Розділ 3

Рекомендую включити пісню Dotan – Nomb.

-Вже о-пів на дванадцяту. Я так розумію, ти лягаєш пізно? – Актор все ще тримав в руці джойстик.

-Зазвичай так. – відповів Спартак.

Женя сидів на полу, спершись спиною на диван, бо так було ближче видно. Адже проблеми з зором не давали спокою ніколи.   Спартак сидів поруч на дивані, по правій стороні від товариша, притуляючись ногою до його теплого боку.

-Ти такий теплий… – підмітив Суббота, а наступна фраза вже зі сміхом: – І кучерявий.

-Хахахах, я знаю. – Женя інерційно відразу поправив своє волосся. – Навіть не знаю, це комплімент чи ні.

-Комплемент. – відповів йому психолог та теж торкнувся таких м’яких кучерів. Від чого Женя трохи сіпнувся, коли пальці несподівано торкнулись чужих. Янович відразу прибрав свою руку за зайняв її джойстиком, дивлячись вперед в екран. Але подумки відмітив, що йому приємно, коли хтось… коли Спартак торкався його волосся.

-Вже висохло. – сказав блондин, якому так і кортіло взятись за те сильніше. Але ці пориви були відразу придушені власною раціональністю. Він просто перебирав його та пропускав крізь пальці, отримуючи якесь невагоме задоволення.

-Я тебе вб’ю.

-Що? – насупився Суббота.

-Якщо ти не почнеш грати, то я вб’ю твого ельфа. – пояснив Женя невідводячи погляду від телевізору.

-Вбивай. – спокійно сказав хлопець, продовжуючи перебирати таке м’якеньке та пахуче волосся поруч. Женя повернув голову до психолога, поглянувши на останнього. Але Суббота руки своєї не забрав.

-Ти втомився? – тихо спитав Євген.

-Та мабуть так. Щось я… втомився. – Спартак врешті забрав руки від хлопця та потер долонями власні очі. – Давай спати.

І одразу добавив:

-Ти спиш на дивані.

Спартак відправився за одіялом та ще однією подушкою.

-Та я ж і не прошуся в ліжко. Добре що не на вулиці ночую. – підвівся Янович.

-В тебе були варіанти. – нагадав Суббота, повертаючись до вітальні. -Тримай.

-Але я вибрав тебе. -нагадав з посмішкою Женя.  Чим викликав її і у Спартака. – Дякую, Спартачок.

-Спартачок? – здивовано підняв брову Суббота, – то я вже Спартачок? Достатньо було тебе приютити на одну ніч і почухати за вушком, як ти вже прибився як той кіт бездомний.  Дивись не звикни.

-Це тобі потрібно переживати, – засміявся комік, – Раптом вранці вже не зможеш мене вигнати на вулицю?

-Звісно вижену. Я ж цинічний покидьок. – мова сарказму від Спартака то завжди було смішно.

-Не вірю. – відповів Янович. Він постелив собі ложе та зручно вмостився.

-Надобраніч, Женька. – промовив Суббота, глянувши на хлопця та вимкнувши враз світло у вітальні.

-Добраніч, Спартачок. – поглядом хлопець провів блондина до спальні, двері якої відразу зачинилися.

«Він приємний. З ним комфортно. Тепло чи що… Хоть він і мерзне постійно. Поглядом гріє інших, а сам замерзає. М’який такий… Як подушка. Ні, він краще ніж подушка. Від нього пахне краще. Як мінімум. І всміхається мило… не тільки губами, а й очима. Як в нього так виходить?.. Губами…» – перед очима психолога в мить появився спогад усміхненого Жені. – «Треба було б напевно відганяти від себе такі думки? Можливо. А навіщо? Тому що це не правильно? Хто це сказав? А якщо мені він подобається як людина? І подобається як…» – він запнувся і загубився в своїх думках та формулюваннях. -«Спартак, господи, признай це. Він тобі подобається просто як хлопець. Цікава особистість. Хоч на перший погляд було і не дуже. Але… далі буде видно».

Хто б йому тоді сказав, що їхня початкова неприязнь стане стартом міцної дружби. Він би перехрестився. Але не тепер. Це дійсно можливо. Можливо він навіть почне йому довіряти. Розповідати особисте. Прислуховуватись до кучерявих думок. Виручати коли це потрібно, та взаємно допомагати один одному.

І на такий ефект не потрібно було довго чекати. Зйомки були регулярно і за три місяці роботи було випущено чимало роликів на ютуб. А найголовніше, що деякі люди знайшли один одного.