Ну ти й чортяка Спартаче

Темна ніч . Музика гучна настільки, що заповнює з середини та заважає мислити. Опинився він явно не у найпрекраснішому місці цього світу. Заклад , через двері якого можна було потрапити у інший вимір , порівняно з містом , у якому лише сьогодні він відчував себе прекрасно, мав бодай якісь цілі . Сенс життя…А ТЕПЕР УСЕ БУЛО ЗРУЙНОВАНО! У голові якесь дивне місиво з розпачу , злості на самого себе та ще чогось… чогось дивного , того , що успішний комік ніколи не відчував… Євген навіть не думав , що це могло з ним колись статися …

Час плинув . Година за годиною.Келих за келихом ,  та від зв’язаних думок , чи якихось докорів у свій бік майже нічого не залишалось.. Лише шум, дзвін бокалів та повний відчай ..

Такий милий , беззахисний брюнет забувся у алкоголі . Він думав , що це його врятує від його думок , що огидною кислотою розливалися тілом випалювали душу, крали енергію , не залишали навіть шансу пробачити себе …

Лежачи на барній стійці , що аж тхнула безвихіддю , через завісу музики пробивається щось ще.. Щось знайоме…голос..

ГОЛОС!? що..?

Та було вже занадто пізно . Євген вже нічого не бачив , не те що чув.. Нарешті забуття , якого він так бажав …

ЖЕНЯ??ЖЕНЯ!?!?? ЯКИЙ Ж ТИ ВСЕ ТАКИ..!!!..і знову пітьма.. малесенькими шматочками поверталися , такі жахливі, спогади зі вчора , спогади які й згадати було соромно….

(ранок наступного дня )

-ЖЕНЯ !!! ЯКОГО ДІДЬКА ЦЕ БУЛО ?!? ТИ Ж ОБІЦЯВ , ЩО ЦЕ БУВ ОСТАННІЙ РАЗ!

-спартак..це ти?..

-НУ ЗВИЧАЙНО БЛ*** !! ХТО ЯК НЕ Я МАВ ШУКАТИ ТЕБЕ , ПОМЕРАЮЧОГО ВІД ОДНОГО “НЕВДАЛОГО” ПОДКАСТУ..!!! ЦІЛУ НІЧ ШУКАВ ТЕБЕ ПО КЛУБАХ І ТАКИ ЗНАЙШОВ!

– Ну пробач… Принеси води , бо помру.. прошу тебе..

-Тцц..від тебе одні проблеми *вийшов з кімнати*

-*Господи , що ж це взагалі було вчора.., що я накоїв. Таке відчуття,наче соромитися явно є ч..*

-*Спартак обережно відкриває двері намагаючись не розлити воду зі склянки *

Євгене, ви точно нічого не хочете мені розповісти?

-* Євген жадно п’є воду , мало не обливаючись , похмілля дає про себе знати..*

– Ти хоч знаєш , що ти накоїв? Усвідомлюєш?

-????

-Ти серйозно?..

-Та кажу ж , я НІЧОГІСІНЬКО не пам’ятаю!!*Євген зробив спробу підвестися , та втома та кількість випитого того клятого вечора взяли верх, чоловік впав на ,на диво, м’яке ліжко , що на якому прокинувся*

-Пфф ..

– ТА ЩО Ж Я ЗРОБИВ?!

-ТИ? Ти ,як завжди, роздув з мухи слона. Буквально, одна малесенька помилка , нічого жахливого, якийсь даун крикнув щось з залу і одразу після подкасту ти щез .. А я тебе шукав.. мій дурненький кучерявий хлопчик.. переживав..А якщо б з тобою щось сталося? Ти про це не подумав!?

-твій?

-А чому б і ні?) Який це вже раз я рятую твою дупу з таких ситуацій?? Ти мабуть вже й не пам’ятаєш.. Можеш іти як тільки зможеш , я тебе тут не тримаю . Холодно відповів блондин , та за холодом він ховав щось , те про що Євгену не можна було знати .

– Піду як тільки зможу… Та поки .. можна ще не на довго залишитися у тебе?

-Ні

-Ах ти !!

-та жартую я ! Ти що..

Прокинувся Євген аж під вечір , у кімнаті було темно , хоч в око стрель . Ритмічний стук каблуків по підлозі пронизує тишу.

– Прокинувся?

– Мг..

-Як себе почуваєш? Вже не такий мертвий?)

– *Євген відчув на собі теплий погляд блакитних очей * Дякую , вже краще..

– То й добре , тримайся , і ще одне.. ти ж мене не в серйоз тоді поцілував?

– А як ти думаєш?)

(вечір від обличчя Спартака)

Господи , куди ж ця ходяча проблема могла піти … Я ще довго блукав цією гидкою частиною міста . Звідти аж несло відчаєм.

Та я ніяк не міг кинути його ….що за думки , я ж просто рятую друга …СУ** та де ж він , у мене ж сьогодні ще лекція..На годиннику 8:20. Та ще 40 хвилин ,я не встигну .. мабуть.

Дивлячись на Суботу у цей момент можна було подумати , що він йде когось вбивати . ЧОРТ! Дощ починається.. сухим я точно не повернуся … Його чорне пальто, що так ідеально підходило йому ,почало мокнути , та на щастя вода не могла дістати його сорочки та розкішного оксамитового жилету, що вдало , наскільки це взагалі можливо , обтягували його тіло.(у автора слина потекла..) У навушниках “ZWISHEN UNS” . Він йшов вперед розсікаючи ніч..

*О! Це мабуть одне з тих місць, про які Женька іноді розказував ! Може він тут? *

Сліпуче червона неонова вивіска . “Bar Lupin” .

Як же тоді я не хотів заходити туди . Фу .Повірити не можу , що такий святий “хлопчик” міг бути у подібному місці ..

А бар і справді був величезним .. Та музика як на мене за гучна.. Спочатку краще було підійти до стійки ..

– ви не бачили тут кучерявого брюнета ?

– Ох.. та тут надто багато людей , щоб я когось пам’ятав.. А як що серйозно, то чоловіки частіше ошиваються біля сцени чи барної стійки.

-Дякую.

*Ну , до сцени він не пішов б , що ж барна стійка тут велика , він точно там.*

Пфф , а ось і він .Євген спав на барній стійці. Його м’які каштанові кучері розсипалися нею , у його руці був келих з брунато-чорною отрутою..

*Ох .. який ж він милий … МИЛИЙ!? -“Спартаче , так не можна !”-сказав йому внутрішній голос. *

– с-спартаче , ну ти й чортяка , навіть тут мене знайшов …

– А як ж іще ? Та що там , навіть лекцію пропустив заради тебе “любий”

– Як мило

-….

-мм..м Спартачку підійди но сюди , ближче..

– ?!

А далі було лише забуття та тепло . Поцілунок, якого так довго бажав Спартак … Сталося те , чого шокований блондин ніяк не очікував..

Його п’янив цей поцілунок, він наче танув у ньому. Межу на якій вони з його “другом” стояли було зруйновано .

Здається це більше не жарти.