Вікінги

• Флокі, Флокі ти себе перевершив. Це чудові човни. На них ми зможемо багато захопити земель.

• • Я старався. – щиро посміхнувся Флокі дивлячись на свій човен. – Для тебе все найкраще Рагнаре.

Відпливши від рідних берегів човни довгі дні плили невідомо куди, але це не означає, що Рагнар не знав куди плисти.. Його компас вів до багатств. Через тиждень вікінги побачили землю.

• • Земля! Нарешті. – Рагнар видихнув, він дуже надіявся, що буде правим та не вб’є всіх, хто вирушив з ним у цю небезпечну подорож.

  • Що це за будівля?

  • Схоже на храм християн.

  • Там є цінності?

  • Думаю є! Кажуть всі свої дари християни приносять своєму Богові.

Рагнар повів своїх вояків у бій з церковниками. Виявилося, що вони зовсім беззахисні і, навіть, не мали при собі зброї чи якоїсь охорони. Більшість священників були вбиті, а деякі взяті у полон. Серед полонених був і молодий священнослужитель – Етельстан, який розмовляв мовою вікінгів. Всі багатства, що знайшлися у храмі вікінги забрали з собою, а також полонених, щоб потім продати їх як рабів.

В поселені швидко поділили здобич, більша частина, звісно, якої пішла ярлу. Рабів продали, або вбили, а Етельстана собі взяв Рагнар.

• • Будеш прислужником в моєму будинку.

  • Ти можеш мене розв’язати? – Етельстан тихо запитав Рагнара, який вів його на мотузці.

Схвально кивнувши головою Рагнар перерізав мотузку біля самого горла раба.

• • Ти ж розумієш, що ти не зможеш втекти від мене. А як спробуєш я тебе вб’ю.

  • Я зрозумів.

Етельстан прислужував Рагнару та його сім’ї. Доглядав за дітьми та порався в господарстві. Рагнару він прийшов до душі, оскільки Етельстан розповідав йому про далекі краї в, яких той побував. Етельстан також розповідав Рагнару про свого Бога. Рагнар, в свою чергу, розповідав йому про своїх могутніх богів від яких походив сам. Етельстан пробув деякий час у будинку Рагнара і почав згодом підлаштовуватися під віру вікінгів, що давалась йому, звісно, дуже важко, але він знав, що у нього є підтримка — Рагнар, який не примушував його любити своїх богів.

• • Не хочеш приєднатися до нас з дружиною? – Рагнар запитав Етельстана, який саме збирався лягати спати.

  • Мені не можна… Ти ж знаєш я не повинен торкатися тіла жінки. – Етельстан потер руки і опустив голову, спокутуючи провину перед Господом.

  • А як щодо чоловіків?

У вухах Рагнара почулась тиша у відповідь, але Етельстанан і не відмовив.

• • Дружино, люба на добраніч.

  • Спокійної вам ночі… – жінка покинула маленьку кімнатку прислужника.

  • Я… не мав це на увазі. – Віднікувався Етельстан.

  • Етельстан… – Рагнар ніжно промовив ім’я прислужника, і наблизився до нього.

Рагнар стягнув з прислужника легку нічну сорочку з ніжністю, щоб не злякати юнака.

• • Не бійся, все буде добре. – Рагнар розстібнув свої штани і залишився голим перед здивованим священнослужителем.

Тіло Рагнара було сильно накачане та вкрите старими шрамами, які накладалися одне на одного як павутинка. Останній з них ще багрянів та злегка кровоточив. Етельстан звівся на ноги та провів рукою по цьому шрамові.

• • Тобі ще боляче? – з турботою в голосі промовив прислужник.

  • Мені не боляче, але може стати краще якщо ти дозволиш себе поцілувати. Рагнар не дочекавшись відповіді поцілував Етельстана спочатку ніжно, а потім пристрасно поваливши його на ліжко. Етельстан обняв Рагнара і відчув шалений стукіт у своїх грудях, який він ніколи не відчував.

  • Не треба… – намагався сказати Етельстан, але Рагнар своїми вустами йому заважав це зробити.

  • Будь слухняним Етельстане. Я тебе не скривджу. Тобі буде дуже добре.

  • “Етельстан..” з вуст Рагнара це звучало так прекрасно” – думав прислужник, віддаючись Рагнарові. Рагнар як і обіцяв був дуже ніжним, як і з дружиною.

  • Етельстан… – Рагнар гладив рукою обличчя прислужника. – Ти дуже хороший…

Віддихаючись і витираючи піт з очей Етельстан перевів свій погляд на Рагнара, який в цей момент посміхнувся йому на “всі 32”.

• • Я в порядку. – лиш видавив з себе.

Спали вони разом зрідка, але Рагнар більше цінував Етельстана як друга. Дуже дорогого друга з яким не хочеться розлучатися на довго.

• • Навчи мене своїй молитві. – Одного разу запропонував Рагнар.

  • З радістю! – в очах Етельстана засяяв вогник. У нього завжди такий вигляд коли справа стосувалася віри. Рагнар це давно запримітив і дуже любив в ньому цю рису.

Етельстан разом Рагнаром ходили в походи і йому, навіть, доводилося вбивати людей, коли він увірував в Одіна.

• • Ти дуже йому довіряєш, а він все ще християнин. – Флокі продовжував скаржитися Рагнару.

  • Ти не розумієш він найдорожче, що я колись мав. Я.. дуже його кохаю. – Рагнар відповів другові.

  • Етельстан те, Етельстан се!!! Він тебе зіпсував! Ти не був таким. – Флокі не вгамовувався.

  • Я знаю друже, але…

Флокі був не в собі після розмови з Рагнаром. Він вибіг на вулицю подихати холодним повітрям, яке боляче різало його легені. Вдих-видих…

“Рагнар мені не довіряє, а довіряє цьому християнину, який насміхається з наших богів.” – не міг зупинити потік думок Флокі. – “Треба покінчити з цим.”

Флокі не далеко відійшов від будинку Рагна як зустрів Етельстана.

• • Додому ідеш священнику?

  • Так. – Етаельстан пришвидшив крок.

  • Може пройдешся зі мною? – Флокі потягнув прислужника силою в протилежний від будинку бік.

Етельстан підкорися йому і пішов слідом спотикаючись.

• • Ти скористався моїм другом і змінив його. У всьому винен ти!!! – Флокі дістав ніж і направив його на Етельстана.

  • В руки твої віддаю свого духа… – лиш промовив Етельстан і закривши очі покорився долі.

Тіло Етельстана першим знайшов Рагнар, який почав його шукати після довгої відсутності. Замотавши у сукно його тіло Рагнар поховав його на найвищому пагорбі, який був поблизу.

• • Ще вище до твого Бога я тебе не доставлю. – задиханий Рагнар прошепотів мертвому Етельстану.

Рагнар дальше ходив у похід та повертався з золотом. І в одному такому поході йому не повезло і він впав зі стіни замку, який вони безуспішно атакували. Рагнар пошкодив дуже сильно внутрішні органи і час від часу блював кров’ю.

• • Етельстан не покидай мене… Не залишай мене одного! – Рагнар від сильного болю кричав у гарячці.

Замок вони не взяли, але взяли в облогу і тому продовольство в замку почало закінчуватися. Через пару тижнів жителі замку вислали переговорників, які пропонували золото за відступ від замку.

• • Прокинувшись під ранок він вирішив, що хоче і після смерті бути разом з Етельстаном. І, навіть, якщо його Боги проклянуть його… йому було байдуже.

В табір прибули переговорники, які прийшли домовитися про мир.

• • Це ж ваша “свята” людина? – Рагнар підійшов ближче до священнослужителя у білій рясі.

  • Так.

  • Охрестіть мене і буде вам мир!

  • Треба підготуватися..

  • Не треба. Ось вода… я бачив як цей ритуал проводили з моїм братом.

  • Але навіщо це тобі? – здивовано запитав переговорник.

  • Я помираю. Я хочу бути разом зі своїм другом! Щоб ми зустрілися в його раю.

  • Ти лише попадеш в пекло.

  • Це ми ще подивимося!

Рагнар зайшов у воду і покликав рукою священника. Хрещення відбулося негайно. І як тільки воно завершилося Рагнар звів очі догори та помер.

“Я чекав на тебе…” – тільки чувся голос Етельстана. “Я знайшов тебе…”