1

Спартак захоплено стримив гру, не дивлячись на дику втому та синці під очима. Він мало спав останнім часом, мало часу гуляв, часто сидів сам з собою. Навіть зараз він нервово дивився на час на телефоні, помічаючи, що вже друга година ночі. Жені досі немає. Зазвичай, він приходив раніше. Він відволікається на пару хвилин і пише чергову смс: “Ти скоро?”. Намагається зупинити себе від подібних повідомлень, оскільки це не його справа лізти в життя іншої людини.  Але у випадку Жені він не міг себе зупинити.

На даному етапі свого життя Спартак найбільше боявся відчути прихильність та теплі почуття до якоїсь живої істоти. Найчастіше це означало б, що потім, втративши людину, ти опинишся на дні свого ментального стану. А він втратить, обов’язково, так було вже не один раз. Він вже витягував себе з подібного, і зараз щосили стримував себе від подібної поведінки. Іноді доводилося різко обривати спілкування чи забивати час роботою, аби перестати думати про людину, до якої відчуваєш теплоту. Наприклад, як до Жені, усмішку якого він постійно прокручував у своїй голові наче німе кіно. Він би назвав його усмішку гарною?

Людині варто бути лише такою доброю і турботливою як Женя, щоб протягнути невидиму нитку між ними. Виходить Спартак легка здобич, прив’язана до турботи іншої людини. Його підкупило, що Женя, незважаючи на похмурість і цинічність свого нового знайомого, почав часто йому писати повідомлення в дусі: “Як ти? Як себе почуваєш? Тобі щось треба? Я купив нам каву, відчиняй двері”. Хотілося сказати, щоб той не переходив грань, але відкриваючи щоразу двері кучерявому шатенові, що тримає в руках дві склянки кави з сумками і телефоном,  усміхнений і намагається тримати баланс, ти не міг відмовити йому. Але раптово ролі змінилися і якщо відкрити телефон Суботи, то можна побачити безліч повідомлень адресованих Жені: “Ти зайдеш на ніч? Як ти, температура є? Я взяв чай і чекаю на тебе внизу. Хочеш подивитися кіно?”. І якщо кілька тижнів тому шатен відповідав йому з теплотою, то зараз почав пропадати в постійній відсутності, створюючи картинку якоїсь дружби, яка вже давно стала прісною. Можливо він набрид йому? Перестав бути цікавим? Дізнався справжнього його і зрозумів, що йому таке не треба?

Спартак тупив у ноутбук, мигцем поглядаючи то на телефон, то на екран із чатом. Не міг до ладу зосередитися, думки вихором гуляли в голові, створюючи неприємне відчуття. Він дав собі пів години, а потім піде в номер Жені.

“До чого я докотився” – думав про себе Спартак, обурюючись на таку нову залежність.

Раптом він почув звук дверей, що відкриваються, різкий і оглушливий. Спартак піднімає погляд та бачить повністю п’яного Женю. Той ледве стоїть на ногах, його колише з боку в бік і він прикладає палець до губ, даючи зрозуміти, що буде тихо поводитися. Спартаку полегшало від того, що він побачив його. Він дає собі п’ятнадцять хвилин і закінчує стрим. За час його гри Женя встиг сходити до туалету та вмитися, випити величезну склянку води та постояти на балконі, розкурюючи чергову за сьогодні сигарету. Сигаретний дим стрімко опинився в кімнаті з відчинених балконних дверей. Спартак поморщив ніс, невдоволено кинувши погляд на постать на балконі.

Коли Женя вийшов, Спартак сидів на дивані, дивлячись на телефон. У кімнаті стояла напівтемрява і тільки світло від телефону приємно освітлювало обличчя чоловіка. Женя відзначив щетину, потім перемістив погляд на припухлі губи Спартака, подивився на його синці під очима.

-Тобі треба більше спати, – каже Женя, тіло ледве стоїть на п’яних ногах, очі намагаються вловити силует чоловіка перед собою.

-А тобі варто менше пити, – він переводить очі з телефону на Женю, – А ще хтось казав, що не палитиме.

-Чому іноді мені здається, ніби ти моя дружина? Чи чоловік? – Він усміхається, Спартак теж, – Я просто відпочивав.

Женя не зовсім відпочивав, а просто намагався запити те, що відчував останніми тижнями. За своєю натурою він звик жартувати, а жартома вкладати частину правди в свої слова. І тільки таким чином він міг дати зрозуміти будь-кому те, що хотів донести. Він робив це зі Спартаком, але той, прихований своїм цинізмом, не розумів, що відбувається з його Женею. Чи його взагалі? Десь на черговому затягнутому жарті про їхню орієнтацію, Женя раптово представив себе і Суботу в сексуальному плані і йому стало ніяково. Ні, не гидко, а, до мурашок по шкірі, приємно. Він закинув ногу на ногу, приховуючи те, що почало випирати у нього на ефірі після їхнього ідіотського жарту. Спартак ніби помітив його збентеження, але не надав цьому значення. Коли ти все життя був гетеросексуальним, а потім почав відчувати симпатії до своєї статі, то ти губишся. Немов дитина в магазині з цукерками, ти не можеш зрозуміти, куди тобі бігти, що брати і взагалі що буде краще. Він закрився в собі, багато думав, почав багато пити, а потім і курити, що приховував від Суботи до сьогоднішньої ночі.

У кімнаті повисає незручне мовчання, раніше не знайоме обом чоловікам. Чути лише сперте дихання і звук вітру, що проноситься з балкона. Женя ставить вікно на провітрювання та відходить у бік столу. Спираючись на нього, відчуває хоч якусь тверду поверхню під собою, що дозволяє його п’яному тілу стояти в нерухомому стані.

– Ти постійно сидиш у номері, – каже шатен.

-Припини, – грубо відповідає Спартак, – ти ж знаєш, ми про це не говоримо, – його починає дратувати п’яний друг, який говорить більше, ніж потрібно, – Якщо ти відпочив – молодець. Підчепив ще пару дівчат? Супер.  Але не чіпай те, як я проводжу свій час.

-Ти ревнуєш? – він посміхається, робить крок до Спартака, невпевнено переплітаючи  ногами.

Спартак мовчить. І він не злиться, зовсім ні, він лише не може зрозуміти, може він справді відчував увесь цей час почуття ревнощів? Невже він прив’язався до нього і тепер будь-хто, хто забирає його з шатеном час, буде для нього ворогом? Він не міг заперечувати те, що його обурювало, що Женя проводить багато часу з іншими, що листується з купою дівчат.

– Чорт! – простягає Спартак, намагаючись підвестися з дивана, спираючись двома руками об м’яку тканину, але раптово відчуває як важке тіло притискає його до дивана. Женя сів на нього згори, нависаючи над ним. В обличчя відразу б’є запах алкоголю, який уперто проникає в ніздрі. Десь наприкінці він відчуває відтінок тютюну. Не дивлячись на алкоголь у крові, Женя почувається сильним, грубо притискаючи стегна чоловіка своїми ногами.

-Що ти робиш? Боротьбу затіяв? – груди важко здіймаються, йому стає на по собі. Він намагається пожартувати, але серйозний погляд Жені бентежить його нутро. Щось напевно не так. Ще кілька секунд і здається ніби шатен вріже йому по обличчю.

Вони дивляться один одному в очі якийсь час. І Спартак б грубо зіпхнув його з себе, але щось у погляді не дає йому це зробити. Він ніби під гіпнозом, зляканий, слабкий, просто дозволяє йому робити те, що той захоче. Він швидко обмірковує всі недавні розмови, підозрюючи, що міг образити його чимось і тепер Женя сердиться. Він облизує губи, ловить погляд шатена на них, потім знову наводить погляд на чоловіка, що розчервонівся.

-Ти ж ревнуєш мене, так? – запитує Женя, все як і раніше нависаючи над Суботою, – Я переспав з двома за наш час тут, ти знав?

-Це твоя особиста справа, навіщо ти мені це кажеш? – але долоня чомусь складається в кулак, десь усередині він відчуває злість, – Я тебе чимось образив? – чує смішок від чоловіка, що сидить на ньому.

-Скажи, що ревнуєш, – пронизливо каже чоловік, не відводячи погляду, – Хоча б на мить ти можеш перестати все заперечувати?

-Ти п’яний, – каже Спартак, відчуваючи як обличчя Жені майже впритул наблизилося до нього, – Тобі треба поспати, ти твориш якусь нісенітницю, про яку потім пошкодуєш, – він не встигає домовити як відчуває на своїх губах губи іншого чоловіка, – Бля, – він бурмоче крізь поцілунок, відчуваючи, як шорсткі пальці чоловіка гладять його по щоці.

Женя на мить відстороняться, шукає милість в очах Спартака, намагається зрозуміти чи продовжувати йому, чи можна йому взагалі нарешті вгамувати той голод, який переслідував його так довго. Хоча б зараз, коли він безнадійно п’яний, коли вранці можна всю відповідальність перекласти на алкоголь. Це був один із небагатьох шансів, коли він міг закосити під дурня, якщо Субота йому це поблажливо дозволить.

-Від тебе страшенно тхне алкоголем з тютюном, – тільки й вимовляє Спартак, переводячи погляд з очей чоловіка на його почервонілі вологі губи.

Шатен не розумів, як сприймати ці слова. Той не сердився, не вдарив його, нічого… Якщо це його підтвердження діям, то він радий. Він давав йому шанс, повільно притягаючись губами до чужих. Останній чортів шанс. Але той ним не скористався, підставляючи себе під вологі губи. Женя цілував його немов найулюбленішу людину у світі. Він залазив до нього язиком у рот, відчуваючи, як той морщить ніс від запаху, тисячу разів вибачався за запах алкоголю. І тисячу разів чув усмішку у свій бік. Він кусав йому губи, не розуміючи, що це буде помітно на ранок. Між ними ставало настільки спекотно, що хотілося зняти спотілий одяг.

Женя елозив стегнами по ногах Суботи, наче дівчина в барі. І Спартак, крізь туман їх поцілунку, почав розуміти від чого той так рухає стегнами. Твердий горбок випирав крізь штани, а дрібний стогін у рот тому від Жені давав зрозуміти, що п’яний друг не хоче закінчувати лише поцілунками. Він, крізь шалений потік поцілунків, рукою розстебнув тому ширинку і відчув під рукою вологий гарячий член Жені. Голова закружляла, стало ніяково від обставин і того, про що вони шкодуватимуть. Але все було настільки незвичним, що він був готовий шкодувати про це до кінця життя. Женя відсторонився від нього, перемістивши голову тому на плече. Лише відчувши руку Спартака на собі, стогін вирвався з його вуст і потонув у темній кімнаті. Не дивлячись на власний стояк, Субота був зайнятий лише Женею, що так м’яко лежить на його плечі. Він водив рукою верх вниз, відчуваючи як смазки стає більше і рука плавно ковзає по члену. Він відчував, як ноги Жені тремтять щоразу, коли він зачіпає вуздечку. Він відчував свій твердий стояк, який явно тепер упирався в ногу його друга. А ще він відчував, як на вухо стогне Женя, ледве промовляючи “будь ласка, ще”. І Спартак робив ще, поки чоловік не кінчив йому в руку, забруднивши паралельно тому футболку. Вони ще кілька хвилин так сиділи, насамперед для того, щоб Женя віддихався.

-Я віднесу тебе в твій номер, гаразд? – пошепки вимовляв Спартак, ніби боявся, що хтось їх почує.

-Мгх,- намагався сказати Женя, але розслаблене п’яне тіло більше не хотіло говорити, – Тут залишусь, – останнє, що міг сказати чоловік перед тим як задрімати на плечі у Спартака.

Кімнату просочив запах алкоголю, цигарок та сперми. Спартак залишив свого сплячого друга на дивані, пішовши у ванну для того, щоб вимити руку та допомогти собі в задоволенні, знову прокручуючи сьогоднішню картину в голові. Помилки роблять людину людиною і якщо на ранок Женя зробить вигляд, що нічого не пам’ятає, Спартак підіграє, щоб не втратити його.