаю, як воно має бути. Ти ж до того ведеш? – Женя дивиться майже налякано. Він до безумства хоче Спартака. Але так швидко, вже і тут… Це перший чоловік, з яким він потенційно може переспати, тому він боїться.

– Я не збираюсь брати тебе прямо тут, Жень. Просто, якщо ти думав, що я це не помічу… – Спартак сміється й залишає поцілунок десь в волоссі. – То ти помилявся. Давай я просто тобі допоможу?

Женя бачить, як блищать вогні в блакитних очах навпроти, і слухняно киває в знак згоди. Спартак розстібає ґудзик і ширінку, припадає до Женіної шиї, цілує за вухом і торкається долонею збудженої плоті, поки тільки через білизну. Янович закидає голову назад і тихо стогне. Відчуває, як шкіру біля вуха обпалює видих, і чує тихий смішок. Спартак вилизує йому шию, чіпляє зубами тоненьку шкіру і цілує. Відчуття внизу вже на межі задоволення і болю, бо тканина важко тисне, а рухи все більше змушують член текти. Спартак припадає губами до Женіних, тоді знову відривається, переводить погляд на його пах. Доводиться трохи підвестися, аби спокійно вивільнити прутень.

Суббота веде рукою, до самого кореня, повільно, ловлячи кожну реакцію на Женіному обличчі. Іншою рукою притримує худі, аби те не заважало нікому з них дивитися на цю картину.

Женя знову скиглить і стогне. Кожен Спартаковий рух змушує його серце битись частіше, подих збиватися знову, а член ставати все більш твердим. Суббота веде рукою прискорюючи темп, схиляється над червоним вушком і шепоче:

– Сьогодні я змушу тебе кінчити від моєї руки, а потім, якщо захочеш, я візьму тебе всього, – Женя скиглить, бо на цих словах Спартак пришвидшується, рухає кільцем з пальців швидше. – Знаєш, ти так рухав стегнами, що я не знав чи втримаюсь. В тебе гарно виходить танцювати.

– З тобою… – ледь видавлює з себе Женя, від чого Спартак вдячно припадає до його губ в новому поцілунку. – Спартачку, будь ласка… – шепоче Женя.

Той розуміє з півслова, знову пришвидшується, рухає рукою саме так, як Жені найбільш подобається. Спартак ловить кожну його емоцію, кожну реакцію, кожен стогін, бо хоче вивчити Женю досконально. Бо саме йому тепер змушувати це сонечко кінчати.

Ще декілька рухів і Женя тане в Спартакових руках. Оргазм накриває приємною хвилею. Женя заплющує очі, глибоко дихає, відчуває, як Спартак торкається губами обличчя і злазить з його ніг. Тіло не слухається, повіки важкі, але він дивиться на Спартака і говорить:

– А ти?

– Я?

Женя опускає погляд на горбик в штанах Спартака, знову підносить погляд вгору.

– Я також можу щось зробити, – зніяковіло каже хлопець.

– Тренери не грають, сонечко.

Спартак цілує його в маківку, звихрює волосся і йде в ванну кімнату, даючи тайм-аут Жені і собі. Повертається через хвилин п’ятнадцять, Янович вже вмостився на дивані, включивши якесь відео. Він усміхається, коли бачить Спартака, стукає біля себе по дивану, запрошуючи сісти разом. Суббота приймає запрошення, сідає і кладе голову Женьці на плече.

Спартак обіцяє навчити його ще деяких рухів.