сон

***
Валік повільно провів язиком по шиї, залишаючи на ній вологу доріжку. Це було так приємно, що горбок у штанах Лузана почав помітно збільшуватись. Міхієнко почав опускатись нижче і нижче…аж раптом задзвонив будильник.
***
“Що за херня?”- подумав Лузан,- “Якого біса мені таке сниться?”.
Зовсім збитий з пантелику він сів на ліжку. Було відчуття, наче волога доріжка на шиї від язика досі не висохла. “Добре, досить думати про херню, треба збиратись”.
Він остаточно прокинувся від свіжозвареної кави і швидко зібрався. Сьогодні вони з хлопцями планували зйомки срачу, але зранку треба було заїхати в офіс.
Спускаючись у ліфті він побачив вхідний дзвінок. Це був Валік. Андрій мимохіть згадав свій сон, від чого його трохи кинуло в жар. Він ніколи не відчував чогось до чоловіків і був впевнений в тому, що і не може. Тому ці емоції були дуже дивні для нього, а особливо до друга і колеги по роботі. Але трубку він все ж таки взяв.
– Ти скоро будеш?
– Думаю, хвилин 15-20 і я на місці. А що ти хотів?
– Та бляха, цигарки закінчились, думав щоб ти узяв по дорозі. Але мені буде швидше сходити самому.
– А я дивлюсь у тебе хронічна лінь – усміхнувся Андрій.
-Все давай, не дзвони більше – сказав Валік і кинув слухавку.
***
Коли Лузан зайшов до офісу хлопці щось жваво обговорювали.
– Привіт, мої солодкі. Про що говорите?
– Думаємо зібратись на пиво після зйомки, – сказав Коля. – П’ятниця ж, мужики. Не ламайтесь!
– А тебе Ліза відпустила? – підколов його Валік. Микола лише махнув рукою.
-Ну я не проти. На сьогоднішній вечір планів не маю. Тільки куди ми підемо? До когось на хату чи в ба..
– До Валіка! – перебив його Коля,- Щоб багато не пиздів.
– Та без питань, – легко згодився хлопець.
***
Хлопці продовжили займатись своїми справами, та Лузан ніяк не міг зосередитись. Йому чомусь було незручно знаходитись поруч з Валіком, хоча він усвідомлював абсурдність цієї ситуації. Через дурнуватий сон, який виник абсолютно незрозумілим чином, він не міг нормально працювати і його це харило. Дуже рідко були ситуації коли Андрій не міг зрозуміти, що він відчуває, але ця ситуація остаточно його спантеличила.
***
Після зйомок хлопці поїхали до Валіка, дорогою заскочивши в магазин. Проходячи повз холодильників з пивом Лузан задумався.
– Ти чого завис?- спитав Рома.
– Не знаю чи точно хочу пиво. Я б випив чогось міцніше.
– Я б теж не відмовився. Віскі будеш?
– Звичайно буду- посміхнувся Андрій.
Розплатившись на касі компанія нарешті вирушила до квартири. Вечір був вайбовий. Закінчення тижня завжди дарувало відчуття полегшення і якогось релаксу. Хлопці грали у приставку, випивали та просто говорили. Так дуже швидко промайнули 3 години і час вже близився до 11-ої, тому Коля і Роман збиралися йти – вдома чекали дівчата. Андрій не дуже хотів лишатись наодинці з Валіком, бо йому досі було ніяково, хоч той про сон нічого й не знав. Але додому теж йти не хотілось. Або залишатись наодинці?
***
Після того як хлопці пішли Валік спитав:
-Що з тобою сьогодні? Ти якийсь дивний.
-В сенсі?
-Наче літаєш десь у хмарах. Зазвичай ти такий зосереджений, а сьогодні щось не так.
Андрій знизав плечима.
-То ти лишаєшся сьогодні мене? Вже майже комендантська, ти вже не встигнеш додому. – сказав Валік і грайливо підморгнув. Це були повсякденні для хлопців жарти, але зараз Лузану було геть не смішно. Він ніяк не міг прийняти той факт, що сон йому сподобався, бо раніше від думки про таке його б знудило. Але щось було не так і він це розумів. Окрім того він іноді ловив себе на думці, що часто дивиться на Міхієнка. На його сильні руки і губи, які дуже реально торкались його шиї. Його лякало те, що йому все це подобалось. Як би не опирався мозок, він не міг контролювати це відчуття. А ще – не знав, що робити.
Валік чудово помічав, коли з другом щось було не так.
-Андрій, може ти все таки розкажеш шо з тобою?
-Це складно. Навіть дуже. І я сумніваюсь, що ти зрозумієш.
-Чого це? Реально все так страшно?
– Розумієш.. в тебе колись було відчуття що подобається той, хто не має подобатись?
-Якщо чесно, не дуже. Як це – “не має”?
– Я не знаю як пояснити. Кажу ж, складно.
-Бля, не тягни кота за яйця, просто скажи прямо!
Вони сиділи на дивані в метрі один від одного. Лузан відчув, що не може і не хоче більше контролювати ці відчуття. Він почав стрімко скорочувати відстань між ними і швидко, щоб не передумати, але обережно торкнувся губами губ Валіка. Той завмер і, користуючись моментом, Лузан провів язиком по нижній губі хлопця. Йому було цікаво спробувати і зрозуміти чи реально йому це подобається. І, на жаль, йому це подобалось.
Раптом Валік різко відсторонився і подивився на Андрія широко розплющеними очима і з ошелешеним виразом обличчя. Це продовжувалось кілька секунд, після чого він просто вийшов на балкон.

To be continued…

***
Повідомлення від автора: ти кьюті <3
Ніколи не захоплювалась відносинами між хлопцями, але прочитавши кілька фанфіків про це, вирішила й собі написати) буду рада, якщо напишете свою думку в коментарях, бо це мій перший досвід у цій сфері👽