Додаткове завдання

На вулиці була прекрасна погода: сонце не дуже тепле, але вже досить яскраве.  Середина вересня, святково одягнені молоді люди, вчора тільки школярі, йшли до свого нового навчального закладу. Початок семестру для кожного починався по-своєму.

Наприклад для Жені і його однокурсника новий навчальний рік обіцяв бути цікавим. Обидва були вперті, стояли на своєму до кінця, мали великі очікування на рахунок цього року.  А оскільки обидва хотіли отримати стипендію за цей семестр, то, злісно дивлячись один одному в очі, уклали парі: хто виграє, того і гроші. Обидва хлопці мали серйозні наміри на перемогу, був лише один варіант – виграти це парі та втерти ніс опоненту.

Боротьба була, як то кажуть, “не на життя а на смерть”, за цим видовищем багато хто слідкував. Найпідприємливіші навіть встигли організувати тоталізатор на переможця. Усі жадали дізнатися переможця, допоки непередбачувані події не внесли свої корективи в цю, поістині запеклу, боротьбу аж у самому кінці. 

Коли вони ще тільки укладали парі в сім’ї Спартака уже було неспокійно. Ближче до кінця відведеного на часу було видно, що хлопці йдуть майже однаково: немає переможця і переможеного. Через це був назначений день, коли будуть підбиті підсумки, цього дня мали визначити остаточного переможця. Але цього дня Спартак так і не прийшов на заплановану зустріч. Його не було ні зранку у ВУЗІ, ні в університетській їдальні. Тоді Женя лише подумав, що Спартак здався, і вирішив не приходити, аби не соромитися. Але глибоко в душі розумів, що це не так, адже блондин – не та людина, яка просто здається перед труднощами і гідно приймає поразки. Через відсутність другого учасника Жені було присуджено, як тоді вважалося, чесний виграш. 

Вже ввечері, радісний після святкування свого виграшу з товаришами, Женя приходить додому і чує як з вітальні лунають якісь звуки “Певно, батьки телевізор дивляться” – подумав Женя. Аж раптом хлопець вслухався в цей білий шум, і почув те, від чого на секунду зупинило свій хід не тільки його серце, а й серця ще сорока чотирьох мільйонів людей:

— Доброго вечора студія з вами Єдині Новини. Сьогодні Україна перемогла у війні з росією. Саме сьогодні пролунав останній постріл на кордонах Харківської області… – далі сім’я вже не слухала, радісно обіймаючись та шалено радіючи цій новині. Через рік страждань їх країна нарешті поборола загарбника.

Слів не було, були лише емоції, які було дуже складно опанувати. Цього ж вечора Женя з одногрупниками запланували грандіозну п’янку в честь перемоги, а потім ця новина святкувалась усією країною ще тижні два. 

Лягаючи спати, думки Жені повернулись до теми парі і обмірковувань причин, з яких Спартак не з’явився у вирішальний момент. Адже, якщо так подумати, у Спартака також були великі шанси на перемогу. Вони так і не змогли поговорити про це найближчі декілька днів. Спартак ходив засмучений і задумливий. Звичайно, він також радів перемозі, але здавалось, що в його особистому житті щось сталось, і це щось було далеко не хорошим. Женя хотів поговорити з ним про це та запропонувати свою поміч, але, скоріш за все, хлопець навіть не відповів би йому на питання такого характеру, тому він полишив ці думки. Спливали дні, місяці. Коли вони відсвяткували випускний з університету, новоспечені випускники, щасливі з мріями і надіями на щасливе майбутнє, розійшлись кожен у свою сторону. Будувати подальше життя за стінами навчального закладу. Самостійно, нарешті вилетівши з батьківського гнізда.

За декілька років.

Збираючи всі речі з, вже рідної за такий довгий час, квартири, в Спартаковій голові була лише одна думка: “Подалі від сюди. Куди завгодно, але подалі. Тут я щасливим точно не буду.” Сідаючи в поїзд, він трохи видихнув, розуміючи, що це треба просто відпустити. Нічого повернути вже не можна. Купивши заздалегідь квиток до Ужгороду, до старих знайомих, хлопець поспішав скоріш покинути це місто, сподіваючись на краще. Зовсім нещодавно, два тижні тому, померла його матір. Після похорон та юридичних клопотів зі спадщиною, з якими йому допомагали друзі, оскільки сам він не зміг би щось вдіяти, розбитий після смерті близькоі л

юдини.  Його батько помер п’ять років назад, сестра вже давно переїхала до Києва та живе самостійно. Більше його нічого не тримає у цьому місті. Навіть улюблена робота перестала приносити задоволення. Змінювати діяльність він не збирався, але після зміни контексту, на його думку, справи повинні були піти краще краще. Після втрати рідної людини він хотів знайти нове життя і роботу подалі від рідного міста. Ходячи на співбесіди з різними ейчарами і ректорами з зовсім різних ВУЗів міста, він натрапив на старого знайомого зі свого рідного міста та інституту в якому вони разом навчались на одному курсі. Він написав йому запрошуючи на каву в найближчий ресторан. Після отримання згоди від знайомого та узгодження місця й часу, Спартак почав збиратися. Через декілька годин він вже був на місці. Зайшовши до будівлі, хлопець одразу ж помітив добре знайому копну волосся. Підійшовши ближче до столику, Спартак привітався:

— Доброго дня. — він сів навпроти брюнета.

— Доброго, давно не бачились. — з легкою посмішкою відповіли йому.

Привітавшись, до них підійшла офіціантка, щоб взяти замовлення. Спартак замовив лише амерекано, тим часом як Женя – латте і якесь тістечко. Записавши це, офіціантка віддалилась від їхнього столику.

— Яким ти вітром до нас завітав? — запитав Женя після того як вони зробили замовлення.

Прочистивши горло Спартак почав говорити:

—  Непередбачені обставини, і я тут. — з деяким сумом сказав він, подивившись в очі напроти шукаючи розуміння. — Також, можливо, я хотів змінити контекст та відволіктись від тривожних та сумних думок.

 І він знаходить це розуміння, коли Женя, кивнувши продовжує слухати, а не йде геть. Після його розповіді у Жені було лише одне бажання, з яким йому було дуже складно боротися: покласти свою руку зверху долоні Спартака, демонструючи підтримку не тільки словами а й фізичним контактом. Він вже давно сумнівався, що насправді відчуває до цього хлопця. В такі моменти брюнет приходив до жахливого, на його думку, усвідомлення, що відчуває більше ніж товариство і навіть дружбу.

—  В свою чергу я хотів запитати, чи не знайдеться мені роботи? Викладачем хімії, можливо біології. — запитав блондин, закінчивши свій монолог. Не стримуючи тихого сміху Женя відповів:

— Ха, ну, ти, звісно, знайшов до кого звернутись. Якщо честно – я радий, що ти звернувся до мене. Насправді я також хотів запитати в тебе дещо, але зараз не про це. Отже, роботу значить.. Ооо, бляха, тобі неймовірно пощастило! Я зараз працюю в одному коледжі, там якраз не вистачає викладачів з хімії, біології і ще декількох профілів. Тобі варто податись туди. 

— Реально схоже на те, що мені дуже сильно пощастило. Можеш будь ласка розказати куди я можу подати резюме?

— О, так, звичайно! Спартачку, я тобі все розкажу, покажу та познайомлю, але я все ж хотів би дещо у тебе дізнатися. Чому ти не прийшов на ту кляту зустріч того дня? Ти не уявляєш як давно мучило мене це питання. Я хотів би дізнатись причину, якщо це не секрет. — сказавши це, Женя з питанням в очах і стиснутими губами подивився прямо у вічі Спартаку.

Звісно, Спартак очікував це питання. Колись же він мав це розповісти. Але чому саме сьогодні? Проковтнувши в’язку слину та опустивши задумливий і одночасно трохи сумний погляд на чашку кави, Спартак почав пригадувати…

“…Середина вересня вже нагадувала про повноправність осінні поганою погодою, дощами та собачим холодом. Той день, в цілому, складався не дуже з самого початку. Розлучення батьків було очікуваним, але, в той же час, завдавало болі. Хотілось вірити у краще і сподіватись на їх примирення, але Спартак добре розумів реальність. О восьмій ранку вони вже всією сім’єю були в залі суду: він, батьки та його старша сестра. Спартак і подумати не міг, що це все реальність і він ніяк не може щось змінити. Він опустив погляд на свої улюблені чорні кеди, обдумуючи що буде далі. Засідання проходило довго і затяжно, особливо нудною була  частина з розподілом майна та іншими матеріальними моментами. Увесь цей час у його вухах наче була вата, а замість голови – чугунний казанок. Друга частина дня проходила наче в тумані. Хлопець був повні

стю розбитий цією подією. Можна було лише гадати, що буде далі. І досить великим питанням було: “Чи не прийдеться їм з’їжджати з їх старого будинку? Починати шукати нову квартиру?” Спартак довго не міг заснути через тривожні думки, але під ранок його очі знесилено закрились, переносячи парубка в довгоочікуваний, але неспокійний сон. Того дня він аж ніяк не міг пам’ятати про зустріч… ”

Повертаючись у реальність, Спартак лише кліпнув, після чого коротко переповів всі події того дня Жені, намагаючись бути стриманим в емоція під час розповіді. Але іноді його голос давав півня, що змушувало робити паузи.

В Жені на обличчі був лише шок після такої історії. У блондина просто не вкладалося в голові, що він колись засуджував суперника друга за пропуск такого важливого, на той час, заходу, не розібравшись до кінця у причинах та обставинах. Зараз він міг лише співчутливим поглядом дивився на обличчя напроти.

— Вибач, що запитав таке.. Я, чесно кажучі, у величезному шоці зараз. Я не міг такого навіть уявити.. Того дня, коли  оголосили мою перемогу, я розумів, що вона трохи не заслужена, оскільки другого учасника змагання не було на прийнятті остаточного рішення. Якщо тобі колись знадобиться моя поміч –  знай, що ти завжди можеш до мене звернутись.

— Дякую, я вже тобі винен за допомогу в пошуку роботи. Напевно наше парі було легендарним і запам’яталось багато кому. – сказав Спартак з ноткою гумору в голосі.

— Хах, да немає за що. Тим паче, що я і так уже сказав, що допоможу. 

Допивши каву, вони обмінялись аккаунтами в соціальних мережах,  потисли один одному руки і попрощались, виходячи з ресторану.

 В той час, після закінчення війни, було прийнято багато нових законів. До цього часу в країні йшли зміни і реформи. Наприклад в той час внесли зміни до Конституції: додали можливість укладання одностатевих шлюбів.

Через кілька днів, Спартак вже з самого ранку стояв біля воріт одного з коледжів Ужгорода. Зайшовши, чоловік одразу попрямував до адміністрації, щоб пройти співбесіду з Ректором. За певний час до цього, він подав своє резюме на розгляд. Йому назначили співбесіду в самому закладі освіти. Вони довго розмовляли обговорили моменти, стосовно напряму та зарплатні. Після чого Спартак вийшов з кабінету з усмішкою. Йому сказали, що вже завтра він зможе провести першу пару. 

Весь вечір того ж дня він готував матеріал. Ознайомившись з розкладом і відкривши телефон чоловік ліг спати раніше ніж зазвичай, завтра рано прокидатись. 

Прокидатись о шостій ранку було не звично. Вже через півтори годин він був готовий і замовляв таксі. Вчасно під’їхавши він зайшов в аудиторію очікуючи початку пари.

— Доброго ранку я ваш новий викладач з біології, Моє ім’я Спартак Олександрович, приємно познайомитись було б з вами всіма.

Здивовані студенти і не менш здивований Женя в проході дверей, 

— Вибач що мені довелось тебе зупинити, але мені потрібно зробити вам оголошення після поговорити зі Спартаком Олександровичем. Сповістивши учнів, про якийсь поза навчальний захід. Сказавши, що після пари зайде знову до Спартака. У відповідь блондин кивнув. Після того, як  Женя вийшов викладач продовжив розповідати матеріал.  Час пройшов швидко, на диво, ніхто не втомився.

Вже коли всі студенти вийшли з аудиторії знову зайшов Женя. 

— Спартак, я хотів тобе привітати з першим днем викладання, і дещо розповісти. – сказавши це Женя сперся на стіл, нахиляючись ближче до співрозмовника.

— Дякую, слухаю.

— Так ось, в тебе в групі є хлопчик, звати Максим, складний, але розумний, мені довелось побути трохи ближче до його сім’ї, наперед кажу ситуація складна і все може змінитись дуже швидко я маю тобі розповісти, щоб ти знав, і ми могли йому допомогти. 

— Добре, продовжуй.

— В той час я допомагав людям з соціальної опіки, в котрих ця сім’я стояла на обліку, я був шокований станом їхнього житла і його батьками, м’яко кажучи останні алкоголіки, також розмовляючи з робітниками по правам не повнолітніх, казали що часто бачили на їхньому синці, це свідчить ще й про насильство над неповнолітніми, а це вже карається законом. Можна буде, довести що вони винні, я б дуже хотів допомогти хлопцю який тупо виживає і позбавити його батька і мати батьківських прав. 

— Добре я допоможу тобі, але що саме мені потрібно зробити?

— Я б хотів щоб ти всій його групі давав додаткові завдання, йому це дуже допоможе.

— Добре.

Попрощавшись зі Спартаком Женя пішов з аудиторії. Після робочого дня Спартак зібрав свої речі, одягнувся і вийшовши з навчального закладу попрямував до дому. Погода була хорошою, тому можна було спокійно йти. З кожним днем вони бачилися все більше і більше. По вихідним кава і шахи, в будні дні, дешевий три в одному в деканаті. Чи  можна було це назвати романтикою? Можливо, а можливо і ні, але, що зрозуміло точно та це те, що Спартак відчував до Жені, щось, що виходило ща рамки поняття товариства, або дружби. З кожним днем, вони ставали все ближче один одному, частіше залишались на ночівлі у Жені або Спартака, грали в приставку, дивились фільми. Зовсім нещодавно вони зізнались один одному в коханні, ніяково і з думками про невзаємність. Обидва були на сьомому небі від щастя, розуміючи що вони разом.

В якийсь з днів вихідних мабуть субота, вкотре вони домовились зустрітись в улюбленій кав’ярні, з дошкою і шахами. Але цього разу, після після третьої партії і з пустими чашками кави, Женя просить його встати і закрити очі. Спартак слухаючись його встав, закрив очі. В свою чергу, Женя став перед ним на одне коліно.  В його руках була маленька коробочка з каблучкою. Відкривши її він сказав відкривати очі, після чого сказав:

— Спартак виходь за мене.

— Так! Погоджуюсь.

Тремтячими руками ,Женя одягає кільце на палець. Після чого, вони обіймаються та цілуються. Намагаючись розтягнути цей прекрасний,  щасливий момент на довше.

Через декілька днів вони зіграли весілля. На двох, лише вони і священник, в гарних чорно-білих костюмах з каблучками і радісними посмішками. Сказавши так, вони одягли каблучки і поцілувалися.

Після весілля була ще одна справа, яку хотілось зробити. Ідея була Жені, але Спартак був не проти. Через декілька днів вони звернулись до служби соціальної опіки, щоб позбавити батька і мати Максима батьківських прав. Довга бюрократична колотнеча, суд, не легко виграний з дорогим адвокатом і довгий по тривалості. Після того, як батьків Максима позбавили прав, вони рішили усиновити його задля того ,щоб подарувати йому останні роки дитинства. Роки йшли щасливо. Максим узяв фамілію Жені, Спартак залишив  свою.

Вони разом жили в квартирі Спартака. Кожен день, ставав все більш і більш сімейним і теплим. Їх можна було назвати справжньою сім’єю. 

Сьогодні вони збирались разом поїхати в торговий центр за одягом Максиму і іншими дрібницями для дому. Вони вибрали все що потрібно, жартували, сміялися і прекрасно проводили час. Після чого поїхали додому.