Ми починаємо писати про любов

Не сказати, що Жені це дуже подобалось. Швидкі поцілунки, щоб Антон або ще хтось не побачив, ніяких вульгарних смс, бо батьки Яновича, коли той приїзди на декілька днів, можуть подивитися, хто так часто йому пише, і звісно ніякого потриматися за ручки у публічному місці, бо ще сфотографують і викладуть, а тоді від фанатів вже не відв’язатися. Спартак не емпатична людина, що усвідомлює всі наслідки, тому с самого початку їх думки стосовно відносин в таємниці конкретно розходились. Але Женя як завджи дуже довго жив в тих рожевих окулярах, сподіваючись, що разом вони щось придумають та подолають будь-які труднощі. На жаль, світ виявився не такий вже гуманний по відношенню до актора, Суббота звісно намагався підвести до того, що це може бути для людини такого типу як Женя складно, але розчаровувати сонечко, що так яскраво світить біля нього, дуже не хочется.

 

Хоча самому Спартаку, сказати по правді, байдуже на ті «проблеми», вважаючи деструктивним навіть витрачати час на роздуми стосовно цього. Він усвідомлено вступив у відносини саме з цією людиною і зовсім цього не соромиться, навіть не дивлячись на те, що його партнер – чоловік. Але Женька ж не такий. Женька хвилується через думку оточуючих стосовно нього, кожен раз чи не до крові стискує кулаки в бажанні торкнутися свого психіатра на людях, і страшено боїться реакії батьків на орієнтацію та вибір їх сина, бо дуже дорожить цими відносинами. Спартак мабуть дійсно може його зрозуміти, тому лише слухняно прибирає руки, коли Коля чи старий або новий Антон заходить до кімнати, і ніколи – окрім гейських жартів на подкастах звісно – не дозволяє на людях чогось, що може викрити їх стосунки.

 

Таке наразі в них було життя, в країні зі свободою слова, двом чоловікам доводиться ховати почуття, насолоджуючись одне одним лише наодинці…

 

⊹──⊱✠⊰──⊹

У Жені то був ну дуже важкий день. З самого ранку він в‘язав себе гостем до одного шоу на ютубі, на яке спочатку й зовсім не хотів їхати, а потім все било розписано аж до самого вечора. Тому спілкування зараз зі Спартаком, Колею та старим Антоном здавалось йому таким благанним та приємним, що від того аж тягнуло заснути солодким сном, слухаючи їхні голоси. Але сьогодні і команда не відставала, було вірішено записувати одразу два подкасти в один день.

Суббота помітив втому актору ще на початку запису першого із подкастів, але той дійсно тримався молодцем, і лишень після усієї роботи, коли часи тікали до десятої години, він важко видихнув, визнаючи, що втомився. Тому ще між першим та другим записом, Спартак дуже різко поставив всіх перед фактом тридцяти хвилинної перерви. На відпочинку Антон пішов домовлятися за якусь техніку по телефону, а Коля так взагалі у магазин «по пиво для кращого настрою на роботу», тому зараз хлопці вперше за день залишись самі на кухні.

 

Женя встав зробити собі чаю, щоб хоч якоїсь ще дожити один випуск, коли відчув сильні руки на власній талії, що ніжно обіймали його. Спартак чудово пах гелем для душа, парфумами, та трішки тими квітами, що в нього стоять «для декору», але ще декілька днів назад вони були принесені для Жені, бо той на турі пожартував, що Спартак не дарує квітів. Як то кажуть, не Приватбанк звісно, але Спартак Суббота – беремо і робимо.

 

–Втомився? –спитав психіатр, дозволяючи Яновичу облокотитися собі на груди.

 

–Страшено. – видохнув Женя, прикривши очі та відкинувши голову на чуже плече, відчуваючи, як той самий холодний Спартак залишає поцілунок кудись в кучеряве волосся під власним носом. Актор солодко посміхнувся настільки милому жесту зі сторони коханця.

 

–Хлопці, тут стосовно мікрофонів…– подав голос Антон заходивши назад в кімнату, щось при цьому зосередженно розглядаючи в телефоні.

 

Спартак різко відсторонився, роблячи вигляд, ніби йому терміново потрібно відповісти комусь в інстаграмі. Євген ледве не впав, коли опора під його спиною так неочікувано зникла, але все ж таки втримався.

 

Жалюгідні декілька секунд разом і два слабких дотики. Це, здається, був їх ліміт на сьогодні і цього їм дуже не вистачало.

 

–Пише Антон, що знайшов хороші, але ціна завелика, тому буде їхати шукати ще. І звідки в того малого стільки сил по всьому Києву мотатися. – здивовано сказав Антон, сідаючи біля техніки та починаючи щось знов поправляти у камері, щоб в кадрі для глядачів все було ідеально.

 

Новий Антон, або Антон 2.0 вже скоро мав приступити до обов’язків, займаючи місце старого Антона. Новий був значно молодший та, почувши про пропозицію стати оператором для Подкаст Терапії, почав шукати кращі мікрофони, щосили готуючись до нової роботи. Почати знімати подкасти Антон 2.0 повинен був одразу ж після того, як команда відправиться на декілька днів в Буковель в Карпати. Янович усвідомлював, що до поїздки вже менше тижня, і не дивлячись на те, як єгоїстично це звучатиме, але Жені дійсно занадто подобався старий Антон как друг та оператор їх подкасту. Він бачив, як молодший старається задля їх майбутніх записів, та і може ввійти в положення Антона 1.0, але для нього завжди буде кращим старший Антон, їх Антон.

 

–Поїхали працювати хлопці, садіться в кадр.

 

Як допрацювали кінець Женя вже мабуть і не згадає, то якось пройшло скрізь нього. У кінці дня навіть бідося-оператор Антон, якому те все ще монтувати, окинув зім’ятий вигляд Жені співчуваючим поглядом, та поспішив додому до комендатської години, не звернувши увагу, що сам Янович залишився в чужій квартирі, не збираючись нікуди їхати. Потім актор заснув у обіймах Субботи, нічого так і не розповівши про те саме шоу, на яке він сходив, дуже втомлений за сьогодні. Блондин на це лише посміхнувся, удруге за день залишаючи поцілунок у чуже волосся та тихо видихаючи, майже шепотки:

 

–Доброй ночі, кошеня.

 

То була остання фраза, що долетіла до свідомості Жені перед ти як він повністю поглинувся в солодкий сон.

 

⊹──⊱✠⊰──⊹

Збори в тури виявились ще половиною біди, а ось збори хлопців в Карпати вже було, здається, справжньою катастрофою…

 

–Якого біса двухспальний, якщо я бронював два односпальні? Ви мене чуєте взагалі! – кричав по телефону на адміністрацію готелю в Карпатах Коля, ємоційно сплескуючи руками за столом у квартирі Спартака. У той час як стоячий поряд Антон, спокійний немов удав, наливав другу воду в стакан.

 

Антону залишилось лише скласти обладнання для зйомок, на відміну від Жені, який вже кляті пів години не міг утрамбувати речі в чемодан, бо їх занадто багато. В цій метушні ніхто й не звернув увагу, що Женя та Спартак на свій двухспальний номер не сказали ні слова, хоч гроші і дозволяли взяти два окремих, а зараз кучерявий ще й складав в чужій квартирі усі свої речі в чемодан.

 

–Виклади ці штани, тобі буде нікуди їх вдягти там, бо це осінній варіант, Жень.– сказав Спартак дивлячись на муки Жені у спробах впихнути речі. Втім замість допомоги блондин одразу ж відволікся на телефон у своїх руках. – Добрий день, це Спартак, стосовно нашого сеансу післязавтра…

 

Янович бачив, як Суббота колихається з кліентами, переносячи їх сеанси в онлайн режим допоки він буде на відпочинку, як і Коля все нервував через те, що ті чотири дня відпустки занадто проблемно їм випадає.

 

–Ну шо там? – спитав Антон, закриваючи сумку з апаратурою.

 

–Сказали, що знайдуть, і з квитками на потяг також вже все добре. – тяжко видихнув Коля, відкладаючи телефон. – До речі, Спартак, що ти там? Бо в нас потяг через півтори години.

 

–Я вже закінчив, речі зібрані.

 

–Ось і чудово, ми тоді з Антохою поїхали за своїми речами, а потім заїдемо по вас і на вокзал.

 

Як тільки за чоловіками зачинилися двері почувся видих психіатра та жалісливе скиглення від Жені, що ніяк не міг розібратися з речами.

 

–О Господи, давай поможу вже. – закотив очі Спартак, при цьому м’яко посміхнувшись.

 

⊹──⊱✠⊰──⊹

Женя зайшов в їх дорогий двухспальний номер, оглянув суто карпатський стиль кімнати, велике ліжко с темного дерева, та величезне вікно, з якого відкривався вид на величні гори Карпат України, та тепер міг вдохнути повною груддю. Він любив свою країну, а зараз зміг по повній відчути цю велич, що вона являла собою.

 

Вони тут будуть самі. Вони на відпочинку, де мають право та місце побути удвох. Через постійні записи та роботу Женя вже забув, що таке відпочивати, не кажучи про те, – що таке знову піти на побачення зі Спартаком кудись, та відчути себе саме двома закоханними, а не двома чоловіками, що ховаются від публікі. Увесь день сьогодні був лише їх, тому у Яновича вже мався план, як він порадує коханого.

 

Спартак вже на ранок назначив собі лекцію. Не дивлячись на те, що Женя казав йому, що після дороги, – а приїхали вони все ж таки о шостій ранку -вони будуть стомлені та краще відпочити. Але впертий психіатр занадто душно почав розповідати, яку важливу тему він хотів розповісти людям на той лекції, тому актор махнув на то рукою, та дав свою згоду, але лише при умові, що він не піде на ту лекцію,- як то бувало зазвичай – а все ж таки залишиться в номері спати. До речі спати чоловік так і не став. Він розклав їхні речі, сходив до номеру Колі та Антона, які звісно вибили різні ліжка, але номер все ж таки мали один, для обговорення запису нового подкасту та після того ще й сходив з ними на каву з круасанами у кафе, що поблизу їх житлового комплексу. А потім повернувся в номер, прийнявши ванну, після якої одягнув білий готельний халат та спідню білизну, та ліг на ліжко в очікуванні Спартака, по часу той вже з хвилину на хвилину повинен був повернутися.

 

Пройшло хвилин з п‘ятнадцять, коли у номер обережно постукали два рази після чого вже відкрили двері. Спартак звик так робити, щоб Женя розумів, що то заходить саме він і один.

 

–Бачу, ти вже облаштувався. – гмикнув чоловік, закриваючи за собою двері номера на ключ.

 

Молодец Спартак, розумний хлопчик, одразу зрозумів що до чого.

 

–Звісно, тебе не було три години. Ми навіть с Колей та Антохой в кафе встигли сходити. – сказав Женя, сідаючи на край ліжка. Суббота підійшов ближче, від чого акторові довелося розвести ноги, дозволяючи тому встати між ними.

 

–Знову ходиш по кафе з мужиками, та без мене.– саркастично промовив психіатр, ніжним жестом підіймаючи чуже підборіддя рукою.

 

Теперь Женя дивився на нього знизу-вгору своїми очима, несвідомо кліпаючи ними так, що у Спартака всередині щось гупало і голова паморочилася , як же до одуру хотілося поцілувати це обличчя навпроти та провести пальцем по тим губам.

 

–А ти знову в своїй роботі, хоча ми спеціально для того поїхали на відпочинок. Але зараз є купа часу, що ми можемо присвятити лише нам двом. – посміхнувся Женя з такими вогниками в очах, що Суббота на те лише гмикнув, опускаючись нижче та відчуваючи, як при поцілунку чужа борода лоскоче лице.

 

Женя впав на ліжко та чоловік тут же нависнув зверху, оглажуючи однією рукою талію актора через халат, а другою тримаючи власну вагу. Він поглибив поцілунок, трохи змінюючи нахил голови, ще якийсь час бавився з чужим язиком, після чого слабко відтягнув нижню губу коханця, так щоб не нашкодити. І відразу отримав на це реакцію у відповідь, Янович застогнав у поцілунок, піддаючись назустріч стегнами, від чого Спартаку довелось на секунду відсторонитись, видихаючи через ніс. Збуждення в штанах вже боляче пульсувало, а стогнущій Женя не робив краще, тому секундний перепочинок мав полегшити цей стан. Але чоловік під ним мав іншу думку, тому що відчувши як відсторонилося накачане тіло, актор лише нетерпляче знов піддався стегнами назустріч, буквально торкаючи чужої ноги власною плоттю.

 

–Кошеня, яке ти нетерпляче. – посміхнувся Спартак в теплу ключицю, залишаючи на неї вологий поцілунок, допоки сильна рука розв’язувала готельний халат, розпахуючи його по різні боки.

 

Коли Спартак залишав поцілунки на блідній шкірі живота, іноді підіймаючись вище, до сосків, актор вже нервово стискав між пальців білу ковдру. Діставшии однією рукою з тумбочки лубрикант він вичавив рідку субстанцію на пальці, починаючи розтирати між пальців, аби зігріти, при цьому не припиняючи іншою рукою огладжувати чужі ребра та живіт, навмисно теперь обходячи зону сосків. Коли один палець вільно пройшов в коханця, Суббота підняв здивованний погляд.

 

–Ти не гаяв часу бачу, підготувався. Це лестить. – посміхнувся чоловік. Нахилившись, щоб залишити швидкий поцілунок на рідних вустах, допоки другий палец обережно входив.

 

–Так, тому давай Спартачок швидше, бо мені вже важко себе стримувати. – бурчав Женя, але наступної ж миті закотив очі, слабко прикриваючи повіки. Приємне відчуття розливалося по тілу та десь всередині, бо рухи Субботи зараз були такі ніжні й обережні, ніби це був їх перший раз. В них в цілому кожен раз як перший.

 

Коли три пальці вже почали швидко проникати, задаючи темп, то Женя гучно застонав. Спартак вже майже досконально знав тіло свого коханця, тому зараз нахилився вниз, дозволяючи тому вхопитись за сильну шею, та, піднявшись назад, психіатр почав сідати зручніше, бо зараз на його колінах сиділо диво, що важко дихало в ключицю, та іноді сильно стикало пальцями татуйованні плечі. Яновичу в сексі завжди був дуже важливий максимальний тілесний та ментальний контакт, тому зараз, вже скрізь стільки часу, Спартак міг по одному погляду чи дії зрозуміти, як близько його Женька до тієї самої межі.

Градус в кімнаті, здається, значно підвищився, а вона сама заполонилася тяжкими видохами Субботи та гучними стогінами Жені, що видавав їх прямо в чуже вухо. Сильні пальці ідеально намацували простату, створюючи зірочки перед очима та тремтіння ніг. Спартак погладив другою рукою по блідій чужій спині, першою все більше нарощуючи темп, і при цьому з придихом видав:

 

–Мій хлопчик. – це було так по рідному, так правильно, і в цей момент ну дуже сексуально, від чого «межа» вже буквально відчувалась десь близько.

 

–Спартак, будь ласка. – буквально проскиглив актор в чужу шею, до синців зжимаючи сильне плече.

 

–Спартак Олександрович, якщо бути точніше. – знущально посміхнувся психіатр, спеціально трохи сповільнюючи темп, від чого чужі стегна в незадоволеному жесті підняли, в натяку не зупиняти дії. Його чутливий хлопчик здається зводить його з розуму, змушуючи раніше крижане серце тремтіти від вигляду почервонілого і стогнущого на ньому Жені.

 

–Трясця, Спартачок, я більше не можу. – з задишкою сказав Янович.

 

–Подивися тоді на мене–. ласкаво промуркотів на вухо Спартак, примушуючи чоловіка підвести голову та зустрітися з блакитними очима поглядом.

 

Субота завжди має бачити обличчя коханця у пік насолоди, це Женя зрозумів ще на початку їхніх стосунків. Той ніколи не поставить його раком, зовсім розриваючи при цьому зоровий контакт і змушуючи стогнати кудись в стінку. Блондин здається навіть міг розповісти про кожен оргазм його чоловіка окремо, описуючи в деталях, як це шикарно виглядало.

 

Зараз чужі кучері розкидалися в сильному безладді, червоні щоки, очі, що час від часу прикривалися в насолоді і припухлі губи, нижню з якої актор закусив, не знаючи, куди себе подівати від тих емоцій. У цій картині спільної розпусти Спартак бачив те, що любив більше життя. Те, кого кохав більше життя.

Кінчив Янович через декілька хвилин, так і не змігши застонати на всю, бо був заткнутий губами Спартака, що спочатку заліз язиком до рота, а потім залишав солодкі та швидкі поцілунки на шиї, коли розніжене після оргазму тіло лежало поверх нього.

 

–Спартак, я пити хочу. – важко видихнувши промовив Женя, обіймаючи чужу шию.

 

Йому все ж таки доводиться відпустити свого чоловіка, щоб той приніс з кухні теплої води. Бо «Женя ще заболієш, яка холодна вода!».

 

–Мені тобі відсмоктати? – спитав Янович після ковтка води, ставлячи стакан на тумбочку, та на колінах підповзаючи до Субботи, що стояв біля ліжка та чиє збуждення ще було дуже явним.

 

Той у відповідь лише знов, піднявши чуже підборіддя, поцілував, одразу цей поцілунок поглиблюючи.

 

–В нас весь вечір попереду, встигнеш ще відсмоктати. – посміхнувся в чужі вуста Спартак.

 

І тут Женя зрозумів, яка ж відтрахана на завтра буде його срака, бо такий тон в голосі Спартака означає лише те, що актор встигне сьогодні ще як мінімум раза два кінчити та остаточно зірвати голос. Але він любив цього чоловіка, його страсть, любив їх секс в цілому, та був готовий навіть позбутись на декілька днів того голоса, головне щоб зараз отримати цю насолоду та ці ніжні дотики татуйованих рук.