Наслідки одної ночі

18 лютого 2024 року 14:39 – страшна ДТП на автодорозі Київ-Чоп ( М-06), поблизу Житомиру. Зіткнення вантажівки, туристичного автобусу та легкового автомобілю. 8 загиблих та 32 постраждалих, 3 з яких у важкому стані. В число цих трьох попадає Женя Янович, пасажир легкового авто.

Завтра вони з Спартаком мали записувати черговий подкаст у Києві. Що Янович робив поблизу Житомиру? Зараз розповімо.…

17 лютого. 23:47
– Сьогодні тусимо до ранку!! – Женя приїхав на день народження знайомої і, будучи душею компанії, підначував народ до дій та вигуків.
У відповідь почулися схвалення та свист. Грала гучна музика, алкоголь лився рікою, а балкони були повні курящих людей. Кожен куток знятого котеджу був заповнений атмосферою тусовки.

03:50
Хтось спить, хтось балакає про життя, а комусь погано. Свято завершується, люди поступово розходяться. П’яний Женька дзвонить Спартаку.
– Ал..ло, Спартаак, забери мене звідси..
– Боже, Женя, ти п’яний вщент.
–  Таак, Спартаче, я п’яніський. – Сміючись говорить Янович.
– Зранку поговоримо. Я викличу тобі таксі.
– Ось для цього і потрібні друзі! Хто, як не ти спал..
Суббота кинув трубку. Скільки разів Женя обіцяв не пити так багато.. Скільки разів ситуація повторювалась.. Скільки разів Спартак просив.. Ні так більше не може продовжуватися, потрібні радикальні дії.

12:04
– Ммм, головаа.. розколюється.. – страшне похмілля мучило Женю.
– Авжеж розколюється, не уявляю скільки ти випив, але таким п’яним я тебе ще не бачив.
– Та я не знаю, як так вийшло.. Я чисто з..
– ..За компанію, 2 бокали. Так, я в курсі.
Янович замовк. Він зрозумів, що це взагалі не та ситуація, а також вловив настрій Спартака. Той був роздратований, злий, засмучений та спокійний одночасно. Його пасивна агресія завжди відчувалась саме так.
– Жень, скільки можна? Скільки можна ставити мої прохання в ніщо ? Скільки можна підривати мою довіру?
Слова психолога боляче зачепили Євгена.
– Кожного разу одне й те ж саме. – Продовжив Спартак й піднявся. Кинув на тумбу біля ліжка книгу, яку читав, та сказав:
– Так більше не може продовжуватися. – Голос був крижаним та рівним. – Ти їдеш додому.
– Щ..що?
– Ти. Їдеш. Додому. До себе, до батьків, в готель – ти їдеш ЗВІДСИ.
Актор був у шоці. Похмілля відійшло на другий план, зараз це не найголовніша його проблема.
– Я..як ти можеш так казати..?
– А як ти можеш кожного разу робити одне й те ж саме? Ти навіть відмазку нову придумати не зміг, креативний геній. Мені скинули відео з святкування. Показати ?
– Не потрібно, я пам’ятаю..
– Ось і чудово. Збирайся, заводила компаній.
– Куди?
– Та куди хочеш. Мене дістали твої вибрики. Поїдеш кудись і, можливо, тоді усвідомиш в чому твоя помилка.
Сперечатись з Спартаком було безсенсовно. Він прийняв рішення, яке вже не змінити..

Зібравшись, Женя покинув квартиру психолога. В Києві він залишатись не хотів тому прийняв рішення їхати в Житомир..

Машина сервісу “Blablacar” була вже в околицях “неіснуючого” міста, як раптом на зустрічну полосу вилітає вантажівка..

Всім привіт, хто читає!! Я вперше викладаю фанфік кудись і вперше пишу про реальних особистостей) Я сподіваюсь, що вам сподобалось. Продовження буде, вже є ще одна частина!! Якшо не важко напишіть відгук, будь ласка♡